Дивна логіка МінАПК: що відбувається з розподілом дотацій

З 1 січня 2017 року уряд скасовує спецрежим ПДВ для аграріїв, натомість вводячи дотації з державного бюджету. Але гроші платників податків, як виявилося, будуть поділені між сільгоспвиробниками досить дивним чином. Дотації отримають не збиткові, а, навпаки, найбільш прибуткові компанії. 

В кінці 90-х - початку 2000-х рр. абсолютно очевидними стали наслідки недбалого ставлення держави до села і сільського господарства. Після розвалу колгоспів і радгоспів, коли сільські жителі залишилися один на один з проблемою самозайнятості, найбільш заповзятливі і активні, в основному, колишні голови та агрономи колгоспів, почали створювати приватні агропідприємства.

Через те, що ніяких преференцій від держави аграрії на той момент не мали і працювали на загальній системі оподаткування, їхня важка праця була практично невдячною: 9 з 10 агрокомпаній були збитковими. В результаті сільськогосподарське виробництво почало сходити нанівець, а село – помирати. Мільйони гектарів земель сільськогосподарського призначення простоювали і заростали бур'янами.

Щоб не посилити таку сумну картину і взагалі не втратити сільгоспвиробництво, необхідно було терміново робити якісь дії. У підсумку Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, покликаних підтримати сільгоспвиробника. Серед вжитих заходів – податкова пільга по ПДВ, так званий спецрежим: агрокомпанія не сплачує ПДВ до бюджету, а замість цього акумулює його суму на спеціальному рахунку і використовує ці кошти для розвитку підприємства.

ПДВ – це найважливіша складова доходної частини бюджету, але варто прискіпатися, якщо мова йде про такі стратегічно важливі питання, як порятунок вмираючого села і продовольча безпека країни? У підсумку, сільське господарство в Україні відродилося і стало активно розвиватися, даючи можливість вижити і селу.

І ось новина: з 1 січня 2017 року – спецрежим ПДВ для аграріїв скасовується. Підстава – вимога Міжнародного валютного фонду, що виступає проти будь-яких податкових пільг. Логіку МВФ, який печеться про платоспроможність хронічного позичальника, зрозуміти можна. Але що робити українській владі, яка розуміє, що таке рішення викличе бурю протесту?

В кінці 2015 року, коли влада спробувала скасувати спецрежим ПДВ, представники трудівників сільського господарства принесли під стіни ВР не тільки саморобні транспаранти з гнівними написами, але і свинячу тушу, що символізує померле сільське господарство. Депутати, у яких труп свині викликав тривожні асоціації, пішли на часткові поступки аграріям, і в якомусь вигляді пільга була збережена.

Не менш екстремально виступали працівники села і в нинішньому році, коли готувався Держбюджет-2017, що передбачає стягнення ПДВ з аграріїв. Їх можна зрозуміти: якщо більша частина галузей рослинництва ще може існувати без податкових пільг, то переважна більшість галузей тваринництва (особливо така збиткова, як розведення ВРХ) без цього загине.

Заспокоюючи тваринників у відчаї, міністр аграрної політики і продовольства України Тарас Кутовий сказав, що для них спецрежим ПДВ залишать, оскільки його скасування «може мати негативні наслідки».

Дана заява міністра була поширена у ЗМІ 12 вересня 2016 р., а вже 14 вересня в інтерв'ю УБР голова комітету ВР з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна досить однозначно заявила, що спецрежим ПДВ для аграріїв буде повністю скасований з початку наступного року. Правда, пообіцяла, що «замість цього в бюджеті будуть виділені досить великі кошти на дотації тваринництву і рослинництву. Тому ніякі мітинги не допоможуть». Селяни одразу ж вийшли на мітинг з вимогою відставки міністра Кутового, але це, як і попереджала Южаніна, не допомогло.

20 жовтня прем'єр-міністр України Володимир Гройсман пообіцяв виділити 10 млрд грн з держбюджету для підтримки аграрного сектора економіки. Він зауважив, що ця сума більш ніж у два рази перевищує сукупний ПДВ аграріїв, так що вони від такої новації тільки виграють.

Уряд дійсно передбачив у держбюджеті-2017 гроші для підтримки аграріїв. Правда, не 10 млрд грн, як обіцяв прем'єр, а набагато менше - 4 млрд грн. Але щороку до 2021 року. Для агросектору ці кошти, позначені як дотація – величезна підмога.

Питання в тому, хто ж отримає цю дотацію? І ось тут починається найцікавіше. 5 грудня Тарас Кутовий озвучив інформацію про те, що більше половини цієї суми (53%) отримають птахівники (виробники курятини). Решта 47% виділених коштів розділять між іншими учасниками ринку. Виробникам великої рогатої худоби виділять – 8%, свинофермам – 7%. Іншим – і того менше.

Отже, 2 млрд грн дотацій уряд виділяє на нпйбільш прибуткову галузь агробізнесу. Як виявилося, половина цієї суми - 1 млрд грн буде виділено лідеру «пташиного» ринку - компанії «Миронівський хлібопродукт», відомої своїм брендом «Наша ряба».

Те, що міністр агрополітики вирішив за гроші платників податків підтримати компанію, яка зробила свого засновника Юрія Косюка доларовим мільярдером –здається дивним. Але тільки на перший погляд. Не варто забувати, що пан Косюк, за даними ЗМІ, знаходиться в дружніх відносинах з вищим керівництвом держави і такий ненав'язливий "прогин" міністра може бути зарахований.

А може все набагато простіше, і жодного корупційного підґрунтя в такій перевазі немає? Можливо, Тарас Кутовий, не має сільськогосподарського освіти і рік пропрацював у агрокомпанії (нехай і на найвищій посаді), розглядає село та сільське господарство виключно як бізнес-проект? З точки зору бізнесу – не посперечаєшся: потрібно вкладати у прибуткову справу «Миронівський хлібопродукт», дійсно, прибуткова компанія. Її операційний прибуток за 9 місяців поточного року склав 270 млн доларів США.

Але мова ж не йде про власні кошти Кутового, які він бажає кудись інвестувати. Мова йде про бюджетні дотації агросектору. Схоже, що міністру з трьома вищими освітами варто нагадати, що таке дотація (від лат. Dotatio - дар, пожертвування). «Це грошові кошти, що виділяються з державного і місцевих бюджетів для надання фінансової підтримки збитковим підприємствам, у яких грошова виручка від продажу виробленого продукту менше витрат на виробництво і продаж цього продукту. Дотація компенсує підвищені витрати і покриває збитки», - каже Вікіпедія.

Примітно, що раніше, в лютому 2016 року, будучи народним депутатом і головою комітету ВР з питань агрополітики та земельних відносин, Тарас Кутовий дав інтерв'ю ЗМІ під заголовком «Тарас Кутовий: не менше 10 млрд грн слід віддати сектору у разі зміни спецрежиму ПДВ», в якому чітко позначив свою позицію як по спецрежиму ПДВ, так і щодо об'єкта державної підтримки.

«Якщо ми законсервуємо цю ситуацію зі спецрежимом ПДВ, то що зміниться? Нічого. А для змін потрібно було затвердити альтернативну форму підтримки аграріїв (саме дрібних і середніх), чого не сталося. Тому я вважаю вкрай необхідним внесення змін до бюджету в контексті появи цієї підтримки, а при її відсутності - повернення спецрежиму для малих і середніх підприємств. Більше того, я вважаю, що розподілом цієї підтримки повинен займатися не МінАПК, а профільні фермерські асоціації. Їх учасники точно знають один одного і, сподіваюся, буде більше шансів справедливо розподілити ці кошти... Підтримка для галузі має бути. Але коли постало питання, хто її отримає, то для мене цілком очевидний принцип справедливості – лише маленьким і середнім. Великим – створити комфортні умови ведення бізнесу», - підкреслив майбутній міністр.

До речі, про фермерські асоціації та інші громадські організації. Одну з них – ВГО «Спілка спасіння села» з 2012 року очолює сам пан Кутовий. У кріслі міністра Кутовий, мабуть, став мислити більш масштабно, і проблеми дрібних і середніх агропідприємств, а вже тим більше питання виживання села, схоже, перестали його турбувати.

Такий дивний розподіл дотацій високопоставлені чиновники Мінагропроду пояснюють просто: дотація прийшла на зміну спецрежиму ПДВ, а значить, у кого акумулювалася на спецрахунку найбільша сума цього податку, той і повинен отримати, відповідно, максимальну суму дотацій. На птахівництво припадає найбільше дотацій, тому що воно найбільш прибуткове.

Що ж виходить? Це ніяка не дотація, а все той же спецрежим ПДВ, тільки названий по-іншому – прийом, щоб обдурити МВФ? Про «новації» вже висловилися визнані експерти аграрного ринку.

«Маємо парадокс. Аграріїв позбавляють тієї системи оподаткування, завдяки якій вони могли без держави себе самостійно розвивати і збільшувати відрахування в бюджет. Замість цього гарячково шукають в бюджет мільярди на підтримку самих агровиробників, поставлених на межу виживання. При цьому наповнення бюджету залежить від того, як буде працювати аграрний сектор», - пише Віталій Скоцик, голова «Аграрної партії», кандидат с/г наук, доктор економіки, який працює в агробізнесі з 1994 року.

Голова комітету підприємців АПК ТПП України, кандидат с/г наук Олег Юхновський вважає оптимальним варіантом модернізацію та тимчасове зберігання спецрежиму оподаткування ПДВ для аграріїв. «Треба внести зміни в Податковий кодекс, обмеживши дію спецрежиму оподаткування ПДВ виключно виробництвом сільгосппродукції тваринного і рослинного походження з первинною обробкою (сировини). А вся промислова обробка, переробка сільгосппродукції повинна оподатковуватися на загальних умовах...», - зазначив він.

До речі, одним з аргументів за скасування спецрежиму ПДВ було те, що пільгою користуються не тільки виробники, але і переробники с/г продукції, наприклад, виробники хліба, олії, цукру, м'ясних виробів, шкіри і навіть хутра. Скасування спецрежиму дозволило позбутися від «дармоїдів». У списку тих, кого дотують, їх немає. Зате в цей список несподівано потрапили виробники молочної продукції, які раніше взагалі не користувалися пільгою з ПДВ. Чому? Питання залишається відкритим.

Міністру, мабуть, потрібно нагадати його власні слова про необхідність підтримки малого і середнього агробізнесу, про справедливий розподіл державної допомоги між невеликими підприємствами. Дотації потрібно давати тим фермерам, які не мислять себе без землі, без села. Вони кожен рік ризикують всім, що у них є. Вони не мають великих коштів і доступу до банківських кредитів. У них немає сучасної західної техніки. Але вони створюють у своїх селах робочі місця, підтримують місцеву громаду і, врешті-решт, не дають селу померти.