Українці ностальгують за СРСР
Більшість українців позитивно оцінюють події, які зумовили перебування України у складі Росії. Такі результати соціологічного опитування сьогодні на прес-конференції оприлюднив директор інституту політики "Український демократичний круг" Микола Томенко. Він відзначив, що саме так більшість українців ставляться до Переяславської Ради 1654 г (60%) і всього перебування у складі СРСР (63%). Крім того, у 42% опитаних позитивні емоції викликає Жовтнева революція. Разом з тим, негативною подією для 54% українців став розпад СРСР (у 2002 р. - 59%). При цьому рішення Переяславської Ради схвалюють 65% респондентів старше 50 років і 55% молодше 30 років, Жовтневу революцію відповідно 51% і 34%, період перебування у складі СРСР - 69% і 52%. Розпад Радянського Союзу негативним є для 62% респондентів старше 50 років і 41% - молодше 30 років. Під час цього соціологічного дослідження було опитано 4998 респондентів. Похибка не перевищує 2%. Нагадаємо, що 8 січня 1654 р. в Переяславі, (сьогодні місто Переяслав-Хмельницький), збори представників козацтва, скликані гетьманом Б.М. Хмельницьким, ухвалили рішення про возз'єднання Лівобережної України з Росією. Народ України опинився перед вибором - прийняти підданство турецького султана, кримського хана, польського короля або російського самодержця. Остаточне рішення про приєднання до Російської імперії прийняв гетьман Богдан Хмельницький. Вже в ХХ сторіччі, після закінчення громадянської війни, Україна, як і інші радянські республіки, що утворилися після розпаду Російської імперії, була юридично незалежною державою. Але реально рамки її суверенітету були дуже вузькими. На підставі ленінського плану 1 з'їзд Рад 30 грудня 1922 р. оголосив про створення нової держави - Союзу Радянських соціалістичних республік. До складу СРСР увійшли: РРФСР, Українська РСР, Білоруська РСР і закавказька федерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан). Остаточно процес створення СРСР завершився ухваленням в січні 1924 р. Конституції СРСР. Хоча за кожною республікою зберігалося право на вихід з Союзу, на справді не було можливості ним скористатися. Тільки у 1990 р. Україна узяла курс на утвердження свого державного суверенітету. 16 липня 1990 р. Верховна Рада республіки прийняла "Декларацію про державний суверенітет України". У ній проголошувалися три основних принципа:1) верховенство, самостійність і неподільність влади Республіки на її території; 2) від імені народу могла виступати виключно Верховна Рада України; 3) територія України в існуючих межах проголошувалася недоторканною; Модель демократичного соціалізму зазнала краху. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила її незалежність.
