В.Литвин: "Політичну реформу слід довести до логічного завершення"
РБК-Україна: До Конституційного суду України (КСУ) надійшло подання про відповідність Конституції закону №2222, яким було введено в дію політреформа в 2004 р. Представлення зроблено за ініціативою Партії регіонів?
Володимир Литвин: Наскільки мені відомо, серед 252 депутатів, які підписали звернення, є представники фракцій Партії регіонів, КПУ, Блоку Литвина, БЮТ і НУ-НС. Тобто, в КСУ звернулися представники всіх фракцій. Але кістяк складають члени трьох з вищевказаних фракцій.
РБК-Україна: Враховуючи, що закон про референдум був відкладений на осінь, коли можна буде почути думку КСУ з приводу цього звернення?
В.Л.: На це питання може відповісти тільки КСУ, коли він вивчить подання, зробить відповідні запити, отримає думку експертів. Грунтуючись на існуючій практиці, суд вирішуватиме - відкривати провадження за поданням чи ні.
Все знаходиться в руках суду, але випереджаючи можливі запитання, висловлю свою точку зору. Оскільки останнім часом дуже часто і гостро обговорюється питання щодо скасування закону №2222, яким в 2004 р. були внесені зміни до Конституції, більш правильним і відкритим шляхом я вважаю звернення до КСУ, ніж винесення цього питання на всеукраїнський референдум. Думаю, влада не повинна перекладати на плечі людей свої обов'язки і завдання.
РБК-Україна: Як Ви особисто вважаєте, чи варто скасувати політреформу 2004 р.?
В.Л.: Я вважаю, що потрібно, врешті-решт, довести конституційний процес до логічного завершення і прийняти узгоджені, зрозумілі як для українського суспільства, так і для європейського співтовариства, зміни до Конституції.
У такому чутливому питанні, як зміна Основного закону, необхідно діяти, спираючись на потреби країни і запити суспільства, а також на загальноприйняті, загальноцивілізаційні стандарти, рахуючись з думкою міжнародного співтовариства. Бо, оскільки Україна заявляє про своє прагнення увійти до ЄС, її внутрішні проблеми далеко не завжди є лише її внутрішніми проблемами. Тим більше, що такі важливі питання, які стосуються демократичного устрою життя суспільства, прав людини, свобод не можуть вирішуватися у відриві від загальноприйнятих і апробованих стандартів.
РБК-Україна: Звідки з'явилася ідея скасування політреформи? Коли Ви її вперше почули з вуст представників Партії регіонів чи Адміністрації Президента? Під час президентської виборчої кампанії це питання не піднімалося.
В.Л.: Ця тема почала розкручуватися з моменту голосування в парламенті 8 грудня 2004 р., яким було затверджено пакет рішень, що послужив виходом з політичної кризи. У цьому пакеті, як відомо, містилася і політична реформа. Тоді вже почали лунати вигуки про те, що це тимчасово - до офіційного оголошення переможця виборів-2004. Парламент тоді був змушений піти на цей крок - на нього тиснули з метою прийняття рішення про проведення третього туру президентських виборів, що не було передбачено жодними законами. Ось тоді і вийшли на горезвісне пакетне голосування, що включало зміни до Конституції.
Відтоді і існує ідея перегляду оновленого Основного закону, розмови про що то звучать голосніше, то через те, що на перший план виходили інші проблеми, затихають. Але про цю ідею завжди пам'ятали. Тому говорити, що сьогодні ця ідея - щось нове, було б неправильно.
Переконаний, її потрібно довести до логічного завершення, але спокійно, без надриву, діючи не під політичний момент. Питання, пов'язане з внесенням змін до Конституції, має бути вирішено комплексно, з урахуванням необхідності узгодити терміни повноважень депутатів місцевих рад та міських голів, а також - організації місцевого самоврядування.
Слід визнати, що розподіл владних повноважень і гостра політична боротьба весь цей час відбувалися на центральному рівні, а до місцевого рівня, де власне і організовується життя країни, руки в політиків та представників влади поки не доходили. Крім цього, ми повинні виконати рекомендації Ради Європи щодо завершення конституційної реформи. Проте вся ця робота не повинна носити характер політичної кампанії і вироблятися під одномоментну розстановку політичних сил.
РБК-Україна: Але все ж, політреформу можливо скасувати?
В.Л.: Дискусії з цього приводу активізувалися в останні дні, і єдиної точки зору немає. Якщо говорити про процедуру прийняття закону, а я був свідком і безпосереднім учасником тих подій, то, звичайно, порушення XIII розділу Конституції, що регламентує порядок внесення до неї змін, - у наявності.
Але виникає питання: що скасувати? Закон або норми Конституції? Тут думки розходяться. Бо якщо скасовується закон, то яка Конституція тоді діє? Конституції 1996 р. вже немає, а є нині діюча Конституція зі змінами і доповненнями, у тому числі і у формі закону, який увійшов в правовій ужиток під №2222. Але якщо відмінити Конституцію, виникне правовий вакуум і більше того, правовий хаос. Як тоді організовувати життя в країні або вирішувати питання призначень? Розглядаючи цю проблему, КСУ буде враховувати всі ці обставини. Я так вважаю.
РБК-Україна: Представники Партії регіонів пропонували скасувати політреформу шляхом референдуму, але законопроект про всеукраїнський референдум відправлений на повторне друге читання. Це бажання відсунути його подалі?
В.Л.: Це свої особисті бажання можна відсувати подалі. Тут же мого, так само як і депутатів, бажання чи небажання недостатньо. Є законопроект, який направлений рішенням ВР на повторне друге читання і, отже, парламент повернеться до розгляду цього документа восени. Бо Конституція передбачає таку пряму норму демократії, як референдум, а сучасним законом це ніяк не відрегульовано. І виглядає так, ніби влада боїться знати думку людей щодо гострих питань. Що ж стосується власне змісту законопроекту про референдум, дискусії викликали його положення, якими Рада фактично усували від участі у вирішенні питань, що стосуються внесення змін до Конституції або прийняття нового Основного закону.
Крім того, якщо гіпотетично припустити, що закон, який вносить зміни до Конституції, був прийнятий з порушенням Основного закону, то виникає питання: який же термін повноважень у Верховної Ради? Відповідно до нинішньої редакції Конституції, цей термін складає 5 років, а в редакції 1996 р. - 4 роки. У разі визнання політреформи неконституційною ВР повинна йти на чергові вибори вже в березні 2011 р. Ця проблема також розбурхувала розум депутатів і не могла не позначитися на їх ставленні до законопроекту про референдум.
РБК-Україна: Проти прийняття закону про референдум в запропонованому варіанті виступили фракція Блоку Литвина і комуністи. І запропонували відкласти його ухвалення.
В.Л.: Ні, проти законопроекту, виступили опозиційні фракції. А фракції, що входять до коаліції, висловлювали своє застереження щодо деяких позицій цього документу, не заперечуючи в цілому проти його прийняття.
РБК-Україна: Перед закінченням сесії парламент змінив систему місцевих виборів, повернувши мажоритарку. Чому регіонали проголосували і ініціювали запровадження мажоритарки? У Вас це було записано у виборчій програмі, навіщо це ПР?
В.Л.: Про це я радив би запитати ПР. Моя ж думка така: люди не сприймають закритої пропорційної системи, вважаючи її антидемократичною і, якщо хочете, тоталітарної, а не рахуватися з настроєм людей не можна.
РБК-Україна: Ви заявляли, що представники ПР поклали око на ваших партійців і намагаються їх перетягнути у своїй табір. Чи змінилася ситуація?
В.Л.: Це була заява політвиконкому Народної партії, хоча, звичайно ж, я не стояв при цьому в стороні. Якщо б ситуація не змінилася, ми б продовжували про це говорити.
РБК-Україна: Чи формуються виборчі штаби Народної партії до місцевих виборів? Хто буде фінансувати виборчу кампанію?
В.Л.: Штаби сформовані. Централізованого фінансування не буде. Не тому, що ми не хочемо, а тому що для цього немає коштів. Ми робимо ставку на людський фактор. І маємо намір задіяти потенціал наших авторитетних партійців, а також тих людей, які впізнавані, володіють авторитетом і готові співпрацювати з партією, навіть не будучи її членами. Зі всеукраїнського рівня ми будемо лише транслювати основні месиджі, загальні підходи і вести агітацію за нашу партію, використовуючи ті ресурси, які у нас є в плані доступу до центральних ЗМІ. Результат на місцевих виборах, за ідеєю, визначають не гроші, а авторитет і повага до того чи іншого кандидата з боку жителів села, міста, району чи області.
РБК-Україна: Якщо повернутися до парламенту. Чи готові Ви до того факту, що до осені в коаліції може набратися 300 голосів коаліції. Це позитивна тенденція чи негативна?
В.Л.: Це не та тема, яка мене хвилює. Я для себе виробив правило: не «перейматися» тими питаннями, які мені нецікаві. Не царська це справа.
РБК-Україна: Але в коаліції вже 264 депутати і є прогнози, що до осені їх стане більше.
В.Л.: Експерти роблять прогнози, а потім пояснюють, чому ці прогнози не збуваються. Все залежить від того, як будуть розвиватися процеси в Україні. Якщо ми покращимо життя країни, то збільшиться кількість бажаючих бути у владі або поруч з владою. Якщо процеси будуть розвиватися, боронь Боже, у зворотний бік, то кількість бажаючих буде зменшуватися. Це не тільки закон природи, а й закон політичного життя - всі люблять бути на сонячній стороні вулиці. Я концентрую увагу на завданнях, які стоять перед парламентом - ВР, Президент, уряд і опозиція повинні працювати на країну, тим більше, перебуваючи в одному човні. Розгойдувати його небезпечно для всіх.
РБК-Україна: Кажуть, що в планах влади зменшити кількість депутатів до 300-250 і ввести верхню палату парламенту під умовною назвою «Рада регіонів». Наскільки ці ідеї спроможні?
В.Л.: Можна взагалі розпустити Раду - і тоді проблеми не буде. Суспільство на перших порах з радістю підтримає цю ініціативу. Але це буде означати, що ми всерйоз і надовго забудемо про демократію і цивілізований розвиток країни. Питання не в кількості депутатського корпусу, а в якості. Слід зауважити, що в Україні проживає 46 млн чоловік, вона одна з найбільших країн на території в Європі. Якщо взяти процентне співвідношення депутатів і чисельність населення, то у нас народних обранців значно менше, ніж, скажімо, в Австрії.
Інша справа, що населення України, як це ні трагічно, з кожним роком зменшується. І якщо б скорочення жителів країни призводило б за собою до скорочення числа народних депутатів, можливо, вони по-іншому ставилися б до своїх обов'язків.
У наших партійних документах, до речі, давно пропонується скорочення депутатського корпусу до 300 осіб. Але для цього необхідно внести зміни до Конституції. І я, ризикуючи нарватися на незадоволення людей, скажу - цю пропозицію не буде реалізовано Радою ні цього, ні наступного скликання. Кожен депутат буде думати, що цю проблему вирішують за його рахунок.
РБК-Україна: Наскільки міцні позиції уряду або окремої його частини? Вже місяць говорять, що Миколу Азарова можуть відправити у відставку восени. Цей уряд буде працювати в найближчі два роки?
В.Л.: Оскільки я не люблю і не читаю фантастику, не вважаю за необхідне реагувати на плоди будь-чиєї бурхливої уяви. Ви мені скажіть - у нас сьогодні в країні прекрасна економічна ситуація? І чи багато бажаючих спалювати себе, свою кар'єру, витягаючи цей розхитаний і розбовтаний державний віз? Я не бачу підстав для того, щоб серйозно обговорювати припущення тих, хто намагається не тільки фантазувати, але одночасно впливати на недовірливих людей. Переконаний, в українській політиці, у всякому разі, у владі недовірливих людей вже немає.
РБК-Україна: За квотою Вашої фракції був призначений глава Мінприроди Володимир Бойко. Після його звільнення це міністерство отримали регіонали. На що обміняли цю квоту?
В.Л.: Моя тверда позиція полягає в тому, що уряд не повинен формуватися за квотним принципом. І я не тільки на словах, а й на практиці демонструю прихильність цим принципам. Коли під час формування коаліції обговорювалося питання представництва у владі фракцій, що склали кістяк парламентської більшості, нам було запропоновано подати кандидатуру голови Мінприроди. Запропонували. Помилилися. Іноді вертикальний зліт викликає у людини запаморочення.
А це погано для галузі, для країни. Тому я запропонував уряду внести свою кандидатуру на цю посаду. Рада проголосувала за підтримку цієї кандидатури. Ще раз підкреслюю: у нинішній період ми не можемо дотримуватися того класичного підходу, який є природним для успішних країн з усталеною демократією і розвиненою економікою, де міністр - політична фігура, яка виконує функцію регулювання взаємовідносин у владі. У наших реаліях на чолі міністерств повинні стояти люди, які володіють відповідними професійними і людськими якостями - відповідальністю і почуттям обов'язковості.
РБК-Україна: Ви просто віддали квоту?
В.Л.: Це все умовно - взяли, віддали. Міністри повинні залежати від волі прем'єра, а не від волі політичних сил, які вони представляють. У Кабміні не повинно бути багато «роботодавців», досить Президента і прем'єра. Але принцип призначень, про який я сказав, повинен бути задіяний. Чим раніше, тим краще.
РБК-Україна: Але розподіл посад в уряді - це похідне від принципу формування коаліції.
В.Л.: Ще раз стверджую: кандидат на міністерське крісло повинен бути професіоналом у своїй сфері з незаперечним авторитетом. Тоді відносно нього ні в кого не виникне заперечень.
РБК-Україна: Регіонали наполегливо, але кулуарно говорять, що ваша фракція хотіла б бачити на посаді міністра економіки або віце-прем'єра Петра Порошенка.
В.Л.: Це для мене новий поворот теми і мені її потрібно вивчити. Якщо я когось захочу бачити, то скажу про це публічно, без підказок і рекомендацій. Але зроблю це публічно, щоб не було нестерпно боляче за ті чи інші рекомендації, які не будуть сприйняті людьми. А взагалі-то ваша ідея - хороша. Буду думати.
РБК-Україна: Чи можуть депутатські групи брати участь у формуванні уряду? Наприклад «Єдиний центр» (Віктор Балога) обговорюється в якості кандидатури на пост глави МНС.
В.Л.: Не можуть! Якщо вони проводять таку роботу, то кулуарно. Верховна Рада може тільки звільнити міністра або члена уряду, а ініціативно призначити не може. Повинно бути внесено подання прем'єра. У всякому разі, я не сторона переговорів у цьому питанні, чому дуже радий.
РБК-Україна: Чи буде восени скорочення кількості віце-прем'єрів і міністрів на виконання однієї з вимог МВФ?
В.Л.: Свого часу, років 10 тому, я доклав чимало зусиль, щоб скоротити кількість центральних органів виконавчої влади. Раніше Конституція допускала наявність в Кабміні одного першого віце-прем'єра та трьох віце-прем'єрів. Уряд ефективно, якщо його кількість не перевищує 21 людини. Якщо міністрів більше - починає працювати бюрократична машина і всі один одному пишуть доручення
Спілкувалась Ольга Куришко, спеціально для РБК-Україна
