висновки про повернення Саакашвілі в Україну

У неділю, 10 вересня відбулося те, чого так чекали одні, так боялися інші, і над чим так сміялися треті - позбавлений українського паспорта екс-глава одеської ОДА Михайло Саакашвілі перетнув український кордон. Виснажливий і нервовий день завершився невизначеністю - чим закінчиться відкритий конфлікт колишнього грузинського президента з чинною українською владою? Багато питання поки що залишаються без відповіді, але напруга не спадає. На що потрібно звернути увагу при аналізі самого гучного політичного iвенту вересня - в матеріалі РБК-Україна.

Перейти кордон будь-якою ціною

На початку вересня РБК-Украина писало про те, що у разі відмови Саакашвілі від української чи польської влади в перетині кордону, його прихильники готові організувати біля прикордонного пункту "Краковець" тривалу акцію протесту. Залучення уваги ЗМІ або силовий розгін "міні-майдану" - будь-який з варіантів вигідно лягав у стратегію ситуативно згуртованої опозиції.

Розуміючи ризик опинитися без паспорту вже фізично (документи обіцяли відібрати прямо на кордоні), Саакашвілі кілька разів за неділю міняв плани щодо того, як йому потрапити в Україну. Варіант з "Краковцем" був відкинутий з формулюванням недопущення провокацій. Запасний варіант - подорож поїздом Перемишль-Київ також не спрацював. Не важливо з якої причини, але керівництво потягу відмовився везти небажаного владi пасажира. Прихильники Саакашвілі отримали новий козир у вигляді повідомлення "корумпований режим чинить тиск на працівників залізниці", але швидше від цього складу "Інтерсіті" не поїхав. Але Саакашвілі чергових збурень і заяв було мало - йому потрібно було потрапити в Україну.

Тому був обраний третій варіант - відправитися з ескортом з політиків і журналістів автобусами через польсько-український пункт Шегині. О 18:20 автобус з Саакашвілі без належного проходження паспортного контролю в Україну все ж прорвався. Слiдуючим за ним журналістам довелося затриматися на кордоні набагато довше. Так чи інакше, опозиціонер кордон пройшов - про законність такого способу будуть говорити ще довго. Можливо, Саакашвілі навіть очікує кримінальна відповідальність за незаконне перетинання кордону, але набагато важливіше тут те, що він знову опинився в центрі уваги.

Як писало раніше РБК-Україна, варіант з тимчасовим перебуванням колишнього грузинського президента за українською ґратами піде йому та його політичним соратникам тільки на користь. Пам'ятаючи кар'єри Юрія Луценка і Юлії Тимошенко, такий варіант був би чи не найперспективнішим для політичного життя Саакашвілі в Україні.

Розгубленість влади

За три дні до дати візиту Саакашвілі в Адміністрації президента України показово робили вигляд, що "слона в кімнаті немає" і на його приїзд не варто звертати ніякої уваги. Навіть зважаючи на підвищений суспільний інтерес, наближення засiдання Генасамблеї ООН і любові українців до переслідуваних політикiв. "Це питання правоохоронних органів", - категорично говорили чиновники на Банковій.

Після явного загострення пристрастей і медійного інтересу до теми №1 неділі риторика влади, як не дивно, не змінилася - джерела у правоохоронних органах і на Банковій роздратовано відмовлялися коментувати подію. Тим не менш, справа набула резонансу, і ближче до 23 години неділі генеральний прокурор України Юрій Луценко у своєму Facebook написав про те, що за незаконний перетин кордону відповідальність повинен нести кожен, і це буде зроблено.

Таку поведінку влади зрозуміти легко - у разі виявлення будь-якої активності їх звинуватять (і вже звинувачують) в репресивних методах і копіювання поведінки режиму Януковича. При пасивнiй же поведінці їх теж не зрозуміють, так як факт незаконного перетину кордону був очевидний. Президент поки мовчить. Очевидно, порядок денний "стратегічної сімки" вже визначений, і не факт, що її засідання не пройшло таємно прямо в розпал подій. Думка і позиція формуються, нехай і дуже повільно. І з видимими репутаційними втратами для влади.

Подарунок для опозиції

Підтримка Саакашвілі з боку низки опозиційних політиків на чолі з Юлією Тимошенко сформувала в очах політизованої громадськості образ бодвй якоїсь єдності опозиційних сил. Варто визнати, такого не було давно. Зустріч у Львові вже вночі Саакашвілі з мером міста Андрієм Садовим тільки посилила сигнал - тепер опозиції є про що сказати одноголосно.

Хай навiть політична публіка навколо екс-президента Грузії більше, ніж різношерста та взаємних образ у них більше, ніж спільного, але меседж був сформований. Зрештою, на обох "майданах" в Україні також стояли пліч-о-пліч різні політики, і посварилися вони після перемоги досить швидко, але перемога все ж була досягнута. Очевидно, що зараз і Тимошенко, і Садовий, і Саакашвілі, не кажучи вже про більш дрібних персонажів, готові тимчасово наступити на горло власній пісні заради конкретної мети - розхитування або навіть скинення нинішньої влади.

Позасистемна опозиція також сприйняла події неділі, як шанс. В дусі: ми не підтримуємо ні Порошенка, ні Саакашвілі, але почекаємо, поки ви один одного знищите, і потім прийдемо до влади. Принаймні, так написав у своєму блозі на одному з популярних ресурсів лідер партії "Національний корпус" Андрій Білецький.

До речі, за даними співрозмовників РБК-Україна в оточенні керівництва МВС, відсутність підтримки Саакашвілі з боку, здавалося б, теж потребуючої додаткової трибуни "Свободи" та інших націоналістичних партій, невипадково. І продиктоване воно рекомендацією голови МВС утриматися від подібної активності.

Акценти в медіа

Супроводжувати Саакашвілі в його дорозі з Польщі в Україну погодилися кілька десятків українських журналістів з різних ЗМІ. Не всі вони, м'яко кажучи, підтримують колишнього керівника одеської ОДА, але така робота - журналіст повинен бути там, де подія. А "прорив Саакашвілі" - топ-тема тижня, якщо не сказати більше. У результаті, штаб Саакашвілі заплановано або випадково отримав можливість говорити про те, що українські ЗМІ, як мінімум, небайдужі до долі екс-президента Грузії.

Приїзд Саакашвілі в Україну став головною темою ЗМІ і буде залишатися такою ще чималу кількість часу. Нехай навіть ряд провідних телеканалів, чи то вгадуючи побажання влади, чи слідуючи рекомендаціям, залишили тему без уваги. У 2017 році це вже не важливо. Соцмережі зробили свою справу. Зокрема, стрічка Facebook в неділю у багатьох сурмила лише про одне. Результат очевидний - черговий поділ українського суспільства під схвальний регіт реальних ворогів України. Нагадаємо, що українсько-російська війна ще далеко не закінчена.

У підсумку, Саакашвілі опинився в Україні, як він тут і був до несподіваного рішення про позбавлення його українського громадянства. З тим лише застереженням, що півтора місяці тому він перебував у, здавалося б, безпросвітньому станi політичного маргінала, а сьогодні отримав явні перспективи політичного майбутнього, світло софітів і підтримку загону традиційно значущого в Україні протестного електорату. Тепер Саакашвілі - фактор і суб'єкт української політики. Незалежно від того, що вигідно думати на цей рахунок мешканцям найвищих кабінетів - від Грушевського до Банкової.