Повернення до Вісі зла: що означає відмова Трампа від ядерної угоди з Іраном

"Яструб" Трамп, найімовірніше, буде готовий відновити дію угоди, якщо Іран візьме на себе більш жорсткі зобов'язання як щодо ядерної, так і ракетної програм.

Президент США Дональд Трамп оголосив про вихід Вашингтона з так званої "Іранської ядерної угоди" і про готовність ввести санкції відносно Тегерана. Він вже заявляв про те, що угода ніяк не обмежує роботу над ракетною програмою Ірану, а зняття санкцій приносить в економіку Ісламської республіки додаткові 100 мільярдів доларів. Заява премьера Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу від 30 квітня про те, що Іран приховує від світу подробиці своєї збройової програми, впали на підготовлений грунт. Подробиці – в матеріалі РБК-Україна.

Іранська угода, яка офіційно називається "Спільний комплексний план дій", - це, фактично бартерний договір, згідно з яким Іран взяв на себе в 2016 році зобов'язання не виробляти ядерну зброю в обмін на зняття Заходом санкцій.

Ці санкції, введені в 2006 році додатково до тих, що набрали чинності після Ісламської революції 1979 року, здорово гальмували іранську економіку, так як забороняли іноземним компаніям участь у нафтогазовому та хімічному секторах виключно багатої вуглеводнями країни, а також, що найболючіше, експорт нафтопродуктів.

Били санкції і по банківській системі Ісламської республіки, так як забороняли інвестиції в будь-які об'єкти, пов'язані з Корпусом вартових Ісламської революції - всесильною спецслужбою, яка контролює не тільки настрої всіх іранців від двірників до міністрів, але і найбільші фінансові установи країни.

Так що для Тегерана угода, що передбачає в обмін на зняття обмежень відмову від запасів збагаченого урану (збіднений, непридатний для виробництва зброї, дозволялося залишити), допуск іноземних фахівців на всі об'єкти, пов'язані з атомною програмою, і використання лише однієї центрифуги для збагачення ядерного палива, була дуже доречна.

На момент укладення угоди, яка набрала чинності з 16 січня 2016 року, і на Заході вона сприймалася як перемога: світ рятували від потенційної ядерної загрози, та ще й дешева іранська нафта ось-ось повинна була ринути на ринки Європи та Північної Америки, що вічно вимагають все нових енергоносіїв.

Але не все так гладко: у американських республіканців, та й не тільки у них, з самого початку були підозри, що іранці пустили іноземних спостерігачів далеко не на всі свої атомні об'єкти. А навіть якщо і на всі, то поступки, на які пішов Іран, не означали цілковитої відмови від збройової програми раз і на завжди. Так, та частина угоди, де мова йшла про відмову від виробництва збагаченого урану, обмежувалася 15 роками, а та, що дозволяла використання лише однієї центрифуги - і зовсім десятьма. Той самий Дональд Трамп, вже зайнявши президентський пост, скаржився на те, що угода жодним чином не обмежує роботу над ракетною програмою Ірану, а зняття санкцій приносить в економіку Ісламської республіки додаткові 100 мільярдів доларів, які, впевнений Трамп, будуть витрачені на зброю і терор по всьому Близькому Сходу.

Тож виступ 30 квітня цього року ізраїльського прем'єра Біньяміна Нетаньягу, в якому він оголосив про те, що Іран приховує від світу подробиці своєї збройової програми, впали на підготовлений грунт. Незабаром після цієї промови Нетаньягу і подання ним документів, викрадених ізраїльськими спецслужбами з Ірану (з них, зокрема, випливає, що Іран має або мав таємні ядерні об'єкти, про які нічого не було відомо іноземним спостерігачам), американський президент заявив про готовність переглянути відносини з близькосхідною державою

І ось переглянув.

- Для мене ясно, що ми не можемо запобігти появі в Ірану атомної бомби через гнилу структуру цієї угоди, - заявив президент США, оголошуючи про вихід його країни з угоди.

В поширеній Казначейством США заяві говориться, що американські санкції відносно Ірану будуть відновлені протягом дев'яноста днів. Торкнуться вони нафтового сектора, експорту літаків, торгівлі дорогоцінними металами і навіть будуть перешкоджати спробам іранського уряду придбати готівкові долари.

Однак, крім США, під Іранської угодою стоять підписи представників Європейського Союзу, Росії та Китаю. І поки ніхто з них не став на бік Трампа і не заявив про відновлення санкцій. Навпаки, у Євросоюзі заявили про готовність захищати до кінця ті європейські компанії, що налагодили відносини з Іраном. У найближчі дні має відбутися зустріч глав МЗС провідних країн Європи та Ірану, на якій міністри обговорять спільні дії. Офіційно Брюссель каже, що ховати угоду передчасно.

Відреагували на американський маневр і в Тегерані.

- Я вже віддав розпорядження Організації з атомної енергії Ірану приготуватися до дій, якщо такі будуть потрібні. І, в разі необхідності, ми зможемо відновити збагачення урану в промислових масштабах без будь-яких обмежень, - заявив іранський президент Хасан Рухані, додавши, що рішення про відновлення програми у тому вигляді, що існував до угоди, може бути прийнято тільки після переговорів з іншими підписантами.

Рухані, що називається, робить хорошу міну при поганій грі. Американські санкції явно чутливіші всіх інших разом узятих, хоча б тому, що США все ще залишаються економікою номер один у світі. І їх ослаблення пару років тому дійсно призвело до суттєвого пожвавлення іранської економіки і відродження грунтовно просівших галузей, таких як нафтохімія. Відновлення санкцій з боку одних лише США обернеться для Ірану нехай і не катастрофою, але серйозними економічними труднощами.

І це чудово розуміють, і в Вашингтоні, і в Тегерані. Тому, ймовірно, нинішня криза у відносинах між США та Іраном не призведе до глобальної атомної війни (тим більше, в Ірану ще немає готової бомби), а до перегляду відносин між двома країнами. Не дарма ж Трамп скаржився на половинчастість зобов'язань Тегерана. Це "голуб" Обама готовий був знімати санкції в обмін не на відмову від виробництва збагаченого ядерного палива, а лише на його припинення.

"Яструб" Трамп, найімовірніше, буде готовий відновити дію угоди, якщо Іран візьме на себе більш жорсткі зобов'язання щодо як ядерної, так і ракетної програм.

Залишилося лише дочекатися і побачити, готовий на це Іран або перспектива володіння власною бомбою здасться Ісламській республіці більш привабливою, ніж мільярдні вливання в економіку.