Юрій Косюк: В будівлі Адміністрації президента ще вештаються "привиди" КДБістів

Юрій Косюк вважає, що реалізації земельної реформи заважає популізм (Віталій Носач, РБК-Україна)
Юрій Косюк вважає, що реалізації земельної реформи заважає популізм (Віталій Носач, РБК-Україна)

Інтерв'ю власника "Миронівського хлібопродукту" Юрія Косюка для РБК-Україна – про бюджетні дотації, політичні амбіції та плани розвитку компанії.

Птахофабрики, що входять до складу компанії "Миронівський хлібопродукт" (МХП) Юрія Косюка, у минулому році отримали найбільше дотацій з державного бюджету, ніж будь-яка інша компанія. Дехто з політиків та аграріїв вважають, що за це Косюк зобов’язаний  зв’язкам з Петром Порошенко, у якого він працював першим заступником Адміністрації президента у 2014 році. Втім, сам бізнесмен переконаний, що дотації розподілялись цілком справедливо з дотриманням принципу – "чим більше платиш податків, тим більше отримуєш бюджетної підтримки". Проте, Косюк невдоволений, що механізм розподілу дотацій у 2018 році ще не погоджено, через що виробники знаходяться у невизначеному стані. В інтерв’ю РБК-Україна Юрій Косюк розповів, що він думає про державну підтримку аграріїв, про плани МХП збільшити обсяги експорту курятини та свої стосунки з політиками і, зокрема, Петром Порошенко.

- Почнемо з політичних питань. У 2014 році ви були першим заступником голови Адміністрації президента. Чому ви пішли з посади?

- Зрозумів, що не зможу реалізувати себе у системі державного управління, яка існує на сьогоднішній момент. Мій потенціал не використовувався так, як мав би. Я хотів би мати ділянку, за яку я відповідаю, з інструментами, тоді я спокійно зможу досягати цілей. Тут дуже багато чиновницької роботи, купа політичних партій, купа бюрократії, де моя бізнесова позиція неефективна. Це все рівно, що трактора поставити на highway, або Ferrari – у поле.

- Ви бачили себе більше у виконавчій владі?

- Ні. Причина мого приходу в Адміністрацію президента дуже проста – мене покликав президент йому допомогти. І коли у країні війна, коли прийшов новий президент, який потребує твоєї допомоги, я, звичайно, як патріот погодився взагалі без дискусії. Чим я міг йому допомогти, я йому допомагав. Але ми бачимо, що через деякий час багато бізнесменів в чинній бюрократичній системі стають неефективними.

- 2014 рік був роком приходу бізнесменів у державну владу. Як ви думаєте, це ефективно взагалі було?

- По-перше, я думаю, що це був патріотизм, коли всі хотіли змінити країну. Це нічим не відрізняється від добробатів, коли не було кому воювати. Можливо, вони не були готові до війни, але вони йшли захищати своє майбутнє, свою країну.

- А в цілому можете оцінити ефективність цих бізнесменів? Не персонально, а в цілому, це правильно чи ні?

- Я думаю, що це правильно. Чим більше буде бізнесового тиску, тим краще. У нас дуже багато "совка". Це як перебудова офісу. Тільки-но ти змінюєш навіть філософію офісу, як люди починають жити в ньому по-іншому. Ми у "Миронівському хлібопродукті" знищили всі стіни і зробили офіс прозорим. Адміністрація президента знаходиться у будівлі 30-х років. Вона не має бути такою у новій країні. Вона має бути світла, з новими людьми і новою філософією. Там ще вештаються "привиди" КДБістів, відповідно, дуже тяжко в такій системі, в такій атмосфері міняти країну. Мені щодня на стіл лягала купа паперів. Коли я почав розбиратися навіщо ці папери, то з'ясувалось, що просто так традиційно всі робили, тому так треба. Коли я пішов, то, мабуть, лише десять чи п'ятнадцять листів максимально лягало на стіл. Ми просто забрали непотрібну бюрократію. Здебільшого чиновники сидять не для того, щоб приймати рішення і міняти щось, а для того, щоб галочку якусь поставити.

- Після того, як ви залишили посаду, ви стали позаштатним радником президента. У чому суть роботи радника?

- Я спілкуюся час від часу з президентом з різних питань, виступаю експертом щодо економічних питань. Йому інколи цікава моя думка щодо ставлення бізнесу, великого і середнього до змін, як бізнес реагує, куди бізнес хотів би йти. Я так розумію, що він не одного мене кличе на такі зустрічі. Він індивідуально з багатьма людьми спілкується для того, щоб сформувати свою власну точку зору.

- Часто вдається бачити президента?

- Ні, не дуже часто, але досить регулярно.

- Щодо стосунків в уряді. Зараз фактично виконувач обов’язків міністра аграрної політики і продовольства – це Максим Мартинюк. Тарас Кутовий, по суті, вже не працює у міністерстві. Як у вас склалися стосунки з Мартинюком?

- Ніяк. Ми тільки вітаємося на зустрічах, пересікаємось на якихось нарадах, конференціях. Я навіть жодного разу не був у нього в кабінеті.

- Його називають людиною достатньо близькою до прем’єра Гройсмана. Загалом прем’єрство Гройсмана можете оцінити з бізнесової точки зору?

- Я всім говорю одну й ту саму річ. Чи хотів би я, щоб Гройсман працював краще? Так. Чи є в нього можливості для цього? Думаю, заважає та сама бюрократична система. Чи він найкращий з тих прем’єрів, яких я бачив за останній час? Так. Чи він відстоює бізнес, чи він пробізнесовий і новий? Категорично – так.

- У нас зараз багато керівників у статусі в.о. Зокрема, так склалося і у агропромисловому комплексі…

- Це, знову ж таки, та бюрократія, і та політична боротьба, яка заважає розвитку країни.

- Дуже заважає?

- Політична боротьба, звичайно, заважає. Це наша з вами плата за демократію. Демократія – це добре? Добре. При демократії легко робити зміни? Ні. В тоталітарному режимі при диктаторі набагато легше робити будь-які зміни. Але ніхто з нас не хотів би жити при диктаторі. Уінстону Черчілю належить фраза: "Часто доводиться чути, що демократія найгірший спосіб управління державою, але всі інші використані людством методи управління ще гірші". Тому так, демократія – це найкращий устрій, який існує.

- У наступному році відбудуться президентські та парламентські вибори, чи плануєте ви якимось чином долучатися до них?

- Ні, ніяким чином.

- З вами пов'язують "Аграрну партію"…

- Ні, жодним чином. Ніколи не було ніякого зв’язку з "Аграрною партією". І я не бачу ніяких передумов для цього зв’язку. Я всього декілька разів у житті зустрічався з Віталієм Скоциком (голова "Аграрної партії", - ред..). Ще на перших зустрічах я йому сказав про те, що я не думаю, що йому вдасться щось зробити.

- Можливо, ви підтримуєте президентську силу?

- Я близький з багатьма людьми із "Блоку Петра Порошенка". І якщо ви мене спитаєте, де найбільша моя симпатія, то поки що вона знаходиться тут, тому що вони найбільш пробізнесові.

- Можливо, ви отримували пропозиції від БПП долучитися до передвиборчої кампанії?

- Якби я хотів долучитися до кампанії, я б це зробив ще знаходячись в Адміністрації. І я б долучився до кампанії ще раніше – у 2005, 2006 чи 2010 роках. Я туди ніколи не йшов, і, вважаю, що бізнес має робити бізнес. І чим якісніше ти робиш бізнес, тим, мабуть, безпечніше існування компанії в країні, навіть за гіршого чи кращого політичного режиму.

Юрій Косюк: В будівлі Адміністрації президента ще вештаються "привиди" КДБістів

Юрій Косюк: "Я близький з багатьма людьми із "Блоку Петра Порошенка"" (Віталій Носач, РБК-Україна)

- Ви неодноразово говорили про те, що умови Угоди про асоціацію з ЄС могли б бути кращі для українського бізнесу, зокрема, у питанні безмитних квот на курятину…

- Не тільки на курятину. Дійсно, я багато разів про це говорив. І зі мною зустрічались європейські чиновники, які присутні в Україні. Вони сказали, що я критикую Угоду. Звичайно, критикую, тому що я вважаю її не реальною Зоною вільної торгівлі. Для мене Зона вільної торгівлі передбачає – оскільки я дуже демократ, – що це рівні права для всіх. Європейці в Україну що хочуть везуть, якщо це відповідає стандартам. І українці везуть у Європу, якщо ці товари, знову ж таки, відповідають стандартам – санітарним, гігієнічним, безпековим. Це для мене зона вільної торгівлі. А Зона вільної торгівлі, коли купа обмежень, то це тільки назва. Тоді треба називати "обмежена зона вільної торгівлі".

- Коли ви працювали в Адміністрації президента, саме тоді підписувалась економічна частина Угоди…

- Ні. Підписання – це вже був апогей. Дванадцять делегацій готували ці папери. Вони були погоджені на всіх рівнях ще до 2012 року, і ми вже підписували документи, які пройшли довгий шлях погоджень. Бо, переговори почалися ще у 2008 році. Ніякого вже впливу не було. Україна знаходилась у стані війни з 2014 року. Європейці зробили нам такий жест доброї волі. І, більш того, Україні потрібен був цей жест, як підтримка країні в стані війни. Але вже ніхто нічого не міг змінити, тому що європейські чиновники сказали, що це вже погоджено на ранніх стадіях.

- На той час Угода вже була застаріла, і розуміння цього було?

- Так, вона вже не відповідала вимогам часу. До речі, так само, як і Зона вільної торгівлі з Канадою. У ній немає вільної торгівлі. Машини канадські приїдуть в Україну, а українських товарів у Канаду, як кіт наплакав.

- Ви вносили якісь свої пропозиції щодо змін Угоди з ЄС?

- Зараз ми працюємо із уповноваженим заступником міністра економічного розвитку та торгівлі Наталією Микольською. Ми входимо у робочу групу. У 2020 році буде перегляд Зони вільної торгівлі, і ми зараз проводимо багато консультацій, виступаємо у консультативній групі.

- Ви вже подавали якісь пропозиції?

- Ми говорили про те, що наша ситуація дуже проста – Україна відкриває все, і Європа відкриває все.

- Ви ж розумієте, що наші європейські партнери навряд чи підуть на таку лібералізацію…

- Для Європи, якщо ви подивитесь, те, що Україна може експортувати, не є досить критичним. В Україні 42 мільйони жителів, Європейський союз налічує 500 мільйонів жителів. І те, що Україна може виробити, не досить вплине на європейське споживання або на європейське постачання. Це невелике приєднання, і ні Україні це не буде тяжко, ні Європі це не буде тяжко, якщо досить невелика економічна колаборація відбудеться з великою Європою.

- Якщо говорити про ефективність Угоди про асоціацію з точки зору покращення стандартів виробництва українських товарів, чи за ці роки, поки працює Угода, ви бачите, що якість дійсно стала кращою?

- Обмеження гальмує розвиток. Якщо не буде обмежень, то більше українських компаній будуть бачити мотиви до модернізації, зміни і адаптації свого виробництва до європейських стандартів. Зараз у нас дуже багато виробників не готові до модернізації. І мінімально те, що субсидується Україною, це навіть не крапля в морі, а, мабуть, пилинка на фоні європейських субсидій.

- Європейські субсидії для аграрного сектору більші, ніж в Україні?

- Третина європейського бюджету ЄС витрачається на аграрні субсидії. Європейський фермер на сьогодні може не заробляти нічого, але за рахунок субсидій у нього буде заробіток від 300 до 700 євро на гектар.

- Наскільки, на вашу думку, ефективна система дотацій сільського господарства, яка працює в Україні?

- Вважаю, вона не є чесною щодо виробників, якщо ми дійсно відкриваємо ринки з Європейським союзом. Ми знаходимося біля Європи, ми йдемо у Європу, і ми маємо бути в однакових умовах і стандартах. Або європейці знижують свою підтримку, і Україна тоді знаходиться з ними на однакових позиціях, або Україні треба буде визнати, що дуже багато низькоефективних виробників просто збанкрутують. Це може викликати певний ціновий шок і певний сплеск безробіття. Відповідно, державі треба розуміти, чи готова вона підтримувати галузь і якимось чином витримувати баланс з ЄС.

Юрій Косюк: В будівлі Адміністрації президента ще вештаються "привиди" КДБістів

Юрій Косюк: "Державі треба розуміти, чи готова вона підтримувати галузь і якимось чином витримувати баланс з ЄС" (Віталій Носач, РБК-Україна).

- Та чи справедлива українська система субсидіювання агросектору? Чи однаковий підхід до всіх підприємств?

- Категорично – однаковий. Найправильнішим був минулорічний підхід – якщо ти заплатив ПДВ, то податок тобі частково повертається. Це витягує з "тіні" бізнес, це витягує всю аграрну реалізацію назовні. Чим більше ти платиш, тим більше в тебе є можливість отримувати частину від того, що ти заплатив. Все дуже прозоро, прозоріше просто нема куди. Ти не можеш отримати, якщо ти не заплатив.

Система аграрної дотації, яка діяла у минулому році, вчила людей платити. До цього часу система все ховала. Якби люди поплатили хоча б років п’ять-десять, то потім, коли б відмінили цю систему, вони б не змогли на наступний рік показати менші суми. Тоді б виникло питання, а що у тебе змінилося, якщо ти п’ять років платив більше, а тепер перестав? Ну, і стимулювання було просте, найпримітивніше, яке можна було б придумати: заплатив – отримуй.

- З цього року система змінилася…

- Популісти почали кричати. Дуже багато тих, хто не платили податки, то вони і не отримували дотацію. Ми таких дуже багато знаємо, чий бізнес знаходиться у "тіні", чий бізнес обертається навколо придбання товарів сільськогосподарського призначення через готівку.

- Перед ухваленням державного бюджету поправку щодо позбавлення пільг для виробників курятини вносив Дмитро Святаш, депутат від групи "Відродження". Не знаєте у чому причина його ініціативи?

- Це популістські якісь речі. І Святаш, я думаю, діяв зовсім не по своїй ініціативі. Ви дивіться на групу "Відродження", і вам стане все зрозуміло.

- Натякаєте, що Хомутиннік і Веревський стимулювали?

- Дивіться на групу "Відродження", вам стане все зрозуміло.

- Ймовірно, після 2022 року з державного бюджету не будуть виділятися кошти на дотації для аграріїв. До чого варто готуватись?

- Думаю, що багато дрібних і неефективних виробників можуть закрити свої виробництва. І, думаю, що врешті-решт ці речі будуть перекладені на споживача ціною. Все дуже просто: зменшиться пропозиція – збільшиться ціна. Це буде тяжко перший-другий рік. Потім бізнес адаптується до цього. Але до цього треба бути готовими, що буде вища ціна, і буде якась частина безробіття, і дуже багато можливостей для популістів.

- Яким чином державна підтримка вплинула на фінансові результати вашої компанії у 2017 році?

- Ми публічна компанія, і ви можете подивитися на фінансові результати компанії. Чи вона впливає? Вона впливає. Чи вона значно впливає? Ні. Я виступаю у даному випадку лише за рівність. Не можна сказати, що ми великому дамо, а малому не дамо. Є дуже проста база, ти заплатив – отримуй, ти виробив – отримуй, ти збудував – отримуй, незалежно від твого прізвища і компанії. Всі мають рівний доступ.

- Скільки "Миронівський хлібопродукт" отримав дотацій у минулому році?

- Рівно стільки, скільки заплатив. Більше заплативши, якусь частину отримали. Можливо, близько мільярда.

- У 2018 році система дотацій змінюється. Левову частину дотації спрямували на програму підтримки тваринництва…

- По-перше, ще ніхто не бачив і не бачить філософію розподілу цих грошей. А це найголовніше. Ми б'ємося з Міністерством економіки, щоб вони підготували якісь зрозумілі правила гри. Поки що правил гри ніхто не видав, і я не впевнений, чи вони взагалі в них є.

- Ви хочете сказати, що вам не зрозуміло, як кошти будуть розподілятися?

- Думаю, що ми зараз знаходимося у найнезрозумілішій ситуації за останні, мабуть, 15 років державної політики щодо аграрних компаній.

- Наскільки нам відомо, мова йшла про те, що по програмі підтримки тваринництва, на яку виділили 4 млрд гривень, левова частина піде компаніям, які у 2018 році будуть вводити в експлуатацію тваринницькі комплекси…

- Ми не дуже розуміємо, хто буде, що вводити. Минулий рік був дуже важким для свинарства через африканську чуму (хвороба свиней, ред.), але свинарство розвивалося. Ціна на свинину спонукала ріст. Тяжкий був рік для тваринників, які виробляють молоко, але багато тваринницьких комплексів, зокрема, молочних розвивається. Багато тваринницьких комплексів будується.

- Питання у зв’язку з останніми заявами з боку Антимонопольного комітету, який проводить розслідування щодо можливого цінового зговору на ринку курятини. Чи АМКУ до вас звертався з цього приводу?

- Вони постійно з нами знаходяться в контакті. Я з ними не спілкуюсь, з ними останні півроку спілкується наша економічна служба.

- На вашу думку, чому зростала вартість курятини?

- Тільки через ринкові попит і пропозицію. Все.

- Тоді які можуть бути підстави у АМКУ говорити про ціновий зговір на ринку?

- Їх робота – перевіряти будь-кого, кого вони вважають необхідним. Дуже добре, що вони перевіряють, як ми конкуруємо і з ким. Раніше, ще років 20 тому, у мене було враження, що, припустимо, курку не можна замінити. Але споживач дуже гнучкий, дуже чітко орієнтується. Якщо йому дорожче курка, він йде і купує свинину, якщо йому дорожче свинина, він йде і купує яловичину. З куркою напряму конкурує риба. Риба у нас навіть більший конкурент, ніж свинина чи яловичина. Ми насамперед моніторимо, що відбувається з ринком риби. І споживач просто переходить із сегмента в сегмент, вишукуючи більш цікаву пропозицію. Про який зговір може йти мова, якщо ми в усмерть конкуруємо з внутрішніми виробниками, із європейськими і світовими виробниками. Без мита в Україну може заїжджати що європейська курка, що американська. Про який зговір можна говорити? Якщо я підняв ціну, то приїде американське м'ясо, європейське чи польське.

- Українська курятина дешевша, ніж та ж польська?

- Сьогодні наші українські ціни нижче, ніж у Європі.

- У 2017 році в Україні ціни на курятину зросли десь більше ніж на 30%. А на європейському ринку?

- Треба дивитися на девальвацію національної валюти. Тому що будь-які інгредієнти, які ми використовуємо для виробництва, зв’язані з доларом і з відношенням долар-гривня. Якщо Національний банк девальвує валюту, то і у гривні продукт дорожчає для споживача, а в доларах чи в євро буде дешевше.

Ми навіть мізерну безмитну квоту до ЄС закриваємо за один день. Сьогодні ми можемо конкурувати у Європі з будь-якою країною. Це говорить тільки про те, що наш продукт цікавіший для європейця більше, ніж для українця. Локальні ціни нижчі, ніж європейські.

- Тобто робота на експорт зараз для компаній більш цікава? До того ж у 2017 році експортний напрямок МХП виріс більше, ніж внутрішній…

- Експортний напрямок зріс, але ви бачите, що не дуже сильно. Це вже політика компанії, яка говорить про те, що ми не можемо залишити нашого споживача. Якби була тільки математика, якби була тільки економіка, то я б просто забрав і відправив усе або у Європу, або в Азію, або на Близький Схід. Але є локальний споживач, який тебе знає, який тебе любить, і є довгі роки вибудовування контакту. Відповідно, ми несемо відповідальність за споживача. Через те такі баланси. У нас зараз експортний напрямок потребує більше, ми його не тримаємо, а віддаємо на локальний ринок. Єдине, що якщо буде рости експорт, то це тільки нові потужності, які ми плануємо вводити у 2018-2021 роках, але не за рахунок локального споживача.

- Наскільки я знаю з планів компанії, у другому кварталі 2018 року планується введення в експлуатацію другої черги Вінницької птахофабрики…

- Це перша частина другої черги тільки буде, 15-20% потужностей буде введено в кращому випадку.

- Наскільки може зрости виробництво курятини після введення другої черги?

- У 2018 році виробництво зросте досить незначно. Мені здається, що тисяч 30 на фоні 600-620 тисяч нинішнього виробництва. 30-40 тисяч – це максимум.

- Посилення потужностей Вінницької фабрики це з перспективою на збільшення експорту?

- Так, тільки експорт.

- Якщо компанія у 2018 році вводить нові потужності, то ви все ж розраховуєте отримати якусь компенсацію…

- Якусь частину.

- Скільки було інвестовано у будівництво комплексу?

- Ми інвестували 750 мільйонів доларів без ПДВ в першу чергу Вінницької птахофабрики і 400 мільйонів доларів без ПДВ плануємо інвестувати на будівництво другої черги, а 70 мільйонів доларів із цієї суми вже потрачено.

- Чи розраховувала компанія яку суму державної підтримки у 2018 році вона може отримати?

- У мене зустрічне питання. А яку частину будуть компенсувати? Що саме будуть компенсувати? Будуть компенсувати обладнання чи будівництво? Який відсоток обладнання чи будівництва будуть компенсувати? Сьогодні все це незрозуміло.

- Хто приймає рішення?

- Верховна Рада і Кабінет міністрів. Але Верховна Рада більше.

- Але ж порядок розподілу дотації має Кабмін розробляти.

- Кабмін розробляє, але затверджують профільні комітети Верховної Ради.

Юрій Косюк: В будівлі Адміністрації президента ще вештаються "привиди" КДБістів

Юрій Косюк: "Ми б'ємося з Міністерством економіки, щоб вони підготували якісь зрозумілі правила гри" (Віталій Носач, РБК-Україна)

- Що, на вашу думку, заважає проведенню земельної реформи і взагалі якою ви її бачите?

- Проведенню реформи заважає популізм і "село" в голосі. Земля – це товар, який має продаватися точно так, як ви маєте право продати свою сумку, свій лептоп, свою чашку. Земля також є власністю. Ви можете продати свою хату, ви можете продати свій автомобіль. Чому ж ви не можете продати свою землю, яка належить вам? Ви могли продати долю у підприємстві, яку ви отримали у результаті приватизації, більша частина реалізувала це право. Чому обмежили право людей продавати те, що вони отримали в процесі розпаювання?

- Деякі політики кажуть, що це може викликати соціальний вибух, оскільки земля є сакральною річчю для українського народу…

- Це суто популістські речі. У всьому світі земля є товаром. Мабуть, якщо ми подивимось на мапу світу, то Україна буде одним із дуже рідкісних виключень, де земля не перебуває у вільному обігу. Її ж ніхто звідси не вивезе. Той, хто купив, захоче на ній тут заробляти. Це все рівно, що хтось купив будинок, і йому не можна його потім продати. Це все рівно, що було б обмеження для іноземців не купувати будинки у Києві. Чому? А тому що вони щось на будинках намалюють. Нічого не намалюють. Вони їх куплять для того, щоб експлуатувати. А якщо ви хочете обмежити, щоб вони не малювали, ну так поставте якісь обмеження. Так само і з землею. Люди придбають землю для того, щоб вона родила, щоб вона працювала. Ніхто її не купить, щоб сісти і сидіти, і щоб росли на ній бур'яни. Якщо ви проти бур'янів, то напишіть, що "якщо ти її не обробляєш, то ми її в тебе заберемо".

- На вашу думку, іноземцям можна продавати?

- Всім можна продавати. Чим більше ви відкриєте ринок і знімете обмеження, тим земля буде дорожчою. Люди отримають більше грошей, країна отримає більше грошей. Тільки тоді, як іноземцям можна буде продавати, сюди прийде купа грошей.

- Зараз точиться велика дискусія щодо продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом. На вашу думку, чи має Україна виконувати вимоги МВФ та чи доцільна ця співпраця?

- Це все рівно, що вести дискусію про ваш шлюб з дружиною. Якщо вам добре, то ви з нею живете, якщо вам погано, то ви з нею розлучаєтесь. Так і Україна: може жити без МВФ, то хай живе без МВФ, не може жити без МВФ, то має жити з МВФ. Все дуже просто. На мою думку, не можемо ми поки що жити без МВФ і без кредитів. Якщо не можемо, то повинні виконувати запити кредитора.

- У МВФ завжди було питання щодо спрощеної системи оподаткування, і, зокрема, до того, як її використовує великий бізнес. Підприємства "Миронівського хлібопродукту", де виробляється курятина, працюють на четвертій групі єдиного податку. На вашу думку, наскільки це справедливо, що великий бізнес, компанія-експортер, використовує цю систему?

- Давайте спочатку подивимось скільки ми сплачуємо податків. Давайте візьмемо обороти українських компаній, скільки у кого працівників і хто скільки заплатив податків. І ви побачите, що "Миронівський хлібопродукт" з меншими обсягами, знаходячись на четвертій групі спрощеного оподаткування, заплатив більше податків, ніж компанії з набагато більшими обсягами товарообороту, але які знаходяться на звичайному оподаткуванні. Це тільки чесність сплати. Тобто, якщо всі будуть на четвертій групі, але будуть платити рівно стільки, скільки від обороту платимо ми, то я думаю, що бюджет отримає в разів п’ять більше грошей. Ви просто візьміть і подивіться статистику, вона публічна.

- Зараз в Україні йде дискусія щодо податку на виведений капітал. Це вважається прогресивною системою, яка б дозволяла не платити податок на прибуток, а реінвестувати отримані кошти на виробництво. Це було б цікаво для вашої компанії?

- Я вперше про це почув від президента, і я вважаю, що воно буде стимулювати інвестиції. Я знаходжусь на позиції підтримки цієї ініціативи, тому що це буде стимулювати інвестування всередині України. Це гроші, які ляжуть в країну як нові робочі місця, капітальні інвестиції, нові товари, нові експортні можливості.

- А для сільського господарства ця модель прийнятна?

- Власне, ми її використовуємо вже останні 15 років. Ми беремо грошей більше, заробляємо, і ще беремо для того, щоб інвестувати у нашій же країні. Для нас взагалі нічого не зміниться.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся