ТОП-10 тендерів Віталія Кропачова

Віталій Кропачов неофіційно вважається куратором вугільної галузі. Як стверджують ЗМІ, зараз під його прямим і опосередкованим контролем зосереджені всі державні шахти, а так само найпривабливіші активи колишніх господарів Донбасу – сім'ї Віктора Януковича.

Експерти допускають, що Віталій Кропачов будує вертикально інтегровану паливну групу. Стрижнем цього конгломерату є державна компанія "Центренерго". Суть бізнес-моделі – забезпечення трьох теплових електростанцій компанії вугіллям, в тому числі і з неконтрольованих Україною територій. Окремий "бізнес-процес" - закупівлі державних підприємств у підконтрольних компаній.

Практика останніх років показує, що проведення закупівель у потрібних компаній може бути не менш вигідна, ніж продаж вугілля. І ніякі нововведення і засоби громадського контролю не можуть перешкодити освоювати бюджети.

Нова "Сім'я"

Віталій Кропачов - виходець з Тореза. До початку війни йому належали вугільні компанії-логісти "Сніжнепогрузтранс" і "Торезпогрузтранс", а також Торезький завод наплавочних твердих сплавів. Тому ринок вугілля для Кропачева не новина. А сам Торез ще до початку збройного конфлікту був відомий розвиненою мережею нелегальних шахт або "дірок".

За часів президентства Віктора Януковича його пов'язували з видобутком вугілля в копанках. Інакше цей бізнес не міг би існувати на Донбасі. Але після декількох років він сам зайняв місце "Сім'ї".

В основі цієї схеми п'ять збагачувальних фабрик. Всі вони колись були продані ТОВ "ДРФЦ", яке контролював Олександр Янукович. На ЦЗФ надходило як вугілля з "копанок", так і з державних шахт. Продукція ж фабрик була вже абсолютно легальною.

Зараз на підконтрольній території Україні знаходиться три фабрики - "Україна", "Комсомольська" і "Росія". У березні цього року стало відомо, що компанія ТОВ "ДРФЦ" продала міноритарні пакети акцій фабрик ТОВ "Укрдонінвест", якою володіє Віталій Кропачов. Більш великі пакети акцій перейшли у власність фізосіб - Сергія Пушняка і Олега Бондаренка. Як повідомляють ЗМІ, після зміни власників збагачувальні фабрики завантажені замовленнями державних вугільних об'єднань, які знаходяться під управлінням Міненерговугілля.

Як і раніше, вугілля з збагачувальних фабрик спрямовується на теплові електростанції "Центренерго" - Трипільську, Вуглегірську і Зміївську. Тільки раніше контроль над всім ланцюжком поставок здійснювала "Сім'я" тодішнього президента.

Слідом за ЦЗФ, "Сім'я" Януковича розлучилася ще з двома активами – шахтами "Росія" та "Новогродівська". Їх новим власником став все той же Віталій Кропачов. Раніше вони входили до складу державного вугільного об'єднання "Селидіввугілля". Виробничий цикл цих шахт був тісно пов'язаний з роботою збагачувальних фабрик.

Протягом останнього року шахти стояли. Держгеонадра позбавила обидва підприємства спецдозволів на користування надрами. Але зі зміною власників накази Держгеослужби були скасовані в судовому порядку.

Так само новий вугільний куратор цікавиться активами Ігоря Гуменюка, який був наближеним Віктора Януковича. Мова про шахту "Краснолиманська", яка видобуває вугілля марки "Г" і поставляє його на ту ж Вуглегірську ТЕС "Центренерго". До початку військового конфлікту "Краснолиманська" була найбільш рентабельною шахтою. А в серпні на підприємстві був призначений в.о. гендиректора, якого також пов'язують з Кропачевим.

Не можна виключати, що аналогічна схема може бути реалізована і на Заході України. Кропачов не приховує свого інтересу до ПАТ "Львівська вугільна компанія". Це підприємство управляє "Червоноградською" збагачувальною фабрикою, яка пов'язана з двома держкомпаніями "Львіввугілля" і "Волиньвугілля"

"ДРФЦ" по-новому

Контроль держпідприємств і шахт в українських реаліях використовується не тільки для вибудовування виробничих ланцюжків. Готельним "бізнес-процесом" залишаються тендери. Ситуація не змінилася навіть після початку використання всіма держкомпаніями системи Prozorro.

За часів президентства Януковича явним фаворитом держшахт було ТОВ "ДРФЦ". Компанія заробляла не тільки на нелегальному вугіллі, але і на поставках товарів і послуг державним шахтам і підприємствам. Зі зміною влади помінялися лише прізвища основних бенефіціарів цих схем.

На тендерах держшахт є явні фаворити. Чотири компанії, яким дуже щастить у постачанні товарів і послуг. Везе настільки, що часто "Червоноармійськвугілля", "Селидіввугілля" і шахтоуправління "Південнодонбаське" значно переплачують порівняно з ринковими цінами.

У цих чотирьох фірм є ще одна риса з минулої епохи. Тільки вже іншого молодого бізнесмена Сергія Курченка. Він реєстрував по всій Україні компанії на підставних осіб, які брали участь у його схемах. Точно так само відбувається і зараз. Три компанії з числа щасливчиків зареєстровані виключно для різноманітності в тендерах.

Наприклад, директором ТОВ "Тріал-трейд" з вересня 2016 року є Засько Олександр Романович. Ще минулого літа він шукав роботу. Соціолог за освітою, займався будівництвом та ремонтами і розраховував отримувати 10 тис. грн. Абсолютно раптово він стає директором компанії, яка виграє багатомільйонні тендери держшахт.

Очолює рейтинг постачальників ТОВ "Доненергоекспорт". "Селидіввугілля" вирішило закупити у цієї компанії запчастини для скребкових конвеєрів. Загальна сума контракту склала 102 882 701 грн. Єдиним конкурентом була компанія "Тріал-трейд".

На другому місці – та ж компанія. У листопаді 2016 року ДП "Селидіввугілля" провело тендерну процедуру закупівлі "Спецпрофілю СВП-27" на 67 275 000 грн у ТОВ "Доненергоекспорт". Ціна однієї тонни профілю становила 25 000 грн. Актуальна ринкова ціна цієї продукції на момент закупівлі становила 17 400 гривень за тонну. У травні минулого року "Селидіввугілля" купувало цей же профіль за ринковою ціною. Загальна сума переплати за цим тендером склала близько 20,5 млн грн.

На третьому і п'ятому місцях – ТОВ "Тріал-трейд", компанія під керівництвом соціолога Олександра Заська. 30 грудня "Тріал-трейд" отримала право поставити запчастини для очисних комбайнів на суму 49 446 669 грн і запчастини для стрічкових конвеєрів на 47 142 300. І це всього лише через три місяці після призначення Заська директором компанії.

На четвертому місці - ТОВ "НВП "Техпром". У квітні 2017 року ДП "Селидіввугілля" провело закупівлю послуг з капітального ремонту секцій механізованого кріплення для шахти "Україна" на суму 48 430 000 грн. Конкуренцію переможцю становило лише ТОВ "Шеренторг".

У 22 275 000 грн обійшлися ДП "Селидіввугілля" 15 км протипожежних труб. Переможцем тендеру стало вже знайоме ТОВ "Доненергоекспорт". Як можна судити за аналогічною закупівлею, вартість товару була завищена. Згідно з розрахунками, труби повинні були коштувати близько 7,5 млн грн. Переплата становила близько 15 млн грн.

На сьомому місці – закупівля рудстійок на 19 270 500 грн у ФОП Качейшвілі. Середня вартість одного куба деревини становить 1330 грн. Хоча ще влітку "Селидіввугілля" закуповував аналогічну продукцію за 950 грн за куб., вартість одного кубометра підвищилася на 40%.

Ще один тендер в скарбничку ТОВ "Доненергоекспорт". 10 квітня "Селидіввугілля" закупило металопрокат. Загальна сума контракту - 11 416 191 грн. Згідно з даними сайту УГМК, в середньому по асортименту ціни завищені на 35-40%. Орієнтовна переплата склала 4 млн грн.

Ще на 5 000 000 грн. "Селидіввугілля" закупило олій у того ж "Доненергоекспорта". На момент підписання договору ринкові ціни були нижчі на 50%.

Замикає десятку тендерів "Тріал-трейд", яке зобов'язалось поставити "Селидіввугіллю" світильники у вибухобезпечному виконанні на 4 975 000 грн. Вартість одного такого світильника склала 1990 за штуку. Аналогічні світильники обійшлися "Артемсолі" всього по 1200 грн за штуку. Виходить, що націнка "Тріал-трейд" склала близько 65%.

Мазуни тендерів

ТОВ "Доненергоекспорт" - переможець багатьох тендерів "Селідовугілля". Ця компанія зареєстрована ще 2009-му році в Горлівці Донецької області. Після початку війни компанію перереєстрували в Києві на вулиці Північній. Власником компанії є Наталія Горностаєва, прописана в Горлівці. Валентин Горностаєв, ймовірно чоловік, є директором фірми. Вони контролюють підприємство з дня його заснування.

Валентин Горностаєв був власником інших підприємств, що працювали у вугільній галузі. Зокрема, ТОВ "ТД "Промислові інвестиції", яке в кінці 2013 року отримало підряди від держпідприємства "Торезантрацит" більш ніж на 270 мільйонів гривень. Нагадаємо, що і Віталій Кропачов родом з Тореза і, напевно, добре знайомий з подружжям Горностаєвих.

ТОВ "Тріал-трейд" - зареєстрована в квітні 2014-го року. Перша назва компанії "ДКІ Груп". Її власниками були Дмитро і Наталя Астафурови з Донецька. Пізніше компанія переїхала в Київ і її директором став Олександр Засько, за плечима якого були позиції в.о. директора готельно-ресторанного комплексу та адміністратора диско-клубу "Інтонація". Він же є засновником, директором і єдиним співробітником компанії.

Ще дві компанії, які часто виграють тендери вугільних держпідприємств - ТОВ "Фебреро" і ТОВ "Бірінг" - практично брати-близнюки. Зареєстровані в грудні 2015 року та вересні 2016 зі статутним фондом 150 тис. грн. Власником і директором "Фебреро" числиться житель Луганська Олександр Севастьянов. Засновником і директором компанії "Біінг" є Віктор Слюсаренко з міста Ровеньки Луганської області, який знаходиться під контролем так званої "ЛНР".

Як бачимо, у вугільній галузі відбувається дуже чітка реставрація схем колишнього режиму. Причому в ній беруть активну участь співгромадяни з окупованих територій. Вони досить впевнено себе почувають при новій владі і вибудовують вертикально інтегровані конгломерати на основі державної власності, заробляючи сотні мільйонів на збитки держшахт.