Судді опинилися у справах: чому Генеральна прокуратура зайнялася Вищим господарським судом

Печерський суд відмовився збільшити судді Артуру Ємельянову суму застави і надіти на нього електронний браслет Печерський суд відмовився збільшити судді Артуру Ємельянову суму застави і надіти на нього електронний браслет

16 листопада Печерський райсуд столиці відмовився збільшити суму застави для судді Вищого господарського суду України (ВГСУ) Артура Ємельянова з 1,5 млн гривень до 5 млн гривень. Суд повторно відмовився надіти на суддю електронний браслет, на чому наполягала Генпрокуратура, на думку якої, суддя Ємельянов не дотримується обмеження, встановленого раніше все тим же Печерським судом: він не здав всі свої закордонні паспорти і продовжує чинити тиск на свідка.

Як відомо, Артур Ємельянов і колишній голова ВГСУ Віктор Татьков підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 376 ("втручання в діяльність судових органів") та ст. 376-1 ("незаконне втручання до електронної системи документообігу суду") Кримінального кодексу.

За даними Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ, у 2011-2014 роках Татьков і Ємельянов фактично підпорядкували собі систему прийняття судових рішень у сфері господарських судів. Втім, до успішного розслідування цієї справи ще дуже далеко, крім того, Віктор Татьков, за інформацією слідства, виїхав за кордон на лікування, так і не отримавши підозру з прокуратури. У свою чергу, Артур Ємельянов називає справу проти нього замовною.

За що переслідують колишніх керівників ВГСУ, у матеріалі РБК-Україна

До Києва

Після перемоги на президентських виборах у 2010 році Віктор Янукович, руками своєї юридичної команди, став формувати судову систему країни "під себе". У всіх ключових судах, незважаючи на їх реальний рівень кваліфікації, стали масово призначатися вихідці з південно-східних областей України, переважно з Донецької. Особлива увага приділялася господарським та адміністративним судам.

У тому ж 2010 році суддею ВГСУ став Віктор Татьков, який з 1994 року працював у господарських судах Донецької області, зокрема був головою Донецького апеляційного господарського суду. Там він, за словами своїх колишніх колег, познайомився з Віктором Януковичем і багатьма місцевими політиками і бізнесменами. У вересні того ж року, всього через два місяці після появи Татькова у стінах ВГСУ, Вища рада юстиції обрала його головою цього суду. У грудні 2010 року Віктор Татьков став ще й членом головного суддівського дисциплінарного органу - Вищої ради юстиції (ВРЮ). У цей орган його обрала конференція працівників прокуратури. Генеральну прокуратуру незадовго до цієї події очолив донецький знайомий Татькова - Віктор Пшонка. 

Фото: Віктор Татьков

Після появи Татькова у ВГСУ, цей суд став поповнюватися суддями, як правило, вихідцями з південно-сходу країни. Серед юристів і колег ці судді-призначенці отримали умовну назву - "донецька група".

Джерела в адвокатському середовищі, крім Татькова, відносять до неї суддів ВГСУ Артура Ємельянова, який з 2013 по 2014 роки був заступником Татькова, Станіслава Мірошниченка, Галину Прокопаныч, Інну Алєєву, Ніну Акулову, Михайла Запорощенко і ще ряд суддів. В цілому, за словами джерел, у "донецьку групу" входили близько десяти суддів ВГСУ і приблизно така ж кількість суддів вступали з нею у ситуативні союзи.

До умовної "донецької групи" ставилася і колишній начальник апарату ВГСУ Ірина Галівець, яка раніше працювала з Татьковим на посаді керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду, яким він керував до 2010 року. Це посада важлива тим, що саме начальник апарату відповідає за роботу автоматизованої системи розподілу справ у суді.

Кар'єрне зростання Артура Ємельянова заслуговує особливої уваги. Вперше суддівську мантію він одягнув у 2001 році, коли став суддею Господарського суду Донецької області. Згодом він очолив цей суд. В січні 2011 року, слідом за Татьковим, він опинився в Києві, де практично відразу став головою Господарського суду Києва. У 2012 році він вже очолював Київський апеляційний господарський суд, а в 2013 році сів у крісло судді ВГСУ, незабаром зайнявши посаду заступника Віктора Татькова.

Про атмосферу, яка склалася в ВГСУ при Татькове і Емельянове, розповів автору один з колишніх суддів цього суду. "Особисто я не можу стверджувати, що корупція була тотально поширена у нас в суді. Так, були різні розмови на цю тему, були такі ситуації, коли від керівництва суду приходили якісь люди, як я розумію, їх помічники, і ставили навідні запитання з приводу того чи іншого справи. Але якщо суддя не хотів брати участь у щось протизаконне, то на цьому всі розмови з ним припинялися", - розповів автору колишній суддя, зазначивши, що, незважаючи ні на що, ВГСУ у той час приймав чимало і "чистих", тобто повністю законних рішень.

Втім, в нижчих інстанціях справи складалися дещо по-іншому. Наприклад, як розповів один із суддів, який працював з Артуром Ємельяновим в Київському апеляційному господарському суді, там з них вважали за краще не сваритися. "Співпраці" з ним можна було уникнути, але доводилося думати про наслідки. У Ємельянова був не самий доброзичливий характер, і будь-яке слово він міг зрозуміти по-своєму. Потрібно було враховувати, що у ВРЮ тоді засідала багато осіб, яких прийнято називати "одіозними", включаючи Татькова. Серед суддів ходили розмови, що Ємельянов в особистих бесідах нерідко обіцяв суддям проблеми на рівні ВСЮ, якщо вони не захочуть виконати прохання", - розповів один з колишніх суддів цього суду.

"Донецький паровоз"

Систему, яка була збудована у господарських судах у 2010-2014 роках, адвокат Віталій Титич, в той час сам представляв інтереси клієнтів в господарських судах, називає "донецький паровоз". За словами юристів, знайомих з цією незвичною схемою, вона включала в себе кілька складових.

По-перше, на чолі судів ставилися "потрібні" судді, які забезпечували "вирішення питань". По-друге, у самих судах визначалася спеціалізація суддів. Наприклад, одні судді могли розглядати фінансово вигідні справи, пов'язані з банкрутствами або корпоративними спорами, з багатомільйонними сумами, а інші могли роками займатися дрібними, однотипними справами, поступово втрачаючи кваліфікацію та мотивацію в роботі. По-третє, саме в 2011 роках в українських судах запрацювала система автоматичного розподілу справ, і необхідно було вирішувати цю "проблему".

"Автоматичної" цю систему можна назвати з великим припущенням, оскільки можливість вплинути в ручному режимі на розподіл справ між суддями все одно залишається. Наприклад, вказуючи, що той чи інший суддя знаходиться у відпустці або на лікарняному, оператор тим самим звужує коло тих суддів, кому може потрапити справу.

Також можливий розподіл справ між суддями тільки певної спеціалізації, а це означає, що коло звужується взагалі до двох-трьох суддів. Такі можливості стали причиною маніпуляцій з системою розподілу справ, які, згідно з неодноразовим заявам ГПУ, проходили в багатьох судах, наприклад, в Апеляційному суді Києва, коли ним керував Антон Чернушенко. Примітно, що одним з прихильників впровадження автоматичної системи розподілу справ, був Артур Ємельянов. У 2011 році він стверджував у пресі, що втрутитися в роботу автоматичної системи буде неможливо.

І остання складова "паровоза" - система посередників, за допомогою яких замовники контактували з суддею або головою суду. Такими посередниками часто були особливо довірені арбітражні керуючі або адвокати.

На практиці, за словами Віталія Тытыча, система працювала наступним чином. Коли справи з великою сумою позову або суперечкою по майну високої вартості надходили до суду, після розподілу автоматичною системою вони потрапляли до невеликої групи суддів. Для інформації - в 2012 році на суддю Акулову було розподілено 414 справ, на суддю Мірошниченко - 378 справ, на суддю Алєєву - 324 справи. Тоді як десятки інших суддів розглянули від декількох десятків до приблизно 200 справ за рік.

Таким чином, протягом кількох років в господарських судах України була вибудувана чітка вертикаль на чолі з керівництвом ВГСУ, за допомогою якої "паровозом" можна було отримати гарантовані результати від першої інстанції до ВГСУ, який до повернення повноважень Верховному суду у 2015 році був, по суті, останньою інстанцією по вирішенню господарських спорів

Тандемократія

За словами джерел, перші проблеми у Віктора Татькова і Артура Ємельянова, почалися ще в кінці 2013 року. Тоді нібито Андрій Портнов, який був радником президента Віктора Януковича та керівником Головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента, спробував поставити ВГСУ під свій контроль. Якісь особи написали заяву в прокуратуру про те, що Артур Ємельянов нібито вимагав від них хабар за рішення по ділянці землі в Київській області. Але справа не пішла - в Україні змінилася влада.

В нових умовах ВГСУ став одним з головних джерел скандалів в судовій системі країни. Організатори люстрационной кампанії, в числі яких міністр юстиції Павло Петренко, тоді ще майбутній народний депутат Єгор Соболєв та адвокат Тетяною Козаченко зажадали звільнення Татькова і Ємельянова і почала кримінальних проваджень щодо.

8 квітня 2014 року парламент прийняв закон "Про відновлення довіри до судової влади" і позбавив Татькова і Ємельянова, як і інших голів судів, займаних ними високих посад. На нових виборах голови ВГСУ, які відбулися 15 квітня 2014 року Віктора Татькова підтримали лише 16 суддів. Артур Ємельянов зовсім відмовився висуватися на пост. Новим головою суду став суддя Богдан Львів, отримав 58 голосів.

На цьому проблеми у тандему не закінчилися. Ще у квітні 2014 року Головне управління спецрозслідувань ГПУ початок розслідування двох кримінальних проваджень в їх відношенні. Зокрема, Віктору Татькову інкримінували порушення за ст. 375 ("постановлення суддею завідомо неправосудного рішення") і ст. 191 ("привласнення, розтрата майна") ККУ. Розслідування стосувалося низки рішень господарських судів, які прокуратура вважає необгрунтованими, а також розтрати 20 млн гривень, в 2011 році призначалися для будівництва єдиного будівлі для вищого господарського та Вищого адміністративного судів.

Крім цього, Татькова і Ємельянову прокуратура тоді ж поставила ст. 368 ("одержання неправомірної вигоди") та ст. 376 (втручання в діяльність судових органів").

25 лютого 2015 року тандем став фігурантом чергових кримінальних проваджень за ст. 376 і ст. 376-1 УКУ. На цей раз їх звинувачували у втручанні в систему розподілу справ у ВГСУ та Господарському суді Києва. За оцінкою Генеральної прокуратури, фактів втручання в систему розподілу справ може бути близько семи тисяч, а, на думку адвоката Тытыча, - близько двох тис. За його оцінкою, збитки, завдані діями тандему за чотири роки може становити від 3 до 10 млрд доларів.

15 червня 2015 року слідство почало особисто щодо Татькова ще одне кримінальне провадження, на цей раз за ст. 364 ("зловживання службовим становищем"). Це справа пов'язана з незаконним заволодінням майном арбітражними керуючими. Що стосується Артура Ємельянова, то ще одне кримінальне провадження наздогнало його 18 серпня 2015 року. Тоді прокуратура почала розслідування за фактом виявлення більш 13 млн швейцарських франків - близько 300 млн гривень - на рахунках панамської компанії Restwood Products Corporation - створена в 2013 році - в Ліхтенштейні, у банку Liechten Steinische Landes-Bank AG. Цю фірму слідство визнало пов'язаної з родиною Емельяновых. Суддю і його, тепер вже колишню дружину Світлану (подружжя розлучилося у 2014 році), запідозрили у відмиванні незаконно отриманих доходів.

Втім, прямих доказів зв'язків рахунки в Ліхтенштейні і сімейства Емельяновых слідству знайти тоді не вдалося, а потім у ситуацію втрутився власник банку "Союз", ще один виходець з Донецька, Сергій Дядечко. Він повідомив Печерського суду, що компанія Restwood Products Corporation належить тільки йому, після чого у судів відпали підстави для арешту банківських рахунків компанії, а влітку 2016 року претензії до компанії зняли і в Ліхтенштейні, розморозивши рахунки фірми.

І це ще не все. 19 жовтня 2015 року, в реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано заяву судді Господарського суду Києва Алли Прыгуновой, першої судді, яка заявила про тиск на неї з боку Артура Ємельянова. На сьогоднішній день Ємельянов підозрюється у п'яти випадках тиску на суддів Господарського суду Києва.

"Перші вказівки від Ємельянова про те, що по конкретній справі мені потрібно винести те чи інше рішення, почали надходити незабаром після його перекладу наш суд з Донецька в 2011 році. Однак в 2011 році ці прохання надходили в досить м'якому вигляді, тобто це не було прямим тиском, а, скоріше, це були саме прохання. Все змінилося в 2012 році, коли Ємельянов став головою Київського апеляційного господарського суду, і, особливо, в 2013 році, коли він став заступником голови ВГСУ, - розповіла РБК-Україна Алла Пригунова. - Прохання змінилися прямим тиском, погрозами суддям. Особисто для мене "розмови" він викликав до себе в кабінет у ВГСУ, де вимагав винести те чи інше рішення по конкретній справі. Я знаю, що такі вимоги від нього надходили багатьом суддям нашого суду. Думаю, деякі судді були змушені піддаватися його тиску, і виносили "потрібні" рішення. В кінці 2013 року, після чергового вимоги і загроз від Ємельянова, я прийняла рішення написати заяву про ситуації, що склалася, Вища рада юстиції, Рада суддів України, а потім і в Генеральну прокуратуру. Але все було марно".

У відповідь Артур Ємельянов заявив, що суддя Пригунова тісно пов'язана з Андрієм Портновим, з яким у нього конфлікт, і діє в його інтересах. В грудні 2014 року вже Алла Пригунова стала фігурантом кримінальної виробництва по цілому ряду статей. Генеральна прокуратура звинуватила її у зловживанні службовим становищем і шахрайстві.

"В 2014 році Ємельянов організував проти мене спочатку інформаційну, а потім і фізичну провокацію, внаслідок якої Генеральна прокуратура звинуватила мене в тому, що я нібито збиралася з когось отримати хабар. Це, звичайно, не відповідає дійсності", - говорить Пригунова. Зараз кримінальне провадження щодо судді знаходиться в Шевченківському райсуді Києва.

Гроші і браслети

27 жовтня Печерський райсуд столиці вперше обирав Артуру Ємельянову запобіжний захід у кримінальному провадженню, заявником в якому була Алла Пригунова. Прокуратура не стала наполягати на арешті Ємельянова, а зажадала від суду визначити йому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1,5 млн гривень., зобов'язати його здати закордонний паспорт і надягти на суддю електронний браслет для контролю за його пересуваннями.

Фото: Ємельянов в залі суду

Як зазначили прокурори, суддя живе на широку ногу, особливо не приховуючи свої доходи. За їх даними, в 2009 році він заплатив 10 тис. євро "тільки за одяг", а в 2014-2015 роках він проживав у квартирі в Києві, місячна орендна плата в якої склала понад 7 тис. доларів.

Вимогу здати паспорт прокурори мотивували частими поїздками Ємельянова за кордон. У 2010-2016 роках суддя неодноразово виїжджав в Швейцарію, Австрію, Німеччину, Єгипет, Туреччину, ОАЕ. За словами самого Ємельянова, часті візити за кордон, по-перше, пов'язані з тим, що у Відні в даний час живуть його дочка і колишня дружина, а по-друге, з необхідністю лікування травми, яку він отримав ще в 2006 році. З цією метою, починаючи з вересня, він практично кожну п'ятницю вилітав у Берлін, а в понеділок повертався в Київ.

Суд частково задовольнив клопотання слідства, призначивши Ємельянову заставу в розмірі 1,5 млн гривень, але відмовився зобов'язати його носити електронний браслет. Також суддя повинен був здати закордонний паспорт, втративши право виїжджати без дозволу слідства, далі меж Київської області.

Проте на початку листопада слідство вимагало посилити запобіжний захід. За даними прокуратури, Артур Ємельянов насправді має два закордонних паспорти, отриманих у 2014 і 2015 роках відповідно. Здав ж він нібито тільки паспорт, отриманий в 2015 році, а другий залишив при собі. Крім того, 2 листопада Алла Пригунова заявила, що суддя організував у ЗМІ інформаційну кампанію проти неї, а значить, чинить тиск на свідка. У такій ситуації прокуратура визнала, що жовтневе рішення суду Ємельянов не виконав, і попросила встановити йому новий заставу - 5 млн гривень, зобов'язати здати другий паспорт і все-таки надіти на суддю електронний браслет.

Суддя Печерського суду Наталія Васильєва повністю відмовив прокуратурі в задоволенні вимог. "Ваша честь, у мене одне питання. Підозрюваний не виконав минуле рішення суду. Як це так? Що в такій ситуації нам треба робити?", - запитав представник прокуратури Сергій Новіков. Відповіді він так і не отримав.

Адвокати судді заявляють, що звинувачення їх клієнта швидко розвалиться, оскільки у кримінальному провадженні немає якоїсь конкретики, а воно будується на припущеннях. "У справі відсутній експертний висновок про те, чи було в дійсності втручання в електронну систему суду. Більш того, незрозуміло, на чому взагалі ґрунтується обвинувачення. В матеріалах провадження немає якихось чітких свідчень проти мого клієнта. Все будується на емоціях судді Прыгуновой", - заявив журналістам адвокат судді Олексій Шевчук.

РБК-Україна суддя Артур Ємельянов заявив, що справа щодо нього носить замовний характер. "Всі звинувачення щодо мене надумані. Я нічого незаконного не скоював. Я нікого не змушував виносити якісь рішення, ні в якій змова не вступав і ніяких вказівок про втручання в автоматичну систему не давав. Це абсурд! Голова суду теж цього не робив. Я зазначу, що в матеріалах немає взагалі вказівки на конкретних осіб, яким я нібито давав якісь вказівки. Є лише якісь невстановлені особи. Я вважаю, що кримінальну справу щодо мене повністю є замовленням. Замовник цієї справи перебуває в Україні, але його ім'я я назву пізніше", - заявив він РБК-Україна.

"Паровоз" виїхав

Як би там не було, зараз можна констатувати, що "донецька група" в ВГСУ фактично перестала існувати. 24 грудня 2015 роки Вища рада юстиції внесла подання на звільнення Віктора Татькова. Але звільнений він не з-за звинувачень в корупції, а тому що в 2010-2014 роках поєднував посаду голови ВГСУ і членство у ВРЮ, що було визнане неприпустимим законом "Про відновлення довіри до судової влади".

Як зазначили у ВРЮ, будучи членом цього органу, Татьков не забезпечив виконання свого завдання - "формування висококваліфікованого суддівського корпусу, здатного добросовісно здійснювати правосуддя". А під час подій Майдану ВСЮ і Татьков ніяк не відреагували на масові порушення суддями прав протестувальників, хоча відповідні скарги на них ВСЮ надходили.

Віктор Татьков вже давно перебуває за кордоном на лікуванні, по всій видимості, в Німеччині. За даними джерела в ГПУ, у судді, і без того мав проблеми зі здоров'ям, в цьому році воно сильно погіршився. "Втім, ми вважаємо, що він усе-таки повернеться, і ми вручимо йому підозра", - розповіло джерело в прокуратурі.

Що стосується судді Ємельянова, то його шанси продовжити суддівську кар'єру невеликі. ВГСУ буде ліквідовано відразу, як тільки почне свою роботу новий, сформований на конкурсній основі Верховний суд. У такій ситуації Ємельянову залишається спробувати щастя в конкурсі на посаду судді Верховного суду. Однак, з огляду на сформовану репутацію, навряд чи Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка буде формувати новий склад Верховного суду, дозволить Артуру Ємельянову стати суддею вищого судового органу країни. Втім, сам Ємельянов оптимізму не втрачає і вже заявив, що все-таки візьме участь в конкурсі в новий Верховний суд.

On Top