Володимир Лапа: " Угода про ЗВТ з ЄС не допоможе нам сформувати цивілізований агросектор"
РБК-Україна: Аграрні компанії в Україні занепокоєні своїми перспективами в цьому році. Через що дійсно варто непокоїтись компаніям, які перешкоди і виклики стоять перед ними цього року?
Володимир Лапа: Варто зауважити, що результати минулого року не такі погані, як могли бути. Але, якщо говорити про степову, тобто, південну та східну Україну, то і компанії, і сільгосппідприємства знаходяться у дуже важкому стані. Це пов'язано з тим, що замість очікуваної врожайності 25-30 ц/га зернових, зібрали 15-18 ц/га. Для багатьох сільгосппідприємств у цьому році постане велике питання: за рахунок чого фінансувати весняний, літній цикл польових робіт?
Друге питання - це високі кредитні ставки. Вони зараз дещо опустились із позначки 25-27% річних, але кредитування на рівні 20-25% річних - це не кредитування для розвитку галузі та роботи. Це вимушене кредитування для того, щоб залишитись на плаву. А говорити про динамічний розвиток галузі лише за рахунок власної прибутковості, не залучаючи фінансування, немає змісту.
У зв'язку з цим, варто зазначити, що, скоріш за все, в 2013 р. дана ситуація збережеться. Порівняно низькі шанси на залучення коштів на міжнародних фінансових ринках, починаючи від ІРО і закінчуючи корпоративними облігаціями. Певні випуски робляться в Україні, але це далеко не та ситуація, яка була в 2007-2008 рр, коли інвестори вірили в українське сільське господарство і з задоволенням вливали гроші.
Також, скажімо, сьогодні є певні наслідки 2011 р., коли була підвищена нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, відповідно, суттєво зросли витрати на оренду. На жаль, цей ланцюжок можна продовжувати.
У 2013 р. набрали сили норми законодавства щодо штрафів за недотримання сівозмін, за нерозробку проектів землеустрою. Також 2013 р. - це рік значного зменшення обсягів бюджетної підтримки. Причому, в деяких випадках виникає парадоксальна ситуація, коли законодавством передбачено, що суми цієї підтримки можуть спрямовуватись виключно на розвиток певних галузей, але спрямовують на ці потреби лише десяту частину, а решта йде у загальний фонд державного бюджету. Так відбувається, наприклад, з 1,5% збору на розвиток садівництва і виноградарства, який повинен, за законом, направлятись саме на розвиток садівництва і виноградарства.
В принципі, впевненості у бюджетній підтримці немає. Про це говорить досвід минулого року і бюджет 2013 р. І проблема, скоріш за все, тут не на рівні МінАП, а в намаганні фінансового і економічного блоку уряду звести кінці з кінцями, що часто рикошетом б'є по АПК.
Також ще одна можлива новація - це концепція реформування податкової системи, яка передбачає серйозне урізання податкових стимулів для цілої низки галузей економіки, в тому числі - для АПК. Якщо вона буде реалізована, за нашими розрахунками, прибутковість сільськогосподарського виробництва знизиться на три чверті і фактично більше, ніж половина сільгосппідприємств в Україні стануть збитковими. Тоді говорити про розвиток галузі взагалі не буде ніякого змісту. І насправді, це не все, питань ще більше.
РБК-Україна: Що можна виокремити із позитива?
Володимир Лапа: Це більш-менш прийнятна кон'юнктура світових ринків. Ми пам'ятаємо, що коли тільки починався сезон, скажімо, в червні 2012 р., експортна ціна на продовольчу пшеницю з поставкою в Чорному морі становила 260 дол./т, але після того, як виникли проблеми з врожаєм в США, Росії, частково в Україні, світові ціни суттєво зросли - і аграріям вдалось реалізувати їхні зернові і олійні культури за достатньо сприятливими цінами. За рахунок цього частково вдалось відіграти ті мінуси, які я перерахував раніше.
В цьому контексті, до речі, зовсім не факт, що нам можна буде сподіватись на сприятливу кон'юнктуру світового ринку в наступному сезоні - в 2013-2014 маркетинговому році (МР). Звичайно, це також досить серйозний фактор ризику.
РБК-Україна: Європейський банк реконструкції та розвитку стверджує, що аграрний сектор - найбільш приваблива галузь для інвестицій в Україні, однак, для них існує багато «але», зокрема, це судова та податкова системи. Що можна зробити в короткостроковій перспективі, щоб ці інвестиції почали поступати активніше?
Володимир Лапа: В нашій країні складається парадоксальна ситуація: наші переваги, якщо говорити про аграрний сектор, - це не те, що ми заслужили, це те, що дано нам Богом. А фактори, що стримують у нас розвиток цього сектору, створюються людьми.
Проблема судової гілки влади або, якщо говорити більш глобально - гарантування права власності, це проблема, яка обговорюється уже п'ять років і піднімається на найвищому рівні і Президентом, і прем'єр-міністром.
Ми тягнемо цей віз вгору, а насправді потихеньку скочуємось вниз. Десь покращення відбувається, але далеко не в тих межах, яких потрібно, і в більшості рейтингів ведення бізнесу Україна знаходиться в другій сотні. Коли ти в другій сотні по умовах ведення бізнесу, відповідно, виникає питання: а наскільки ефективна державна політика? Це природне питання.
Тому логіка інвестора дуже проста: створені умови - вкладаються гроші, отримується прибуток і всі задоволені. Які умови треба створити - всі розуміють. Питання тільки в тому, як швидко і безболісно перейти від пункту «А» до пункту «Б».
Пункт «А» - це не гарантоване право власності. Більшість сільськогосподарських земель орендуються, судова система неефективна в багатьох випадках.
Також регуляторна політика достатньо слабка. Не всі проекти документів належним чином оприлюднюються та обговорюються. Якщо подивитись аналіз будь-якого регуляторного акту, який оприлюднюється на сайті практично будь-якого органу державної влади, то видно, що вони пишуться під копірку, там немає реального економічного аналізу. Тобто питання в тому, як коректно перейти з того стану, в якому є зараз Україна до того стану, який є бажаний з точки зору інвесторів.
Переважно, коли говорять про інвесторів, то говорять про іноземних інвесторів, що ми повинні задовольняти їх вимоги. Насправді, на мою думку, це хибне враження, тому що, якби були створенні всі належні умови, щоб працювати в сільському господарстві, у нас є маса внутрішніх інвесторів, починаючи від дрібного фермера, закінчуючи серйозними компаніями, які вже працюють в Україні і можуть додатково залучати кошти, але не завжди готові це робити в таких складних регуляторних і економічних умовах.
Мене завжди дуже дивують намагання розробити програми по збільшенню інвестиційної привабливості в Україні, тому що такої програми просто не може бути. Ви або створюєте умови для нормального ведення бізнесу і інвестиції приходять самі собою, або не створюєте. Це не те, що можна спеціально якимось чином залучити, якщо не говорити про окремі проекти, а про рівень всієї економіки.
РБК-Україна: Як Ви вважаєте, чи зробить створення Зони вільної торгівлі з Євросоюзом найбільш позитивний вплив саме на аграрний сектор економіки України?
Володимир Лапа: Виходячи з джерел тих проблем, про які ми говорили, а вони переважно носять внутрішній характер, я досить скептично ставлюсь до того, що з'явиться певна зовнішня «дубинка» - і вона допоможе вирішити внутрішні проблеми. Як на мене, то у всій історії України такі механізми не працюють.
Внутрішній запит з боку бізнесу до формування більш цивілізованих умов не тільки в аграрному секторі, але загалом в економіці України існує. Але будь-які позитивні зміни потребують дуже багато зусиль і часу, і ніяка Угода про Зону вільної торговлі з Євросоюзом тут не допоможе.
Питання не в тому, чи ми будемо в ЄС, чи ні. В першу чергу це має бути потрібно нам. Тому можу сказати, що я скептично ставлюсь до зовнішніх стимулюючих факторів.
По суті, визначають все українці. І поки заклики до покращення ділового середовища не перетворяться на динамічні кроки, нам важко буде на щось розраховувати.
Щодо програми стимулювання економіки, яка розроблена економічним блоком уряду, якщо дивитись на фіскальну мобілізацію, там досить чітко проглядається стратегія, але це ж не стимулювання економіки, це витягування грошей з економіки. Тому є багато питань.
РБК-Україна: Чому в черговий раз продовжили дію мораторію на продажу земель сільськогосподарського призначення? Кому це вигідно і чи правда, що це вигідно крупним аграрним компаніям?
Володимир Лапа: Давайте розпочнемо з останнього запитання про те, кому це вигідно. Я би пішов від зворотного і поставив питання по-іншому: а кому вигідно скасування мораторію?
Подивімось на жителів сільської місцевості. Так, вони отримають можливість продати землю, але, очевидно, що після того, як ти продав землю, то припиниш отримувати орендну плату за цю землю. Тобто, одноразово отримаєш гроші і позбуваєшся права отримувати їх періодично на постійній основі.
Звичайно, є певна категорія людей, які не мають спадкоємців і просто втрачають цю землю, коли помирають. Але для більшості населення продаж землі - вигода хвилинна, а втрати потім будуть постійного характеру. Тобто жителям села не буде вигідно зняття мораторію, тим більше на першому етапі формування земельного ринку, коли ціна на землю буде далеко не найвища.
Чи це вигідно державі? Очевидно, що після того, як людина продає пай, то вона певною мірою втрачає зв'язок з сільською місцевістю, її там особливо нічого не затримує. По суті, це може серйозно змінити саму соціальну структуру сільської місцевості, тому що і в плані джерела доходів, і в плані фізичного зв'язку з землею, яку людина обробляє, для держави тут особливих переваг не проглядається.
Щодо законопроекту про ринок земель, який опрацьовувався на початку попереднього календарного року, нам довго пояснювали, що він якимось дивним чином забезпечує інвестиційну привабливість галузі, але ми там жодної норми не побачили, яка б це забезпечувала. Як працювали раніше на умовах оренди, так і в разі запровадження такого ринку працюватимуть на умовах оренди. Отже, і з точки зору бізнесу виникає багато питань, наприклад, а чому хоча б фермерським господарствам не дати можливість купувати землю?
Чому не дати можливість купувати землю юридичним особам, які мають 100% український капітал? Адже питання наявності іноземного капіталу в структурі власності при бажанні можна просто відслідковувати і через закон примушувати продати землю . Ніхто коректні відповіді на ці питання не може дати.
Ще одна норма законопроекту: люди повинні надавати довідки про доходи, коли вони хочуть купити земельний пай. Мотивація така, що ми не повинні допустити на земельний ринок спекулянтів. Ви знаєте, я на 100% впевнений, що спекулянт зможе легалізувати свої доходи і отримати довідку про доходи таким чином, щоб мати можливість купити землю. А от людині, яка виростила картоплю на своєму паї і хоче купити сусідній пай, а продала цю картоплю на базарі, податкова ніколи не дасть довідку про доходи, тому що легального підтвердження доходів немає. Таким чином фермери, сільгосппідприємства і жителі села, які реально працюють на землі, «викидаються» із цього ринку.
Виникає питання: а для кого такий ринок землі? Хто виграє від нього? Жодної адекватної відповіді на це питання ми так і не отримали. Тоді зрозуміло, якщо жодна із сторін не виграє, то для чого поспішати? Ми хочемо догодити всім.
З одного боку, люди хочуть високу ціну на землю, і це зрозуміло. З другого боку, люди не хочуть, щоб на землю прийшов капітал, але так не буває. Якщо ми пускаємо капітал, тоді висока ціна на землю, якщо ми капітал не пускаємо - її купує сусідній бідний фермер і ціна буде низькою.
Якщо ми не хочемо, щоб це був іноземний капітал, то проконтролювати наявність іноземного капіталу не так складно, як здається. Можна зробити послідовно: на першому етапі 2-3 роки будуть купувати фізичні особи, потім 2-3 роки фермерські господарства, потім 2-3 роки юридичні особи за участі виключно українського капіталу. Тоді ми розуміємо: тут ми даємо переваги одноосібникам, тут ми даємо переваги фермерам, а потім, будь ласка, юридичним особам. Але ми спочатку даємо переваги тим, хто живе в селі, потім тим, хто працює на землі, а потім потихеньку пускаємо капітал. В такому ринку земель кожен побачить для себе перспективу.
РБК-Україна: Тобто, можна сказати, що ймовірність відміни мораторію раніше 2016 р. дуже низька?
Володимир Лапа: Питання в суспільній підтримці, і, наскільки я розумію, ця ідея не відкинута. Буде розроблятись законопроект про обіг земель, буде роз'яснення для населення основних позицій цього законопроекту. Якщо вони будуть сприйняті і підтримані населенням, то не виключено, що мораторій буде скасовано раніше, але я би не вважав цю ймовірність надто високою.
РБК-Україна: Чи може покращитись ситуація в сільському господарстві після скасування мораторію?
Володимир Лапа: Справа в тому, що є такі галузі сільськогосподарського виробництва, які не дуже добре працюють в умовах оренди. Скажімо, ви закладаєте сад на орендованих землях, а вам в кожен гектар треба вложити декілька десятків тисяч євро інвестицій. Зрозуміло, що тут великий ризик для потенційного інвестора.
Те саме щодо овочівництва і тепличного господарства. Тому капіталомісткі галузі аграрної економіки погано працюють в умовах оренди, вони навчились якось працювати, але, звичайно, якби земля була у власності, вони б почувались захищено.
Очевидно також, що рано чи пізно Україна підійде до другого етапу земельної реформи. Зараз 10% земель - це відумерла спадщина, тобто коли людина помирає і в неї немає спадкоємця. Якщо почекати ще 20-30 років, це буде не 10%, а 30%. Тому з точки зору стратегії зрозуміло, що рано чи пізно ринок землі буде запроваджено, тут головне питання стосується тактики і гармонізації інтересів основних учасників цього ринку.
Спілкувалась Кристина Рзаєва, другу частину інтерв'ю читайте 11 березня
