В.Медведчук пішов з політичного життя
Віктор Медведчук подав сьогодні в Політбюро СДПУ(О) заяву про свою відставку з поста голови партії. Він просить звільнити його з посади у зв'язку з тим, що "Опозиційний блок "Не так!", куди входила очолювана їм політична сила, не набрав необхідну кількість голосів виборців для проходження до парламенту, передає прес-служба партії. За даними Центральної виборчої комісії, після підрахунок 94,45% бюлетенів блок "Не так!" набрав 0,98% голосів виборців при необхідних для проходження до Верховної Ради 3%. В.Медведчук народився 7 серпня 1954 р. в с. Почет (Красноярський край, Росія). У 1978 р. закінчив юридичний факультет Київського національного університету ім. Т.Шевченко, після чого працював адвокатом. Був захисників поета-дисидента Василя Стуса. У 1989 р. очолив юридичну консультацію Шевченківського району. Був президентом Союзу адвокатів України і членом правління Союзу адвокатів СРСР. У 1989 р. на ґрунті загальної любові до футболу В.Медведчук подружився з Григорієм Суркісом, після чого була створена київська бізнес-група - так звана "прекрасна сімка": Г.Суркіс, В.Медведчук, Валентин Згурський, Юрій Лях, Богдан Губський, Олександр Зінченко і Ігор Плужников. Серед джерел свого добробуту В.Медведчук називав міжнародну адвокатську компанію "Ай.Бі.Ем" і підприємства, що входили до складу Українського промислово-фінансового концерну "Славутич". Перший президент України, до сьогоднішнього дня соратник В.Медведчука по партії Леонід Кравчук стверджував, що тандем Суркіс - Медведчук пропонував йому свою допомогу на президентських виборах 1994 р. Після обрання в 1994 р. президента Леоніда Кучми, В.Медведчук входить до складу Координаційної ради з боротьби з корупцією і організованою злочинністю. У січні 1995 р. почалася партійна кар'єра В.Медведчука в СДПУ(о). Почавши з поста члена Політради, він вже в грудні 1996 р. став заступником голови партії. У 1998 р. пройшов за списком СДПУ(о) у ВР №4 в списку - після Л.Кравчука, Євгена Марчука (екс-розділи КДБ України), Василя Онопенко і перед Г.Суркісом. Експерти стверджують, що після обрання до парламенту В.Медведчук продав акції і активи підконтрольних йому підприємств, поклавши виручені гроші на банківський депозит. У ВР третього скликання В.Медведчук після "оксамитової революції", що повалила ліве керівництво парламенту, він зайняв крісло першого віце-спікера, після чого і очолив СДПУ(о). Саме на В.Медведчука кажуть, що він ініціював відставку уряду Віктора Ющенка. 1 лютого 2000 р. В.Медведчук був відправлений до відставки з поста першого віце-спікера. У 2002 р. СДПУ(о), набравши 6,27%, проходить до парламенту, відставши від Соціалістичної партії України. Після цього Л.Кучма запрошує його очолити свою Адміністрацію. Після цього до образу В.Медведчука остаточно приклеюється ярлик "сірого кардинала" та президентського антикризового менеджера. При його роботі в Адміністрації президента було подавлено акцію "Україна без Кучми", потрапляє в Лук`янівське СИЗО Юлія Тимошенко. Під час президентських виборів 2004 р. опозиція ставила В.Медведчуку в провину фальсифікацію виборів.
