Захоплені плагіатом: як українські науковці та викладачі борються з науковими крадіжками

Захоплені плагіатом: як українські науковці та викладачі борються з науковими крадіжками
З 2014 року тільки шість чоловік були позбавлені наукових ступенів за плагіат

Україну вважають країною з укоріненою багаторічною традицією використовувати у своїх роботах плагіат не тільки закордонних, але й вітчизняних вчених. Втрата репутації та роботи - це той мінімум, яким можуть поплатитися викладачі та науковці в інших країнах за інтелектуальне злодійство. В Україні ж за такі порушення практично ніхто не покараний. З 2014 року тільки шість чоловік були позбавлені наукових ступенів за плагіат. Зараз така форма дисциплінарного стягнення не діє. Раніше можна було керуватися спеціальним порядком про присвоєння наукових ступенів, у якому був розділ, який розписує процедуру позбавлення вченого ступеня кандидата або доктора наук. Влітку цю частину положення скасували. У Міністерстві освіти і науки запевняють - плагіаторами буде займатися комітет етики Національної агенції із забезпечення якості вищої освіти. Однак саме агентство досі не почала нормально працювати. Тому зараз в експертному середовищі обговорюються варіанти покарання плагіаторів аж до звільнення з місця роботи. Крім покарання експерти закликають навчати студентів, які стануть у майбутньому вченими, правильно писати академічні тексти. Зараз близько 90% студентів не приховують, що у своїх роботах використовують уривки, а то й цілі сторінки чужих досліджень без посилання на їх авторів. Про те, як і хто намагається виробити нетерпимість до плагіату в країні - у матеріалі РБК-Україна. 

Тиск через антипремії

За кордоном за плагіат у наукових роботах вузи можуть розірвати контракт з викритими у ньому викладачами, студенти можуть бути відраховані, а політики часто "розплачуються" своїми кар'єрами і репутацією. Наприклад, у 2013 році у Німеччині за це у відставку пішла одна з соратниць Ангели Меркель, міністр освіти Анна Шаван. В її кандидатській дисертації, яку вона захистила у 1980 році, знайшли безліч уривків з чужих текстів без посилань на авторів. Шаван не тільки пішла з політики, але її позбавили і докторського ступеня. Двома роками раніше за плагіат посадою міністра оборони ФРН за плагіат поплатився і Карл-Теодор цу Гуттенберг.

За інтелектуальну "крадіжку" відповідали і перші особи держави. Президент Угорщини Пал Шмітт у квітні 2012 року вирішив подати у відставку після позбавлення його наукового ступеня через плагіат у роботі, яку він писав на початку 90-х. Українських політиків також викривали у плагіаті, але будь-яких звільнень після цього не послідувало.

На початку цього тижня активісти ініціативної групи по боротьбі з академічною недобропристойністю "Дисергейт" роздали наукові антипремії у різних номінаціях. "Плагіатором року" була названа доктор педагогічних наук Катерина Кириленко, дружина віце-прем'єр-міністра В'ячеслава Кириленка. Її звинуватили у тому, що близько третини з 396 сторінок її докторської дисертації не має посилань на джерела і є плагіатом. Ці звинувачення Кириленко назвала спробою тиску на її чоловіка. Спеціалізована вчена рада Харківського національного педагогічного університету після перевірки її дисертації плагіату практично не знайшла. У той же час деякі викладачі опублікували ряд статей з прикладом аналізу її роботи за допомогою антиплагіатних програм, які знаходили багато запозичень з чужих робіт без посилання на їх авторів. За словами координатора "Дисергейту", кандидата економічних наук, доцента Світлани Благодєтєлєвої-Вовк, незважаючи на скандал, 1 липня Атестаційна колегія МОН залишила у силі рішення про присудження ступеня доктора педагогічних наук Катерині Кириленко.

"Навіть формулювання офіційного документа не містило натяку на притягнення її до відповідальності за викритий плагіат та численні порушення процедури захисту докторської дисертації, - розповідає Благодєтєлєва-Вовк. - Всі, крім одного члена Атестаційної колегії - а це ректори провідних вузів, топ-чиновники МОН - підтримали збереження ступеня Кириленко. Ми - члени групи "Дисергейт" сподівалися, що в Україні існують і працюють інститути - закони, норми, правила, зокрема, покарання за кричущий плагіат і псевдонауку. Однак з'ясувалося, що державна система присудження вчених ступенів зазнала краху, тобто була зруйнована на користь особистих інтересів Катерини Кириленко".

До речі, серед номінантів на цю антипремію був і екс-міністр науки та освіти Станіслав Ніколаєнко і нинішній керівник МОН Лілія Гриневич. Обидва заявили, що звинувачення у плагіаті - це інформаційні атаки і їх спеціально запускають з метою тиску на них. У себе на особистій сторінці у Facebook Гриневич нагадала, що до її дисертації у громадських активістів після перевірки у 2014 році претензій не було. У той же час вона визнала наявність плагіату в двох статтях (в одній оригінальність тексту - 82%, в іншій - 89%), які вона писала "похапцем" у перервах своєї роботі над законами у парламенті.

"Визнаю, що деякі зауваження до цих двох статей справедливі. Публічно обіцяю, що зазначені статті не буду використовувати надалі у науковій роботі", - запевнила міністр.

 

Про мої наукові роботи. Свою кандидатську дисертацію я захистила у 2005-му році. Громадські активісти після мого приходу...

Опубліковано Лілією Гриневич 19 листопад 2016 р.

 

Позбавити не можна помилувати

Проблема плагіату у наукових роботах в країні дуже серйозна. Старший науковий співробітник Інституту математики Національної Академії наук України Ірина Єгорченко називає Україну "країною переможного плагіату". За її словами, середня цифра наявності плагіату у наукових роботах на рівні 30% правдоподібна. При цьому таке злодійство і імітація наукових досліджень у цілому характерні для медичних, юридичних, соціогуманітарних наук, особливо педагогіки, вважає Світлана Благодєтєлєва-Вовк. За її оцінками, тут рівень академічної недобропристойності може стосуватися третини, і навіть половини членів наукового співтовариства. А ось для науковців зі сфери природничих наук - на порядок нижче, тобто у 10 разів.

"Серед представників технічних наук також досить псевдовчених, тому що вони в основному займаються прикладними розробками та мають недостатній рівень фундаментальних знань, - заявила експерт. - Тому іноді особливо нахабні народжують "теорії несилової взаємодії", "трансцендентну геометрію" і так далі".

Однак зараз використовувати плагіат в Україні стало набагато простіше і безпечніше. Влітку МОН взагалі скасував розділ про позбавлення наукового ступеня у спеціальному Порядку присудження наукових ступенів. Зокрема, у документі прописувалася можливість позбавити ступеня кандидата або доктора наук, якщо у нього у дисертації були виявлені запозичення з чужих текстів без посилань на джерела. Зазначимо, що з 2014 року були позбавлені наукових ступенів лише шість осіб. За словами Ірини Єгорченко, МОН не виносило на громадське обговорення подібні зміни.

Українська федерація вчених вже звернулася з листом до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана та спікера парламенту Андрія Парубія скасувати ці зміни.

- У МОН запевняють, що це тимчасово, - розповідає віце-президент Української федерації вчених Валерій Мазур. - Коли запрацює Національне агентство по забезпеченню якості вищої освіти (НАЗЯВО), тоді в ньому буде комітет етики, який і буде визначати таких порушників. Але у самому ж НАЗЯВО три плагіатора! Вони будуть боротися з плагіатом? Гриневич каже, що кожен громадянин у відповідності з Конституцією може звернутися до суду. Але ви можете звернутися у тому випадку, якщо, наприклад, Кириленко вкрала текст у вас особисто. Але ті, у кого вона його вкрала, бояться звертатися до суду!

Якщо автор, право на інтелектуальну власність якого порушене, звертається до суду, то, як правило, рішення приймається на його користь, каже Світлана Благодєтєлєва-Вовк. Але такі судові тяжби дорогі і займають тривалий час.

Ірина Єгорченко вважає, що фактично зараз плагіат повністю легалізований, у тому числі через відсутність будь-яких санкцій за такі порушення.

- МОН у процесі розгляду справи Кириленко проголосило у якості ряд абсурдних виправдань плагіату або "визначень" не плагіату, наприклад: "не хотіла перевантажувати бібліографію", "посилання на якусь довільну роботу автора скопійованої цитати є десь в іншій роботі автора дисертації", "додані слова свідчать про самостійне опрацювання", - говорить Єгорченко. - Додаткові "виправдання", які явно суперечать як міжнародним визначенням плагіату, так і закону "Про вищу освіту", надала Лілія Гриневич, кажучи про свої роботи. Якщо користуватися цими виправданнями, ніякого плагіату в українській науці та освіті практично немає, окрім, можливо, 100%-відсоткового копіпаста виключно дисертацій. Виходить, що МОН дозволяє всім ученим і студентам вільно копіювати чужі роботи.

У світі велику вагу у плагіатних суперечках і скандалах мають національні наукові співтовариства. Саме вони карають порушників, позбавляючи наукових ступенів. Проте, за запевненнями експертів, в Україні поки що небагато вчених готові до подібного самоочищення.

Колишній перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун стверджує, що подібні зміни до законодавчої бази провели за її спиною. Для боротьби з плагіатом вона пропонує перевіряти на академічну добропорядність всіх, кого призначають на наукові та навчальні посади у вузах. Відповідні поправки до закону "Про освіту" були спрямовані через народного депутата Ярослава Маркевича. За її словами, за злісний плагіат необхідні санкції, наприклад, недопуск до конкретної посади.

- Ніхто ж не каже, що тебе звільняти! - пояснює Совсун. - Але якщо ти хочеш стати завідувачем кафедри, а у тебе у роботах плагіат, то який приклад ти будеш показувати іншим? Зараз же у нас тотальна профанація наукових робіт, на які держава витрачати силу-силенну грошей щорічно на виплату надбавок за наукові ступені.

Ірина Єгорченко більш категорична - вона закликає внести зміни до трудового законодавства. А саме, звільняти держслужбовців, науковців і викладачів, у роботах яких знайшли плагіат, або які підтримували плагіаторів у якості наукових керівників, рецензентів або опонентів.

Боротися суто з плагіатом марно, це проблема комплексна. За словами виконавчого директора аналітичного центру CEDOS Єгора Стадного, основна причина поширення плагіату - це зниження якості української освіти і науки. При цьому кошти серед вузів і наукових інститутів з бюджету розподіляються не на конкурсних засадах. Тому не найкращі вузи, НДІ та студенти отримують гроші на своє існування.

- Як тільки кошти будуть віддавати кращим, через деякий час, ми побачимо поліпшення якості роботи вузів і наукових центрів, - вважає експерт. - При цьому їм вигідно буде робити наукові відкриття, щоб отримувати фінансування з бюджету. І викладачі будуть отримувати гроші за свою нинішню роботу, а не за якісь міфічні досягнення, які вони зробили десятки років тому, але при цьому досі отримують добавки до зарплати.

Студентів відучують "красти"

Експерти стверджують: необхідно боротися з плагіатом у майбутніх вчених ще тоді, коли вони тільки вчаться у вузах. Зараз Американськими радами з міжнародної освіти запущений  в Україні проект сприяння академічній доброчесності в Україні - SAIUP у 10 пілотних університетах. Студентів навчають, як академічно правильно писати, щоб їх потім не звинуватили у плагіаті. Що стосується самих українських викладачів, то боротьбою з плагіатом у студентських роботах поки займаються одиниці.

Викладач кафедри політичної економії Київського національного економічного університету Володимир Сацик шукає плагіат у курсових роботах студентів вже близько п'яти років. Але тільки цього року після того, як йому надала одна з компаній у подарунок антиплагіатне програмне забезпечення, зараз така робота займає набагато менше часу і пошуки "інтелектуального злодійства" більш ефективні. ПЗ дозволяє студенту самостійно побачити недоліки - через програму можна зайти у систему, завантажувати файл і у ньому висвічує жовтим повністю запозичені частини тексту. В основному вони "крадуть" абзаци з чужих текстів без необхідних посилань на першоджерело, іноді зустрічаються і цілі списані сторінки. За словами Сацика, близько половини студентів все-таки використовують запозичені джерела без посилання на них. Однак після перевірки комп'ютера необхідна все одно перевірка і викладача, щоб переконатися, чи насправді там є плагіат. По своєму досвіду перевірки робіт Сацик вже ставиться з підозрою до робіт, у яких ПЗ зафіксувало 10% і більше плагіату.

- Для мене питання плагіату принципове, - стверджує викладач. - Навіть якщо одне речення вкрадено, то я повертаю курсову на доопрацювання. Але навіть на другій спробі я іноді знаходжу таке злодійство. Плагіат - це ганьба, а стандарт - доброчесність. Тому тільки через виховання можна позбутися цього ганебного тренду. Але до такого ми прийдемо тільки з часом.

Відсутність у вузах необхідного антиплагіатного ПЗ також заважало якісно перевіряти роботи у вузах не тільки студентів, але у першу чергу викладачів, розповідає Інна Совсун. Зараз вчені ради фактично перевіряють їх наукові роботи вручну. По-перше, це неефективно через величезну їх кількість та обсяг, по-друге, треба розуміти з чим, з якою базою ці роботи звіряти. За її словами, близько року, ще працюючи у міністерстві, вони тягнули з технічним вирішенням цього питання - не могли вирішити, чи робити якусь національну антиплагіатну систему обов'язковою для всіх. Було прийнято рішення про створення Національного репозитарію академічних текстів. Совсун розповіла, що подібна база для порівняння існує, наприклад, у Польщі. У неї можна ввести наявні наукові роботи українською мовою з початку 2000-х років. На сайті МОН вже опублікували положення про Національний репозитарій. Зараз щоб захистити дисертацію, людина повинна опублікувати її на сайті університету, у якому він планує захищатися. Із запуском бази текстів, наукову роботу необхідно буде опублікувати на репозитарії, але перед цим її перевірять за допомогою комп'ютерних програм на плагіат, роз'яснює експерт.

- Репозитарій не вирішить проблеми, якщо автор використовував переклад на українську мову іноземної статті, або хтось вкрав чужу ідею і переписав її своїми словами, - каже Совсун. - Але більшість плагіату у нас з українських джерел. Давайте вирішимо хоча б це, а потім будемо думати що робити далі. Навіть такий крок дуже добре б почистив наукове співтовариство.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся