В.Бутенко: "Вартість енергетичних активів в Україні може впасти ще на 30-50%".

Компанія ДТЕК, що об'єднує енергетичні активи Ріната Ахметова, є однією з найбільших в Україні приватних вертикально-інтегрованих структур. У її склад входять вугільні підприємства, генеруюча компанія "Востокенерго" і дистрибуційні компанії, які поставляють електроенергію в промислових районах Донецької і Дніпропетровської областей. Планами ДТЕК з розвитку бізнесу поділився з РБК-Україна директор компанії з стратегії, злиттів і поглинань Віталій Бутенко. РБК-Україна: Як Ви вважаєте, "дно" ринку в контексті вартості енергетичних активів вже досягнуте або ж воно ще попереду? В.Б.: У стратегії ДТЕК ми оперуємо індикаторами динаміки розвитку галузі, зміни конкурентного середовища і правил гри на цільових ринках, а не прогнозами зміни вартості. Проте не можна не звернути уваги на те, що відбувається з капіталізацією енергетичних активів. Зараз і в Україні, і в Росії вартість енергетичних активів різко впала. На мій погляд, це стало результатом в першу чергу невиправдано оптимістичної оцінки енергетичних активів до кризи. Тому з різкою зміною макроекономічних показників у зв'язку з кризою і панікою, що послідувала за цим, відбувся обвал капіталізації енергетичного сектору. Не дивлячись на таку значну корекцію, я не думаю, що це вже "дно". Реальна вартість активів в українській енергетиці продовжуватиме падати. Аналіз поточних процесів галузі залишає мало місця для оптимізму. Так, наприклад, за перші 4 місяці 2009 р. відбулося різке скорочення споживання електроенергії в Україні - на 15% порівняно з тим же періодом 2008 р. Загальний об'єм експорту за цей же період скоротився на 54%, а по такому ключовому напряму як Угорщина - на 85%. В результаті прибуткова складова української генерації скорочується. При цьому кредиторська заборгованість енергетичного сектору тільки за перші чотири місяці 2009 р. виросла на 14% і склала більше 12 млрд грн. РБК-Україна: Ви говорите про істотне зниження ціни на енергетичні активи. На скільки, за Вашою оцінкою, впала ціна в процентному співвідношенні з часу початку кризи, скажемо з другої половини 2007 р. і до сьогодні? І наскільки ще може впасти? В.Б.: Обвал капіталізації енергокомпаній, мені здається, здивував навіть найбільш пропащих песимістів. Спочатку "посипалася" вартість російських генеруючих компаній. До кінця 2008 р. російські генеруючі компанії втратили 88% своєї сукупної ринкової вартості, яка склала 4,2 млрд дол. в порівнянні з 36,5 млрд дол. (на кінець 2007 р.). І хоча вартість російських ОГК відновилася в 2009 р. до 7,3 млрд дол., це складає всього лише 20% вартості від піку 2007 р. В Україні ситуація мало чим відрізняється. Генеруючі компанії втратили 75% своєї вартості. Станом на травень 2009 р. їх сукупна ринкова вартість склала 1,6 млрд дол. порівняно з історичним піком 6,4 млрд дол. на кінець 2007 р. Якщо на піку українські генеруючі активи торгувалися з капіталізацією від 900 до 1 900 млн дол., то зараз цей діапазон скоротився до 200-500 млн. дол. Капіталізація енергопостачальних компаній скоротилася в 2009 р. більш ніж на 80% в порівнянні з 2007 р. З урахуванням погіршення макропоказників економіки і значного підвищення ризиків, закономірно чекати подальшого падіння вартості. Поточні ціни не враховують реального фінансового стану компаній і значних ризиків сектору і країни. На мій погляд, можна чекати додаткового зниження цін на 30% - 50%. РБК-Україна: Ви збираєтеся брати участь в приватизації енергетичних компаній? Які об'єкти обленерго і теплової генерації з тих, що вже були оголошені і, можливо, ще будуть оголошені, є цікавими для вашої компанії? В.Б.: Ми стежимо за приватизацією обленерго. Цей сегмент ринку для нас не є пріоритетним і його стратегічна привабливість при поточній моделі ринку для нас менш очевидна. Проте, ми не виключаємо можливості нашої участі в одному або декількох приватизаційних тендерах. Генерація нас цікавить. Ми плануємо брати участь в приватизації "Дніпроенерго", де у нас вже сконцентровано 47,5% акцій. Що стосується інших генеруючих активів компаній, то я не виключаю можливості придбання ще однієї генеруючої компанії. Проте остаточне рішення більшою мірою залежатиме від умов приватизації. Стратегія ДТЕК націлена на створення потужної паливної і генеруючої бази в Україні. Досягнення цієї мети є ключовою умовою успішної експансії на зовнішні ринки. У сьогоднішніх умовах практично неможливо успішно конкурувати на зовнішніх енергетичних ринках, не маючи сильної виробничо-сировинної бази у себе вдома в Україні. Це в рівній мірі стосується експансії як в західному напрямі – ринки Східної, Центральної і Південної Європи, так, в перспективі, і в східному напрямі на ринках СНД. РБК-Україна: Які саме генеруючі активи, в яких ваш безпосередній інтерес поки не представлений, можуть бути цікавими для вас? В.Б.: Стратегічним пріоритетом розвитку ДТЕК є вихід на зовнішні ринки шляхом розвитку експорту, у тому числі і шляхом придбання активів в тепловій генерації. Ключова умова – ми повинні використовувати своє вугілля для виробництва електроенергії. Це багато в чому і зумовлює наш інтерес як до генеруючих активів в Україні, так і за її межами. Проте розвиток експорту в ДТЕК ми розглядаємо в прямій зв'язці з розширенням експортного потенціалу всього українського енергетичного сектору. А саме, до пріоритетних ми відносимо збільшення існуючих генеруючих потужностей, які можуть експортувати українську електроенергію вже сьогодні, а також участь в будівництві ВПС (вставок постійного струму). РБК-Україна: Скільки готовий інвестувати ДТЕК в будівництва ВПС для збільшення експорту на Польщу? В.Б.: Експорт української електроенергії у Європу зараз здійснюється в основному через "Бурштинській енергоострів", експортний потенціал якого технічно обмежений 550 МВт. Тому привабливіша перспектива – це додаткове розширення експортного потенціалу України. Один з найбільш доступних шляхів – це побудувати ВПС. Ми знаходимося в процесі переговорів з польськими партнерами, регулюючими органами і з UCTE про можливість реалізації подібного проекту в польському напрямі. Ми готові брати участь в консорціумі. Це проект достатньо об'ємний, і технічно складний, з терміном реалізації більше трьох років. Вартість однієї вставки потужністю 600 МВт – близько 150 млн дол. Проте реалізація такого проекту без підтримки профільного міністерства і мережевого оператора неможливі. На мій погляд, подібний проект створює ідеальну можливість для державно-приватного партнерства. У сьогоднішніх умовах це може стати найефективнішим напрямом розвитку українського паливно-енергетичного сектора. РБК-Україна: Ви маєте намір створювати якусь дочірню структуру для експорту електроенергії? Збираєтеся реєструвати компанії-трейдери за кордоном? В.Б.: На початковому етапі експортером виступатиме "Востокенерго". Паралельно, ми створюємо дочірню структуру, яка займатиметься розвитком експорту і торгівлі електроенергією на цільових ринках Європи і СНД. Така структура припускає створення дочірньої компанії в Україні, яка надалі створюватиме або купуватиме компанії за кордоном. Стратегія ДТЕК передбачає два шляхи виходу на експорт. Перший – це безпосередній експорт електроенергії, яка виробляється на вітчизняних електростанціях. Другий – це використання власного вугілля для виробництва електроенергії на теплових станціях, що знаходяться безпосередньо на цільових ринках. На наш погляд, такий подвійний підхід дозволить максимально ефективно використовувати вертикально інтегровану платформу ДТЕК для успішної конкуренції на зовнішніх ринках за рахунок диверсифікації джерел електроенергії. Ми зацікавлені в придбанні додаткових генеруючих потужностей, що працюють на вугільному паливі в країнах Східної і Центральної Європи, а також в Туреччині. РБК-Україна: Розкажіть, будь ласка, детальніше, про які ще країни, окрім Туреччини йде мова? В.Б.: Ми вивчаємо можливість придбання муніципальних ТЕЦ в Румунії. Це невеликі станції потужністю до 150 МВт. Такі придбання, якщо будуть реалізовані, дозволять нам отримати додатковий енергоресурс, який ми зможемо продавати на цільових енергоринках. В подібній логіці ми розглядаємо Угорщину. Завдяки власному вугільному ресурсу ми в змозі укладати довгострокові контракти на постачання вугілля для теплових електростанцій. У напрямі Білорусія – Литва ми готові брати участь в проектах по створенню об'єктів теплової генерації під українське вугілля. РБК-Україна: Чи є у ваших планах придбання шахт за кордоном, адже ви раніше збиралися купувати вугільні активи в Росії? В.Б.: Вугілля – це стратегічний ресурс ДТЕК для входу в теплову генерацію. Наш інтерес до вугільних активів Росії залишається. Проте на даному етапі ми вважаємо перспективнішим український вугільний сектор. Причин для цього декілька. Назву дві основні. По-перше, вугільні активи в Україні стали привабливішими за ціною, і доступнішими за можливістю їх придбання шляхом участі в приватизації. А по-друге, зараз як ніколи дуже важливо підтримувати вітчизняну вугільну промисловість в цей важкий час. Сьогодні ми проводимо широкомасштабну роботу з вивчення українського вугільного сектору, його стану, перспектив і сценаріїв розвитку в контексті динаміки розвитку всього паливно-енергетичного сектору України. Результати цієї роботи багато в чому зумовлять подальшу стратегію ДТЕК у вугільному бізнесі. А саме, наша стратегія враховуватиме стан, структуру і довгостроковий баланс вітчизняної генерації, перспективи виходу на зовнішні ринки в умовах зовнішньої конкуренції і терміни проведення реформи ринку. РБК-Україна: Повертаючись до теми експорту електроенергії, хто ще, окрім ДТЕК і "Укрінтеренерго", може продавати українську електроенергію за кордоном? В.Б.: Я сподіваюся, що введення експортних аукціонів раз і назавжди скасує корупційну монополію на експорт електроенергії однієї державної компанії і створить можливості для нормального розвитку експорту електроенергії в Україні на принципах відкритої конкуренції і прозорості. Потенційно можуть з'явитися декілька гравців, як з державного сектору, так і приватного. НАК "Енергетична компанія України", наскільки мені відомо, вже оголосила про свої експортні амбіції. Цілком закономірно, якщо в числі охочих експортувати ми побачимо "Енергоатом". Хоча при сьогоднішній моделі ринку наявність власної генерації не дає ніяких переваг. Згідно з Законом, ціна електроенергії для експорту не може бути нижчою за оптову ринкову ціну. Проте, на мій погляд, кооперація теплової і атомної генерації дозволила б створити дуже потужний конкурентоздатний ресурс для експорту української електричної енергії. Російський монополіст з експорту і імпорту електроенергії "Інтер РАО" завжди цікавився українською електроенергією. Закономірною буде участь його дочірніх структур в аукціонах. Я не виключаю появи на аукціоні і чисто енерго-трейдерівських, спекулятивних компаній, які полюватимуть виключно за можливістю короткострокових прибутків за рахунок українського експорту. В цілому, я припускаю, що буде від 3 до 5 серйозних учасників. РБК-Україна: Які ще напрями бізнесу, окрім видобутку вугілля і теплової генерації, ви збираєтеся розвивати? В.Б.: Поновлювані джерела енергії. Зараз ми детально вивчаємо можливість входу у вітряну енергетику. У середньостроковій перспективі, якщо не буде негативних змін на ринку, цей напрямок для нас буде одним з ключових. Цікавить нас також мала і середня гідроенергетика, як в Україні, так і за її межами. У ідеалі, ми хотіли б мати збалансований портфель генеруючих потужностей, в якому поновлювані джерела енергії складали б не менше 20%. РБК-Україна: В рамках диверсифікації енергоресурсів для тієї ж теплової генерації, чи є для вас цікавим такий напрям бізнесу, як видобуток вуглеводнів - нафти і газу? Можливо, вас цікавить роздрібний ринок газу, його транзит? В.Б.: У нас є один проект з видобутку вуглеводнів, в якому ми беремо участь як інвестор. Це проект Vanco Prykerchenska. Газ нас цікавить, в першу чергу, як додатковий паливний ресурс для власної генерації. Власна сировинна база є відправною точкою в створенні і підтримці конкурентної переваги ДТЕК як вертикально інтегрованого енергетичного холдингу. Тому ми розглядаємо можливість диверсифікації джерел сировини як географічно, так і за типом палива. Роздрібний ринок газу нас не цікавить. Розмовляв Володимир Драбчук.