Віталій Петрук: В роботі з радіоактивними відходами нам заважає нестабільне фінансування

Зоною відчуження Чорнобильської АЕС зацікавилися закордонні інвестори. На їхнє прохання термін подачі заявок на будівництво сонячних електростанцій продовжили до 1 березня. У зоні відчуження можуть розвиватися і інші альтернативні види енергетики. І хоча швидкість вітру на цій території нижче, ніж на півдні країни, тут можна також запустити вітрові електростанції.

За словами голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Віталія Петрука, через кілька років уже будуть чітко визначені межі радіаційно-екологічного біосферного заповідника в зоні відчуження. Він займатиме дві третини території і стане своєрідним буфером між забрудненої трансурановими елементами територією, на якій не зможуть проживати люди протягом найближчих тисяч років.

У той же час на цій забрудненій території і далі будуватимуть сховища для радіоактивних відходів. Туди планують перевезти відходи і з київського спецкомбінату "РАДОН", який знаходиться в межах Києва і на якому вже траплялися радіаційні аварії. Розвитку зони відчуження як повноцінного туристичного об'єкта через ряд жорстких існуючих обмежень голова Держагентства не бачить.

Про те, хто хоче заробляти в зоні відчуження, у скільки разів зросла кількість відвідувачів цієї території в останні роки та скільки самоселів лишилося там до цих пір - в інтерв'ю Віталія Петрука РБК-Україна.

- Які завдання по використанню зони відчуження були перед вами поставлені і коли все-таки у нас з'явиться біосферний заповідник в цій зоні?
- Площа зони відчуження - близько 260 тисяч гектарів, така ж, як територія держави Люксембург. Для більш ефективного використання передбачено умовний її поділ на дві частини. По-перше, буде створений радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Територія майбутнього заповідника складатиме дві третини зони відчуження. Щоб заповідник, у вигляді структурного підрозділу Агентства, почав працювати, потрібно визначити його межі на місцевості до встановленого терміну - в 2018 році. Це унікальна структура, при створенні якої ми зіткнулися з труднощами через відсутність необхідних нормативних документів.

Слід врахувати специфіку зони відчуження (ЗВ). Наприклад, в ній незабаром буде побудовано централізоване сховище для відпрацьованого ядерного палива, замовником якого є НАЕК "Енергоатом". Контейнери залізницею перетинатимуть територію біосферного заповідника, хоча в заповіднику не повинно бути діючої залізниці. Тому слід розробити порядок перевезення і усунути невідповідності. Основна наша мета - не допустити виходу радіонуклідів за межі ЗВ. Ймовірно, необхідний буде окремий закон про радіаційний біосферний заповідник з урахуванням всіх особливостей зони відчуження. Для цього потрібен час, ще один рік.

- Яким чином буде використовуватися ще третина території зони відчуження?

- Одна третина території зони відчуження забруднена після аварії довгоживучими трансурановими елементами. Період їх напіврозпаду - близько 24 000 років. Тому там люди не зможуть проживати протягом тисяч років, тобто практично ніколи. Саме тут знаходяться всі діючі сховища радіоактивних відходів, сама Чорнобильська АЕС. Фактично радіаційний біосферний заповідник є буфером між забрудненої «промислової» частиною і територією за межами ЗВ. Територія зони спеціального промислового використання буде закріплена спеціальним законом, тут можна і потрібно вести господарську діяльність. Нагадаю, що Україна після аварії займає четверте місце за кількістю радіоактивних відходів і 99% цих відходів вже знаходиться в ЗВ. Тому немає необхідності будувати спеціальні сховища в інших регіонах України, краще удосконалювати інфраструктуру тут. Технологія і досвід для цього у нас є.

- Якщо ми заговорили про радіоактивні відходи, то коли за планом має запрацювати новий сховище для відпрацьованого ядерного палива ЧАЕС, так званий СВЯП-2?

- Хочу відзначити, що відпрацьоване ядерне паливо атомних станцій не є радіоактивними відходами. У ньому ще містяться цінні продукти ділення і невідпрацьований уран. Тому його можливо переробити при необхідності. У нас в країні прийнята концепція тривалого зберігання. У нашому випадку це сто років. За планом у третьому кварталі 2018 буде завершено будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива - СВЯП-2. Воно будується за рахунок міжнародної технічної допомоги, що здійснюється за допомогою Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). В цьому році розпочнуться «гарячі» випробування сховища і кілька збірок будуть перевезені з старого сховища, в якому зберігається близько 21 тисячі відпрацьованих тепловиділяючих збірок (2 тисячі тонн). Термін експлуатації старого сховища завершується в 2026 році. Тому є вісім років, щоб перемістити відпрацьоване паливо ЧАЕС в нове сховище, термін експлуатації якого 100 років.

Нам заважає в роботі з радіоактивними відходами нестабільне фінансування. Візьмемо для прикладу корпорацію "РАДОН". Спецкомбінати, які входять в її склад, приймають і тимчасово зберігають відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання. Вони розташовані в шести регіонах України: у Львові, Дніпропетровську, Києві, Одесі, Харкові та Донецьку. Протягом довгого часу ця інфраструктура фінансувалася за залишковим принципом, тобто, виплачувалась заробітна плата персоналу і комунальні послуги. Цього абсолютно недостатньо. Тому всі заходи щодо розвитку спецкомбінатів виконувалися за рахунок міжнародної технічної допомоги. Але вона не безмежна. В результаті у критичному стані знаходиться Київський спецкомбінат. На його території вже були радіаційні аварії, їх локалізували. Але вирішити проблему можна тільки повністю ліквідувавши старі сховища. На це потрібні ресурси. Для фінансування системи поводження з радіоактивними відходами в світі прийнятий принцип: той, хто забруднює, той і платить за утилізацію відходів.

- За якою схемою йде Україна?

- У 2009 році в Україні був створений Фонд поводження з радіоактивними відходами, який і повинен був працювати за вказаним принципом. Але згодом за ініціативою Міністерства фінансів були внесені зміни в законодавство, і фонд став використовуватися за напрямами, не пов'язаним безпосередньо з радіоактивними відходами. Водночас платежі в бюджет держави надходять. З 2009-го року, наприклад, тільки НАЕК »Енергоатом" перерахував до бюджету на ці цілі близько п'яти мільярдів гривень. Аналогічні фонди діють в Іспанії, Швеції, інших країнах Європейського союзу. Тому ми намагаємося відновити роботу такого фонду. Ми б хотіли зробити її незалежною, створити наглядову раду із залученням громадськості та прозорим контролем витрачання отриманих коштів. Але за рік роботи з погодженням наших пропозицій ми зрозуміли, що це дуже революційно. Тому ми в цьому році хочемо хоча б відновити цільове використання цих коштів у тому вигляді, як воно передбачалося спочатку. Атомна енергетика успішно працює і відходи продовжують накопичуватися. Відходи, накопичені за кілька десятків років в регіонах України, мають бути перевезені в зону відчуження комплекс "Вектор" – сховище, перша черга якого вже готова на 90%.

- В першу чергу, який комбінат будуть перевозити? Київський?

- Так, безумовно. Якщо такі сховища в інших регіонах розташовані за містом , то Київський знаходиться в межах міста. У Голосіївському районі столиці спецкомбінат займає 10 гектарів землі і 150 га охоронної зони навколо нього. Думаю, що міська влада знайшла б краще застосування цієї території. Тому з 2018 року Агенція має забезпечити ці роботи. Повертаючись до теми фінансування потрібно мати на увазі, що незабаром почнеться експлуатація двох заводів на ЧАЕС - з переробки рідких і твердих радіоактивних відходів. Вони створюються за рахунок міжнародної технічної допомоги. І це все треба фінансувати. Просити додаткові кошти з бюджету – неправильно, якщо у нас вже є механізм. Тому необхідно щоб фонд почав працювати за своїм цільовим призначенням.

- Ви згадали, що раніше в Донецьку також була така точка збору відходів. Є у вас дані про те, в якому вони стані після того, як та територія стала непідконтрольна української влади?

- В даний час ми не можемо здійснювати контроль над цими сховищами.

- Зараз активно просувається проект будівництва сонячних станцій у зоні відчуження. Яку ділянку для установки сонячних панелей ви пропонуватимете інвесторам, і чому було прийнято рішення про продовження терміну прийому заявок від них?

- Територія зони відчуження пустує, збереглися електричні мережі великої пропускної здатності. Використовувати ці можливості цілком раціонально. Як я вже говорив, це буде зона спеціального промислового використання. Виробляти сільськогосподарську продукцію там неможливо, а сонячні батареї відповідають принципам безпеки в зоні відчуження - це малолюдна технологія. Потенційні інвестори подають заявки на оренду землі під «сонячні» електростанції. Поки розробляється механізм і юридичні процедури оформлення оренди - термін прийому заявок продовжено.

- Ви хочете всю цю зону заставити сонячними панелями?

- Чим більше, тим краще. Існуючі мережі дозволяють встановити потужність до двох тисяч мегават. Ми відібрали території, найбільш підходящі для встановлення сонячних батарей. Серед критеріїв – наближеність до електромереж, максимально рівні і без лісу поверхні, прийнятний рівень забруднення землі. Територія була розбита на чотири умовних черги, першу з яких, в районі колишнього села Копачі, можна вже починати використовувати. Ми не очікували, що буде такий інтерес інвесторів - до нас уже звернулося понад 40 компаній з Данії, США, Китаю, Німеччини, Франції, України, Білорусі. Китай пропонує створити потужність в 1000 Мегават, всі інші – менше. Зараз ми працюємо над критеріями, за якими будуть віддані в оренду перші майданчики.

- Ви підраховували терміни окупності подібних вкладень у будівництво сонячних станцій для інвестора?

- Термін окупності інвестицій у цю галузь в Україні 7-8 років. Технології розвиваються, ефективність виробництва зростає.

- Як ви переманюватимете інвесторів? Чи правда, що інвесторам будуть надані пільгові ставки за оренду землі?

- Державі вигідно, щоб зона відчуження використовувалася ефективно, щоб тут з'явилися сонячні електростанції. Справа в тому, що щоранку в енергосистемі України настає пік споживання електроенергії. Для покриття цього ранкового максимуму включаються додаткові потужності на вугільних електростанціях. Сонячні електростанції вранці набирають потужність і заміщають потребу в дефіцитному вугіллі. Вигода держави - в стабілізації енергосистеми. Тому орендні ставки на невикористовані землі повинні бути істотно нижче, ніж на орні землі в інших регіонах. Щоб прискорити процес створення першого об'єкта, визначені два невикористовуваних майданчика на території підприємств у зоні відчуження. Ці об'єкти у веденні Фонду держмайна. Сподіваємося, що ці майданчики розміром у кілька гектарів будуть оформлені швидше, хоча і в цьому випадку процедури складні. Щоб залучити інвесторів пробуємо зробити понижуючий коефіцієнт для оренди цих невикористовуваних після аварії на ЧАЕС майданчиків.

- Які види альтернативної енергетики ви ще розглядаєте як потенційні для розвитку і використання зони відчуження?

- Є пропозиції по вітроенергетиці. Швидкість вітру в цьому районі нижча, ніж у південних районах України. Але можливості є. Ми також вивчаємо можливість виробництва електроенергії, спалюючи радіоактивну деревину. Спалювати за межами зони не допускається, а в межах можна. Установка зі спалювання деревини, обладнана фільтрами успішно працює в Чорнобилі. Вона працює на опалення будівель і ми знижуємо споживання природного газу. Рівень забруднення атмосфери не перевищує встановлених норм, оскільки вихлопні гази фільтруються. Якщо експеримент пройде вдало, то в наступному році, ймовірно, ми наростимо потужності і відмовимося від природного газу для опалення в Чорнобилі.

- Що ви буде робитимете з забрудненими радіацією металоконструкціями? Можливе їх промислове використання? Також у ЗМІ постійно з'являється інформація про несанкціоноване вивезення металобрухту із зони відчуження.

- На ЧАЕС необхідно демонтувати близько 60 000 тонн обладнання і трубопроводів. Вони непридатні для подальшого використання за призначенням, але можуть піти на металобрухт. Демонтаж в машинному залі ЧАЕС триває протягом декількох років. Щоб не допустити в господарський оборот забруднений метал, був встановлений багатоступеневий контроль. Остаточний дозвіл на вивезення давав незалежний державний орган - Державна інспекція ядерного регулювання. Ця система називається "зняттям з регулюючого контролю". В даний час демонтаж призупинено для переатестації.

- Яким чином ви використовуєте науковий потенціал зони відчуження?

- Після аварії на Фукусімі значний інтерес до досвіду, набутому в зоні відчуження, був у японців. Було безліч делегацій вчених і фахівців. Спочатку вони цікавилися соціальними питаннями – як ми вивозили людей, платили компенсацію за землю, за вдома. Тепер же їх більше цікавлять результати впливу радіоактивного забруднення на грунт, воду, тварин, рослини. Зараз ми починаємо спільний проект з японськими вченими і дванадцятьма українськими науковими організаціями. Буде продовжено вивчення процесів у галузі радіоекології в зоні відчуження. Японська сторона поставляє відсутнє наукове обладнання, приїдуть японські вчені.

Під час пожеж у зоні відчуження, а вони були, в тому числі в 2015 році, проводилися вимірювання та виконаний аналіз розповсюдження радіоактивності в повітряному середовищі. Дослідження показують, що перенесення існує, але рівень значно нижче допустимого. Наші плани в основному випливають з указу президента, в якому, зокрема, прописано створення Міжнародного наукового центру. Він створюється за участі Чорнобильського інституту досліджень та розвитку з добровільною участю наукових організацій України та інших країн. Вже підписано угоду з Японським інститутом радіоактивності навколишнього середовища в Фукусімі. Ця структура буде недержавною та не витратною для бюджету. До речі, в минулому році була внесена правка в закон про правовий режим зони відчуження. Вона усунула перешкоду для вільного обміну науковою інформацією між усіма сторонами, в тому числі зарубіжними вченими. Колишня норма призвела до того, що зарубіжні вчені в минулому співпрацювали більше з Білоруссю, ніж з Україною в зоні відчуження.

- Чи можливо зробити з зони відчуження туристичний об'єкт і яка буде роль міста Прип'ять в залученні туристів?

- Ми не називаємо це класичним туризмом. Класичний туризм передбачає вільний доступ до всіх об'єктів і вільне пересування. У нас це неможливо із-за обмежень по умовам безпеки. Інтерес до Чорнобиля є. В минулому році було 36 тисяч відвідувачів, в 2015-му - 17 тисяч, з них 70% - іноземці. У Чорнобилі люди отримують сильне емоційне враження. Прип'ять – місто, з якого евакуювали всіх його жителів. Польський Освенцим також місце трагедії, але його щорічно відвідують 1,5 млн осіб. Ми плануємо вкладати кошти в розвиток інфраструктури відвідувань – це покажчики, туалети, кафе. Ми вивчаємо можливість безпечного, на прохання відвідувачів, відвідування покинутих будинків у Прип'яті. Слід провести необхідні обстеження. Пропозиції є, але безпека це головне. Відвідувачів також цікавить новий безпечний конфаймент – "Арка".

- Чи переглядатимете правила доступу для туристів в зону, тому що часто люди хочуть потрапити в зону без тривалого очікування і проходження процедур?

- Ми зараз працює над спрощенням відвідування за визначеними маршрутами у зоні відчуження. Але ми повинні думати про безпеку відвідувачів.

- У минулому році поліція затримала близько 200 «сталкерів» в зоні відчуження. Цю проблему можна вирішити, наприклад, підвищенням розміру штрафу або вона існуватиме завжди?

- Ми, разом з поліцією, працюємо над цією проблемою, але незначний розмір штрафу за порушення правил відвідування не зупиняє порушників (часто подібне порушення кваліфікується за ст. 46-1 "порушення вимог режиму радіаційної безпеки" Кодексу України про адміністративні порушення, штраф від 340 грн. до 510 грн. - ред.). Доходить до смішного – їм простіше сплатити штраф, ніж офіційно приїхати в зону відчуження.

- Чи були у вас випадки, коли «сталкер» вирішив перекваліфікуватися в законних супроводжуючих по зоні відчуження?

- Таких випадків я не знаю. Для супроводження груп залучаються підготовлені гіди. В зоні функціонує спеціальний підрозділ, який займається супроводом групових відвідувань. В його обов'язки входить контроль за дотриманням правил поведінки відвідувачів. Наприклад, з деякими гідами ми не продовжили контракт на цей рік, тому що при їхньому супроводі були і порушення радіаційного контролю, і дисципліни з боку відвідувачів.

- Скільки зараз «самоселів» залишилося в зоні відчуження і фіксували ви випадки нового заселення покинутих будинках?

- На початок року у зоні відчуження зареєстровано 148 «самоселів». В основному це люди похилого віку. Вони проживають на території колишніх сіл Іллінці, Луб'янка, Паришев, Ладижичі, Теремці, Куповате та ін. Поява нових «самоселів» виключена. Законних підстав для перебування в зоні відчуження «самоселів» немає. Ці люди живуть в таких умовах добровільно двадцять і більше років. Так історично склалося. Юридично ми їм допомогти не можемо, але, звичайно, працівники підприємств зони відчуження їм допомагають.