В.Колесниченко: “Зараз звільнити О.Пасенюка з посади голови ВАСУ неможливо”
РБК-Україна: Якою ви бачите свою діяльність на посаді голови ВРЮ?
Володимир Колесниченко: Найважливішим завданням ВРЮ вважаю повернення довіри суспільства до судової влади через її участь у формуванні кваліфікованих і неупереджених суддівських кадрів, проведення перевірок на предмет порушення суддями присяги та ініціювання питання звільнення з суддівських лав недостойних.
За 12 років роботи ВРЮ стала важливою і необхідною ланкою механізму забезпечення добору кандидатів у судді на якісно новому рівні. Немало було зроблено й для очищення судової системи від суддів - порушників присяги. Але Рада ще поки не стала фільтром, який би повністю унеможливив призначення Президентом України на посади суддів тих кандидатів, які не здатні займати цю високу посаду. Йдеться про необхідність більш ретельної перевірки професійних, ділових, моральних якостей претендентів на суддівські посади, аби уникнути випадкових людей в професії. Життєво необхідно покращити механізм перевірки звернень посадових осіб, державних органів і громадян, в яких містяться відомості про наявність передбачених Конституцією підстав для звільнення судді з посади, у тому числі - й за порушення присяги, про їх негідну поведінку.
Думаєте, ми, члени ВРЮ, не бачимо тих порушень, які допускають судді? Але проблема в тому, що визначений законом механізм притягнення судді до відповідальності складний та довготривалий, він не дозволяє оперативно відреагувати на виявлені порушення. Працюючи над пропозиціями до нової редакції закону про судоустрій, я запропонував ввести інститут судових інспекторів при ВРЮ, який би складався із суддів у відставці. Як тільки буде створено дієвий механізм та структура, здатні реагувати оперативно і в межах закону, суспільство одразу відчує результативність роботи ВРЮ.
РБК-Україна: Під час каденції Президента Віктора Ющенка однією з головних його ідей була судова реформа, але вона застрягла посеред дороги. Чи варто очікувати на позитивні зміни за каденції нового Президента і чи буде більшість в Верховній Раді для прийняття необхідних для цього законопроектів? Які саме законопроекти Ви вважаєте першочерговими?
В.К.: Під час каденції В.Ющенка, справді, таке завдання як проведення судово-правової реформи, ставилося. Однак, не було прийнято жодного акту, що свідчив би про намір завершити судово-правову реформу в країні. Ставлення В.Ющенка до судової системи та й загалом його розуміння права та закону нагадувало поведінку слона у посудній лавці.
Ми бачили дії, що були швидше знущанням над судовою системою - суддів втягнули у політичні розбірки, публічно лінчували, ми бачили незаконну ліквідацію судів. А як інакше, ніж «списком Шиндлера», можна назвати той відомий відкритий лист В.Ющенка до ВРЮ, де були вказані прізвища 47 діючих суддів?!
З одного боку, більшість у тому списку - це ті, щодо яких ВРЮ вже проводила перевірки, у списку було всього 14 нових прізвищ. Але після того листа у ВРЮ надійшов шквал дзвінків, у тому числі й від суддів. Громадськість сприйняла цю заяву Президента однозначно як тиск на ВРЮ, як наказ до негайного звільнення цих осіб в обхід встановленої процедури.
Можу повідомити, що на сьогодні за наслідками проведених перевірок членами Ради стосовно 46 суддів на розгляд ВРЮ внесено 25 пропозицій про звільнення з посад за порушення присяги. Щодо п'яти суддів ВРЮ внесла подання про звільнення з посад за порушення присяги, десять пропозицій членів Ради щодо внесення подань про звільнення суддів з посад було відхилено. Закінчено перевірки стосовно 13 суддів та надано 11 довідок про наявність підстав для звільнення суддів з посад за порушення присяги, але розгляд цих матеріалів ВРЮ ускладнюється як через відсутність суддів з поважних причин, так і через відсутність кворуму.
РБК-Україна: Чи вважаєте Ви також першочерговими питання з визначення процедури звільнення голів вищих профільних судів, аби в майбутньому не повторювалась ситуація з головою Вищого адмінсуду України (ВАСУ) Олександром Пасенюком, навколо якого перед виборами Президента точилась справжня війна, або голови Вищого господарського суду України (ВГСУ) Сергієм Демченко, який попри свій вік продовжує очолювати суд?
В.К.: Це питання може бути вирішене в один спосіб - через прийняття парламентом спеціального закону, який би визначив порядок призначення та звільнення суддів за адміністративних посад. Я переконаний, що визначений законом спосіб призначення та звільнення судді з посади є одним із принципових засад незалежності судді. Очевидно, що такий закон надзвичайно важливий.
Що стосується перебування на посаді голови ВАСУ О.Пасенюка, то ВРЮ вже висловлювалася у подібному випадку, коли виникло питання про наявність підстав для звільнення за порушення присяги В.Шевченка з посади судді військового апеляційного суду Центрального регіону за нібито «самовільне переобрання на себе обов'язків голови суду» після закінчення строку перебування на адміністративній посаді. Як і тоді, так і при розгляді питання щодо законності перебування на посаді О.Пасенюка, кадровою секцію ВРЮ було вирішено, що голова суду повинен виконувати свої обов'язки до того часу, поки визначений законом суб'єкт не ухвалить рішення про його звільнення з адміністративної посади у передбачений законом спосіб. До встановлення такого порядку законом звільнити його з посади голови ВАСУ неможливо.
РБК-Україна: Через невизначеність з призначенням та звільненням голів судів, зараз в Україні близько третини судів вже не мають стовідсотково повноважних голів судів. Наскільки оперативно ВРЮ буде вирішувати це питання?
В.К.: Щодо нових керівників судів, призначених на ці посади рішенням Ради суддів України, яка у травні 2007 р. сама визнала себе суб'єктом призначення суддів на адміністративні посади і виконувала цю функцію до відомого рішення Конституційного суду від 22 грудня 2009 р., переконаний, що ці особи повинні негайно припинити виконання обов'язків керівників судів. Буде правильно, коли голови судів зроблять це самі. Адже як можна визнати законним те, що породжено у незаконний спосіб? Це як в логіці, невірні засновки дають невірні висновки. Уявіть ситуацію, коли член будь-якого акціонерного товариства сам призначить себе керівником цього АТ. Навіть за умови, що вся його господарська діяльність буде зразковою, чи стане для суду це підставою для визнання законним способу, у який він зайняв свою посаду і відповідно чи залишить його суд на посаді?
Як вам відомо, у ВРЮ є пропозиція про звільнення з посад усіх призначених Радою суддів України голів судів, а це біля 800 осіб. Не можу сказати, яким буде рішення Ради з цього питання, але те, що частина голів судів займає свої посади незаконно, очевидно.
РБК-Україна: Нещодавно Ви говорили, що «посада голови суду має бути важкою» в контексті проблеми про призначення суддів на адміністративні посади. Як це можна практично втілити? Чи достатньо лише автоматизованого розподілу справ між суддями, щоб унеможливити вплив на того чи іншого суддю з боку його керівника і хто має призначати на ці посади?
В.К.: На мою думку, публічна дискусія у суспільстві навколо цього питання тому й виникла, що йдеться не про те, який орган держави має призначати суддів на адміністративні посади, а саме - про обсяг повноважень голови суду та його можливості впливу на правосуддя. Через розподіл справ чи інші опосередковані можливості впливу на суддю.
Але навіть прибравши усі можливості для такого впливу, голова суду лише своїм авторитетом може змінити правову позицію судді при розгляді судової справи. Тому я вважаю, що позбавити голів судів можливостей впливати на суддів під час здійснення правосуддя потрібно. Але варто було би й обмежити тривалість перебування однієї людини на посаді голови суду - не більше двох термінів поспіль по чотири роки.
РБК-Україна: Питання фінансування судів є одним з найбільш вразливих міст вітчизняної Феміди. Що Ви особисто та ВРЮ будете робити, щоб фінансування судів відбувалось на належному рівні?
В.К.: Треба виходити з можливостей держави. Але думаю, що судова система - надзвичайно важлива сфера публічної влади, і уряд повинен усвідомлювати, що бідним правосуддя не буває.
РБК-Україна: На одному із засідань я був свідком, коли кандидати в судді не могли відповісти на питання членів ВРЮ, відповіді на які знають студенти перших курсів юридичного вузу. Чому така низька кваліфікація пошукачів на посаду судді?
В.К.: Не секрет, що іноді голови судів рекомендують на посади суддів працівників секретаріату суду (завідувачів канцелярією, секретарів судового засідання, помічників судді тощо). Вони є часто гарними виконавцями, але не завжди мають достатній рівень знань для того, щоб обійняти посаду судді. Те, що некваліфіковані кандидати не потрапляють на посади суддів, підтверджує, що ВРЮ - на своєму місці. Загалом ВРЮ через недостатній рівень знань кандидатів відмовляє 10-15% претендентів, з тих, які, зауважу, раніше успішно склали кваліфікаційний іспит на посаду судді.
РБК-Україна: Нещодавно парламент вдруге відтермінував вступ в дію низки антикорупційних законів. На Вашу думку, чи виправдано це?
В.К.: Так, виправдано. Так званий «антикорупційний закон» містить низку статей, що суперечать Конституції, обмежує гарантований Основним законом обсяг прав та свобод людини, зокрема, право на працю та інші, а значить - потребує вдосконалення.
РБК-Україна: В Україні судді по завершенню п'ятирічного терміну призначаються безстроково (до досягнення 65-річного віку). Наскільки виправдана така практика?
В.К.: Я в свій час виступав за те, що після першого (п'ятирічного) терміну суддя перепризначався на посаду ще на десять років. Це б дало можливість не лише проекзаменувати знання судді, а й перевірити стан його здоров'я, в тому числі й психічного, моральні якості, стало б ще одним стримуючим засобом від можливого зловживання правом. Кажу це як суддя.
Спілкувався Дмитро Хилюк
