Включив "задню": як експерти пояснюють небажання Путіна зустрічатися в нормандському форматі

Переговори з виконання мінських угод зайшли в глухий кут. Керівники країн так званої Нормандської четвірки (Україна, Німеччина, Франція і Росія) поки що не можуть узгодити дату анонсованої раніше зустрічі в Берліні. Там вони повинні були узгодити послідовність виконання 13 пунктів мінських домовленностей. Але поки що сторони далекі від компромісу. У суботу, 15 жовтня Петро Порошенко в черговий раз заявив – Україна не буде виконувати так звану "політичну частину" домовленостей, поки Росія не виконає свої зобов'язання по забезпеченню безпеки на Донбасі. У відповідь, в неділю, Володимир Путін сказав, що Порошенко хоче перекласти відповідальність за виконання "Мінська" на Росію. "Я вважаю, що це тільки привід, щоб нічого не робити в політичній сфері", - заявив Путін. Після чого додав, що в нинішніх умовах не бачить сенсу проводити зустріч Нормандської четвірки.

РБК-Україна поцікавилося в українських дипломатів чому Путін не хоче їхати в Берлін і чи є альтернатива "Мінську".

Роман Безсмертний, екс-представник Укораины в мінській контактної групи:

Головна теза (Путіна, - ред.), що Україна шукає привід, як не виконувати «мінські домовленості». Це означає, що Путін прекрасно розуміє, що «мінські домовленості виконати неможливо, в силу того, що Росія імітує ситуацію і фактично Росія робить все для того, щоб створювати причини для невиконання пунктів по безпеці. Путін зробив заяву, щоб не зустрічатися в нормандському форматі, бо ця зустріч нічого доброго для нього і Росії не принесла б.

Тема мінських домовленостей буде живою, поки зберігають status quo політики, які про них домовлялися. Насправді ж реальних механізмів їхнього виконання не було, не має і не очікується найближчим часом. До моменту, поки в Німеччині і в Франції не відбудуться вибори, тема мінських домовленостей буде ще жити. Проте зі зміною президента США, ймовірно, будуть шукатися нові способи впливу на Росію. Водночас Путін буде іти на загострення ситуації в світі, і буде шукати нові точки загострення конфліктів. Про це і говорить той факт, що Росія проводить навчання по всьому периметру кордонів Росії. Паралельно іде пошук нових форматів – на тих же переговорах по Сирії інколи згадують питання України.

Олег Рибачук, віце-прем'єр-міністр з питань європейської інтеграції (2005):

Вся гра Путіна полягає в тому, щоб змусити Україну зробити те, що він сьогодні озвучив – прийняти закон про особливий статус, вмонтувати його в Конституцію, зробити амністію – дати тим окупованим Путіним частину Донбасу і Луганщини мати право вето на майбутнє України. Ця гра шита білими нитками. Він її притримується вже два роки. Вона починає тріщати по швах, бо є дві резолюції Європарламенту. Європейці вже відверто говорять про присутність російських регулярних військ і вже Штайнмайєр говорить про те, що вибори не можна проводити, зараз це не реально.

Порошенко з паузою в два роки почав займати зрозумілу позицію. Бо всім зрозуміло,що якщо немає безпеки, то які в біса вибори, які політичні домовленості? Мінські угоди – валізка без ручки. Вони себе повністю вичерпали. Але новий формат безумовно не може бути без США. Але зараз американці зайняті виборами. А наступного року виборами будуть зайняті Німеччина та Франція. В цій ситуації було б логічно брати "за вушка" підписантів Будапештського меморандуму і казати: "Це – документ. Там прописані ваші зобов’язання, так що будьте ласкаві – виконуйте їх".

Костянтин Грищенко, міністр закордонних справ (2003-2005; 2010-2012)

Заява Путіна говорить про невдоволення Росії. В мінських домовленостях зафіксована низка кроків, які сторони, Україна в першу чергу, мають виконувати. Однак. Зроблено це без чіткого визначення, в якій послідовності вони мають реалізовуватись. Відтак кожна сторона залишається зі своїм баченням, що і яким чином має бути імплементовано для того, щоб був якийсь результат. Саме цим пояснюється повне непорозуміння між Україною та Росією щодо мінських домовленостей. В тому що склалася така ситуація є левова частка провини України. Треба було розуміти, з якими складнощами доведеться стикнутися в разі виконання зобов’язань, які вимагають голосування у Верховній Раді, а особливо того, що стосується змін до Конституції. Якщо ти не можеш цього забезпечити, не треба брати на себе зобовязнання в рамках таких домовленнностей»

«Відтак має бути запропонований чіткий, зрозумілий план або інша структура домовленостей, яка була б в руслі «Мінську», але була б більш практичною і послідовною з точки зору її виконання. До цього процессу треба залучати не тільки Німеччину та Францію, а й США. Від того, хто буде президентом США, залежатиме, яким чином буде вибудовуватися наступна формула зусиль міжнародної спільноти щодо вирішення низки конфліктів, які зараз привертають увагу, які є важливими з точки зору майбутнього, в тому числі світоустрою, європейської безпеки і не тільки. Україна має вимагати, щоб вона не була у списку пріоритетів «десятою».