В.Манжосов: “Незалежне від влади телебачення відразу створити не вдасться”
РБК-Україна: Розкажіть, будь ласка, про впровадження цифрового телебачення. Що це дасть телеглядачеві?
Володимир Манжосов: По-перше, ми зможемо розширити перелік загальнонаціональних каналів, які будуть розповсюджуватися ефірним способом. Зараз у нас 16 таких каналів, але тих, які охоплюють 90-95% глядачів, всього три. Всі інші загальнонаціональні канали мають охоплення аудиторії від 50% до 80%.
По-друге, це технічна досконалість, яку надає цифровий сигнал. Буде більш якісна картинка, якісний сигнал. При цьому, хочу зауважити, що жодної абонплати з глядачів за цифрове телебачення не братиметься. Проблема буде лише у забезпеченні громадян з невеликими доходами пристроями для прийому цифрового телебачення і насиченні ринку телеприймачами нового покоління, які би дозволяли дивитись телевізор у цифровому форматі без додаткових пристроїв.
В першу чергу, від впровадження цифри виграють жителі сільський районів, де до сьогодні, як і 20 років тому, можна якісно дивитися лише три перших кнопки, на яких зараз знаходяться «Перший національний», «1+1» та «Інтер». Але в деяких місцях зараз на ефірну антену можна піймати лише якийсь один з цих каналів. Цифрове телебачення вирішить це питання кардинально.
РБК-Україна: Яким чином цифрове телебачення вплине на бізнесову складову загальнонаціональних мовників, зокрема на ринок телереклами?
В.М.: Рекламний ринок постійно знаходиться в русі, але досвід великих міст, де 95% телебачення - кабельне, показує, що великі канали не втратили прибутки від реклами через наявність у кабелі нішевих, мережевих каналів.
Головне - це контент: якщо є нормальна творча база для власних програм, якщо є гроші для закупівлі якісного контенту в інших телекомпаній, то позиції телеканалів залишатимуться високими. Вартість реклами значно більше залежить від контенту, ніж від обсягу покриття каналу.
Хто зараз пішов уперед? Ті канали, які нарощують обсяги власного виробництва. Через деякий час не буде становити жодної проблеми доставка телесигналу до глядача. Виграє той, хто має чим привернути увагу глядача і рекламодавця, відповідно.
РБК-Україна: Чи можна вже назвати канали, які стануть лідерами у переході на цифровий формат, оскільки Україна зобов'язалася до 2015 р. цілком перейти на цифру?
В.М.: Зараз є експериментальне телебачення в Київській, Одеській і Житомирській областях. Першого не буде. Буде вісім або 16, або 32 канали, в залежності від того, які мультиплекси буде підключати компанія-провайдер, в нашому випадку - «Зеонбуд».
Тобто, не можна включити лише один канал, а потім інший. Якщо будується мультиплекс - включається вісім каналів. Якщо всі чотири мультиплекси розбудовуватимуться разом, то будуть розповсюджуватися 28 загальнонаціональних каналів і чотири місцевих.
Не варто сподіватися, що за короткий термін цифрове телебачення охопить всю країну. Якісь регіони будуть першими. Все залежатиме від багатьох обставин: закупівлі передавачів, готовності структур концерну РРТ для їх монтування.
РБК-Україна: Ви зазначали раніше, що вартість поширення сигналу для телеканалів не збільшиться попри те, що в ланці «мовник - глядач», окрім концерну РРТ з'явиться ще один суб'єкт - компанія-провайдер. Яким чином це буде досягнуто?
В.М.: Незмінна вартість послуги поширення сигналу для мовника - це позиція провайдера, яку він заявив в ході презентації. Я не можу говорити про фінансові справи. Це питання до провайдера. Але коли Нацрада приймала рішення про переможця, ми враховували цю складову.
РБК-Україна: В такому разі, чи може провайдер мати прибуток від розповсюдження якихось додаткових послуг, що не пов'язані з поширенням цифрового телесигналу?
В.М.: Суто теоретично можливість подачі цифрового сигналу надає багато можливостей. За умови розміщення не більше восьми телепрограм в одному мультиплексі можливо передавати ще три радіосигнали.
РБК-Україна: Сьогодні швидкими темпами розвивається сателітарне мовлення - масове встановлення домогосподарствами супутникових антен. З огляду на те, що переважна більшість таких послуг є піратськими, як вплине масовий перехід населення (особливо в регіонах) на легальний ринок надання телевізійного контенту?
В.М.: Я не берусь коментувати на 100% питання щодо порушення авторських прав і комерційних договорів наших телекомпаній з правовласниками продукту, який вони купують. Але близько року чи двох тому була ситуація, коли майже всі загальнонаціональні канали шифрували свій сигнал на супутниковій трансляції. Деякі таке кодування залишили, інші перейшли на відкритий спосіб розповсюдження. Це не можна назвати піратством. Піратство є там, де кодований сигнал розкодовується за допомогою електронної картки, що не купується у провайдера, а виготовляється підпільно.
Мені здається, що наші канали повернуться до практики супутникової кодованої трансляції сигналу, оскільки вони купують багато контенту з умовою розповсюдження його лише в Україні.
РБК-Україна: У зв'язку з поширенням практики прийому телебачення через супутник, чи не призведе це до витіснення інших способів прийому телеканалів: через ефір, кабель?
В.М.: Я думаю, що супутникова платформа дає більше контенту, як якісно, так і кількісно, аніж ефірне цифрове телебачення. Але я не думаю, що Україна буде винятком зі світової практики.
В усьому світі все йде в одній тенденції. Як показує практика Європи, третина населення прийматиме телесигнал ефірним способом, третина - з супутника, а ще третина - через кабельне телебачення. Монополії в плані прийому телесигналу не буде.
Звичайно можливі певні варіації в цій пропорції. В більш компактних та урбанізованих країнах переважає кабельне телебачення. В країнах з меншою щільністю населення переважає супутникове та ефірне телебачення.
РБК-Україна: Влада взяла курс на створення громадського мовлення на базі «Першого національного». Яким, на Ваш погляд, має бути перша кнопка українського ТБ? Чи вдасться уникнути негативного досвіду Росії, де громадське телебачення стало, по суті, рупором офіціозу від влади?
В.М.: Громадське мовлення має бути таким, на яке очікують глядачі: яскравим, цікавим, незалежним і об'єктивним. Воно не повинно фінансуватися через державний бюджет. Люди мають бути зацікавлені у фінансуванні такого телебачення шляхом перегляду його за абонентську плату.
Але відразу незалежне від влади телебачення створити не вдасться. Бо для цього і влада має усвідомлювати і не заходити за рамки, що в силу інертності владних інституцій відразу не відбудеться. І журналісти повинні бути незаангажованими. Можна що завгодно говорити, але на сьогодні таких журналістів замало для створення такого формату телебачення.
РБК-Україна: Наскільки взагалі доцільна політика у будь-яких проявах на суспільному каналі в умовах, коли політичні ток-шоу і власне політика досить широко представлена на приватних телеканалах?
В.М.: Я вважаю, що коли ми говоримо про суспільне телебачення, то воно має відображати те, що хвилює громадськість. Хотілося б, щоб політичне життя не було на першому місці для громадян, але якщо політичні проблеми турбують суспільство, то без цього, зазвичай, не можна обійтися і на суспільному каналі.
РБК-Україна: Розкажіть детальніше про механізм стягування абонентської плати за перегляд суспільного телеканалу. Чи не виявиться так, що глядачу (насамперед кабельного ТБ) нав'яжуть примусову послугу, такого собі кота в мішку, коли людина платитиме за контент, якого ще на бачила?
В.М.: Я скажу, можливо, непопулярну річ, але вважаю, що на першому етапі держава має захистити становлення громадського телебачення. В базових пакетах всіх операторів цей телеканал має бути обов'язково. Оскільки для того, щоб глядач визначився, чи потрібне йому це громадське ТБ, він повинен мати можливість його дивитися і держава має забезпечити таку можливість.
Хочу зауважити, що програма побудови суспільного мовлення не передбачає на першому етапі абонентської плати - фінансування йтиме з бюджету. Поступово картина змінюватиметься: буде вводитися абонплата, яка з часом замінить державні дотації. Розкручувати суспільний канал будуть за державні кошти, а по мірі нарощування рейтингів фінансування перейде до глядача.
Навряд чи вдасться завоювати прихильність глядача за рік, оскільки зараз рейтинг державного телебачення такий, що люди ще довго спиратимуться на свої враження про першу кнопку, складені впродовж попередніх років.
РБК-Україна: Розвинені країни вже пройшли етап спеціалізації ТБ-продукту. В нас же один і той самий мовник має в арсеналі і розважальні передачі, і політичну аналітику, і спорт, і художні фільмами. Наскільки доцільно проводити таке розмежування в Україні і коли воно може розпочатися?
В.М.: Цей процес вже розпочався, але він займе досить довгий час. Ситуація з загальнонаціональними каналами, які намагаються охопити весь спектр глядача, показує, що вони йдуть цим шляхом. Нішеві канали в нас, як правило, належать саме до великих телевізійних груп на чолі з загальнонаціональним каналом.
Зараз у центральних телеканалів є розуміння, що нішезація ТБ-продукту потрібна, і вони поступово виключатимуть зі своїх сіток мовлення певні спектри програм. Тобто спортивні канали - це спортивний канал, новини - новинні канали. Спеціалізація вже є навіть по окремих видах спорту.
РБК-Україна: В Україні, у порівнянні навіть з Росією, дуже мало ТБ-продукту науково-популярного спрямування, програм для дітей. В чому причина і як можна зацікавити мовників виготовляти такий контент?
В.М.: Ми спостерігаємо картину, коли наші великі канали йдуть по шляху зменшення обсягу таких програм. Причин цьому декілька. Зокрема, слабкий запит глядача на них, зокрема через низьку якість таких програм, що виробляють канали, як дитячих, так і науково-популярних. Особливо у порівнянні з контентом, придбаним у закордонного виробника.
Але я переконаний, що ті канали, які зараз не переймаються створенням якісного власного контенту такого характеру, програють через декілька років. Розважальних програм на сьогодні стало вже стільки багато, що це вже починає викликати негативну реакцію у глядача, який вже хоче інших передач.
Щодо дитячого мовлення, Нацрада намагається його зберегти. Ми надаємо преференції по сплаті ліцензійного збору для каналів, що мають програми для дітей.
РБК-Україна: Чи можуть програми для дітей бути комерційно привабливими для мовника, адже в них не розмістиш рекламу пива чи інших недитячих товарів?
В.М.: В Росії вже зрозуміли, що ніша дитячого телебачення може приносити прибутки. Дитячі товари, харчування - це великий шматок рекламного бізнесу. І колись до цього дійдуть і в нас. За цю нішу боротимуться і великі канали, і спеціалізовані. Але, знову ж таки, питання якісного контенту. Неможливо безкінечно крутити старі мультфільми. Особливо, враховуючи те, що менталітет маленького глядача змінюється.
Голлівудська ж продукція витіснила старі радянські мультфільми тому, що вона розвивається і пропонує новий продукт. Однак вона не може компенсувати потребу в дитячому контенті. Мені подобається багато мультфільмів голлівудського спрямування, але значну більшість з них я б своїм онукам не радив дивитися, бо вони не те виховують у дитині.
Створення дитячих програм - це важко і витратно, але я впевнений, що до цього дійдуть руки. Держава повинна знайти шляхи підтримки створення дитячих передач. Це, наприклад, можуть бути податкові преференції для виробників таких програм.
РБК-Україна: В Україні, принаймні у Києві, немає жодної ФМ-радіостанції, яка б займала нішу української музики. Ця справа не вигідна чи питання в іншому?
В.М.: Тут ситуація така ж, як і з дитячими програмами. Ми дуже молода держава. Я впевнений у великому майбутньому української музики, але на це потрібен час. Українські виконавці не виробляють того об'єму, який потребує ринок, щоб у нас хоча б одна радіостанція змогла не дуже повторюватися у музичному контенті.
РБК-Україна: Виконавці кажуть, що шлях на радіо їм заказано через окупацію цього ринку російським шоу-бізнесом за яким стоїть російський капітал. На скільки це виправдано?
В.М.: Можливо, це є на ринку Росії, але не у нас. Якщо б можна було поставити українську музику, яку слухала б вся країна і вона мала великий рейтинг, то в нас на переоформлення ліцензії вже б стояли в черзі радіостанції з цього приводу.
Власники радіостанцій - абсолютно меркантильні люди, вони через високу конкуренцію борються за кожну копійку,. І якби вони знали, що українська музика впливає на рейтинг, то жоден тиск і штучні спроби з боку російських виконавців не завадили би транслювати українську музику.
РБК-Україна: Наскільки об'єктивною є думка, що рівень нішезації радіостанцій залежить від фінансового благополуччя громадян: чим більший дохід у пересічного глядача - тим більше з'являється радіостанцій, розрахованих на вузький сектор слухачів?
В.М.: Здебільшого радіостанції, як і телеканали, - сімейного плану, тобто розраховані на широке коло слухачів. Але я би не говорив про таку залежність. З одного боку у нас нижча, ніж у Європі, купівельна спроможність слухачів, а з іншого - доходи власників радіостанцій теж неспівставні з європейськими. В нас проблема полягає в іншому: важко знайти механізм, який би визначав наперед дієвість реклами на певні прошарки слухачів. Але спеціалізація очікує і ринок ФМ-радіо, так само, як і телевізійний.
РБК-Україна: Які тенденції спостерігатимуться на телевізійному ринку у поточному році?
В.М.: Надію дає те, що ми виходимо з фінансової кризи. Нас чекає поглиблення тенденцій, що вже закладені. З'являтиметься спеціалізація каналів, стане більше нішевих каналів, буде зростати ринок сателітарного телебачення, нарощуватиметься якість кабельного телебачення, яке пропонуватиме нові спеціалізовані пакети.
Ефірні телеканали нарощуватимуть власне виробництво, бо тільки це зможе зберегти їхню індивідуальність і допомогти вижити в подальшому. Також зростатиме кількість ексклюзивних закупівель контенту чужого виробництва, що унеможливить повтор з невеликими варіаціями одних і тих самих програм на різних телеканалах.
Спілкувався Дмитро Хилюк
