Туреччина може стати найнадійнішим союзником України
У нас люблять багато говорити, куди Україна прагнути повинна - в ЄС чи Митний союз. Але це вічний спір, який не має однозначної відповіді. Залишимо це все для дискусій. Є куди більш близькі та реальні завдання для України у напрямку дружби і інтеграції. Україна має дружити і дуже добре дружити з Туреччиною. Це наш сусід і наш найкращий сусід, якого Бог чи Аллах послав Україну в цей непростий час.
Помиляються, що думають, що Україна дуже далека від Туреччини. Якщо згадати історію, то в свій час на території Київської Русі жили торки - ті ж самі турки. Навіть є гіпотеза, що частина торків переселилося в Малу Азію в 12 ст., і ці торки заклали основу появи Османа і в майбутньому Османської імперії.
Не варто недооцінювати ідею Богдана Хмельницького віддати територію України під протекторат Османської імперії. У будь якому разі, слов'янські князівства типу Молдови, Валахії та Сербії мали більше прав і самостійності, ніж Мала Русь у складі Великого князівства Московського. І хоча історики не дуже полюбляють про це згадувати, але, що не вийшло у батька, свого часу реалізував син. Коли Юрась Хмельницький став на чолі Правобережної України - «Князем Сарматії і війська Запорізького» - ця частина України відійшла під протекторат Османської імперії. Але це історія, а найближчі факти говорять про інше.
За підсумками 2012 р. Україна має дефіцит зовнішньоторговельного сальдо з Росією більше 9 млрд дол., з Білорусією - більше 2,8 млрд дол., з Польщею - близько 990 млн дол. А з Туреччиною - навпаки.
За підсумками 2012 р. Україна має профіцит у зовнішній торгівлі з Туреччиною в розмірі майже 1,8 млрд дол. Туреччина - один з головних покупців українського металу. Крім того, Туреччина купує і українське зерно. Про те, що українці активно відпочивають на курортах Туреччини говорити, не доводиться, оскільки наш Крим явно поступається турецькій Рив'єрі. Ось з ким потрібно укладати договір про Зону вільної торгівлі і з ким потрібно інтегруватися.
Росія з її політикою «збирання землі російської» явно плутає політичні та економічні цілі, в результаті чого ми отримуємо нескінченні торгові війни, «сирної». З Туреччиною все навпаки. Якщо мають місце економічні конфлікти з турецьким бізнесом, то вони вирішуються без політичного підтексту.
Але для України Туреччина цікава не тільки, як торговий партнер, але і як приклад для розвитку економіки. На поточний момент в Україні ВВП на одного жителя становить близько 7600 дол, в Туреччині це показник близько 15 тис. дол. А близько 10 років тому рівень ВВП у доларовому еквіваленті на одного жителя в Туреччині був таким же, як у нас. У нас дуже близькі структури економіки. ВВП України формується на 10% за рахунок сільського господарства, 33% - промисловості і 57% - сфери послуг. У Туреччині ВВП формується на 9% за рахунок сільського господарства, 28% - промисловості і 63% - сфери послуг.
Хоча, зрозуміло, між нашими країнами є й відмінності. Кількість працездатного населення в Туреччині близько 27 млн осіб, а в Україні - близько 22 млн. Щоправда, рівень безробіття в Україні за підсумками 2012 р., згідно з методикою МОП, досяг 7,4%, а в Туреччині - близько 9%. Зате і українці, і турки багато працюють за кордоном і надсилають гроші на батьківщину. Україна отримує істотний приплив приватних переказів з-за кордону від своїх працюючих громадян за кордоном так само, як і Туреччина. При цьому, сума приватних переказів працюючих за кордоном зростає з року в рік і в Туреччині, і в Україні.
Національна валюта Туреччини - ліра - з 2008 р. девальвувала на 36%, що менше, ніж 66% девальвації гривні за цей же період. Може на це вплинуло, що податкове навантаження до ВВП в Україні становить 30%, а в Туреччині - 23%.
Дефіцит держбюджету за підсумками 2012 р. в Туреччині склав 2,8%, в Україні - 3,7%. Інфляція в Туреччині в 2012 р. склала 9,1% а в Україні вийшла дефляція. Але зате в Туреччині в 2012 р. зростання ВВП вийшов майже на 3%, а Україна могла похвалитися лише 0,2%.
І може найцікавіший показник. Рівень тіньової економіки в Туреччині, згідно з інформацією МВФ, - 27,7%, в Україні - близько 35%.
Туреччина, може бути, не найпотужніша країна Європи. Але Туреччину, як і Україна, не дуже хочуть приймати до ЄС. У цьому сенсі ми - країни-брати. Хоча ніхто не говорить, що Україна - азіатська країна, але своєю поведінкою і ставлення ЄС намагається це сказати. І явно не горить бажанням приєднати до себе і Україну, і Туреччину. Може, варто в цьому випадки об'єднати зусилля України і Туреччини і створити взаємний неєвропейських союз, який, може, не буде так заполітизоване, зате зможе вирішувати проблеми по своєму. Десь - використовуючи досвід Туреччини, десь - України.
А ЄС? Не хочуть - і не треба. Прийде час - самі запросять.
Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру, спеціально для РБК-Україна
