Вчені не можуть пояснити «сміх без причини»
Будь-який нейролог пояснить, чому хвора людина, не почуваючи себе щасливою або особливо нещасною, раптом починає кричати або сміятися, але пояснити, чому так відбувається зі здоровими людьми, дуже складно. Як стверджують вчені, сміх взагалі не піддається контролю, повідомляє РБК з посиланням на американські ЗМІ.
Сучасні вчені відносять неконтрольований сміх до симптомів розсіяного склерозу, хвороби Паркінсона, хвороби Лу Геріга, хвороби Альцгеймера і інших захворювань. Однак, як стверджує професор Роберт Провайн з Університету Меріленда, будь-який прояв сміху не залежить від свідомості людини. "Ви не можете вибрати, коли вам сміятися, так, як ви вибираєте, коли вам говорити", - пише професор психології Р.Провайн у своїй роботі "Сміх: Наукове розслідування".
У своїй книзі вчений наводить у приклад випадок, що стався в Танзанії в 1962. Кілька дівчаток з класу раптом почали сміятися. Дивлячись на них, стали сміятися ще кілька дівчаток, а незабаром вся школа почала страждати від безконтрольного сміху, який тривав протягом 6 місяців. Навчальний заклад тоді довелося тимчасово закрити.
Втім, професор Стенфордського університету Джозеф Парвіз, який вивчає проблеми припадків, патологічний сміх і плач, погоджується, що спалахи подібних емоцій непідконтрольні людині. Сміх і плач є результатом взаємодії різних структур мозку, які відбуваються без участі свідомості. Мозок просто повідомляє серця сигнал битися частіше, тому ситуація, коли один впав зі сходів, а інший починає голосно сміятися, не говорить про те, що інший - зла людина.
У ході експерименту вчені навчилися викликати сміх і плач штучним шляхом. Так, стимуляція субталамічного ядра викликала сльози, а передньої частини кори поясної звивини (anterior cingulate) - сміх. При цьому пацієнти не відчували емоцій, необхідних для таких проявів почуттів.
Появу сміху вчені порівнюють з раптовою появою бажання з'їсти морозиво. "Факт, що я хочу в даний момент морозиво, не піддається моєму контролю. Я можу купити чи не купити собі морозиво. Але не можу змусити мозок його не хотіти", - говорить Дж.Парвізі.
