В.Шаповал: "Не думаю, що звернення Президента до Конституційного суду зламає перебіг виборчого процесу"

РБК-Україна: 19 жовтня стартує виборча кампанія. З огляду на те, що Віктор Ющенко може оскаржити в Конституційному суді України нову редакцію закону про вибори Президента, яким, на вашу думку, буде перебіг виборчого процесу? В.Ш.: Не думаю, що звернення Президента до КСУ зламає перебіг виборчого процесу. Все, що зараз озвучується з цього приводу, – це намагання видати бажане за дійсне або просто прояви збудженості, яка заважає давати реальні оцінки ситуації. Якщо, наприклад, припустити, що Конституційний суд якимось чином встановить, що діючий на сьогодні закон „Про вибори Президента України " повністю неконституційний, то цей закон втратить силу. Тоді за принципами права діятиме попередній закон, тобто той, яким керувались до набуття чинності новим законом. Я вважаю, що перебіг виборчого процесу з точки зору його юридичного забезпечення буде оптимальним. ЦВК готова до будь-якого правового забезпечення виборчого процесу. А от яким буде політичний перебіг, то тут відповідь складніша. Це залежатиме від різних обставин, від кількості і якості персоналій, які висуваються. Але в цілому, гадаю, нічого принципово нового ми не побачимо – приблизно ті ж самі обличчя, ті ж приблизно дії і ті ж самі наслідки. Тому я спокійно сприймаю різні оцінки юридичного забезпечення виборчого процесу і можливі особливості його перебігу. РБК-Україна: Які, на вашу думку, недоліки нового закону, наскільки вони ускладнять, чи, можливо, полегшать роботу як для ЦВК, так і для дільничних комісій? В.Ш.: Можу сказати, що багато критичних стріл, спрямованих на цей закон, мають політичний підтекст. Вони виражають певні інтереси і ґрунтуються на доцільності, як, власне, і зміст цього закону. Хочу наголосити: в усіх без винятку країнах світу виборче законодавство несе значний відбиток доцільності. Більше того – першоосновою цього законодавства завжди є політичні інтереси. І тому, якщо в конкретному парламенті домінує певна політична сила, то виборчий закон буде прямим або прихованим відображенням її інтересів. Тому вважаю, що питання, можливо, виникатимуть, оскільки новели в законі є, є абсолютно нові положення, але нездоланних перешкод у його застосуванні я не бачу. РБК-Україна: Чи виправдав себе партійний принцип формування ЦВК? Адже попередні виборчі кампанії показали, що в певних обставинах члени ЦВК завжди розділялись на два табори у прийнятті рішень. В.Ш.: Я міг би говорити узагальнено: і на попередніх виборах, і ще раніше ЦВК була у політичному процесі, адже вибори – це і є власне політичний процес. Скажімо, коли більше десяти років тому створювали Центральну виборчу комісію, Україна мала форму правління, в якій домінантою був Президент, і було усім очевидно, що це певною мірою відбивалося на прийнятті рішень Центральною виборчою комісією. Але ці рішення були законні, а той, хто каже інакше, говорить неправду. А в цілому щодо партійно-політичного принципу формування ЦВК… Даруйте, але доки ЦВК формуватиметься за рішенням парламенту чи іншого політичного за загальним призначенням державного органу, доти ми будемо спостерігати партійний принцип такого формування. Принцип „чего ж не порадеть родному человечку" діятиме за таких умов завжди. Інша справа, наскільки це робиться відверто. Це показник цивілізованості країни, суспільного і політичного життя в ній. Ще один показник – наскільки члени ЦВК, призначені за результатами прояву політичних уподобань, адекватно себе поводять, чи є для них вирішальною позиція закону і наявність власного переконання, чи вирішальною є партійна вказівка тієї сили, яка їх делегувала, чи здатні вони впливати на зміст цієї вказівки... РБК-Україна: Яка ситуація з впровадженням в дію Державного реєстру виборців? Чи є гарантії, що президентські вибори пройдуть з використанням реєстру? В.Ш.: Як казав класичний герой, „Гарантію може дати тільки страховий поліс". А якщо серйозно, то в мене є переконання, що списки на цих виборах будуть складені з використанням реєстру виборців. А от уже з приводу того, наскільки ці списки будуть адекватними реальній ситуації, тут можуть виникати запитання. І не через те, що ЦВК погано працювала, а у зв"язку з тим, що реєстр виборців формується і уточнюється на основі даних , які подає нам низка відповідних органів. І ще одна суттєва обставина: якщо ЦВК замість реальних даних щодо виборців адресують, даруйте, макулатуру (а такі випадки є, й непоодинокі), то як можна з цим працювати? Умовно кажучи, ми працюємо на „давальницькій сировині": нам фактично дають первинні списки, а ми їх чистимо. РБК-Україна: Відомо, що законодавство, яке регулює проведення загальнонаціонального референдуму, має певні колізії, котрі фактично унеможливлюють доведення до логічного завершення будь-яких ініціатив, що обговорюються на референдумі. Що, на вашу думку, варто змінити законодавцям, щоб зняти суперечності навколо процедури референдуму? В.Ш.: Для мене більш ніж очевидно, що потрібно вирішити два принципових завдання. Перше – внести зміни до третього розділу Конституції України, який називається „Вибори. Референдум ". Через недостатню фаховість тих, хто доопрацьовував у Верховній Раді проект Конституції в 1996р., там є фактично провальні положення. Наприклад, зараз дуже складно провести референдум за народною ініціативою у зв"язку з тим, що в Конституції України (і це єдина конституція в Європі) предмет такого референдуму, коло його питань не визначені. Відтак може постати, приміром, питання, а чи можна скасувати судовий вирок якомусь конкретному індивіду шляхом проведення референдуму. Теоретично – абсолютно ні, оскільки існує принцип поділу влади, але подібні, вибачте, дурниці можуть в деяких „професійних" головах виникати. Ось чому потрібні уточнення третього розділу Конституції. Це складно, але необхідно. По-друге, треба приймати новий закон „Про всеукраїнський референдум", що має ґрунтуватися на оновлених положеннях Конституції. Це – ідеальний варіант. Реалізувати його важко, але, з іншого боку, шляхом змін до законодавства стосовно референдуму виправляти Конституцію є неправильним. Це буде ситуація, яка, на жаль, у нас дуже часто виникає у правотворенні й у правозастосуванні – коли хвіст крутить собакою, коли шляхом закону коригують Конституцію і тим самим чинять протиправно. Хотів би сказати ще про одне. Чинний закон „Про всеукраїнський і місцеві референдуми" – це „радянський" закон за всіма родовими ознаками. Поясню чому. В СРСР лише в 1977р., а в республіках тільки у 1978р. в п"яту статтю Конституції було включено новелу, яка передбачала референдум, рішення якого без відповідного закону неможливо було імплементувати. Це пояснювалося тим, що тодішня влада розуміла: референдум – це загроза її авторитету (бо навіщо тоді ради?). Нинішній Закон у 1991р. приймався під радянську Конституцію, під її статтю 5, під застарілу політико-правову ідеологію. Тож нині сам факт існування цього Закону виглядає майже кумедно. РБК-Україна: Ви неодноразового казали про дефіцит приміщень для роботи комісії, зокрема Служби розпорядника Державного реєстру виборців. Чи можна вирішити це питання при формуванні бюджету на наступний рік? В.Ш.: Питання достатньої кількості приміщень можна вирішити за умов припинення судової й адміністративної тяганини навколо приміщень, що формально закріплені за Центральною виборчою комісією. Це комплекс будівель на вул. Лютеранській 18-20 в Києві. При цьому проблема може вирішитись шляхом фінансування капітального ремонту цих приміщень – за умови достатнього фінансування. А поки що я без надії сподіваюсь, що хоча б після виборів нам нададуть у розпорядження приміщення двох комітетів Верховної Ради, що знаходяться в будівлі, де сьогодні розміщена ЦВК, а комітети переїдуть на рідну їм вулицю Садову. Хоча вибори минуться, і – мавр зробив свою справу, мавр може бути вільним. Чи я не правий? Спілкувався Дмитро Хилюк