Як Україна намагається перешкодити планам Росії побудувати "Північний потік - 2"

Як Україна бореться з російським "Газпром" за українську ГТС, і чим загрожує Європі "Північний потік-2" - у матеріалі РБК-Україна.

В найближчі два місяці Україні необхідно переконати Європу відмовитися від підтримки планів російського "Газпрому" з будівництва газопроводу "Північний потік-2" в акваторії Балтійського моря. В іншому випадку, Росія може отримати всі необхідні дозвільні документи і вже влітку розпочати реалізацію проекту. Якщо другу гілку "Північного потоку" "Газпрому" вдасться добудувати до 2020 року, Україна може не тільки позбутися 2-3 млрд доларів плати за транзит російського газу по своїй території, але і фактично втратити свою газотранспортну систему. Незважаючи на те, що на цьому тижні Німеччина видала потрібні "Газпрому" дозволу на прокладку трубопроводу, в України ще є шанси заблокувати цей проект. Хто і як бореться з "Газпромом" за українську ГТС, і чим загрожує Європі "Північний потік-2" – у матеріалі РБК-Україна.

Німецький підхід

Німеччина пішла назустріч Росії і дозволила російському газовому монополісту "Газпрому" будувати газопровід "Північний потік-2" (Nord Stream-2) у водах виключної економічної зони Балтійського моря. 27 березня такий дозвіл на спорудження більше 30 км газопроводу видало Федеральне управління морського судноплавства і гідрографії Німеччини. Це дозволило компанії Nord Stream-2 AG заявити, що вона отримала остаточний пакет дозвільних документів на всі необхідні 85 км "німецького ділянки".

Німеччина - одна з чотирьох європейських країн, яка повинна надати доступ для будівництва другої гілки газопроводу "Північний потік". Дозволів на прокладку труби в Балтійському морі російська компанія очікує від Швеції, Фінляндії і Данії. Згідно з проектом, новий газопровід протяжністю 1,2 тис. км повинен пройти практично за тим же маршрутом, що й "Північний потік-1" через акваторію Балтійського моря від Виборга (Росія) до Грайфсвальда (Німеччина). Його потужність складе 55 млрд кубометрів на рік. Аналогічну пропускну здатність має і "перший" газопровід. Вартість проекту Росія оцінює у 10-11,5 млрд доларів, половину з яких профінансують європейські енергетичні компанії.

Згідно з річним звітом Єврокомісії, в 2017 році "Росія як і раніше є основним постачальником газу в ЄС". Російський газ займає більше 40% (близько 165 млрд кубометрів) від усього обсягу імпорту "блакитного палива" до Європи (понад 400 млрд кубометрів). При цьому основний маршрут поставки російського газу – українська газотранспортна система (ГТС). По ній минулого року в ЄС транспортувалося 44% російського газу, 30% - по "Північному потоку-1", ще 26% - через територію Білорусі по газопроводу "Ямал-Європа". "Україна залишається головним транзитером російського газу", - вказується в останньому звіті Єврокомісії.

Транзитний контракт від 19 січня 2009 року між НАК "Нафтогаз України" і ВАТ "Газпром" припускає, що щорічно по українській ГТС в Європу повинно транспортуватися не менше 110 млрд кубометрів газу. Причому, за рішенням Стокгольмського арбітражу, на цей обсяг поширюється умова "транспортуй або плати", тобто "Газпром" зобов'язаний резервувати потужності під цей контрактний обсяг. За даними "Нафтогазу", за транзит російського газу по українській території в 2017 році країна отримає близько 3 млрд доларів, а в 2016 році – понад 2 млрд доларів. Крім того, рішення Стокгольмського трибуналу передбачає виплату "Газпромом" ще 2,56 млрд доларів на користь Наку, оскільки протягом усього дії контракту російська сторона не виконувала свої зобов'язання і регулярно занижувала обсяги поставок транзитного газу, передаючи не більше 80-90 млрд кубометрів на рік.

Якщо Росія добудує другий "Північний потік", то буде розташовувати газопроводом в Балтійському морі сумарною річною потужністю в 110 млрд кубометрів. Враховуючи, що в 2019 році закінчується термін дії транзитного контракту з Україною, у "Газпрому" більше не буде необхідності у використанні української ГТС для постачання газу в Європу. Раніше глава правління ВАТ "Газпром" Олексій Міллер заявляв, що після того, як "Північний потік-2" буде запущений в експлуатацію, обсяг транзиту російського газу через Україну скоротиться до 15 млрд кубометрів. Щоб відмовитися від української ГТС, "Газпром" планує побудувати газопровід на Балтиці до 2020 року. Тоді продовжувати нинішній транзитна угода з Україною не доведеться. Фінансовий директор компанії Nord Stream 2 AG, що належить "Газпрому", Пол Коркоран анонсував старт будівельних робіт влітку 2018 року. Правда, для цього "Газпром" розраховував отримати дозволи всіх чотирьох європейських країн ще в лютому, чого, як відомо, не сталося.

Не варто забувати, що "Північний потік-2" – не єдиний проект "Газпрому", за допомогою якого Росія розраховує транспортувати газ в обхід України. У травні минулого року почалося будівництво морської частини газопроводу "Турецький потік", який повинен пройти по дну Чорного моря і взяти на себе частину транзитного потоку російського газу, який зараз поставляється по ГТС. Згідно з планами "Газпрому", цей трубопровід протяжністю 900 км і потужністю близько 32 млрд кубометрів призначений для забезпечення газом Туреччини та поставок в країни Південно-Східної Європи.

Якщо Росії вдасться "обійти" Україну за допомогою двох газопроводів, країна позбутися 2-3 млрд доларів щорічної плати за транзит, а вартість ГТС, за словами голови правління "Нафтогаз України" Андрія Коболєва, "скоротиться в п'ять разів". Але і це далеко не повний перелік проблем, з якими може зіткнутися Україна. В утриманні та обслуговуванні української ГТС загальною протяжністю близько 39 тис. км та щорічної пропускною спроможністю "на вході" в систему 288 млрд кубометрів і 179 млрд кубометрів "на виході" більше не буде необхідності. Це фактично означає, що державі доведеться "згортати" газотранспортні потужності до рівня, який дозволить забезпечити внутрішнє споживання газу в країні. Опитані РБК-Україна експерти точно не змогли оцінити витрати на оптимізацію ГТС, вказавши, що це зажадає декількох десятків мільярдів доларів. При цьому потужності української системи доведеться оптимізувати на 50-70%.

Розстановка сил

В кінці лютого Андрій Коболєв повідомив народним депутатам у Верховній Раді, якщо Німеччина видасть дозвіл Росії на будівництво "Північного потоку-2" в балтійських водах, то Україні потрібно вживати всі можливі зусилля для перешкоджання реалізації цього проекту. "Якщо це відбудеться, час буде йти на місяці", - заявив керівник "Нафтогазу".

Причини для поспіху в України дійсно є. З чотирьох європейських країн, національні регулятори яких повинні видати "Газпрому" дозвіл на будівництво, "голос" Німеччини – ключовий. Зрозуміло, що де-юре ФРН, Швеція, Фінляндія і Данія, приймаючи рішення, має право керуватися своїми національними та економічними інтересами без оглядки один на одного. Але, де-факто, "Північний потік-2" - в тому числі, частина великої геополітичної гри. "Враховуючи, що у Заходу натягнуті відносини з РФ, багато в чому через анексії Криму та окупації Донбасу, для ЄС рішення щодо будівництва ще одного російського газопроводу – болюче питання. З одного боку, наші західні партнери підтримують нашу країну в боротьбі з російською агресією, з іншого боку, - бачать у "Газпромі", на їх думку, надійного і вже давно знайомого партнера. І цей "партнер" докладає всі зусилля для того, щоб дискредитувати Україну і українську ГТС в очах європейців. Зараз у ЄС ведеться серйозна робота на рівні лобістів, як з української, так і з російської сторони", - розповів РБК-Україна на правах анонімності український дипломат, знайоме з ситуацією з будівництва "Північного потоку-2".

У зв'язку з цим на рішення Швеції і Фінляндії, за словами співрозмовників видання в українському дипкорпусі, буде впливати позиція ФРН та офіційного Брюсселя. Поки північні країни ставляться до планів Росії з побоюванням, але чітку позицію займати не поспішають. Міністерство енергетики Швеції вже заявляло раніше, що "проект "Північний потік-2" може бути небезпечним для енергобезпеки ЄС, але у Швеції дуже мало юридичних підстав для перешкоджання його реалізації". Росія просить у Швеції доступ до двом морським портам на острові Готланд, але місцева влада поки відмовилися його надати, заявивши, що це суперечить військовим інтересам Швеції. Міністерство закордонних справ Фінляндії нещодавно повідомило, що "має намір стежити за тим, щоб будівництво "Північного потоку-2" не суперечило європейському законодавству". Хоча ще рік тому у фінському уряді підкреслювали, що прокладка нового трубопроводу не зашкодить газового ринку країни.

Данія – країна, за чий "голос" проти "Північного потоку-2" зараз належить боротися Україні. "Газпрому" необхідно отримати дозвіл провести свій газопровід через датські територіальні води біля невеликого острова Борнхольм. У листопаді минулого року данський парламент прийняв закон, який дозволить уряду країни розглядати доцільність прокладки трубопроводів в своїх водах. Міністр енергетики та клімату Данії Ларс Крістіан Лиллехолт заявив тоді, що "хоче, щоб у країни була можливість сказати"так" або "ні", керуючись міркуваннями національної безпеки". Директор Nord Stream 2 АG Підлогу Коркоран тут же запевнив, що в разі заборони, компанія-оператор російського проекту готує "альтернативний маршрут на північ Борнхольма".

Поле для маневру у Росії насправді не таке вже й широке. Північніше – територіальні води Швеції, яку також ще належить переконати у необхідності прокладання "Північного потоку-2". А південніше Борнхольма – "непримиренний ворог" Північного потоку-2" – Польща. Про те, що російський газопровід "не потрібен, шкідливий, і він розділяє західну громадськість" нещодавно в черговий раз заявив прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. А польський президент Анжей Дуда запевнив ЄС у тому, що "Росія використовує "Північний потік – 2" як зброю у гібридної війні проти України і Європи в цілому". Поряд з Польщею, затятими противниками прокладки ще одного російського газопроводу є Литва, Латвія і Естонія. Вони побоюються посилення ролі "Газпрому" на європейському ринку газу і впевнені, що "Росія використовує природні ресурси для політичних спекуляцій і контролю над Європою".

Дипломатична війна

За інформацією видання, команда, яка бореться за інтереси української ГТС в ЄС і США складається з представників "Нафтогазу", українських та іноземних аналітиків, кількох народних депутатів і чиновників Міністерства закордонних справ. "Нам допомагають донести західним партнерам позицію про те, що Україна – надійний транзитер газу, а "Північний потік-2" – загрожує не тільки нашої, але і європейської безпеки і дипломати в українських посольствах в країнах ЄС, міністр закордонних справ Павло Клімкін та його заступник Олена Зеркаль, ряд депутатів і аналітиків, але все це - не надто велике коло людей", - підтвердили РБК-Україна в НАК "Нафтогаз України" До дипломатичної роботи після перемоги української компанії в Стокгольмському арбітражі активно підключився і президент Петро Порошенко.

Крім того, в минулому році НАК уклала договір з американською компанією Yorktown Solutions для організації зустрічей з провідними аналітичними центрами, представниками Конгресу і в органах виконавчої влади в Адміністрації президента Дональда Трампа. Вартість послуг американської компанії становить близько 37 тис. доларів. "У "Газпрому" працює в США як мінімум три-чотири компаній, які лобіюють "Північний потік-2". На оплату їх послуг російський монополіст витрачає до 20 млн доларів на рік, не кажучи вже про системну роботу російського лобі в ЄС", - розповів виданню один з учасників проукраїнської кампанії на Заході. За словами українських дипломатів та аналітиків, які беруть участь у переговорах з представниками ЄС, левову частку роботи займає "розвінчання міфів про українську ГТС". "Ми стикаємося з тим, що, наприклад, деякі депутати Європарламенту вважають нашу країну ненадійним транзитером газу, не маючи при цьому ніяких фактів, а тільки слова газпромівських лобістів. Даємо їм інформацію, пояснюємо, як працює ГТС, і що "Північний потік-2" загрожує європейському ринку газу", - розповів співрозмовник РБК-Україна.

Команда, лобіює на Заході інтереси України, запевняє, що, незважаючи на видачу дозволів на Німеччині "ще рано ставити хрест". Крім того, негативний для України рішення від німецької сторони в "Нафтогазі" чекали: "Це неприємний, але прогнозований прогрес", - прокоментували 27 березня в прес-службі української компанії.

"У німецької коаліції немає єдиної думки. З одного боку, для ФРН більш короткий шлях постачання газу, независящий від України - приваблива економічна перспектива. З іншого, там розуміють, що довіряти Росії небезпечно. Соціал-демократична партія (СПД) традиційно підтримує будівництво російського трубопроводу (екс-глава фракції СПД Герхард Шредер багато років очолював раду директорів "Північного потоку"), а от фракція ХДС-ХСС розколота на прихильників і супротивників. У нас ще є шанс переконати німецьких парламентаріїв і домогтися заборони на будівництво в Бундестазі", - розповіло джерело РБК-Украина, знайоме з ходом переговорів з приводу прокладки газопроводу.

В Німеччині дійсно немає єдиної позиції з питання "Північного потоку-2". У лютому проти його будівництва публічно виступили семеро депутатів Бундестагу і Європарламенту з ХДС, ХСС, партії "Зелених" та СДП. Вони публічно заявили, що прокладка трубопроводу "призведе до розколу Європи". Тоді ж міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель запевнив, що "без збереження транзиту газу через Україну проект "Північний потік-2" буде дуже складно реалізувати". Канцлер ФРН Ангела Меркель, думка якої може стати вирішальним у цьому питанні, раніше регулярно підкреслювала, що новий газопровід – не політичний проект, і Німеччина не має наміру відмовлятися від нього. "Зараз канцлер зберігає нейтральну позицію і утримується від будь-яких коментарів. Робота української дипломатії і президента України зараз спрямована на те, щоб донести пані Меркель України побоювання з приводу дій Росії на ринку газу", - пояснив виданню український дипломат, який не побажав назвати своє ім'я.

Непросто буде переконати Україні та Данії. "Данію лякає можливість військової агресії Росії. РФ постійно влаштовує військові провокації і проводить показові випробування ракет в Балтійському морі. Але якщо більш сильний партнер, приміром, США, підтримає данців, і вони будуть впевнені у своїй безпеці, вони можуть відмовити Росії у будівництві другої гілки "Північного потоку"", - вважає один з представників проукраїнської команди лобістів.

При цьому Україна потребує не просто підтримки окремих країн ЄС, але і Європи в цілому. В кінці минулого року Єврокомісія схвалила ініціативу щодо поширення норм енергетичних Директив ЄС на російський трубопровід. Якщо відповідний законопроект буде прийнятий Парламентом вже в цьому році, це буде означати, що "Північний потік-2" суперечить європейському антимонопольному законодавству. Адже, проклавши трубопровід, "Газпром" отримає домінуюче положення в сегменті постачання газу і буде загрожувати конкуренції на газовому ринку.

Україна розраховує і на підтримку США. У серпні 2017 року президент США Дональд Трамп підписав закон "Про протидію супротивникам Америки допомогою санкцій". Цей документ дає право американському уряду вводити санкції у разі виявлення підтримки російських спецслужб і угод з Росією, пов'язаних з будівництвом газопроводу "Північний потік-2". Крім того, влітку минулого року в Сенаті був схвалений ще один законодавчий акт, що передбачає санкції проти громадян і юросіб інших країн з-за великих угод, пов'язаних з "Північним потоком-2". "Команда Наку і українські дипломати зараз домагаються якнайшвидшого прийняття в Конгресі цього закону", - пояснило джерело РБК-Україна. Тоді під санкції можуть потрапити європейські компанії, які беруть участь у фінансуванні будівництва "Північного потоку-2" - німецькі Wintershall і Uniper, австрійська OMV, нідерландсько-британська Royal Dutch Shell і французька ENGIE.

Крім того, минулого тижня 39 американських сенаторів закликали Адміністрацію Трампа використовувати всі наявні в її розпорядженні засоби" для запобігання будівництва російського газопроводу. "Штати "натиснути" на Німеччину і фактично заблокувати "Північний потік-2". Робота України в першу чергу зараз зосереджена на "американському напрямі, - уточнили співрозмовники видання в дипломатичному корпусі. - На руку Україні частково грає "публічна істерика" "Газпрому" після перемоги Наку в Стокгольмському арбітражі, а також загострення відносин Заходу з РФ після хімічної атаки у Великобританії на Сергія Скрипаля".

В України є як мінімум два місяці, щоб скористатися поточною ситуацією і переконати великих геополітичних гравців як мінімум відтягнути терміни старту будівництва "Північного потоку-2", який "Газпром" запланував на літо. "Але наша глобальна мета - не допустити того, щоб газопровід був побудований. Тому що, як тільки РФ завершить будівництво, вона вже не буде чекати дозволів від Європи, а зробить все, щоб вивести з ладу українську ГТС. Все – аж до диверсії", - побоюються українські дипломати.