У Луцьку орудують шахраї в рясах
Спритні аферисти, прикриваючись церквою, заробили на ній чималі матеріальні доходи. Вони ходять по під'їздах багатоповерхівок і просять гроші нібито на ремонт храму і монастирів. Таку інформацію оприлюднив єпископ Луцький і Волинський Української православної церкви Київського патріархату Михайло, передає НТН. Щороку фіксувалися одиничні випадки, коли, прикриваючись ім'ям церкви, хтось "заробляв". Проте зараз це вилилося в справжню епідемію. Тільки за лютий-березень 2006 року до представників Луцького собору з проханням роз'яснити, чому так часто збираються гроші, звернулося понад 20 жителів міста. Шахраїв поки не затримали, в основному через байдужість міліції, скаржаться прихожани. Владика Михайло - розгублений. Посилається на довірливість своєї пастви. Мовляв, перш ніж давати гривни ніби то уповноваженому, слідує документи у нього переглянути. Їх повинно бути немало: паспорт, папери з мокрим друком, облікова книжка. Коли ж їх немає, то краще всього про візит в квартиру незнайомця повідомити правоохоронні органи. Оскільки ризик бути обдуреним - стовідсотковий. "Такого нашестя дзвінків від лучан, яких частими візитами привели в обурення збирачі коштів, не пам'ятаю. Я втомилася пояснювати людям, що єпархія зараз не збирає ніяких пожертвувань. Я їм сказала, щоб дзвонили в міліцію", - розповідає свічница Луцького собору Евдокия Сапіга. Як з'ясувалося, до порад жінки прислухалися. Проте користі від цього лучанам не додалося. На дзвінки прихожан міліція не відреагувала. Більш того, правоохоронці заперечують факт звернення громадян. "Якщо брати по конфесіях, то до нас таких заяв не поступало", - запевняє керівник обласного УМВД Микола Шкуропат. Щоб змінити ситуацію, владика Михайло звернувся до силовиків з офіційним листом. Він сподівається, що обдурених людей все-таки почують. За його словами, кишені аферисти набивали не тільки як представники Луцького собору. З'ясувалося, що фігурує в справі і Жідічинській чоловічий монастир. Ділки не побоялися прикритися і ним ради незаконної наживи.
