ua en ru

Товариші по нещастю. Як по інвесторам вдарила криза у "зеленій" енергетиці

Товариші по нещастю. Як по інвесторам вдарила криза у "зеленій" енергетиці Інвестори у "зелену" енергетику постраждали через рішення влади (Фото: GettyImages)

Кабінет міністрів не може або не хоче зупинити кризу в енергетиці. Тим часом багатомільярдні борги за "зеленим" тарифом і, власне, його зниження рік тому змусили багатьох інвесторів задуматися про припинення проектів в Україні. Інші ж пішли ще далі, звернувшись до українських судів і міжнародних арбітражів, щоб стягнути заборгованість з держави й отримати компенсацію за порушення при скороченні "зелених" тарифів. Хто і як постраждав через різкі дії держави та чому Україні варто винести уроки інших країн, які порушили зобов'язання перед інвесторами – нижче у матеріалі РБК–Україна.

Україна ризикує ще більше відлякати від себе іноземних інвесторів, створюючи їм нові бар'єри в й так далеко неідеальному бізнес-кліматі країни. Відтік прямих іноземних інвестицій, що почався торік, лише підтверджує ці побоювання. Одним з маркерів у цьому плані стала криза в енергетиці та борги перед компаніями, зайнятих у секторі відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) – найбільшими інвесторами в українську економіку.

У розумінні "зеленого" бізнесу держава не те, що не хоче вирішувати кризу у галузі, а сама час від часу її посилює. Держпідприємство "Гарантований покупець" все ще винне компаніям майже 18 млрд гривень, не погашені з минулого року. Але й у цьому році ситуація ненабагато краща – кожен місяць виробникам "зеленої" електроенергії не доплачують щонайменше 7%.

До того ж Кабінет міністрів запропонував Верховній раді ввести акцизний збір у розмірі 3,2% на е/е, вироблену ВДЕ. Ця норма передбачена у законопроекті №5600, проти якого різко виступили не тільки в енергосекторі, а й в інших галузях. Інвестори називають ідею про акцизний збір нічим іншим, як прихованим ретроспективним зниженням "зелених" тарифів з боку держави. Не кажучи про те, що роком раніше бізнес вже погодився на зниження тарифу, так і не дочекавшись від уряду обіцяного повернення боргу.

Позови до міжнародних арбітражів від бізнесу до України на тлі непослідовної економічної політики та порушення інвестиційних гарантій були справою часу. Почавши втрачати гроші й не бачачи надії вирішити все мирним шляхом, іноземні компанії, які вклали свій капітал у ВДЕ України, пішли у суди. І здаватися без бою вони, схоже, не мають наміру.

Норвезька Scatec Solar – найсвіжіший приклад кризи. Компанія володіє або управляє у сукупності 3035 МВт сонячних, вітрових і гідроелектростанцій у світі. В Україні вона володіє 6-ма сонячними електростанціями загальною потужністю 401 МВт. Через борги держави перед галуззю ВДЕ, кризи і ймовірного введення акцизу вартість Scatec Solar вже впала на 10%. І падіння акцій може бути ще сильніше.

Компанія VR Capital американця Річарда Дейтса (576 МВт потужностей СЕС і ВЕС в Україні) взагалі вирішила заморозити свої чотири перспективні проекти через можливе введення акцизного збору, якщо законопроект з даною нормою буде підтриманий у парламенті.

Литовська Modus Energy володіє в Україні набагато меншими потужностями ВДЕ, ніж вищезгадані компанії – три СЕС загальною потужністю близько 40 МВт. Але, попри відносно скромний розмір активів в Україні, компанія звернулася в міжнародний арбітраж.

Рік тому литовці не стали підписувати меморандум з Кабінетом міністрів і не погодилися на зниження "зеленого" тарифу. Тепер інвестори вимагають від України 11,5 млн євро недоплат, що сформувалися через, на їхню думку, ретроспективне зниження розцінок на е/е. Крім того, Modus Energy хоче, щоб Україна компенсувала всі витрати компанії на міжнародні арбітражі.

Держава дивиться на цю ситуацію інакше, повністю не визнаючи вимоги компанії. Кабінет міністрів з початку весни займається підготовкою до арбітражу, йде пошук фінансування і юридичного радника. Ключова стадія спорів і розгляд справи, як очікується, почнуться вже наступного року. А тим часом про свій намір подати позови до міжнародних арбітражів Мін'юст повідомили ще 10 компаній.

На тлі загальних проблем у галузі та відмову уряду їх вирішувати, можливо, навіть більше за інших постраждала канадська компанія TIU Canada. Ще до боргової кризи на початку минулого року інвестор зіткнувся з тим, що одну з їх СЕС поблизу Нікополя відключили. Заковика у тому, що ця станція підключена до електромереж через потужності Нікопольського заводу феросплавів, який знаходиться в орбіті інтересів олігарха Ігоря Коломойського.

Всі спроби компанії домогтися підключення СЕС до мережі блокуються заводом у судах. Юристи підприємства навіть були змушені просити про відвід суддів, оскільки побачили ризики їх упередженості у цій справі. Як з'ясувалося, троє суддів Північного апеляційного господарського суду, призначені на справу про відключення СЕС заводом, раніше прийняли позитивне для Коломойського рішення по одній зі справ ПриватБанку.

Не тільки іноземний бізнес, що інвестує у "зелену" енергетику, відчуває на собі особливості ведення справ в Україні. Місцеві компанії також судяться з "Гарантованим покупцем" за виплату боргів. Деякі з них отримують гроші лише після позитивних для себе судових рішень. Але нерідко, за заявами самих учасників ринку, ДП наполягає на відкликанні позовів, по суті, шантажуючи новими боргами.

Іноземцям в плані відстоювання своїх прав при спілкуванні з органами влади й держкомпаніями в якомусь сенсі легше, ніж місцевому бізнесу. У інвесторів з-за кордону як мінімум є досвід у подібних ситуаціях в інших країнах. Крім того, і це важливо, у них є підтримка великих лобістів в особі бізнес-асоціацій, а також посольств і європейських енергетичних організацій.

Як остання крапля, коли вже немає надії домовитися і домогтися справедливості, інвестори йдуть в міжнародні арбітражі, де набагато вище шанси розставити всі крапки над "і". Україні, знаючи про досвід інших країн, у цьому плані варто пам'ятати, що часто інвестори домагаються свого. Як показали арбітражі з Іспанією, яка раніше також вирішила знизити "зелений" тариф без згоди ринку, більш вагомі доводи й незаперечні факти якраз не у держави, а у тих, перед ким вона порушила зобов'язання.