Василь Волга: "Я не просто вийшов - я повернувся"
Екс-глава Держфінпослуг вийшов на свободу
В січні 2015 року колишній глава Держфінпослуг, лідер партії "Союз лівих сил" Василь Волга за рішенням Ленінського райсуду Полтави достроково вийшов на свободу - суд пом'якшив вирок і постановив засудити Волгу на решту тюремного терміну до 1 року і 7 місяців виправних робіт.
Але колишній голова Держфінпослуг не має наміру сидіти склавши руки. Він вже розгорнув політичну активність і заявив, що влада повинна готуватися до націоналізації підприємств. В інтерв'ю РБК-Україна Василь Волга розповів про те, яким він бачить майбутнє своєї партії, про схеми крадіжок при різних Президентах України, а також про справжні причини свого ув'язнення.
РБК-Україна: Хто Ви зараз - політичний пенсіонер, просто спостерігач, який освоюється в нових реаліях, потенційний мігрант?
Василь Волга: Не сподівайтеся! У мене таке відчуття, що за минулі чотири роки я не те, що не втратив форму - і фізичну, і політичну, але і набув. Може, тому що багато читав, багато думав. До речі, і підтримувати фізичну форму теж була можливість.
Я очистився від великого життєвого баласту - несправжні друзі, які були зі мною в успішні періоди життя, відпали самі собою. А справжні друзі перевірені на надійність і стійкість.
Може, це звучить святотатством, але я зараз відчуваю себе таким же оновленим, як коли вийшов із монастиря, провівши там рівно три роки. Я не просто вийшов - я повернувся!
РБК-Україна: Ви були одним із знакових політичних "жертв" режиму - пробули близько чотирьох років в ув'язненні. Хоча, скажімо, були не так помітні у медіапросторі, як Юлія Тимошенко чи Юрій Луценко. Тим не менш, напевно, у Вас схожий досвід, випробування, претензії, образи до попереднього режиму. Як Ви вважаєте, чому та ж Тимошенко зараз практично нічого не розповідає про своє ув'язнення? Адже це наочний урок і приклад політики репресій?
Василь Волга: Почну з того, що Юлії Володимирівні пощастило значно менше, ніж мені. Вона відбувала термін у рутинних умовах, про яких мало що можна розповісти. Типові "чотири зірки", в яких побували багато українців, коли ще масово їздили в Туреччину і Єгипет, хіба що без масажного кабінету та приймальні. Тому її досвід, мабуть, був відповідним.
Мені ж пощастило значно більше - я відбував термін в колонії, і міг випробувати всі особливості, психологічні нюанси, а також пройти всі уроки, які дає реальне, не прикрашене і не відтюнинговане ув'язнення. Тому, напевно, у Тимошенко накопичилося вражень максимум на статтю, а у мене - на кілька книжок. Так вийшло.
Одну книгу я пишу вже зараз, і сподіваюся незабаром представити її читачеві. Ось там я детально все і розповім. Правда, почну з часткового спростування вашого питання, чи є у мене образа. Людина, яка вибирає у нас політичний шлях, повинна бути готовою до всього, в тому числі і до ву'язнення без всяких образ. Це частина правил нашої "великої гри".
РБК-Україна: І які уроки Ви винесли в цю книгу?
Василь Волга: Перший урок простий. Зона - це частина великого життя, яка залишилася за колючим дротом. Тут, як і в "заколючному" житті, є погані і хороші люди, є негідники і праведники, діють майже ті ж закони, тільки там вони називаються "закони життя", а на зоні - "закони виживання". Просто все вкрай оголено, доведено до максимальної відвертості і тваринної прямоти.
І, звичайно, все крутиться навколо вічного і головного закону виживання - не вір, не бійся, не проси. Тому, потрапивши туди, ти нескінченно багато втрачаєш - насамперед, спілкування з близькими, коханими, але і щось здобуваєш. Наприклад, не боїшся вже в наступний раз потрапити на зону, і ця відсутність страху дає неймовірне відчуття свободи.
РБК-Україна: Ходить багато чуток про причини, через які Вас - відомого політика, адміністратора, людину, близьку до вищих ешелонів - раптом несподівано посадили. В принципі, це було порушенням правил гри, за якими верхи своїх не садять. Чому Ви так не догодили режиму Януковича?
Василь Волга: Я не відчуваю себе якоюсь жертвою. Тим більше, горезвісного режиму Януковича. Проблеми у мене почалися не тоді, коли я увійшов з ним у конфронтацію, категорично відмовившись зливати свою партію "Союз лівих сил" у братську могилу Партії регіонів. Навіть не тоді, коли я виступив проти позамежних мільярдних махінацій і фальсифікацій на страховому ринку країни - проблеми почалися раніше.
Кілька років тому я опублікував програмну статтю, а потім брошуру під назвою "Клептократія". Там я спробував пояснити, що проблема взагалі-то не в особистостях Президентів, а в тому глобальному режимі тотальної корупції, підробках і крадіжці, який утворився у нас фактично з самого початку. Просто кожен Президент, на якому замикається, в силу не оптимальності нашого політичного устрою, майже вся влада, привносив свій особистий нюанс в це всеосяжне, всепоглинаюче, всеохоплююче злодійство.
РБК-Україна: Якщо розшифрувати? Чи не хочете ображати Президентів?
Василь Волга: Наприклад, при Кравчуку злодійство носило вкрадливий, "ЦК-ський" характер. Головними злодіями тоді були колишні парторги й комсорги, тому вкрадливість їх крадіжок полягала в тому, що вони все могли виправдати казуїстикою, демагогією, псевдопатріотизмом. Вкрали, наприклад, найбільший в світі Чорноморський торговий флот - і пояснили, що оптимізували логістику перевезень.
При Кучмі злодійство набуло "зухвалого" директорського масштабу. Головними крадіями стали директори, які крали заводами. При Кравчуку крали пароплавами, при Кучмі - фабриками і заводами.
При Ющенку виникло тихе банківське злодійство. Це коли ви сідаєте, наприклад, в банку, і перед вами менеджер починає робити маніпуляції руками в білосніжних манжетах з діамантовими запонками, при цьому повторює мантри "ці руки ніколи не крали". А потім ви виявляєтеся власником вбивчого кредиту, і, в кінцевому рахунку, вас будуть бити на площі перед Нацбанком під час якогось кредитного або фінансового майдану.
Здається, Ющенку належить фраза "крадені гроші люблять тишу". У цьому суть його моделі.
При Януковичі, відповідно, виникла модель гігантської автобази. Завгари крадуть все: пальне, резину, запчастини, підробляють маршрутні листи, відомості...
Загалом, начебто різні режими, а насправді всі вони описуються одним терміном "клептократія". Ось про це все я написав - і відразу ж за мною почалося стеження.
Як, до речі, і сьогодні. І я не думаю, що це чиясь конкретно зла воля. Швидше, це реакція системи на загрозу, небезпеку. Вона виявляє людину, яка їй небезпечна і починає вишукувати будь-які способи її усунення.
РБК-Україна: Але приблизно так само відбувається і в інших пострадянських країнах. Може не треба боротися з вітряками? Напевно, це непосильне завдання для внутрішніх опонентів, тому треба дати країні можливість втягнутися в загальноєвропейський простір, і Європа потім все відформатує і перемеле?
Василь Волга: Я один раз категорично не послухав Європу - і зовсім не шкодую.
Один мій добрий знайомий, коли мене заарештували, зміг зустрітися, мабуть, з найвпливовішими європейськими політиками - керівниками німецького Бундестагу. І там він поставив питання: чому німецьке керівництво, депутати так активно борються за свободу Тимошенко, але ніхто ні разу не згадав у подібному контексті Волгу?
І ось йому голова міжнародного комітету німецького парламенту, який володіє всією інформацією, каже: "Мабуть, тому, що Тимошенко сидить за безпідставним звинуваченням". А мій друг відповідає: "Так і Волга, за висновком всіх юристів, сидить абсолютно за безпідставним звинуваченням".
Депутат тоді додає: "Ну, Тимошенко голова політичної партії". Мій друг: "Так і" Волга - голова політичної партії "Союз Лівих Сил".
Депутат не здається: "Ну, врешті-решт, у Юлі хвора спина". У одного аргумент: "Так і у Волги хвороба спини у значно важчій формі ще з часів, коли він був офіцером підводного човна".
Тоді терпець голови комітету закінчилося і він каже: "Зрештою, Тимошенко - жінка!". А мій друг запитує: "А якщо Волга змінить стать, Ви будете його рятувати?". - "Ось тоді - звичайно!", - зрадів депутат.
У 90-х роках хтось з експертів привів красиву аналогію: колишній союз - це кладовище слонів, на кожному з яких паразитує колонія термітів, що їх поїдають, і де один з найбільших померлих слонів - це наша країна. Але я з ним не згоден. Швидше, це був якийсь хоспіс "слонів", якщо використовувати цю термінологію. У нас був вибір: або вилікувати цього слона спеціальною дієтою, терапією; або дати йому бути з'їденим заживо незліченними "термітами" - колишніми партійними і комсомольськими секретарями, директорами, завгарами, які раптом перетворилися на олігархів, власників медіахолдингів, футбольних клубів і пароплавів. Ми пішли по другому шляху. Але, повторюю, перший був цілком можливим.
Я завжди, як політик, виступав проти цього другого шляху. Зізнаюся, на якомусь етапі я дійсно відчув себе Дон Кіхотом, який бореться жалюгідним списом з величезними непереможними вітряними млинами. Але ось зараз, дивлячись на світові тенденції, дивлячись на глобальний лівий поворот Європи, я бачу, що не все втрачено. Більш того, вже очевидний шлях, як вирватися з кладовища, де нас мало не закопали.
На початку 90-х на могилах деяких братків їх глумливі друзі залишали напис: "Ти помер, зрозумів!". Так от, я не хочу, щоб моїй країні поставили такий надгробок. Повторюю: шлях є, він вже очевидний, і саме зараз я займаюся його програмним, організаційним і політичним оформленням.
РБК-Україна: Ви втратили чотири роки нормального життя. Як би Ви не звинувачували режим загалом, але, швидше за все, віддавала розпорядження про Ваш арешт конкретна людина Президента Януковича. Чи Будете Ви якимось чином мстити?
Василь Волга: Помста - таке ж непродуктивне почуття в політиці, як і образа. Тому про це не може бути й мови. Інша справа, що коли наша політична сила прийде до влади, перше, що я зроблю - а я впевнений, що у мене вистачить сил і можливостей - протягом тижня поверну його в країну, щоб він постав перед судом. Але це буде не судилище, а саме суд.
Для всіх, хто побував у місцях не таких віддалених, ще одним уроком є загострене почуття справедливості. Один з моїх політичних кумирів, Президент Туреччини Ердоган, відразу після в'язниці створив партію "Справедливість та розвиток". Він говорив, що пройшов випробування ув'язненням (а турецькі в'язниці дещо інші, ніж наші) лише завдяки тому, що жив і виживав ідеєю справедливості.
Так от, центром усієї нашої програми є головна ідея цивілізації - ідея справедливості, в тому числі й справедливості судової. Тому суд над колишнім Президентом буде, але цей суд буде публічно бездоганним по всім юридичним канонам.
РБК-Україна: Далі, мабуть, люстрація його поплічників. А чим це відрізняється від нинішньої політичної практики?
Василь Волга: Напевно, тим, що в моєму розумінні справедливість виключає будь-яке приниження, знущання над людиною, його гідністю, самолюбством. На мій погляд, контрпродуктивна ідея - вважати люстрацією кидання людини в сміттєвий бак. Тим більше, якщо після такої "люстрації" цей діяч приїжджає в свій будинок у Конча-Заспі за 20 млн доларів, викидає забруднений костюм "Zilly" за 5 тис. євро - і тут же купує новий за десять.
В моєму розумінні люструвати треба не людей, а їх нечесні гроші. Це не людей треба кидати в сміттєвий бак, а їх вкрадені мільйони у загальнонаціональну скарбницю.
Взагалі, як показала мені зона, на коліна своїх ворогів ставлять тільки ті, хто сам готовий стати на коліна перед сильнішими ворогами.
РБК-Україна: В якому політичному сегменті Ви бачите свою політичну силу? Судячи з Ваших висловлювань, серед опозиції.
Василь Волга: На жаль, в Україні сьогодні немає опозиції, у моєму розумінні цього терміну. Коли у європейського непересічного політика, прем'єр-міністра Угорщини Орбана запитали, як йому вдалося добитися зростання економіки своєї країни в наш непростий час, він відповів: "Тому що я не пристосовувався до ситуації, а жив за старим угорським прислів'ям: "Тільки дохла риба пливе за течією"".
Сьогодні наша так звана опозиція - всі ці "бойки", "льовочкіни" та інші - це дохла риба, що пливе за політичною течією. Я б міг забрати весь їхній електорат протягом місяця. Але мені не потрібні їхні електоральні симпатики - всі ці колишні чиновники, які тримають дулю в кишені, пристосуванці, відлучені від годівниці діячі всіх мастей і рівнів, які знову мріють повернутися до неї.
Мій електорат інший. Я думаю, що ви побачите його цієї осені.
Розмовляв Ігор Медведєв
