ua en ru

В.Литвин: "Сьогодні можу прогнозувати, що ці дострокові парламентські вибори - не останні до президентської кампанії".

Автор: RBC.UA

Не дивлячись на поразку на парламентських виборах 2006 р. Володимир Литвин зумів повернутися у велику політику і за результатами перевиборів його блок отримає 20 депутатських місць у Верховній Раді нового скликання. В умовах дуже хиткої рівноваги між більшістю і опозицією, значущість цих мандатів важко переоцінити. Про конституційну реформу, про вибори і про плани на майбутнє очолюваною ним політичної сили Володимир Литвин розповів РБК-Україна. РБК-Україна: Як на ваш погляд сьогодні можливо зупинити перманентну українську політичну кризу? Володимир Литвин: Так, її зупинити необхідно, але при нинішній політичній культурі, при нинішньому рівні відповідальності можновладців зробити це практично неможливо. Якщо проаналізувати історію України за період її незалежності, то можна побачити, що причина криз - це невиконання законів. З 1996 року по 2004 рік ми мали передбачуваний розвиток України. На мій погляд, це пов'язано з тим, що в той період хоч би формально дотримувалися конституційні норми. У 2004 році була зроблена спроба через Конституційний Суд дати досить-таки дивне тлумачення Конституції щодо третього терміну президентства Леоніда Кучми. Тобто, по суті, відкрилися якісь шлюзи, внаслідок чого зараз ми маємо суцільне ігнорування Конституції. Це спроби або тлумачити конституційні положення на свій розсуд, або переписувати ключові положення Конституції під політичний момент і під конкретних осіб. Тому рецепт виходу з кризи один – неухильне дотримання Конституції і жорсткі оцінки, жорсткі рішення по відношенню до тих, хто її порушує. Повірте, тоді все стане на свої місця. РБК-Україна: Чи треба міняти Конституцію? В.Л.: Конституцію для початку необхідного виконувати, а не міняти! Тому що у нас зміни до Конституції завжди розглядають як можливість підігнати її під себе і підстилати для себе - для того, щоб легше було правити. Я сказав, що саме спроби вторгнення в основне тіло Конституції привели до того, що було порушено стабільність. РБК-Україна: Чи бачите Ви перспективу в ініціативі Віктора Ющенка прийняти нову редакцію Конституції на всенародному референдумі? В.Л.: Ініціатива відносно винесення на референдум Конституції або ключових її положень має право на життя. Але остаточне рішення - згідно цієї ж Конституції і згідно з рішенням КС - повинно бути за Верховною Радою. Всі інші дії будуть поза конституційним полем. Це остаточно зруйнує українську державність. РБК-Україна: Тобто обійти законодавчу процедуру ухвалення рішення ініціаторам цієї ідеї не вдасться? В.Л.: Можна обійти - просто зробивши вигляд, що такої процедури не існує. Ви знаєте, коли у нас приймалася Конституція, очевидно, законодавці виходили з того, що вона буде стабільною, що вона призначена служити суспільству і державі тривалий період. Тому вони передбачили виключно норми, які стосуються порядку внесення змін до Конституції. У Конституції взагалі не вказаний порядок ухвалення нового Основного Закону. Після референдуму в 2000 році КС виніс свій вердикт, що внесення змін до Конституції може відбуватися тільки на основі розділу ХIII Конституції, тобто через Верховну Раду. Як трактуватиметься це положення, коли Президент України виноситиме цілісний текст на референдум, важко сказати. Але абсолютно очевидно, що якщо виносити цілісний текст проекту Конституції на референдум, то проблема не в тому, як проголосують люди, а в тому, як потім зможуть розпорядитися результатами цього референдуму. Наприклад, мені як громадянинові можуть подобатися 60% статей, а 40% - не подобатися. Як мені голосувати? Потрібно думати про наслідки, і про те, що дасть це країні. Бо у нас завжди є бажання і прагнення написати Основний закон знову-таки під конкретний розклад політичних сил, під конкретну ситуацію і під конкретну особу. А якщо особа зміниться, ситуація зміниться і конкретний розклад сил зміниться? Що, писати нову конституцію? Адже практично вся Європа визнавала, і, маючи на те всі підстави, що у нас один з самих кращих Основних Законів. І якщо були допущені помилки в процесі внесення змін - давайте публічно про це скажемо, проведемо відкриту дискусію і вийдемо на те, щоб внести уточнення, відкоректувати окремі статті. Тобто додамо їм працюючий характер. А навіщо розбурхувати в черговий раз всю країну? Хоча Президент має право і на таку ініціативу. РБК-Україна: Чи зможуть напрацьовані проекти Національної конституційної комісії при Президентові України, яка буде створена в майбутньому, запропонувати об'єктивний і неконфліктний текст Основного Закону? В.Л.: Ви ж чудово розумієте, що будь-яка організація, Конституційна асамблея або якийсь комітет, - це структура, яка не може носити загальнонаціональний характер, а її робота не буде об'єктивною. Вона формуватиметься з урахуванням лояльності до того, хто ініціював процес. Головне питання: наскільки законний характер носитиме робота такого органу? Будь-яка громадська організація, навіть найавторитетніша, або якісь тимчасові збори не може підміняти інститути державної влади. РБК-Україна: Які норми необхідно внести до тексту майбутнього Основного Закону для того, щоб законодавчо врегулювати конфлікт не тільки гілок влади, але і політичних партій? В.Л.: Між політичними партіями я не бачу конфлікту. Йде запекла боротьба за владу, її можна зрозуміти. Головне - щоб ця боротьба не виходила за межі правового поля. Інша справа, що державних мужів сьогодні хвилюють виключно їх власні повноваження, заручником чого стає вся країна. Я згоден з тим, що ряд положень Конституції сьогодні потрібно відредагувати. Наприклад, в частині повноважень Президента щодо кандидатури на посаду прем'єр-міністра я б відійшов від строгого розпорядження щодо формування коаліції - з урахуванням процесів, що відбуваються в країні, нинішньої політичної ситуації, різної ментальності, різного історичного досвіду і багато чого іншого. Напевно, тут у Президента повинне бути право ініціативи. Так само я б відійшов від того, щоб у нас виконавча влада підкорялася двом керівникам, і від того, щоб у нас було двовладдя на місцях – я маю зважаючи на намісників, яких призначає Президент, і вибрані народом органи самоврядування. Але це хоч і дуже важливі питання, проте, вони носять технічний характер. В процесі практичної роботи, а я, на жаль, повинен констатувати, що Конституція у нас не працює, необхідно чітко подивитися, які правки, уточнення, доповнення необхідно внести, і сказати про це публічно, провести публічні дебати, а не діяти за принципом перетягування державної ковдри на себе. Так її можна розірвати, і це означатиме, що ми розірвемо країну. РБК-Україна: Яку модель формування уряду Ви запропонували б замість тієї, що існує? В.Л.: Я категорично проти того, щоб в Україні при нинішній політичній палітрі уряд формувався за фракційним принципом. Категорично проти! Сьогодні ми маємо не коаліційний уряд, а фракційний. Отже, ми маємо уряд некомпетентний в багатьох галузях. Не у всіх в цілому, а в багатьох галузях. Коли деякі посади фактично займають люди, яких можна охарактеризувати одним словом, – негідники. Проте, така людина представляє політичну силу, і прем'єр-міністр вимушений з ним рахуватися. Ми сьогодні маємо парадоксальну ситуацію, коли в.о. міністра запрошує до себе замміністра і ставить йому завдання, а той йому відповідає, що "завдання мені може ставити тільки фракція, якій я підкоряюся". Ось тому я виходжу з того, що уряд повинен бути професійним і відповідальним. На мій погляд, технологія повинна бути наступна: після того, як починає працювати Верховна рада, Президент повинен мати право внести кандидатуру, а кандидат на посаду прем'єр-міністра повинен представити свої міркування і пропозиції по складу уряду і публічно захистити цей склад - з тим, щоб Верховна Рада не могла диктувати свої умови. Я думаю, що такий підхід є найбільш здоровим - якщо уряд професійний і відповідальний. А якщо Верховна рада або фракції, політичні партії з своїх кон'єктурних міркувань не бажають зважати на такі реалії, я думаю, що такий найвищий законодавчий орган країни не має права на існування. Поділ вже доходить до абсурду. Це ми бачимо сьогодні на прикладі формування коаліції, коли ділять все, що можна поділити в країні. РБК-Україна: А що Ви думаєте про форму державного правління в Україні в контексті ухвалення нової редакції Конституції? В.Л.: Це дуже складне питання. Мені здається, у нас була хороша можливість десь після 2004 року реалізувати на практиці модель парламентсько-президентської форми правління. Три роки, які пройшли з того часу, мені здається, втрачені, і Україна відкинута в своєму розвитку назад. Тому сьогодні нам потрібна основа персональної відповідальності, персоніфікованої влади і, мені здається, нам потрібна відповідальна влада. А вже як її називатимуть, це вже справа в дефініціях. На мою думку, відповідальність за те, що відбувається в країні, на себе повинен узяти Президент країни. Він повинен сказати, в якому стані сьогодні перебуває країна, він повинен дати своє бачення того, що необхідно робити. І очевидно, для цього він повинен отримати відповідні повноваження. Але тут дуже важливо утриматися від схильності українських діячів до авторитаризму. РБК-Україна: Але авторитаризм можливий, по суті, лише при посиленій президентській вертикалі влади... В.Л.: Авторитаризм можливий і при парламентській формі правління. І, на мій погляд, більш небезпечний колективний авторитаризм, ніж індивідуальний. Тому що при індивідуальному є конкретна людина, відповідальна за ті або інші дії. А колективний - це вже розмита відповідальність, бо як немає колективної провини, так і не буває колективної відповідальності. РБК-Україна: Чи може створення "широкої" коаліції, про яку так багато говорять, стати виходом з політичної кризи? В.Л.: Мене не цікавить питання широкої коаліції, втім, як і іншої, бо це ширма, за якою криється всього одне питання: хто буде прем'єр-міністром України. А хто буде прем'єром, той стоятиме вище за решту нинішніх і майбутніх претендентів на президентство. Тобто він буде ближчий за всіх до посади президента. Ось і вся сьогоднішня проблема коаліції. Тому "широкої" коаліції як такої не може бути за своєю природою. Якщо буде коаліція, скажімо, помаранчева – вона складатиметься з двох сил. Ви ж чудово розумієте, що коаліцію можуть формувати тільки фракції. До речі, порушення цього принципу було ключовою причиною дострокового припинення повноважень Верховної ради попереднього скликання. Цим прикладом я хочу застерегти деяких українських політиків від того, щоб вони не перепрацювали з "стимулюванням" окремих депутатів в питанні підтримки формування коаліції. Якщо буде варіант "широкої" коаліції, то виникає питання, що вкладатиметься в поняття "широка коаліція": "Наша Україна" і "регіони"? Тоді питання: чи вся "Наша Україна" піде? І навіть якщо вся піде, чи буде це широка коаліція? Чому я про це говорю - знову-таки, і в першому, і в другому випадку розмова про "широку" коаліцію - це питання посади прем'єра. Але якщо буде коаліція у складі "Нашої України" і "регіонів" – це буде спроба на верхньому рівні зближувати два береги Дніпра. Ось в цьому плані, можливо, це і "широка" коаліція. Ось в цьому, можливо, і є позитив. Країну на короткий період перестане лихоманити. РБК-Україна: Як сьогодні йдуть справи з консультаціями і переговорами з політичними силами у Блоку Литвина? Чи йде розмова про можливість входження Блоку Литвина в яку-небудь коаліцію? В.Л.: Хочу однозначно сказати, що Блок Литвина не входитиме в коаліцію. Блок Литвина може брати участь в створенні коаліції. Я думаю, що різниця в підходах існує. А виконувати чиюсь вимогу кудись входити Блок Литвина не буде. Хай вони спочатку створять коаліцію, і покажуть, що вони здатні її створити, а далі життя буде все розставляти на свої місця. РБК-Україна: Тоді в контексті участі Блоку Литвина в створенні коаліції, чи цікавить Вас особисто пост спікера, і наскільки він важливий для Вас сьогодні? В.Л.: Мене особисто жодна посада не цікавить, я хочу це особливо підкреслити, щоб не було спекуляцій. Литвина не цікавить жодна посада заради посади. Тому що я не піддаюся спокусам на короткий період. РБК-Україна: Ви згадали про підкуп депутатів, і в ефірі програми "Свобода слова" Ви говорили про те, що вже здійснювалися спроби підкуповувати кандидатів в народні депутати від Блоку Литвина. Хто здійснював такі спроби? В.Л.: Чому тільки з Блоку Литвина? Не тільки з Блоку Литвина. Я ж, напевно, справляю враження відповідальної людини. Попередив просто, що якщо такі спроби будуть і надалі продовжуватися, я про це офіційно скажу і з трибуни Верховної ради. Треба, в кінці - кінців, зупинитися і не демонструвати дію одвічного принципу, що риба гниє з голови. Ось у Верховній раді попереднього скликання так голосно кричали, обурювалися, робили заяви, а зараз, виявляється, і самим можна до таких дій вдаватися. Правда, це все відбувається, як правило, на рівні розмов. А коли їм говорять, що давайте про це публічно скажемо, – розмови не було. Давайте просто зробимо все, щоб не було ніяких підстав для таких розмов. РБК-Україна: Виходячи з умов і розкладів, що склалися на сьогодні, чи буде Блок Литвина брати участь в голосуванні парламенту VI скликання за яку-небудь кандидатуру на посаду спікера і прем'єр-міністра? В.Л.: Ми братимемо участь в роботі Верховної ради. Але у мене на сьогоднішній день є великі сумніви, що ми братимемо участь в голосуванні з цих двох кадрових питань. РБК-Україна: Відомо, що вже є пакет законопроектів, які Президент має намір внести до парламенту як першочергові для ухвалення. Чи буде Блок Литвина підтримувати такі ініціативи Президента? В.Л.: Ніякого пакету не буде, і крапка! А кожен законопроект окремо ми розглядатимемо. Це обов'язок народного депутата - розглядати, висловлювати свою точку зору, вносити свої пропозиції. Я категорично проти того, щоб критикувати або приймати все оптом. Треба аналізувати кожен законопроект і давати йому оцінку. От так ми і поступатимемо. РБК-Україна: Чи є серед партій і блоків, які пройшли до нового парламенту, ідеологічно близькі сили, які могли б співпрацювати з вашим Блоком? В.Л.: А ви мені покажіть спочатку політичні партії, за винятком комуністів, які мають ідеологічну основу, потім ми говоритимемо про те, наскільки вони з нами ідеологічно близькі. Нам дорога наша ідеологічна позиція, народна ідеологія, про яку ми сьогодні говоримо. Для нас життєво важливо внести на розгляд Верховної ради ті законопроекти, необхідність яких ми відстоювали під час діалогу з суспільством, людьми. Які стосуються, перш за все, справедливих заробітних плат, пенсій, і ряду інших життєво необхідних рішень, які дозволили б людям підняти голову і відчути, що вони можуть жити, а не виживати. РБК-Україна: Проте, для реалізації вашої виборчої програми необхідна підтримка інших фракцій. Чи бачите Ви союзників серед цих сил, які могли б співробітничати з Блоком Литвина, - зокрема для ухвалення закону про встановлення почасової оплати праці, про підвищення частки зарплати в одиниці собівартості продукції, про інвентаризацію землі і т.д.? В.Л.: Тут буде дуже цікаво подивитися, хто не голосуватиме за рішення з цих питань, коли вони розглядатимуться. За рішення, які, по суті, є стандартними в цивілізованих країнах, куди ми так прагнемо. Звичайно, ми працюватимемо з депутатами. Звичайно, ми намагатимемося знайти компроміс. Звичайно, ми намагатимемося переконати їх підтримати при розгляді тих або інших законопроектів. Ми ж не вороги один одному, ми ж представники одного народу, і я поважаю вибір людей. РБК-Україна: Тобто співпраця не залежить від приналежності союзника до фракції? В.Л.: Звичайно! Ми намагатимемося логічно і публічно обгрунтувати нашу позицію, а для цього дуже важливо мати парламентську трибуну. І, слава богу, вона у нас з'явилася! РБК-Україна: У вашій програмі йдеться про необхідність провести інвентаризацію землі. Яка позиція Блоку Литвина щодо мораторію на продаж землі? В.Л.: Я проти мораторію на продаж землі. Я стою на тому, що потрібно один раз ухвалити рішення про те, що землі сільськогосподарського призначення не можуть бути предметом купівлі-продажу. І поставити крапку. А для того, щоб подивитися, скільки цієї землі залишилося, провести інвентаризацію. Оскільки тіньовим способом самі ласі шматки землі вже розпродані-скуплені. Ще в цьому питанні я повинен відзначити, що ми маємо парадоксальну ситуацію на прикладі Київської області. Деякі політичні діячі обібрали людей, забрали у них землю, а люди на виборах проголосували за їх політичну силу. Дуже важливо зараз про це публічно говорити, а для цього необхідно провести інвентаризацію. Після чого сказати, що не просто там якась фірма "санта-барбара" володіє землею, а сказати, хто за нею стоїть. І назвати не підставну особу, яка керує цією фірмою, а реального господаря цієї структури. Я думаю, що нам правоохоронні органи та всі інші повинні в цьому допомогти, і ми будемо цього добиватися. РБК-Україна: Ви привели хороший приклад. Якраз в Києві 1 жовтня відбувся "дерибан", як про це говорять дуже багато ЗМІ, землі за рішенням Київради. Якщо я не помиляюся, депутати, які непідконтрольні центральному керівництву Блоку Литвина, брали участь в голосуванні. Чи застосовуватимуться до цих депутатів санкції – так, як це сьогодні намагається зробити БЮТ, виключивши порушників з фракції? В.Л.: Депутати від нашої політичної сили брали участь в роботі сесії (бо я вважаю, що це обов'язок депутата брати участь в роботі сесії) і голосували виключно за ті питання, в яких передбачена передача землі під лікарні, державні установи, дитячі сади і школи. Вони не голосували за передачу землі комерційним структурам і приватним особам. Вони голосували за те, щоб земельні ділянки були закріплені за тими людьми, які на них живуть і працюють. Тобто за киянами, які все життя прожили в приватному секторі, а землю так і не оформили. Тому в даному випадку санкції застосовувати потрібно з урахуванням цього чинника. Але я повинен вам сказати, що на наступному з'їзді, який відбудеться в листопаді, деякі депутати, у тому числі і з київських рад, будуть виключені з наших лав у зв'язку з тим, що вони втратили будь-який зв'язок з партією і фактично перейшли в інший табір. Їх не багато - десь близько 50-70 чоловік по всій Україні. РБК-Україна: Чи підтримаєте ви ініціативу по проведенню дострокових виборів столичного мера і депутатів Київради? В.Л.: Підтримуватимемо з урахуванням того, що для будь-якої політичної партії вибори – це можливість довести свою корисність людям. Якщо таке рішення буде – ми братимемо участь у виборах. РБК-Україна: Давайте повернемося до парламентської роботи. Чи готовий Блок Литвина залишитися працювати в опозиції ВР VI скликання? В.Л.: Блок Литвина готовий працювати. А назвуть це опозицією або іншим словом - для мене це має десяте значення. Головне, що ми братимемо активну участь в роботі парламенту і просуватимемо ті законопроекти, які вважаємо невідкладними, і які слід прийняти як закони. РБК-Україна: Тобто ви не збираєтеся публічно оголошувати свою позицію про підтримку який-небудь із сторін? В.Л: Я прийшов до парламенту не для того, щоб комусь підтримувати штани. А прийшов до парламенту, щоб працювати. Я ж не присягав політичним партіям, я не присягав окремим вождям, я не підписував ні відкритих, ні таємних угод. Я живу так, як відчуваю, і вважаю за правильне це. А така постановка питання, "кого Ви підтримуватимете", вони що, падають, що їх потрібно підтримувати? Вони - самодостатні політичні сили. Ось хай і працюють. Люди нам не делегували повноваження йти до парламенту когось підтримувати. Інакше, вони проголосували б за ту або іншу політичну силу. РБК-Україна: Чим відрізняється команда Литвина від тієї, яка була в парламенті IV скликання? В.Л: В парламенті попереднього скликання не було команди Литвина. Не було політичної сили, яку б я очолював і яка б пройшла вибори у Верховну Раду України. Я був лідером блоку "За Єдину Україну". Я вже про це не один раз говорив: так склалося, що в цей блок входило дуже багато яскравих осіб, які ніяк не могли між собою визначити, хто буде "номером один". Тому вони звернулися до нейтральної кандидатури, тобто до мене. У будь-якому випадку, це було формальне лідерство, тому що в Блок входило п'ять політичних партій, і на чолі цих партій були свої політичні лідери. Сьогодні ж є політична сила, яку я очолюю. Те, що я зробив, то, чого я досяг, - це результат роботи колективу, який я представляю. РБК-Україна: Які висновки Ви зробили з роботи парламенту V скликання? В.Л: Ви знаєте, я за діяльністю цього парламенту не стежив і цим щасливий. Тільки одне можу сказати: до мого великого жалю, той парламентаризм, який відчула країна, який особливо затвердився в складний період в 2004 і 2005 роках, втрачений. Парламент перестав бути провідною гілкою влади і добровільно підпорядкував себе Кабінету міністрів. І по суті справи, не Президент розпустив парламент, а парламент сам себе зруйнував. Своїми діями, своєю політикою. Ось це і є основний висновок. РБК-Україна: Яким Ви бачите сьогодні закон про опозицію, про який так багато говорять? На вашу думку, чи потрібний такий закон? І який взагалі може бути схема роботи влади і опозиції? В.Л: У нас опозицію розглядають як ворога, якого потрібно нейтралізувати, і для цього зараз шукають якісь там законодавчі акти і намагаються щось написати. Влада хоче написати закон про опозицію. Або потенційна влада, це такий цікавий момент. На Ваше питання я міг би відповісти своїм: покажіть мені практику інших країн, у яких діє закон про опозицію. Ось хай мені покажуть закон про опозицію і практику законодавчого закріплення статусу опозиції. І взагалі, ми про яку опозицію говоримо – про парламентську? Позапарламентську? Як правило, якщо йдеться про парламентську опозицію, діють внутрішні документи, які регламентують організацію роботи парламенту. Там передбачаються відповідні положення, повноваження, відповідне право. Якщо йдеться про позапарламентську політичну опозицію, то в законі про об'єднання громадян або про політичні партії треба передбачити відповідний розділ і не намагатися демонструвати українське "ноу-хау". Ті політичні сили, які не беруть участь у відправленні влади, - в опозиції. Це аксіома. Головне, щоб вони не виходили за межі Конституції і законів України, не закликали до насильницького скидання владі і існуючого ладу. Звичайно, для опозиції потрібно передбачити і відповідні можливості. Думаю, що бюджетний комітет, регламентний комітет, комітет з питань свободи слова повинні бути в опозиції. Звичайно, опозиція повинна формувати дні уряду. Тобто вона повинна пропонувати, якого міністра треба заслуховувати, щоб не відбувалося так, як у нас було при діях попередньої коаліції, коли вони самі сформували свій уряд, самі їх слухали і робили їм критичні зауваження, що ті сильно працюють, що їм потрібно частіше відпочивати. Це не підхід! Я можу привести приклад Великобританії: колись слухали міністра, він відповідав на питання (перш за все опозиції) і у нього просто не витримало серце. Я не закликаю до цього, але мені здається, що впровадження такого механізму, коли влада, що діє, відповідає на питання опозиції в парламенті, мало б обопільну користь. Влада тоді відчувала б ще більшу відповідальність і повинна була б бути готовою до відповіді на будь-яке питання: чому в якомусь районі не функціонує поліклініка? А опозиція, з іншого боку, не займалася б неробством, вона повинна при такому підході тримати руку на пульсі країни і знати, що і де відбувається. І повинна бути компетентною. Я за такий підхід, а не за безглузді пропозиції, типу того, що ми створимо 40 комітетів, а опозиції віддамо комітет з контролю за діяльністю комітету. Вже були і такі абсурдні пропозиції. РБК-Україна: Володимир Михайлович, не могли б Ви озвучити прогноз на президентські вибори? Чи буде в 2009 році така ж запекла боротьба за цей пост, як це було в 2004 році, або ж за умов збереження парламентсько-президентської республіки боротьба за цей пост не буде такою жорсткою, як це були три роки назад? В.Л: Судячи з усього, вона буде особливо запеклою. Можна вже сьогодні говорити про трьох кандидатів, які мають реальні шанси. Вже це говорить про те, що боротьба буде вельми запеклою, тому вже зараз робляться прикидки, розклади, кого ж виводити в другий тур, кого виводити в пари. Як раніше думали, кого виводити в одні пари, а зараз думають, кого виводити в другі. До всього іншого, це буде і боротьба не усередині України, це буде боротьба за Україну. Не дивлячись на те, що існує різке розчарування в Україні, в територіальному плані і в людському вимірюванні вона є крупною державою, займає дуже вигідне стратегічне положення, тому боротьба буде запеклою. Про це вже сигналізує складний процес, який відбувається після 30 вересня. Ось ці домовленості, ці спроби домовленостей - з прицілом на 2010 рік. Про це говорить і те, що ці переговори не прозорі. Видно тільки частина айсберга, а все інше - це кулуарні змови, гарантії і клятви відносно 2010 року. При цьому абсолютно очевидно, що вони і гроша ламаного не коштують, тому що в українській політиці сказати і не виконати - характеристика вищого пілотажу. РБК-Україна: Чи відчуваєте Ви в собі сили включитися в президентську гонку? В.Л: Для мене сьогодні важливо реалізувати те, про що я говорив під час передвиборної кампанії. Для мене вона була надзвичайно важка, бо я стояв перед людьми, я душу і серце свої вкладав. Тому я сьогодні думаю тільки про це, і діятиму в цьому плані. Сьогодні можу прогнозувати, що ці дострокові парламентські вибори - не останні до президентської кампанії. Думаю, що за рік до виборів у нас відбудеться різка поляризація парламенту, він неформально поділиться на групи, які підтримуватимуть того або іншого кандидата. Я не виключаю, що Президент України ухвалить ще одне рішення про достроковий розпуск парламенту, оскільки для цього можуть бути підстави. Перше з них - різка поляризація парламенту, неможливість ухвалення тих або інших рішень через взаємне блокування. З урахуванням цього у президента будуть формальні підстави для ухвалення відповідного рішення, але це рішення переслідуватиме ще одну мету – подивитися, яка ж розкладка політичних сил, настрій людей. Щоб на президентські вибори внести відповідні корективи. І головне: у нас завжди демонстрація сили, відповідає вона Конституції чи ні, викликає пошану. У нас люблять тих людей, які ухвалюють рішення. Навіть різкі, несподівані, нестандартні. Ось сукупність цих чинників говорить про те, що ми вступили в смугу дострокових виборів. Я не виключаю, що якщо буде позитивний результат у випадку з ініціативою дострокових виборів мера Києва і депутатів Київради, стане питання і про те, чом би не провести дострокові вибори у всі місцеві органи влади - для того, щоб мобілізувати партійні лави і закріпити політичний успіх. РБК-Україна: Які б першочергові дії зробили сьогодні в країні Ви, якби були на посту глави держави? В.Л.: Оскільки я не на місці Віктора Андрійовича Ющенка, і я - є таке хороше українське слово - не "зазіхаю" на його посаду, надам йому можливість здійснювати першочергові дії відповідно до свого бачення що відбувається в країні. РБК-Україна: Тобто Вас не цікавить посада голови держави? В.Л.: Ні, мене не цікавить сьогодні посада голови держави. РБК-Україна: А в перспективі? В.Л.: Дайте дожити. Може, в перспективі цієї посади не буде взагалі. У будь-якому випадку, в моїх планах сьогодні немає такого питання. РБК-Україна: У мене до Вас перед останнє питання. Чи можете Ви для припинення безлічі дискусій дати відповідь на питання про те, хто стоїть за Вашою спиною і фінансував передвиборчу кампанію блоку на останніх виборах? В.Л.: Ви знаєте, я думаю, Вам краще піти спочатку запитати у "регіонів", у Тимошенко, у "Нашої України", а потім прийти і запитати мене. Якби хтось стояв за моєю спиною, напевно, у нас би був інший результат. Я б, напевно, не вклав все своє здоров'я. За мною стоять люди. І я стараюся, щоб більше за мною ніхто не стояв. РБК-Україна: А чи мають відношення до фінансування Блоку Литвина ті люди, які фігурують в ЗМІ? В.Л.:Я прошу вас! Комуністи сказали, що мене фінансували на Банковій. Банкова сказала, що мене фінансують "регіони", хтось ще сказав, що мене фінансує Порошенко, Коломойський. Я ж не можу на весь дитячий лепет відповідати. Я дуже дорого коштую, і немає такої ціни, за яку мене можна було б купити. Тому, що я особистість. Я хотів би, щоб ви це зрозуміли. Розмовляв Ді Фент.