ua en ru

Український "Океан" буде омивати російські береги

Автор: RBC.UA
РБК в минулому році вже зверталося до теми Миколаївського суднобудівного заводу "Океан", колись одного з флагманів суднобудування України.

РБК в минулому році вже зверталося до теми Миколаївського суднобудівного заводу "Океан", колись одного з флагманів суднобудування України.

Завод став заручником боротьби українського олігарха Костянтина Жеваго і структур, які пов'язані з колишнім міністром енергетики Росії і членом ради директорів "Газпрому" Ігорем Юсуфовим. Росіяни не стали робити ставку на розгляд у міжнародному арбітражі, де у них шанси досить примарні, і сконцентрувалися на діях в Україні.

Країна перебуває практично в стані війни, правоохоронна та судова системи тільки проходять перезавантаження, відповідно в "каламутній воді", як кажуть, і рибку легше зловити". Спочатку представники російського акціонера намагалися провести збори власників акцій, вже після того, як на заводі була розпочата процедура банкрутства, і рішення цього органу стали нелегітимними. Потім, не звертаючи уваги на те, що НКЦПФР визнало збори акціонерів такими, що не відбувся, нібито від імені наглядової ради ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" був поданий позов до суду з вимогою внести зміни в складі менеджменту в держреєстр.

Небагато минуло часу і "двохходівка" привела до успіху - рішенням Господарського суду Миколаївської області новим главою підприємства призначений представник російського капіталу Валерій Морозов. Які перспективи відкриваються для заводу, не важко прогнозувати, враховуючи історію присутності росіян на "Океані".

Як вбивали "Океан"

Росіяни керували миколаївським заводом через компанію WadanYards, починаючи з 2008 року. Прихід російського капіталу прогнозовано не справив ніякого ефекту для оздоровлення "Океану". Це був непрофільний бізнес для родини Юсуфових, що спеціалізувалася переважно на енергетиці та нерухомості. В результаті, в 2009 році WadanYards через фінансові проблеми, непогашені кредити і брак замовлень опинилася на межі банкрутства. Під чуйним керівництвом голови наглядової ради заводу Сергія Копилова протягом 2010-2011 років завод продовжував звалюватися в "круте піке".

Заборгованість підприємства у цей період перевищувала 800 млн грн, з яких 50 млн грн - заробітна плата. Недарма перший позов від Пенсійного фонду України був поданий саме в цей період. Фахівці галузі не знаходили нічого дивного в такому господарюванні росіян на українському заводі. У плани Юсуфова ніколи не входило розвиток заводу. Президент "Укрсудпрому" Віктор Лисицький не виключає, що сама покупка була банальним захопленням і встановленням контролю над перспективним конкурентом російських верфей. "Те ж саме - практично повну зупинку - росіяни зробили з двома німецькими верфями, купленими пакетом з "Океаном", - зазначає він. Підсумком їх "ефективного" володіння миколаївським заводом стала порушена в 2012 році справа про банкрутство "Океану" і як апогей - відкриття 1 листопада 2013 року ліквідаційної процедури підприємства.

Після цього, ігноруючи всі законодавчі норми та юридичну логіку, структури Юсуфова спробували провести загальні збори акціонерів 4 листопада 2013 року. На той момент вони вже давно вели судову тяжбу в міжнародних судах з Костянтином Жеваго за контрольний пакет акцій. Їм треба було вжити ряд захисних дій, щоб остаточно не втратити завод. За словами юристів, безглуздість ситуації полягала в тому, що з моменту введення ліквідаційної процедури, повноваження всіх органів управління товариством скасовуються.

"Їх перебирає на себе ліквідатор і арбітражний керуючий", - розповів партнер адвокатської фірми AstapovLawyers Олег Мальський.

Тим не менш, збори було оголошено. Однак через грубі порушення при його підготовці вони визнані такими, що не відбувся, зокрема, через відсутність кворуму. Це засвідчили в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку і міноритарні акціонери.

Незважаючи на це, через тиждень менеджери Юсуфова поширили нібито від імені заводу, повідомлення, в якому заявили, що провели збори і обрали новий склад наглядової ради. І сьогодні від імені цього органу в судах розглядаються їх клопотання, які з легкістю задовольняються слугами української феміди.

Люстрація тільки сниться

14 травня 2014 року Вищий господарський суд скасував ліквідаційну процедуру "Океану", повернувши її на стадію розпорядження майном. Це рішення дозволило росіянам підняти голову. В той же день нелегітимний наглядова рада призначила керівником підприємства Валерія Морозова. А вже 1 серпня 2014 року Господарський суд Миколаївської області задовольняє клопотання тієї ж спостережної ради, і зобов'язує державного реєстратора внести відповідні зміни до держреєстру.

Хто ж такий новий президент "Океану" Валерій Морозов? Його професіоналізм у справах суднобудування досить сумнівний. Відомий тим, що працював у крюїнгових компаніях, а також очолював підприємство-фантом "Порт-Сервіс", яке раніше розташовувалось на потужностях Чорноморського суднобудівного заводу. За час керівництва" Морозовим підприємству неодноразово висувалися претензії в ухиленні від сплати податків, невиконання взятих ним зобов'язань перед замовниками, заборгованості по заробітній платі.

На думку члена парламентського комітету з питань промислової та інвестиційної політики Євгена Мельника, росіяни намагаються відновити контроль над українським стратегічним підприємством виключно з допомогою корумпованої судової системи.

"Користуючись відволіканням уваги влади та громадськості на військові дії на сході України, агенти Кремля намагаються нанести черговий удар по українській промисловості. Незаконними методами встановити контроль над стратегічними підприємствами", - вважає він.

В останній момент обласне управління юстиції, очевидно розібравшись у ситуації, відкликало зміни у Держреєстр щодо Морозова, який був призначений нелегітимною наглядовою радою. Тим не менш, член цього наглядової ради Шумило вже поспішив заявити, що "акціонери" не залишать своїх спроб встановити контроль над підприємством і будуть подавати новий пакет документів до Держреєстру. Так що найцікавіше ще попереду, і ми зможемо ознайомитися ще не з одним рішенням українських суддів, яке гостро поставить питання про якнайшвидшу люстрацію української судової системи.