Ймовірна модель розвитку страхування в аграрному секторі економіки України
Правильно розвинений страховий ринок може надати розвитку агросектору колосальне прискорення
Кредитні відносини, так необхідні для розвитку сільськогосподарського сектора економіки України, продовжують буксувати. В тому числі, і через те, що страхування у сфері сільськогосподарського сектора економіки перебуває в зародковому стані.
Останні 20 років реформатори економіки не стільки адаптували ситуацію до процесів, що добре зарекомендували себе на зарубіжних ринках, скільки непослідовно перетворювали діючий ринок страхування, що розвивається в умовах нестабільної економіки.
Страхові організації з гучними назвами на кшталт "Аграрний страховий пул", не дали поки що реального поштовху розвитку аграрного сектору - і не тільки через відсутність у бюджеті коштів на обіцяну державою підтримку. Причина невдач, швидше за все, криється в традиційному підході до цієї проблеми.
Спроби розвивати страхування в сільському господарстві традиційно впираються в об'єктивність оцінки ризику та його системність: коли у страховика немає впевненості у відсутності злої волі зацікавлених осіб та в оцінці розміру збитків, а також реальної можливості відстежити це і проконтролювати. Тобто, ризик може втрачати критерії випадковості настання, на яких ґрунтується сама основа страхування.
Місцями страхування вироджується в якісь схеми, що тільки за формою є страхуванням, а, по суті, - якоюсь фіктивною фінансовою маніпуляцією. Іноді при отриманні кредитів недобросовісні банківські клерки намагаються запропонувати клієнту найменший страховий тариф заангажованою ними страховою компанією. У тому числі, за рахунок зростання франшизи і оптимізації умов договору на користь страховика, щоб, начебто, не обтяжувати страхувальника платежами.
Але при цьому клієнт банку не отримує повноцінного страхового захисту. А коли відбувається втрата врожаю, може виявитися, що причина, що призвела до цього, не була передбачена договором страхування - страховик відмовляє цьому страхувальнику у виплаті.
Банки вимагають відшкодування, оскільки їм треба погасити кредит. Страхова премія у цьому випадку фактично служить просто чиюсь наживою.
Якими методами намагалися вирішити цю проблему? Теж звичними і традиційними.
Франшиза в Аграрному страховому пулі доходила до 50%. Такі умови страхування навряд чи влаштують і самого страхувальника, і кредитну організацію.
Варто враховувати необхідність передачі більшої частини застрахованих ризиків перестраховикам, здебільшого - позбавленим внутрішніх ризиків власних компаній, які так притаманні нинішньому страховому ринку України.
Мова йде про надійних традиційних лідерів світового перестрахувального ринку. У них є свої, перевірені десятиліттями не менш жорсткі критерії прийняття ризику в перестрахування.
Як же бути? Крім прийнятих і популярних вже в Україні видів страхування, існують і відносно нові, які поки не прижилися на ринку.
А не прижилися вони виключно із-за відсутності необхідної для них законодавчої бази. Мова йде, в тому числі, і про індексному страхуванні - коли страхується не можливий збиток, а зовсім індекс врожайності або доходу, або погодний індекс.
Але законодавство України поки що не дозволяє зробити цей новий вид реальністю, на жаль. Хоча саме індексне страхування позбавлене багатьох недоліків звичайного, прийнятого нині страхування ризиків в аграрному секторі.
Зникає асиметрія інформації, яка стає рівнодоступна і страхувальникові, і страховикові, оскільки вона береться з відкритих і всім доступних джерел. Саме це приваблює і перестраховиків і дозволяє їм легко відслідковувати ризики. Виключається можливість моральної шкоди - клієнт не має можливості впливати на настання страхового випадку.
Але індексне страхування не враховує реальних збитків повністю. І частина з них можуть залишитися в підсумку тягарем для страхувальника і його кредиторів.
Для настання реальних збитків у сільському господарстві не завжди необхідно настання подій, пов'язаних з усередненими індексами в цьому виді страхування. Наприклад, будь-кому зрозуміло, що засіяні поля не мають ідеально рівної поверхні.
І при абсолютно однакових скачках погодних умов в одній і тій же місцевості десь в низині врожай може загинути, а на пагорбі - ні. Або навпаки. Індексне страхування ніяк на це не зважає.
Таким чином, частина збитку, не покрита індексним страхуванням, може бути порівняна з франшизою в розмірі 50%, прийнятою в тому ж "Аграрному страховому пулі".
У чому ж тоді переваги індексного страхування і навіщо воно? Його вартість для страхувальника може бути в кілька разів дешевшою традиційного страхування.
Вартість ризикового комерційного страхування становить близько 5% від страхової суми, індексного - від 3% і нижче. Індексне страхування не вимагає складного висококваліфікованого андеррайтингу і набагато простіше і дешевше в організації та обслуговуванні.
Здешевлює страхування в цьому випадку і мінімізація адміністративних витрат на моніторинг та оцінку збитків. Настання страхового випадку фіксується на основі незалежного і загальнодоступного джерела інформації.
Ці переваги безперечні.
А як бути з непокритими страхуванням можливої частини ризику? Тут, ймовірно, саме час згадати добре забуте у нас традиційне колись взаємне страхування, яке чудово і давно працює у всьому світі, але з початку 30-х років минулого століття повністю виключене зі страхового ринку СРСР.
Це виняток автоматично перейшло і на страховий ринок України, де досі панує уніфікований підхід до організації страхової діяльності. Єдина стаття в законі про страхування лише коротко згадує про існування такого виду страхування.
Реформа місцевої влади в Україні дозволяє замислитися про її відродження. У пострадянський період з'явилося чимало статей і літератури, присвячених історії та теорії взаємного земського страхування, в яких можна почерпнути чимало корисного для відродження взаємного страхування в Україні.
Ми ж відзначимо лише можливість використовувати взаємне страхування в комплексі з індексним для створення працездатної моделі страхових відносин в аграрному секторі. Товариства взаємного страхування (ТВС) могли б об'єднати сільгоспвиробників для покриття ризиків, які випадають з покриття індексним страхуванням. Тобто, ту частину ризику, який може залишитися тягарем для страхувальника, можна було б покрити взаємним страхуванням
Про відміну поширеного нині в Україні комерційного страхування і відроджуваного взаємного вже писали. Тому згадаю лише про моменти, які можуть бути корисними саме в страхуванні аграрних ризиків.
Це і здешевлення ведення справи, та наявність кваліфікованих сільськогосподарських фахівців, і внутрішня селекція членів ОВС. У підсумку, це вплине і на зниження вартості страхування. Але залишається ймовірність того, що стихія може принести все-таки значні збитки. І тут є вихід.
ОВС зможе розмістити критичну для себе частину ризику в перестрахування на місцевому чи зарубіжному ринку звичайного комерційного перестрахування. Звичайно, розмістити сільськогосподарські ризики завжди проблематичніше, ніж інші.
Але тут можливе успішне співробітництво з організаціями типу "Аграрного страхового пулу" з безсумнівною користю для обох сторін. Адже первинна селекція і ризиків, і самих аграріїв страхувальників буде вже виконана ОВС, які самі вкрай не зацікавлені в настанні страхових випадків.
Це дозволить і перестраховикам бути більш лояльними до них у прийнятті ризиків у перестрахуванні.
Держава, зацікавлена у розвитку аграрного сектора, могла б піти назустріч учасникам цього сектора, створивши для цього зручну і працездатну правову базу. Для цього, очевидно, варто було б подумати про створення робочої групи, в яку б увійшли фахівці профільних комітетів Верховної Ради, представники страхових наглядових органів та учасники об'єднань сільгоспвиробників.
На перших порах допомогти з організацією перестрахування за кордоном індексних ризиків теж можна централізовано, припустимо, через який-небудь підрозділ Міністерства аграрної політики та продовольства. Наприклад, через департамент міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу, департамент стратегії розвитку аграрної економіки, або департамент фінансово-кредитної та податкової політики.
Через один з цих департаментів можна, при необхідності, сприяти страхувальникам і в отриманні страхового відшкодування за ризиками індексного страхування, розміщеним за кордоном.
Держпідтримку страхування врожаю можна здійснювати у сегменті перестрахування індексних сільськогосподарських ризиків за кордоном. Адже, згідно з правилами СОТ, членом якої є Україна, заборонена пряма підтримка (дотації) сільгосппідприємств, але відшкодування частини страхових премій допускається.
Тут можна відразу визначити конкретну фронтуючу і легко контрольовану страхову компанію для цього, швидше за все, державну. Можливі й різні схемні маневри, які бувають популярними при закордонному перестрахуванні. Корупційну складову в цьому випадку значно простіше відстежити і відсікти.
А, якщо використати вдалий досвід колишнього земського взаємного страхування, то можна продумати і задіяти добре зарекомендував себе на практиці механізм часткового обов'язкового взаємного страхування в аграрному секторі.
