в Україні можуть відкрити доступ до бази педофілів

В Україні можуть створити базу з особистими даними людей, які скоїли сексуальні злочини проти дітей. У Міністерстві внутрішніх справ заявили, що відкриті реєстри з іменами і прізвищами, адресами проживання і навіть особистими прикметами таких людей існує в деяких зарубіжних країнах, наприклад, США. Поки що в МВС пропозиція про створення такої бази знаходиться на рівні ідеї, і у відомстві пропонують спочатку дати доступ до такого реєстру лише співробітникам правоохоронних органів.

Поки цього не сталося, звичайні громадяни намагаються самостійно захистити своїх дітей, об'єднуючись у спільноти так званих "мисливців за педофілами". Вони викладають у соцмережі відео та особисті дані тих, хто через соціальні мережі шукає малолітніх для заняття сексом.

Про те, як "приманюють" ймовірних педофілів, чи зменшують подібні рейди кількість бажаючих вступити в інтимний зв'язок з дітьми і чи треба в Україні відкрити базу даних з особистими даними тих, кто скоїв сексуальні злочини проти дітей – в матеріалі РБК-Україна. 

Повний доступ

Минулого тижня начальник Головного управління Національної поліції Донецької області В'ячеслав Аброськін заявив, що буде лобіювати ідею відкриття бази з даними людей, які скоїли злочини на сексуальному ґрунті проти дітей. Він згадав про кілька недавніх подібних випадків у себе в регіоні. Так, у Бахмутському районі 24-річний вітчим протягом року ґвалтував свою 13-річну падчерку. Аброськін написав, що зі свого досвіду роботи у правоохоронних органах він знає, що в'язниця не зупиняє таких людей і після звільнення вони можуть повторити подібний же злочин. Тому, на його думку, варто перейняти досвід інших країн, давши доступ громадськості до інформації про таких злочинців.

В'ячеслав Аброськін нагадує, що в США, на офіційному сайті міністерства юстиції, можна перевірити по спеціальній базі, ввівши в неї ім'я та прізвище людини, чи притягували його до відповідальності за сексуальне насильство. Доступ до таких даних у США з'явився після прийняття в середині 90-х років так званого "закону Меган". У 1994 році семирічна Меган Канка була спочатку зґвалтована, а потім вбита її сусідом Джессі Тиммендекасом. При цьому ґвалтівник до цього випадку вже двічі притягувався до відповідальності за домагання до малолітніх дівчаток. За вбивство Меган його засудили до довічного ув'язнення без права перегляду вироку. Батьки загиблої заявляли про те, що вони мали право знати, що поряд з ними живе педофіл. Знаючи це, вони, наприклад, могли б змінити місце проживання, щоб уникнути насильства над дитиною. Під листом-зверненням батьків, які вимагали відкрити дані, протягом короткого часу, підписалися близько 400 тисяч жителів штату Нью-Джерсі. За три місяці закон про відкритий доступ до даних про таких злочинців був прийнятий в Нью-джерсі, і згодом, подібні рішення прийняли інші штати.

"Однією в'язницею це питання не вирішити. Буду звертатися до наших народних депутатів з пропозицією розглянути можливість прийняття аналогічного закону по суті. Готовий взяти активну участь у розробці такого нормативного акта. Тільки надання публічності зможе стримати цих покидьків, а не будь-яка хімічна кастрація і в'язниця", - написав у себе на сторінці в Facebook Аброськін.

Дійсно, у США через сайт міністерства юстиції можна потрапити на відкриту базу людей, які притягалися до відповідальності за вчинення сексуальних злочинів.

Через загальну базу можна набрати ім'я і прізвище людини або подивитися, наприклад, чи притягалися за сексуальні злочини над дітьми сусіди чи на якій відстані від будинку проживає така людина. Там вказується не тільки його особисті дані, але і адресу проживання, прізвиська, особливі прикмети ( наприклад, шрами), і інформація про те, за які саме злочини сексуального характеру відносно дітей чоловік притягувався до відповідальності. Зокрема, тільки в Лос-Анджелесі таких правопорушників близько 4 тисяч. Використовуючи карту міста, можна спокійно знайти таких людей, лише вибравши район.

Найбільш повна база в країні з таким злочинцям зараз у Каліфорнії. Однак на сайті цього штату відразу ж зазначено, що туди внесено не всю інформацію. Приблизно по чверті подібних правопорушників дані не занесені, а у відкритий доступ потрапляє інформація тільки про певні злочини. Крім того, за заявою людини його анкету можуть прибрати з загальнодоступного Інтернет-сайту. Але таке можуть зробити тільки по тому, хто скоїв сексуальне насильство один раз, а злочин потрапив під певні статті кримінального кодексу. Наприклад, за розбещення малолітніх, але якщо це був злочин середньої тяжкості. Також перед входом в базу користувача попереджають, що він може бути покараний за незаконне використання отриманих даних. За це йому загрожує щонайменше штраф у розмірі 10 -50 тисяч доларів. У разі, якщо використовуючи дані чоловік вбив педофіла, то до тюремного терміну, який він отримає за вбивство, будуть додані ще п'ять років.

Під постом глави ГУ Нацполіції Донецкьої області одразу кілька народних депутатів висловилися "за" використання подібної практики в Україні та погодилися взяти участь в розробці відповідного законопроекту. Заступник міністра внутрішніх справ Анастасія Дєєва уточнила РБК-Україна, що поки це ідея. Але національні публічні реєстри таких злочинців є в багатьох країнах світу, не тільки в США, а й у Великобританії, Австралії. У деяких країнах, наприклад, в Канаді, до цієї бази мають доступ тільки поліцейські. Яким чином зробити це в Україні – питання дискусійне, до якого необхідно залучати і експертів, і громадськість. "Думаю, що варто почати з реєстру, відкритого для поліції - тому що саме співробітники поліції можуть оперативно запобігти або зреагувати на можливий злочин, захистивши дітей", - вважає Дєєва.

Подібна закрита база, для службового використання, є і в Інтерполі, додав віце-президент Всеукраїнської фундації "Захист прав дітей", екс-керівник кримінальної міліції у справах дітей МВС України Олексій Лазаренко. За його словами, у багатьох країнах ведеться поліцейські обліки, як і у нас, доступ до яких отримують тільки за запитом в поліцію. Але ними весь час користуються, особливо роботодавці, перевіряючи кандидатів на роботу в дитсадки, школи та інші заклади для дітей. Однак, на думку Лазаренка, відкрита база ніяк не вплине на профілактику злочинів сексуального характеру проти дітей, так як подібна профілактика неможливо. "Така база може вплинути на рецидив, тобто, на повторне вчинення подібних злочинів. Тому особливої користі ( у відкритій базі – ред.) немає, допомога - так. Але необхідно обмежувати користувачів. При доступності бази не виключена дискримінація і зловживання, наприклад, шантаж з будь-якою метою", - заявив у коментарі РБК-Україна Олексій Лазаренко. Анастасія Дєєва уточнила, що у відкритих реєстрах, з метою захисту персональних даних може вказуватися лише місцеперебування людини або місце вчинення злочину. Психолог Вадим Колєсніков заявив РБК-Україна, що самих педофілів від вчинення злочинів ця база не зупинить. "Але це дасть нашим співгромадянам більшу впевненість у тому, що вони захищені", вважає експерт.

Зазначимо, що за минулий рік в Україні скоєно 321 сексуальних злочинів проти дітей.

Але створення такого реєстру може бути лише компонентом у комплексі захисту дітей. Наприклад, в цьому місяці почнуть роботу мобільні групи з протидії домашньому насильству. Їх робота буде спрямована на запобігання таких дій по відношенню до дітей. Пілотний проект стартує в Києві (Дарницький район), Одесі (Малиновський) і Сєвєродонецьку Луганської області.

Ловля на "живця"

Не чекаючи дій влади з оприлюдненням персональних даних педофілів, які вже відповіли за свої дії перед законом, українці, використовуючи різні методи, починають виловлювати тих, хто свідомо шукає сексуальних зв'язків з дітьми. У багатьох містах діють групи так званих "мисливців на педофілів". Вони викладають у соцмережі відео з такими людьми, їх фотографії, персональні дані, в тому числі і адресу проживання, телефони, місця роботи.

Як розповіла РБК-Україна активна учасниця однієї з подібних груп в Запоріжжі Анна Біла, для неї поштовхом стало вбивство в червні 2015-го року 8-річної Насті Бобкової, чиє тіло було знайдено на острові Хортиця. Після цього вона, разом з іншими активістами, почала регулярно проводити "рейди" по пошуку ймовірних педофілів. "У нас в місті цією проблемою взагалі ніхто не займається, можуть відбуватися навіть смертельні випадки. Ми взяли, грубо кажучи, ініціативу в свої руки. Коли тільки починали, у нас було багато противників, люди говорили, що це марна трата часу. Але ми навіть відловлювали вчителів, у яких є безпосередній контакт з дітьми. Буквально після кількох місяців нашої роботи люди самі почали тягнутися до нас і питати", - зазначила дівчина.

Система пошуку така: створюється фейковий аккаунт на дівчинку 11-13 років або хлопчика 14-15 років. Листування ведуть активісти руху, дітей до такого "вилову" не залучають. З нього відписуються в різноманітні групи знайомств, наприклад, з банальним закликом "Шукаю друга. Нудно, пишіть!". За словами Ганни, протягом години, наприклад, на профайл малолітньої дівчинки може надходити до 200 повідомлень, близько 80% "залицяльників" все одно - повнолітня вона чи ні. "Ми пишемо , що ніякого досвіду немає, "розводячи" їх питаннями, наприклад: "А ти вважаєш, мені можна вже? А ти мене навчиш?" . На що часто отримуємо відповіді: "Так, звичайно, можна, тільки батькам не кажи". Практично всі з них в процесі листування погоджуються прийти на зустріч", - розповіла Ганна.

Часто "мисливці" просять принести на зустріч якийсь предмет - сигнал, наприклад, кульки або троянду. Перед побаченням можуть попросити зробити селфи на тлі, наприклад, якоїсь дошки з датою зустрічі. Недалеко від домовленого місця зустрічі на того, хто прийшов на побачення з дитиною, очікують "мисливці". Як тільки людина з'являється, до нього підбігають хлопці спортивної статури. Вже потім в мережі з'являються відео, на якому люди зізнаються, що свідомо йшли на цю зустріч, називають свої імена, часто на них вішають великий плакат "Я - педофіл", обмотують плівкою і змушують пройтися по вулиці, при цьому фіксуючи все це на камеру і роблячи фотографії.

"Дуже часто таке було, що вони називали себе іншими іменами або говорили чужу адресу. Але я викладаю людину, і його потім хтось упізнає й пише його справжнє ім'я, місце роботи і адресу. Але в основному, все одно є у людини якісь при собі документи, або тоді ми говоримо, що поїдемо в РВВС, і при складанні протоколу доведеться їм говорити. Ми дуже багатьох веземо в РВВС, щоб люди не думали, що це розправа або на них напала якась банда. Але в РВВС часто розводять руками, тому що складу злочину немає, і відпускають їх", - розповіла Біла. За її словами, за кілька років через них пройшло близько 200 осіб, серед "клієнтів" були люди різноманітних професій, один раз навіть попався священик. Нещодавно на зустріч до малолітньої прийшов поліцейський.

Один з учасників групи - Олексій ( ім'я змінено, - ред.) розповів РБК-Україна, що випадково наткнувся на групу "мисливців" у соцмережі "Вконтакте", приєднався і в ній вже кілька місяців. Брав він участь і в виїздах. Свою участь він пояснює, в тому числі тим, що у нього самого є діти, молодшому з яких майже 3 роки. "Допомога громаді - це завжди добре, йде очищення суспільства від такого роду людей. Ну, побили його, він далі все одно займатиметься таким. Тому бити їх немає сенсу, краще покарання - коли дізнаються всі родичі, сусіди, друзі. Я думаю, що після розголосу бажання до дітей відпадає. Але поліція ніяк не реагує, вони не хочуть працювати, воно їм не потрібно, не цікаво", - каже Олексій.

За словами Ганни, люди, які беруть участь у "полюванні", проходять відбір. Чоловік обов'язково повинен бути спортивної статури – бували випадки, коли ті, хто прийшов до дитини, зрозумівши, в чому справа, намагаються втекти або чинять опір. Він повинен бути повнолітнім, бажано не молодше 21 року, врівноваженим і без шкідливих звичок. В команді люди абсолютно різних професій - приватні підприємці, фотограф, журналісти, навіть є працівник бюро ритуальних послуг. Ганна запевняє, що ймовірних педофілів вони не б'ють, але захистити себе член команди повинен вміти. "Гарячим хлопцям я завжди ставлю одне питання:" Ви хочете працювати довго або хочете відловити парочку таких хлопців, просто побити їх, а потім вас будуть тягати по судах і на цьому вся робота закінчиться?" Якщо я бачу в людині зайвий ентузіазм, або він дуже темпераментний, то я зменшую оберти і підшукую когось спокійнішого. У нас зараз взагалі немає ніякого рукоприкладства, адже, як мінімум, це незаконно. Звичайно, я розумію хлопців, яким хочеться порвати на місці таких людей, але, на жаль, такого робити ми не можемо. Єдине, що ми можемо - це віддати його під самосуд. Наприклад, сусіди деякі пишуть, що самі з ним розберуться. Якщо я не помиляюся, подібне сталося з поліцейським. Він знімав квартиру з колегами. Коли вони дізналися, у всіх був шок. Не знаю, чи били його, але точно викинули речі з квартири. Тобто, ми даємо всю інформацію, а люди вже самі розбираються", - розповіла дівчина, зазначивши, що після розголосу майже всіх звільняли.

Однак бувають і промахи з підбором людей на виїзд. Ганна розповіла, що нещодавно підтвердилася інформація, що один з хлопців взяв гроші у людини, яка прийшла на зустріч. Гроші повернули, а того, хто їх взяв, виключили з команди. Пропозиції відкупитися від людей надходять часто, але ще більше "мисливці" отримують загроз на свою адресу. Між тим зараз в Запоріжжі є певна напруга між "мисливцями" - нещодавно навіть сталася бійка між членами двох груп. Але Ганна каже, що в принципі, якийсь конкуренції між подібними об'єднаннями в інших містах немає - наприклад, вони із Запоріжжя можуть передавати інформацію про людину, яка "клюнула" на фейковий аккаунт, але живе в іншому місті, місцевим, які також "відловлюють" ймовірних педофілів. "У нас була ідея створити загальну базу даних у вигляді сайту і закидати туди всіх, хто був спійманий. Є ідея створити певний архів з загальним доступом, а не у вигляді закритої групи", - розповіла Біла.

Інформація про "полювання" почала поширюватися серед "жертв". Активісти зазначають, що ймовірні педофіли почали обережніше спілкуватися, вимагають доказів, що з ними через інтернет спілкується саме дитина. "Вони стали обережніше і я цим задоволена. Якщо раніше їм було байдуже 11 чи 12 років, то зараз вони вже думають, чи варто їхати на зустріч до таких дітей, а може все-таки не ризикувати. Я вважаю, що організацій подібної до нашої, в такому місті як Запоріжжя, повинно бути не одна, а як мінімум кілька. Але не кожен захоче цим займатися, не в кожного знайдеться час. Я розумію - сім'я, турботи, робота, але це є у всіх. Якщо є ідея очистити місто, то активісти знайдуться", - впевнена дівчина.

Деякі з тих, хто зараз припинив "відлов", стверджують, що цю проблему розв'язати важко і впевнені, що в країні немає законних методів боротьби з педофілією. За словами Сергія (ім'я змінено, - ред.), який кілька років перебував у колись великій подібній організації, досвідчені слідчі говорили, що для збору доказової бази за розбещення або схиляння до сексу може знадобитися кілька років, наприклад, з прихованими зйомками реального сексуального контакту з дітьми. "Міліція зовсім не має права провокувати. Громадські об'єднання навпаки - можуть робити все що завгодно, і навіть затримувати маємо право, - вважає Сергій. - Тільки мені на Володимирській (адреса офісу ГУ Нацполіції м. Києва – ред.) пояснювали це зовсім під іншим соусом: сядете, мовляв, всі. І ти - першим. Незаконне утримання, наклеп, нанесення травм групою осіб, створення організованого злочинного угруповання і хуліганка. До 12 років могли накрутити", - розповідає він. Сергій каже, що вони діяли подібно до того, як "працюють" у Запоріжжі. "Брали "інтерв'ю" ( записували зізнання на камеру, - ред.) і відпускали. Але бували різні випадки. Одні поводяться сумирно, а інші - як щури загнані. З останніми виходило по-різному", - говорить він.

Психолог-криміналіст Юрій Ірхін зазначив у коментарі РБК-Україна, що людей до розправи над можливими педофілами може підштовхувати відсутність ефективного методу боротьби з подібними злочинами. Але юридично ці дії поза законом. Фактично, мова йде про провокацію, яка також є злочином, хоча з соціальної точки зору, насильство над дітьми набагато гірше. Однак публічне приниження та викладання особистих даних може ще більше збурити реального маньяка і загнати в глухий кут. Він змушений буде діяти більш обережно і приховано. "Якщо реальний педофіл має мету зґвалтувати десять маленьких дівчаток, він все одно їх зґвалтує. Тому, як профілактична міра, "полювання" неефективна. До того ж бувають випадки, коли хтось із таких "мисливців" може почати вимагати гроші за те, що не публікувати ці дані в мережі ", - вважає експерт. Тому якщо в окремих випадках така практика може принести результат, але глобально проблему з педофілією "мисливці" не вирішують, вважає Ірхін.