Судитися по-новому: що зміниться в судовій системі після реформи
В Україні стартувала судова реформа
В Україні стартувала довгоочікувана судова реформа, яку політики встигли назвати революційною. Українцям обіцяють ліквідувати спецсуди, ввести антикорупційні суди, обирати суддів за конкурсом, а парламент позбавити права на кадрові рішення в судовій сфері. РБК-Україна розбиралося, якими будуть наслідки реформи, і хто виграв в результаті прийнятих законів.
У вівторок, 14 червня, у Верховній Раді міг трапиться скандал. У цей день депутати повинні були призначити довічно майже 800 суддів, серед яких був не один десяток досить одіозних.
Одним з перших увагу до призначення привернув адвокат Роман Маселко, який виступав адвокатом багатьох майданівців. Після нього шум підняли і депутати. У результаті питання перенесено на наступний пленарний вівторок, і спікер Андрій Парубій пообіцяв депутатам розглянути кожного суддю окремо.
Довічне призначення 800 суддів залишалося підвішеним майже три роки. Ще в листопаді минулого року тодішній спікер парламенту Володимир Гройсман пропонував їм пройти відкритий конкурс для призначення. Розгляд же питання зараз багато хто вважали за плювок в бік судової реформи, прийнятої парламентом два тижні тому.
Судова реформа, про яку в Україні говорять вже не один рік, нарешті, отримала своє логічне втілення. Так, у четвер, 2 червня, Рада ухвалила зміни в закон "Про судоустрій і статус суддів" і проголосувала у другому читанні за зміни до Конституції в частині правосуддя.
Запропоновані правки зовні виглядають революційними: вже скоро будуть ліквідовані вищі спеціалізовані суди, призначення і звільнення суддів не буде залежати від парламенту, з'являться антикорупційні суди, добір суддів буде проводитися за конкурсом, а одягти мантії після цього зможуть адвокати та науковці, навіть не працювали раніше суддями. Але як завжди, суть проблем криється в нюансах. Хто виграв і програв від прийнятих змін, з'ясував РБК-Україна.
Важка спадщина
Проводити які-небудь зміни в судовому секторі є улюбленим заняттям всіх українських президентів. Як правило, більшість реформ зводилися до питання, хто отримає реальний контроль над судовою системою.
Особливих масштабів судове реформування досягло при Вікторі Януковичі, який руками колишнього заступника глави своєї адміністрації Андрія Портнова, у 2010 - 2014 роках, повністю "перекроїв" роботу судів в країні.
Верховний Суд, який підозрювався Банковій у нелояльності у зв'язку з рішенням про скасування другого туру президентських виборів у грудні 2004 року, був тоді, фактично, позбавлений повноважень. Реальні функції по розгляду касаційних скарг перейшли до трьом вищим спеціалізованим судам: Вищому спеціалізованому суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ), Вищому господарському суду (ВГСУ) та Вищого адміністративного суду (ВАСУ). Замість єдиної касації вийшли відразу три, їх вирішення за схожим спорів часто суперечили один одному.
Але найнебезпечніше було в тому, що на всі ключові посади в судовій системі, як правило, призначалися люди, особисто близькі до Віктора Януковича чи його оточення. Наприклад, ВГСУ в роки президентства Януковича очолював його близький друг ще по Донецьку Віктор Татьков, ВАСУ керував ще один виходець з Донбасу Ігор Темкіжев, а головою Конституційного Суду був земляк президента з Єнакієвого В'ячеслав Овчаренко.
Вища рада юстиції (ВРЮ), головний орган відповідальний за покарання суддів за проступки, контролювали регіонали Сергій Ківалов і Олександр Лавринович. У складі самого ради було багато членів, лояльних до президента та його політики, тому часто вони закривали очі на злочини та зловживання "потрібних" суддів.
Ключові суди країни при Януковичі регулярно отримували "посилення" за рахунок вихідців з південно-східних областей, в основному з Донецької області, незважаючи на їх реальний рівень кваліфікації.
"Така практика не могла не призвести до проблем. У багатьох центральних судах з'явилися касти недоторканних суддів, які користувалися заступництвом перших осіб держави та їх оточення. Їм було дозволено практично все, а вони, не соромлячись, виносили рішення по дзвінку, за гроші чи просто на прохання", - розповів РБК-Україна високопоставлене джерело в суддівському корпусі. Особливо сумною репутацією користувалися тоді господарські суди.
За словами самих суддів, широке поширення в ті роки набула практика адміністративного тиску, коли голова суду намагався схилити суддю до прийняття того чи іншого рішення. "Часто приходили різні люди, близькі до голови суду і робили натяки, що ось є справа "хорошої людини", за яким потрібно прийняти "правильне рішення". Іноді голова міг зателефонувати або зайти в кабінет до судді особисто", - поділився з РБК-Україна співрозмовник з колишніх суддів.
Втім, як уточнюють самі судді, абсолютизувати судову корупцію при Януковичі не варто. "Хто з суддів гнувся, того і гнули. Багато відмовлялися виносити невмотивовані рішення і за це, як правило, нічого не було", - уточнив суддя Вищого господарського суду, який побажав залишитися неназваним. Також, за словами суддів, такі рішення стосувалися, в основному, майнових, земельних, політичних або бізнес спорів, не чіпаючи основний масив справ, за якими найчастіше громадяни судяться.
Битва за реформу
Основна сутичка за майбутню реформу розгорнулася між НФ на чолі з тодішнім прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і АП, що спиралася на фракцію президента в парламенті.
"Фронтовиків", які обіцяли ліквідувати вищі спецсуди і повернути повноваження Верховному Суду, ситуативно підтримував голова Верховного Суду Ярослав Романюк.
Голови вищих спецсудів, в свою чергу, намагалися знайти підтримку на Банковій. Основним каменем спотикання тоді було питання, хто і як відбиратиме, призначати і карати суддів, а також доцільність масового звільнення суддів, призначених на посади за часів Януковича.
Зимова сутичка 2015 року, закінчилася компромісом - прийняттям закону "Про забезпечення права на справедливий суд" в лютому. Закон повернув частину втрачених повноважень Верховному Суду, який нарешті запрацював як повноцінна касація, але при цьому зберіг і вищі спецсуди.
Головне досягнення полягало в тому, що всі судді країни повинні були пройти атестацію, під час якої їх зобов'язували не тільки підтвердити рівень своїх знань, але і пояснити джерела походження депозитів, автомобілів та нерухомості. Така атестація почалася в лютому 2016 року і триває досі.
Ключова битва за судову систему почалася в кінці 2015 року. Перемогу, в умовах похитнулися позицій Яценюка, на цей раз здобула Банкова. Через Конституційну комісію і Раду з питань судової реформи - органи, які займалися розробкою змін до Конституції в частині правосуддя, заступнику голови АП, який курирує питання судової системи, Олексію Філатову і БПП вдалося проштовхнути свої основні принципи реформи.
Передбачалося замість ВСЮ створити Вища рада правосуддя (ВСП), де будуть вирішуватися всі питання суддівської життя, зокрема, питання призначення, звільнення, переведення суддів.
Ці функції передбачалося відібрати у президента і Верховної Ради. Мова про ліквідацію спеціалізованих судів вже не йшла, як не згадувалося про масові чистки суддів. Невдоволені представники НФ і "Самопомочи" тоді звинуватили Адміністрацію президента у прагненні отримати контроль над судовою системою.
Торги за Конституцію
У першому читанні в лютому парламент віддав 244 голоси за зміни до Конституції. Крім БПП, і, незважаючи на активну критику, законопроект підтримали "фронтовики", "Батьківщина" і "Воля народу".
"Самопомочь", "Опозиційний блок" і "радикали" Олега Ляшка, пославшись на те, що реформа не містила крутих змін, не підтримали поправки в основний закон. Крім того, нардепи згадали також і про те, що в умовах військового конфлікту всякі зміни в Конституцію заборонені.
До другого читання в червні, де були потрібні вже не менше 300 голосів, стало зрозуміло, що без додаткових голосів, голосування провалиться.
За словами Леоніда Ємця, "Народний фронт" в обмін на свої голоси зажадав прийняти базовий для суддів закон "Про судоустрій і статус суддів" максимально у своїй редакції.
"Фронтовики" хотіли, як і раніше, ліквідації вищих спеціалізованих судів, створення антикорупційних судів, проведення конкурсів на посади суддів Верховного Суду та суддів апеляційних судів, в яких зможуть взяти участь адвокати та науковці та фактично звільнити 1 800 суддів, призначених у 2008 - 2013 роках на п'ятирічний термін.
"Ці судді в основному призначалися при Януковичі або працювали при ньому. Якщо вони хочуть знову працювати суддями, нехай йдуть на конкурс на рівних умовах з іншими", - заявив міністр юстиції Павло Петренко. Уникнути кулуарних переговорів за голоси було неможливо.
Поява нового тексту законопроекту "Про судоустрій і статус суддів", стало несподіванкою навіть для учасників усіх реформаторських груп, не кажучи вже про самих суддів. Найцікавішим був спосіб, яким пропонувалося ліквідувати вищі спеціалізовані суди. За задумом авторів, їх пропонувалося, по суті, не ліквідувати, а просто включити до складу нового Верховного Суду в якості автономних палат зі своїм апаратом і новими головами.
Суддям, які зараз працюють як в спецсудах, так і у Верховному Суді, запропонували або йти в новий єдиний суд за конкурсом, перевестися в інші суди нижчих інстанцій або звільнитися.
З прийняттям документа поспішали. Голосування було призначено на 2 червня, разом із змінами до Конституції. Напередодні простий опитування в парламенті показав, що більшість депутатів толком не знають положень документа.
Профільний комітет зібрався для обговорення законопроекту про судоустрій лише вранці в день голосування. НФ, менш ніж за годину, з голосу вдалося провести всі запропоновані раніше поправки, без якого-небудь заперечення з боку голови комітету Руслана Князевича і з нерішучим запереченням Філатова, відзначив безглуздість нового конкурсу для суддів-п'ятирічок з урахуванням того, що вони і так вже проходять атестацію.
Проти законопроекту виступили тільки присутні судді. Голова Верховного Суду Романюк, раніше яка домагалася ліквідації вищих спецсудів на умови збереження існуючої структури Верховного Суду і які працюють у ньому суддів, сказав, що в такому вигляді реформа не має сенсу. Але зі своєю думкою судді залишилися в меншості. Традиційно не обійшлося без порушення регламенту. За законом, висновки профільного комітету повинні надаватися депутатам за сім днів до голосування, але ніяк не за півгодини до нього.
З урахуванням поступок "Народного фронту" і "Опозиційного блоку" шанси на успішне голосування за зміни до Конституції суттєво зросли, що і підтвердило голосування – 335 голосів подано "за". Проти, як і раніше, були "Самопоміч" і "радикали" Ляшко.
Нова судова реальність
Якщо не звертати уваги на патетичні заяви політичних лідерів про стартувала 2 червня "перезавантаження" судової системи і уважно прочитати текст прийнятих змін, то судова реформа не виглядає чимось неординарним.
Доступ громадян до правосуддя зовсім не полегшується. Суди, як і раніше будуть ділитися на загальні місцеві (зараз районні), а також адміністративні та господарські суди.
Останні два види судів є і будуть тільки в обласних центрах, а їх апеляційні інстанції представлені по одному суду на кілька областей, що очевидно доставляє незручності громадянам, яким так само доведеться їздити за десятки і сотні кілометрів на судові засідання, які до того ж часто переносяться. Пропозиція Верховного Суду скасувати спеціалізацію судів запровадити спеціалізацію суддів всередині суден, що не минуло. Як відзначають співрозмовники РБК-Україна в суддівському середовищі, в першу чергу із-за сильного лобі господарських та адміністративних судів в Адміністрації президента, не бажають втрачати незалежність і статус.
Президент зберіг вплив на суди. Після консультацій з ВСП, він може вносити до парламенту проекти законів про ліквідацію або створення судів. Президент залишається останньою інстанцією у призначенні судді.
Згідно прийнятим змінам президент не зможе затягувати підписання указу про призначення судді більше місяця, проте як це буде діяти у вітчизняних реаліях, де держструктури не відрізняються чіткому дотриманню законів, складно сказати. У свій час Віктор Ющенко і Віктор Янукович часто тримали суддів "на гачку" місяцями, під різними приводами не підписуючи їх документи.
Система спеціалізованих судів з окремим апаратом нікуди не поділася. У Верховному Суді буде кілька внутрішніх автономних спеціалізованих палат і своя внутрішня касація - Велика палата Верховного Суду, яка в окремих випадках буде переглядати рішення нижчих палат.
По суті, відтворюється існуюча зараз система з різних спецсудів, але тільки під вивіскою єдиного суду. Додатково можуть бути створені окремі Вищий антикорупційний суд і Вищий суд з питань інтелектуальної власності.
Джерела видання в судовій системі стверджують, що створення суду з інтелектуальних спорах, що є особистою примхою Олексія Філатова, який будучи до роботи в АП приватним юристом, чимало справ вів саме в цій сфері.
Що стосується антикорупційних судів, джерела РБК-Україна на Банковій повідомили, що там не в захваті від цієї ідеї і розглядають її лише як поступку "Народному фронту" за голосування по Конституції. "Не ясний сенс існування цих судів. Зараз актуальна боротьба з корупцією, а через кілька років буде актуальна боротьба з чимось іншим. Так що, під кожен тренд створювати спеціальні суди і витрачати на них масу бюджетних грошей? ", - зазначив співрозмовник.
Створення Вищої ради правосуддя замість ВСЮ і усунення парламенту, який виявився абсолютно недієздатним в питанні звільнення і призначення суддів, з одного боку може бути позитивним. З 2013 р. Верховна Рада не призначила на посаду жодного суддю. З іншого боку, очевидно, що розгориться боротьба за контроль над ВСП та виборами в його склад. Хто отримає контроль над ВСП, той, по суті, і отримає вплив на судову систему країни.
Без змін у процесуальне законодавство та обмеження громадян у праві касації, судова система може опинитися в колапсі. Зараз усі вищі спецсуди разом розглядають 180 тис. справ на рік. Новий Верховний Суд з урахуванням необхідності набору нового складу (як мінімум 100 чоловік) може просто не впоратися з роботою, яку раніше робили 300 суддів спецсудів.
У всій решті судової системи справи не краще. В середньому, у 2015 році на одного суддю звичайного районного суду припадало 60 справ різної складності в місяць. З урахуванням того, що останнім часом судової системи звільнилися сотні суддів, а ще у майже 900 суддів (з 7,4 тис. їх загальної чисельності) відсутні повноваження, реальне навантаження на суддів часто навіть вище. Наприклад, в Окружному адміністративному суді Києва з 51 судді, реально працюють 17 суддів, а фактичне число працюючих суддів, з урахуванням відпусток та лікарняних, доходить до 13-15 суддів. Очевидно, що в такій ситуації якість правосуддя часто кульгає, а справи розглядаються місяцями.
Але головне, про що кажуть експерти і самі судді, без зміни моралі і величезного фінансування, судова реформа буде приречена. "Якщо не змінити психологію, то, що завадить у майбутньому не тиснути на суддів або не пропонувати їм "цікаві пропозиції"? - упевнений один з суддів столичного суду. - Якщо не збільшити рівень суддівської винагороди, не збільшити фінансування судів, багато їх яких просто розвалюються від старості, то, що буде заважати суддям погоджуватися на такі пропозиції? У судді зараз зарплата в середньому 13-15 тис. гривень на місяць. Зараз це невеликі гроші, а хороші юристи за межами суду отримують більше".
