Критична зношеність електромереж. Аби залучити інвестиції, регулятор запропонував нову методику — RAB-регулювання. РБК-Україна продовжує розбиратися, як працюють RAB-тарифи, чи вплинуть вони на споживача та чому хороша ідея може не привести ні до чого.

Українські електромережі в поганому стані. Наскільки поганому?

Мережі зношені на 60-80%. Пригадайте, як зарядка вашого телефону перестала працювати. Швидше за все, зламався кабель. Те ж саме відбувається з великими мережами, які передають електроенергію. Це сотні кілометрів кабелів, десятки трансформаторів, з’єднувачів, розрядників і інших об’єктів. За даними "Асоціації операторів розподільних електричних мереж України", багато з них працюють більше 30 і навіть 40 років. Весь цей час їх поливають дощі, засипає сніг, рве вітер, ламають вандали. Лінії і підстанції лагодять, але без модернізації це все одно, що обмотати скотчем кабель зарядки. Рано чи пізно він зламається.

Українці без світла більше, ніж інші жителі Європи. Визначити, в якому стані електромережі держави просто — треба порахувати, скільки часу в році у споживачів немає світла. Поділимо цей час на кількість споживачів — отримаємо середній час відключення, або індекс SAIDI. Чим він нижче, тим надійніше працюють електромережі. У 2018 році середній споживач в Україні провів без світла 696 хвилин. За даними Ради європейських органів регулювання енергетики (CEER) в 2016 році індекс SAIDI Польщі склав 180 хвилин, Чехії — 73, Данії — 15.

Низький індекс SAIDI — не просто відсутність світла у будинку. Без світла сидять і прості громадяни, і підприємства. Якщо припустити, що через відключення електроенергії вони нічого не робили, то виявиться, що ВВП у 2018 році недорахувався продукції на суму близько 4.1 мільярда гривень. Це грубий розрахунок, але він демонструє: економіка зазнає збитків через проблеми з електроенергією.

Чим це загрожує Україні?

Втрати електроенергії «спалюють» 20 мільярдів на рік. Через технічні проблеми частина енергії не доходить до споживача. Міністерство енергетики та вугільної промисловості підрахувало, що в 2019 році технологічні втрати в мережах склали 12 887 мільйонів кіловат-годин, або 10.35% всієї переданої енергії. Це близько 20 мільярдів гривень. Якби рівень втрат в Україні дорівнював естонському (2.2%), країна б економила близько 16 мільярдів гривень на рік.

Найгірший сценарій — блекаут. Велика аварія — і місто або країна залишаються без електрики на невизначений час. Це називається "блекаут". Блекаути відбувалися в Нью-Йорку в 1965 та 1977 роках, в Москві — у 2005, в Токіо — у 2006, в Еквадорі — у 2009 році. Блекаути паралізують міську і виробничу інфраструктуру: пропадає світло, зупиняється метро, ​​гаснуть світлофори, на дорогах утворюються затори, мешканці будинків застряють в ліфтах, магазини не працюють. Блекаут не загрожує Україні безпосередньо. Але зношені, немодернізовані мережі збільшують ризик.

Увечері 13 липня 1977 року в Нью-Йорку стався блекаут. Кілька грозових штормів в окрузі Вестчестер викликали надмірні навантаження на енергосистему. Близько 9 мільйонів людей залишилися без світла. Місто переживало економічну кризу і блекаут став "останньою краплею". На вулиці вийшли тисячі обурених людей — почалися протести, бійки, грабежі. Люди підпалили 1000 будівель, розграбували 1600 магазинів. Поліція заарештувала близько 3000 чоловік. Пожежні бригади гасили вогонь всю ніч. Через добу, 14 липня, електропостачання було відновлено.

Українські міста і села по кілька днів без світла. У 2017 році через проблеми з електроенергією в селі Седнів дітям доводилося робити уроки при газових лампах. Взимку 2018 року жителі Ірпеня провели добу без світла, опалення та води. У грудні 2018 року біля 530 населених пунктів в Одеській області залишилися без світла. Для відновлення деяких, за словами тодішнього голови обладміністрації Максима Степанова, був потрібен тиждень. У 2019 "Волиньобленерго" повідомило, що в їх мережах трапляється 10 948 аварій в рік. Зношеність енергосистеми б’є і по туристах. У вересні 2019 року через коротке замикання на підстанції в Умані залишився без світла район, де проживали хасиди-паломники. Аварії, лагодження яких займає кілька хвилин, в гіршому випадку — годин, розтягуються на добу і більше.

Де ми зараз і чому стимулюючий тариф це важливо?

Тариф зараз: основа — витрати. Дохід компанії-оператора грунтується на тарифі за передану електроенергію. Його встановлює регулятор — НКРЕКП. Усі роки незалежності регулятор розраховував тариф за системою "Витрати+": брав операційні витрати компанії, додавав покриття прогнозованих втрат і зверху "+" — невелику інвестиційну складову (1-2%). Цих грошей вистачало на підтримку мереж в робочому стані. "Витрати+" не створювала стимулів, аби інвестор вкладав гроші в модернізацію і ефективну роботу. Заощаджені на витратах гроші не залишалися у компанії і ніяк не впливали на дохід. Компаніям було вигідно завищувати витратну частину.

Де ми зараз і чому стимулюючий тариф це важливо?

Тариф зараз: основа — витрати. Дохід компанії-оператора грунтується на тарифі за передану електроенергію. Його встановлює регулятор — НКРЕКП. Усі роки незалежності регулятор розраховував тариф за системою "Витрати+": брав операційні витрати компанії, додавав покриття прогнозованих втрат і зверху "+" — невелику інвестиційну складову (1-2%). Цих грошей вистачало на підтримку мереж в робочому стані. "Витрати+" не створювала стимулів, аби інвестор вкладав гроші в модернізацію і ефективну роботу. Заощаджені на витратах гроші не залишалися у компанії і ніяк не впливали на дохід. Компаніям було вигідно завищувати витратну частину.

Стимулюючий тариф: основа — активи. Буквально — вартість опор, трансформаторів, кабелів і так далі. Це називається "регуляторна база активів" (Regulatory Asset Base). Звідси назва методики — "RAB-регулювання". Щороку компанії-оператори будуть отримувати певний відсоток від вартості своєї регуляторної бази. Чим більше вони інвестують в її оновлення — тим вище вартість. Відповідно — більший повернення прибутковості на інвестиції. З’являється стимул вкладати гроші. Інвестор також бере на себе зобов’язання: половину від прибутку компанія має вкласти в модернізацію, поліпшити якість електропостачання. Крім того, 50% економії операційних витрат — на ремонтних матеріалах, транспортуванні і бензині, адміністративних витратах — залишається у компанії. Це змушує постійно підвищувати ефективність. Результат — позитивні зміни для споживача. Екс-посол США в Україні, старший віце-президент IHS Energy Карлос Паскуаль описав це так: "Впроваджуючи RAB-регулювання, країни прагнуть отримати не тільки нижчі ціни на електрику, а й створити інфраструктуру, яка дозволяє користуватися сучасними технологіями та інноваціями, надавати більш екологічні і дешеві технології споживачеві".

Вплив тарифу на ціну продуктів — мізерний. Перші спроби ввести стимулюючий тариф регулятор зробив в 2013 році. За вказівкою тодішнього президента Януковича прем’єр-міністр Микола Азаров зупинив процес, буцімто аби не допустити "підвищення тарифів". Думки, що RAB-регулювання призведе до зростання тарифів і цін на товари озвучують і зараз. Це — спроба маніпуляції. В середньому по Україні тариф за розподіл електроенергії становить 20% усього тарифу за електроенергію. Якщо компанії-оператори перейдуть на RAB-регулювання, то роздрібний тариф виросте на 10-12%. Вартість послуг з розподілу електроенергії в структурі собівартості товарів споживчого кошика — від 0.4 до 3.3%. Що це означає, легко зрозуміти на прикладі хліба. В середньому буханець коштує 16 гривень 84 копійки. Частка витрат на електроенергію в собівартості — 2.3%. Це 39 копійок. Зростання роздрібного тарифу — 10% від цих 39 копійок. Тобто всього 4 копійки. На стільки зросте ціна хліба. Але RAB-тарифи атакують не тому. Опитування Центру Разумкова показало, що найважливішими темами українці вважають "зниження тарифів" і "підвищення зарплат". Цим користуються політики-популісти, які грають на емоціях мас, щоб підняти рейтинг. Тему RAB-регулювання роздули, зробивши з мухи слона.

Що у інших? Як в Європі?

RAB-тарифу немає в Україні і Білорусі. Згідно зі звітом компанії Ernst&Young, вже в 2013 році найбільш поширеним підходом до регулювання в Європі був «той, який приймає регуляторну базу активів (RAB) в якості своєї основної структури». Першою на нього перейшла Великобританія — в середині 1990-х. Близькі до України за стартовими умовами Чехія, Литва і Польща — на початку 2000-х. Словаччина і Чорногорія — у 2007, Німеччина — у 2009 році. Наслідки виявилися позитивними: у більшості країн час відключення електроенергії (індекс SAIDI) падало, обсяг капітальний вкладень і вартість активів росли. У Румунії за 10 років SAIDI показав хорошу динаміку: знизився в 2.5 раза — з 1025 хвилин (більше, ніж в Україні) до 474 в 2016 році, а обсяг капіталовкладень в кілометр мережі склав $985 (в Україні — близько $250).

Деякі країни — серед них Греція, Албанія, Люксембург, Швейцарія, Македонія — використовують гібридне регулювання. Це RAB-регулювання з додатковими умовами: наприклад, фактором зниження споживання електроенергії в години пікового навантаження або пріоритетним напрямком інвестицій.

Тариф допомагає переходити на розумні мережі (Smart Grid). Розбираючись в тому, що таке Smart Grid, журнал "Новое время" описав цей набір технологій як цифровизацию електромереж. Вони дозволяють ефективно використовувати електроенергію. Шістнадцять країн Євросоюзу запланували поставити розумні лічильники в 80% будинків до кінця 2020 року. У чотирнадцяти з цих країн діє RAB-регулювання, в двох (Люксембурзі і Греції) — гібридне. RAB-тариф дозволяє європейським країнам інвестувати в модернізацію мереж. Так, в Італії Smart Grid покривають майже всю країну. Розумні лічильники стоять у 100% споживачів. Для порівняння: в Україні у 10%.

Ще півстоліття тому європейська електрогенерація була централізованою. Ця система не найефективніша, але і небезпечна. Після Чорнобильської катастрофи Європа почала масово переходити на маленькі електростанції і альтернативні джерела енергії. Якщо станцій багато і вони не залежать одна від одної, система стає безпечнішою, ефективнішою і екологічнішою. І одночасно ускладнюється. Нею вже неможливо управляти в ручному режимі. Потрібно автоматизувати і синхронізувати роботу різних ланок: балансувати напругу, відстежувати і запобігати аваріям, коли потрібно — перемикати споживачів на резервне живлення. Це і роблять розумні мережі.

Розумні мережі роблять енергосистему ефективною. Наприклад, зменшують час перебоїв. За аварії мережа перемикає споживача на резервне постачання. Швидше за все, людина цього навіть не помітить. Але компанія-оператор побачить місце аварії завдяки цифровому диспетчерському управлінню і датчикам, відправить туди ремонтників. За аварії на українській мережі компанії часто бачать тільки приблизний район поломки — лінію електропередач. Вона може бути і 10, і 100 кілометрів. Іноді автоматизація мережі низька, що не показує навіть лінію. Енергетики дізнаються, що вулиця або населений пункт без світла від роздратованих клієнтів. Бригада годинами шукає місце аварії, потім лагодить. Цей час споживачі сидять без світла.

Розумний лічильник точно фіксує споживання, в онлайн-режимі передає інформацію споживачеві і компанії. Завдяки цьому оператор менше ризикує — лічильник фактично усуває проблему крадіжок, надаючи справедливі дані про споживання. Споживач же платить тільки за енергію, яку використовував і не переплачує. До того ж, розумні мережі просто зручніше. Вони можуть зчитувати трафік на дорозі, автоматично приглушати освітлення на безлюдній вулиці, економлячи енергію. Мережі дають людині управляти своєю електроенергією і навіть заробляти — продавати надлишок сусідам.

В цілому, розумні мережі створюють основу сучасної інфраструктури: екологічної (електрозаправки і електрокари, альтернативні джерела енергії) і цифрової (розумний будинок, розумне місто, інтернет речей). Вони захищені від криз, на зразок викликаної коронавірусом. Віддалене управління диспетчерськими знижує ризики персоналу захворіти і забезпечує надійну роботу мереж під час карантину. Йоахім Шнайдер, голова-засновник міжнародної енергетичної асоціації E.DSO, старший віце-президент Energy Networks Technology & Innovation (E.ON SE, електроенергетичної компанії з 37 мільйонами клієнтів) підкреслив: криза, викликана коронавірусом, показала — "у сьогоднішньому технологічно розвиненому середовищі необхідні розумні, цифрові і інтегровані рішення".

Які моделі стимулюючого тарифу пропонують в Україні?

Варіант НКРЕКП може призвести до кризи. 29 квітня 2020 року регулятор прийняв проект переходу на RAB-тариф. У ньому активи обленерго діляться на нові і старі. Нові з’явилися в поточному році, старі — раніше. На старі активи регулятор пропонує 1% прибутковості, на нові — 15%. За початковою методикою НКРЕКП часів Януковича-Азарова (2013 рік) також були дві бази активів: "стара" і "нова". Ставка прибутковості на "стару" — від 0% до 2% за впровадження методики, на нову — 14.79%. Такі "інвестиційно привабливі умови" не стимулювали жодну з 32 українських компаній-операторів перейти на нову модель регулювання. Розподіл на дві бази активів є абсурдним. Для оновлення мереж однаково важливо і модернізувати існуючі потужності, і створювати нові. Передача електроенергії залежить від всієї мережі, які б активи її не складали. Якщо компанія вважатиме, що старий актив повністю зноситься за 10 років і не буде відшкодування, немає сенсу модернізувати цей актив. Вигідніше вкладати в нові. Такий підхід загрожує існуючій інфраструктурі і, за словами екс-посла США в Україні та старшого віце-президента IHS Energy, "призведе до кризи в дистрибуції електроенергії в Україні".

Варіант НКРЕКП намагається розділити неподільне. Уявіть: компанія володіє активом — підстанцією. У минулому році там замінили осередок з вимикачами і вимірювальними трансформаторами. Це старий актив. В цьому році компанія оновила інший осередок на підстанції. Це новий актив. При цьому підстанція працює як один механізм — якщо не оновлювати старі частини, вона вийде з ладу цілком. Так і з електромережами. Це єдина система: одна ділянка — новий, інша — старий, але надійність передачі електроенергії дає весь ланцюг. Тому існуючі активи потрібно підтримувати: лагодити трансформатори, протягувати кабелі, змінювати опори. Якщо зношені на 60-80% мережі впадуть остаточно, нові активи не допоможуть.

Європейський варіант дасть стимул інвестувати в мережі. Ділити активи на нові і старі немає сенсу. Вони складають єдину базу і до них слід застосовувати єдину ставку прибутковості. Сама ж ставка, на думку експертів, повинна бути як мінімум вищою за банківські депозити. Якщо інвестор вибирає: вкласти йому гроші в ризикований бізнес, на кшталт обленерго, або вкласти в банк на депозит під відсоток, тільки додаткова вигода мотивує його інвестувати.

У більшості країн Європи — єдина ставка. Крім того, що ні в одній європейській країні немає ставки прибутковості в 1%, в більшості діє єдина ставка, рівна WACC — показнику середньозваженої вартості капіталу в інвестиціях. Асоціація "Розумні мережі" проаналізувала види ставок в Європі і прийшла до висновку: "Система RАВ-регулювання в більшості країн Європи ґрунтується на тому, що всі активи операторів системи розподілу не діляться на бази. Існує єдина база і єдина ставка повернення інвестицій, яка дорівнює середньозваженій вартості капіталу". Близькими до України є приклади Румунії та Болгарії: вони почали перехід на стимулююче тарифоутворення в 2005 році з єдиною ставкою (що дорівнює середньозваженій вартості капіталу на єдину базу активів): Румунія — з 12%, Болгарія — з 16%. Економічна ситуація в країнах поліпшилася і ставка стала нижче. Зараз в Румунії вона дорівнює 5.8%, в Болгарії — 6.7%. У Грузії ставка повернення на інвестиції становить 13.5%, а перехід на RAB стався в 2015 році. Ставка прибутковості єдина для всіх активів.

Чого чекати інвесторам, бізнесу та простим споживачам?

Якщо введуть варіант, запропонований НКРЕКП. У профільних міністерствах часто обговорюють таку ситуацію. Великий інвестор кілька років дивиться на українську енергетику. Але так і не заходить в Україну. Вигода набагато менша за ризики. Методика RAB-регулювання, запропонована НКРЕКП, не змінює цього. Експерти вважають обленерго ризикованим бізнесом. Дві бази активів — підхід, невідомий в Європі.15% прибутковості не вигідні — якщо інвестор візьме кредит у гривні, він втратить гроші, адже відсоток буде 17-18% і ніякого заробітку. Варіант регулятора не змінить нічого — ані для інвесторів, ані для споживачів, ані для бізнесу. Він вигідний тільки найбільшим споживачам електроенергії в Україні — наприклад, енергонееффектівним виробництвам, які не модернізували власники. Вони противляться будь-якій, навіть найменшій зміні тарифу.

Якщо введуть європейський варіант. Єдина база, єдина ставка, економічно обґрунтована норма прибутковості — "правила гри", які знають і розуміють в Європі. Як заявив генеральний секретар Eurelectric Крістіан Рубі: "Чим більше ви зробите свою систему подібною до тієї, яку європейці вже знають, тим легше буде інвесторам зрозуміти, що відбувається, і йти за тенденціями в Україні". Попередній директор ЄБРР Шевкі Аджунер також говорив, що інвесторам в електромережі потрібна справедлива бізнес-модель. Український економици бракує інвестицій. Для країни життєво важливо виправити цю ситуацію.

Це можна зробити. Під час візиту в Україну Роберто Зангарді, керівник об’єднання Європейських операторів систем розподілу (E.DSO), пояснював, що трансформація застарілих мереж в ефективні цифрові системи можлива. Більш того, рішення на поверхні. Для цього просто "необхідно докласти зусиль у підтримці компаній, які вкладають кошти в інновації".

Коректна модель RAB-регулювання вигідна не тільки інвесторам. Коли компанії почнуть інвестувати в інфраструктуру, виграє простий споживач. Досвід європейських країн показує: після введення RAB-регулювання в більшості країн знижується час, який люди проводять без світла. Інвестиції, залучені завдяки стимулюючому тарифу, дозволять не просто оновлювати електромережі, але й впроваджувати інновації — наприклад, розумні мережі. Вони, в свою чергу, впливають на розвиток екологічної та цифрової інфраструктури України. Зростає якість бізнес-клімату України. А ще вони просто покращують життя людей.