Україна - Китай: без зерна і без перспектив

Україна - Китай: без зерна і без перспектив
Загроза зриву українською держкорпорацією зернового контракту реальна як ніколи
Київ і Пекін - на межі великого міжнародного скандалу. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк і глава Мінагрополітики Олексій Павленко ігнорують невиконання зернового контракту "Державної продовольчої зернової корпорації України" (ДПЗКУ). Це може призвести не просто до заморожування сільськогосподарського співробітництва, але і до згортання взаємодії України і Китаю в інших секторах.

Київ і Пекін - на межі великого міжнародного скандалу. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк і глава Мінагрополітики Олексій Павленко ігнорують невиконання зернового контракту "Державної продовольчої зернової корпорації України" (ДПЗКУ). Це може призвести не просто до заморожування сільськогосподарського співробітництва, але і до згортання взаємодії України і Китаю в інших секторах.

Листи без відповіді

На початку серпня у Пекіні засідала українсько-китайська комісія, яка повинна була врегулювати розбіжності між ДПЗКУ і Китайською національною корпорацією машинної індустрії та генпідряду (ССЕС) щодо виконання найбільшого в історії двосторонніх відносин зернового контракту.

У ході переговорів обстановка була напруженою і остаточний протокол так і не був підписаний.

Регулярне невиконання ДПЗКУ умов договору і небажання прем'єр-міністра Арсенія Яценюка і міністра АП Олексія Павленка реагувати на це, очевидно, викликають у китайської сторони закономірні питання про те, а чи потрібно взагалі таке співробітництво?

У розпорядженні редакції опинилися копія листа керівництва ССЕС, адресовані Арсенію Яценюку та Олексію Павленко, одна з відповідей ДПЗКУ на претензії ССЕС, а також копія протоколу, який не був підписаний на початку серпня.

З цих документів стає ясно, що українська сторона веде досить ризиковану гру, результатом якої можуть стати як штрафні санкції, так і повне розірвання контракту з подальшим вимогою повернути 1,5 млрд дол. кредиту.

Претензій у китайців кілька. Перша - регулярні недопоставки зерна українською стороною.

У 2013 році при законтрактованих 4 млн тонн в Китай фактично було поставлено 530 тис. тонн. У 2014 році - 1,48 млн т при контракті на 4,25 млн тонн. За перше півріччя 2015 року - 770 тис. тонн при контракті 5,17 млн тонн. Таким чином, фактичний обсяг поставок не перевищує 21% від законтрактованого.

Україна - Китай: без зерна і без перспектив

Друга претензія китайської сторони - регулярні затримки поставок, які призводять до простою суден в українських портах і пов'язаних з цим збитків китайської сторони.

Зокрема, сума штрафів за 23 контрактами, яку наводять китайські партнери в листах прем'єру і міністру агрополітики, становить близько 1,6 млн дол. Ці гроші підлягають компенсації з боку ДПЗКУ, хоча остання не проявляє, за словами китайців, ніяких намірів провести відповідні розрахунки.

У листі, адресованому ССЕС, в. о. керівника ДПЗКУ Борис Приходько повідомляє китайським колегам про виплачений борг за штрафами в розмірі близько 40 тис. дол., а також посилається на неможливість провести інші платежі через обмеження НБУ, пропонуючи знайти альтернативні способи розрахунків.

Україна - Китай: без зерна і без перспектив

Третя претензія, як побічно стає зрозуміло з підготовленого, а також і з не підписаного протоколу наради української та китайської делегацій в Пекіні, - це недовантаження зерна в судна.

Один з пунктів протоколу присвячений тому, що ДПЗКУ, "щоб запобігти проблемам нестачі вантажу в майбутньому", зобов'язується провести розслідування в портах, з'ясувати причини недовантаження і прийняти необхідні заходи.

До врегулювання питання ССЕС найме незалежного сюрвейєра для обстеження всіх судів в порту навантаження. Якщо ж дані ДПЗКУ та фактичне навантаження будуть істотно розходитися, сторони наймуть сюрвейєра для інспекції в порту вивантаження.

Україна - Китай: без зерна і без перспектив

Четверте - це продаж зерна третім країнам в обхід ССЕС, без погодження з Експортно-імпортним банком Китаю, що прямо заборонено контрактом. Нагадаємо, Китай виділив гроші на закупівлю зернових, модернізацію елеваторів ДПЗКУ і т. д.

Китайців особливо обурює факт продажу зерна іншим покупцям в Китаї, оскільки українська компанія не виконує при цьому своїх основних зобов'язань.

В Пекіні настійно просять уряд втрутитися в цю ситуацію, оскільки повторення таких інцидентів може істотно погіршити двосторонні відносини.

Україна - Китай: без зерна і без перспектив

Так, у своєму листі від 06.07.2015 р. №130-5-12/3336 на ім'я керівництва ССЕС, Борис Приходько пропонує згладити ситуацію, збільшивши квоти для постачання у треті країни на одні види зернових, зменшивши - на інші.

Також в. о. голови ДПЗКУ пропонує китайцям купувати в української корпорації борошно і соєві боби, і розглянути будь-які інші пропозиції з боку китайських партнерів для збільшення товарообігу між компаніями.

Але самі претензії китайської сторони - це півбіди. За інформацією джерел, близьких до офіційних представництв КНР в Україні, офіційний Пекін вкрай стурбований ситуацією, яка склалася з невиконанням Генеральної угоди між ДПЗКУ і ССЕС від 24 листопада 2012 року. Китайців турбує відсутність належної реакції на її невиконання з боку МінАП і уряду України.

По тону документів, особливо листа на ім'я прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, зрозуміло, що китайці більше стурбовані не тільки комерційними, а й політичними нюансами взаємодії з українською стороною.

Наприклад, ніякої реакції на претензії до ДПЗКУ не надійшло зі сторони міністра агрополітики Павленка. Зокрема, на лист, відправлений 11 травня, відповіді так і не отримано.

Крім того, звернення президента ССЕС Сун Бая до прем'єра Арсенія Яценюка від 24 червня 2015 року лише 28 липня було розписано на заступника міністра Кабміну під №316747/0/1-15. А інформації про результати цього розгляду та про рішення виниклої проблеми немає до цих пір.

Все це може створити у китайської сторони враження про зацікавленість, як мінімум, прем'єра і профільного міністра у зриві подальшого співробітництва між країнами, в тому числі, в рамках великого зернового кредитного контракту.

ДПЗКУ виводять з ринку?

Серпневі безрезультатні переговори - далеко не перші в історії взаємин ДПЗКУ і ССЕС. До цього і березневі, і липневі зустрічі в Пекіні, де переговорну групу від України очолював перший заступник міністра і голова наглядової ради ДПЗКУ Ярослав Краснопольський, закінчилися провалом для України.

Наприклад, у березні під його керівництвом було підписано скандальну Додаткову угоду №3 до Генеральної угоди. Відповідно до цієї додаткової угоди, ціна поставок зернових в Китай знижувалася валово на 100 дол. на тонні, вганяючи цим в багатомільйонні збитки ДПЗКУ.

Нагадаємо, саме за перевищення повноважень при укладенні цього угоди був звільнений попередній в. о. глави корпорації Валерій Томіленко.

Учасники липневої зустрічі стверджують, що китайці прогнали нашу делегацію на чолі з Краснопольским - без протокольних вітань і прощань. І ось - серпневий провал, коли навіть не був підписаний підсумковий протокол.

Важко уявити, яким буде продовження такого співробітництва в вересні - на засіданні спільної українсько-китайської міжурядової комісії під керівництвом віце-прем'єрів України і КНР.

Втім, не можна виключати, що невиконання контракту з боку ДПЗКУ - це частина великої багатоходівки або по виведенню держкорпорації з ринку на користь приватних трейдерів, або продажу ДПЗКУ в приватні руки з таким надліквідним активом, як китайський контракт.

Так, частиною ланцюжка можна вважати оприлюднені нещодавно подробиці укладення Додаткової угоди №3. Попередній в.о. голови ДПЗКУ Валерій Томіленко прямо підтвердив бажання уряду приватизувати компанію в своєму недавньому інтерв'ю.

За його словами, у Кабміні поки не визначилися, як саме будуть продавати: із збитками за 1 дол. чи за реальні гроші - після того, як буде проведена реструктуризація, впорядкована корпоративна структура.

Не можна виключати, що за другим варіантом, який здається більш прийнятним, може ховатися бажання продовжувати підкилимні ігри і посилювати збитковість держкорпорації.

Першим у черзі зацікавлених у виведенні ДПЗКУ з ринку є, по всій видимості, Арсеній Яценюк. Інтерес прем'єра до зернової теми може підтвердити поведінка депутатів "Народного фронту" в ході засідання парламентської робочої групи з перевірки зловживань в державному секторі економіки, яке було присвячене темі ДПЗКУ.

Коли голова робочої групи (тимчасову слідчу комісію не створили, оскільки її главу повинен знімати парламент, а цього не хотілося всім) Олег Осуховський доповідав про махінації в ДПЗКУ, в тому числі, про контракти на закупівлю зерна за завищеними цінами в збиток компанії заради виконання китайського контракту, депутати від "Народного фронту" організовано покинули засідання.

У ЗМІ публікувалися листи, що свідчать про можливу координацію Яценюком питань призначення міністрів в уряді з одним з американських сенаторів - Річардом Дурбиным. Зокрема, Дурбін наполегливо рекомендував докласти всі зусилля, щоб залишити на посаді міністра агрополітики Павленка.

Це теж може свідчити про зацікавленість США в схемі по виключенню ДПЗКУ з ланцюжка китайського контракту.

На думку учасників ринку, інтерес до заміни ДПЗКУ на китайському напрямку або приватизації корпорації може проявляти народний депутат від "Самопомочі" Іван Мірошниченко, який, нібито, має інтереси в трейдерському бізнесі.

Іван Мірошниченко, екс-радник колишнього міністра АПК Миколи Присяжнюка, має тісні зв'язки і з нинішнім міністром Павленко, і з екс-керівником ДПЗКУ Валерієм Томіленко, проти якого відкрито кримінальне провадження за підозрою у привласненні 177 млн грн від поставки товару третім особам в обхід китайського контракту.

При цьому, Павленко до призначення в міністерство був, серед іншого, одним з партнерів закритого інвестфонду Pharus Assets Management, засновником якого у свій час виступав Мірошниченко.

Томіленко і Мірошниченко тривалий час працював в компанії Glencore і Cargill. Через спільну роботу в компанії "Райз", в свою чергу, тісно пов'язані Олексій Павленко, його перший заступник і голова наглядової ради ДПЗКУ Ярослав Краснопольський, а також нинішній в. о. глави ДПЗКУ Борис Приходько, який, схоже, "продовжив справу" Томіленко після звільнення останнього у квітні 2015 року.

У ЗМІ неодноразово з'являлася інформація про бажання Мірошниченка (за підтримки екс-колег в держкомпанії) замінити ДПЗКУ в контракті з китайцями на наближену до нього COFCO.

Є інформація, що 21-24 липня 2015 року Краснопольський разом з Приходько навіть їздили на зустріч з представниками Ексімбанку Китаю, щоб узгодити цю рокіровку і відкрити можливість отримання другої частини кредиту в 1,5 млрд дол. Це, нібито, є вимогою до міністра Яценюка Павленко.

Другі 1,5 млрд дол. зернового контракту - це модернізація 53 елеваторів ДПЗКУ, включаючи два портові елеватори, будівництво заводу з переробки сої, будівництво кількох заводів з виробництва паливних гранул із зернових, більше 2 тис. вагонів-зерновозів, а також мінеральні добрива і пестициди для вітчизняних сільгоспвиробників.

Однак, отримання цих грошей - під великим питанням, очевидно, через дії Павленка, Краснопольського і Приходька, які ведуть не до зростання економічного добробуту країни, а лише до доведення ДПЗКУ до банкрутства і дипломатичних скандалів.

До кінця 2015 року неможливо виконати всі прострочені контракти, поставки за якими українська сторона надати китайській. Тобто, Київ проявляє себе ненадійним партнером не тільки в аграрному, але і в інших секторах економіки.

Також в ДПЗКУ давно немає нормального менеджменту. Незважаючи на оголошення конкурсу на заміщення посади голови правління, гарантувати його черговий зрив, за прикладом "спорідненого" ДПЗКУ "Укрспирту", ніхто не візьметься.

Бо Приходько, незважаючи на постанову Кабміну №493 від 22 липня 2015 року, без погодження з урядом, продовжує керувати ДПЗКУ. Це зайве свідчення того, що урядові рішення приймаються не для нинішнього керівництва Мінагрополітики, а для проформи.

Вся ця історія особливо цікава в світлі можливого офіційного візиту в Китай Президента Петра Порошенка у вересні з нагоди святкування 70-річчя завершення Другої світової війни (річниця капітуляції Японії). У ході цього візиту незручні запитання главі української держави можуть бути задані вже на самому високому рівні.

Невже зусилля глави держави і всієї вітчизняної дипломатії по інтегруванню України у всі найважливіші сфери міжнародної політики, встановлення дружніх відносин і зміцнення партнерської співпраці з багатьма провідними світовими економіками та організаціями в цей нелегкий для країни час здатні зруйнувати такі "фахівці", як міністр аграрної політики і продовольства Олексій Павленко?

Очевидним є і те, що ніякі заяви "провального" переговорщика, першого заступника міністра Ярослава Краснопольського, про відкриття нових майданчиків на базі Мінагрополітики для співпраці з китайськими компаніями, не мають ніякого майбутнього, поки на зміну його обману і словам не прийде чесне, взаємовигідне та прозоре партнерство в рамках існуючих домовленостей між компаніями і державами.

Редакція готова надати можливість висловитися з приводу виконання китайського контракту всім згаданим учасникам процесу - прем'єр-міністру Арсенію Яценюку, міністру АП Олексію Павленко, його заступнику Ярославу Краснопольскому, в. о. голови ДПЗКУ Бориса Приходько, а також профільним незалежним експертам.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся