як Україна веде позиційну війну

Українські війська на Донбасі займають нові позиції у так званій сірій зоні. Така тактика отримала назву "повзучий наступ", у ході якого Збройні сили України займають нові території, які, згідно із Мінськими угодами, і без того мають перебувати під контролем української сторони.

Таким чином, незважаючи на опір бойовиків, ЗСУ наблизилися до Дебальцевого і оточили Горлівку і Докучаєвськ. На думку експертів, ці маневри відбуваються у рамках позиційної війни і поки не означають, що наша армія зважиться на великий наступ.

Подробиці в матеріалі РБК-Україна

По полях і висотах

Район міста Дебальцеве у Донецькій області став ареною запеклих боїв взимку 2015 року, коли бойовикам за підтримки регулярних частин російської армії вдалося ліквідувати так званий дебальцевський плацдарм - довгий виступ, який далеко врізався у позиції бойовиків. Українська армія відступила з плацдарму, залишивши, у тому числі, і саме місто Дебальцеве, є важливим транспортним вузлом на Донбасі.

З тих пір конфігурація фронту у тому районі змінилася. Її почали називати "Світлодарскою дугою", яка стала ареною постійних обстрілів і локальних сутичок. Останнє загострення у цьому районі сталося наприкінці 2016 року, коли українська армія зайняла нові позиції на "Світлодарскій дузі", захопивши кілька важливих висот і встановивши повний контроль над селищем Новолуганське. За офіційними повідомленнями української сторони, просування ЗСУ на даній ділянці відбувається без порушень Мінських домовленостей, оскільки місто Дебальцеве і його околиці, згідно Мінську-2, і без того мали відійти під контроль України.

"Останніми місяцями на "світлодарській дузі" тривали дуже серйозні бойові дії, у результаті яких підрозділи Збройних сил України зайняли дуже важливі, нові позиції, але у межах лінії розмежування. Тобто, Мінські угоди не порушувалися", - пояснив ситуацію спікер Адміністрації президента з питань АТО Олександр Мотузяник.

Така тактика отримала назву "повзучий наступ", у ході якого українська армія, реагуючи на обстріл противника, займає більш вигідні позиції у "сірій зоні" - смузі землі, розташованої між окопами протиборчих сторін. Про таке просування, зокрема, повідомив минулого тижня відомий волонтер Юрій Мисягін: "Від наших позицій на "світлодарській дузі" до найближчих будівель та будинків Дебальцевого залишилося всього п'ять-шість км, по полях і висотах. А ще рік тому було 25 км. Піхота вийшла з кімнати, а "третя сила" підтримала. І все у рамках Мінських домовленостей".

Фотокор газети "Сегодня" Віталій Лазебник, який воював у 2015 році під Дебальцевому у складі Національної гвардії, зазначив, що рельєф у тих місцях складається з невеликих висоток. "Їх вигідно зайняти з тактичної точки зору, але стратегічно вони особливої ролі не грають. Говорити про якийсь великий наступ немає сенсу, тому що сторони там дуже серйозно окопалися", - пояснив Лазебник.

Втім, точних даних про масштаби просування українських частин у тих місцях поки немає. Так, один з бійців, який воює зараз на "світлодарській дузі" повідомив, що ЗСУ вийшли до Санжаровки (населений пункт у 15 км від Дебальцевого). Саме Дебальцеве вже знаходиться під вогневим контролем ЗСУ. А координатор групи "Інформаційний опір" Костянтин Машовець уточнив, що останнім часом українська армія у цьому районі просунулася вперед на один, максимум, на півтора кілометри.

У самому ж Дебальцевому поки тихо. Один з жителів цього міста повідомив, що під час грудневих боїв навіть подумував поїхати до доньки на "велику землю", тому що боявся повторення зими 2015 року, коли снаряд розніс кухню у його будинку. "У грудні артилерія обстрілювала позиції української армії з боку Горлівки і Вуглегірська. Чути було навіть вночі", - розповів чоловік. Коли все стихло, він все ж вирішив залишитися на місці, оскільки доглядає не тільки за своїм будинком, але і за будинками сусідів.

Район Маріуполя, Докучаєвськ та Горлівка

"Повзучий наступ" йде не тільки у районі Дебальцевого. "Можна відзначити Докучаєвськ, Авдіївку, райони на захід від Горлівки і північніше Маріуполя", - зазначив Костянтин Машовець. За його словами, у результаті цих маневрів Докучаєвськ та Горлівка опинилися у півкільці: "Українське угруповання нависло над Ясинуватою і, у разі чого, може просунутися на Єнакієве".

Півкільце під Докучаєвськом, який, до речі, повинен був контролюватися українською стороною за умовами Мінська-1, утворилося восени минулого року. "Питання лише у тому, чи знайдеться політична воля для того, щоб віддати останній наказ, взяти "докучаевське" угруповання бойовиків у "котел" і зачистити місто", - заявив ще один координатор ІС Дмитро Тимчук.

На думку Машовця, маневри у районі Маріуполя ускладнюються тим, що тут оперативно-тактичні тили бойовиків знаходяться вже на території Росії, звідки надходять підкріплення. У відповідь бойовики намагаються зайняти вигідні позиції у районі Широкіно для того щоб загрожувати вогнем околицям Маріуполя, але це у них теж поки не виходить.

Опір бойовиків

Противник намагається відповідати схожими маневрами. "Можна згадати, наприклад, Комінтернове (селище у "сірій зоні" біля Маріуполя, зайняте бойовиками наприкінці 2015 року, - ред). Вони також намагаються відтіснити наші війська з Авдіївської промзони і від Докучаєвська", - пояснив Машовець.

За словами Тимчука, розуміючи, яка загроза нависла над Докучаєвськом, бойовики проводять тут постійні перегрупування і посилення, намагаючись відтіснити наші війська від цього населеного пункту. "Чи вони будуть наступати у цьому районі? У найближчі один-два тижні навряд чи, тому що у них немає для цього сил. Але обстріли будуть продовжуватися", - вважає Тимчук.

Схоже положення речей, на його думку, очікується і у районі "світлодарської дуги", яка також буде піддаватися постійним обстрілам. Як зазначив Тимчук, російське командування поки не може розгадати наміри сил АТО: "Вони бояться варіанту 2015 року, коли вони вибили наших з-під Дебальцевого, але наші взяли Широкіно. Щоб провести наступальну операцію під Дебальцевим, у них теж сил немає".

Що далі

Як пояснив Костянтин Машовець, процеси, які отримали назву "повзучий наступ", відбуваються у рамках позиційної війни. "Це заняття більш вигідних позицій і створення кращих умов для оборони. По суті, це рішення тактичних завдань і питань під час позиційної війни", - зазначив Машовець.

Як зазначив Тимчук, умови Мінська-2 не дозволяють українській стороні вести наступ на території, що перебувають під контролем бойовиків: "У іншому випадку це може викликати негативну реакцію з боку Росії, а також наших партнерів по "нормандській четвірці". За словами Тимчука, будь-яких змін на Донбасі взагалі не варто чекати як мінімум до весни, поки адміністрація нового президента США Дональда Трампа не сформує нову політику щодо України. "У цій ситуації ми повинні самі сформувати порядок денний для Трампа. В Україні буде форсуватися прийняття закону про окупованих територіях. До початку нової сесії Верховної Ради, 7 лютого, ми внесемо це питання на голосування. Цей закон дозволить надати Донбасу статус окупованих територій, як у Криму, і виключити з переговорного процесу представників бойовиків - Пушилина та інших і вести переговори безпосередньо з Росією", - заявив Тимчук.