Чи стане Астана новим Дейтоном для України
Олександра Решмедилова, кандидат філософських наук,
політолог, спеціально для РБК-Україна
Прес-служба Президента Казахстану заявила, що заплановані на 15 січня переговори "нормандської четвірки" і контактної групи по Україні можуть відбутися в кінці січня. Очевидно, що сьогодні ні одна з учасниць переговорів виявилася не готова до проведення переговорів. Що, загалом, не дивно.За останні півроку послідовно провалилося вже кілька форматів врегулювання.
Практично відразу виявилися недієздатними Женевські домовленості. Вашингтон не без згоди Москви де-факто дистанціювався від складної ситуації. Цим США розв'язали собі руки: традиційно позначили свою принципово жорстку, ні до чого не зобов'язує позицію, і залишили за собою можливість вступити в конфлікт у будь-якій формі і на будь-якій його стадії. Білий дім надав можливість своїм європейським союзникам самостійно вирішувати свої "внутрішні" проблеми з Москвою.
"Нормандська четвірка" виявилася поки більш довговічним форматом. У всякому разі, за кількістю і регулярності проведених консультацій і тим надіям, які зовні на нього покладають всі його учасники. У реальному вимірі ніхто поки не побачив практичних результатів від "нормандської миротворчої місії".
Сьогодні єдиним щодо робочим інструментом врегулювання окремих елементів української кризи залишається "мінський формат". Він дав можливість учасникам вирішувати певне коло питань, які безпосередньо не спілкуючись один з одним, але при цьому демонструючи прагнення до подолання конфлікту, що було за своїм актуально для обох сторін в певний момент часу.
Втім, мінські домовленості не досягли своїх цілей. Одночасно сама столиця Білорусі в якості переговорної майданчика практично себе вичерпала. Білоруська влада більше не мають наміру остаточно перетворювати Мінськ в тиху піратську гавань за типом Тортуги XVII століття, де можуть зустрічатися лідери невизнаних держав. Напередодні президентських виборів глава Білорусі цілеспрямовано дистанціюється від даного формату, фактично виторговуючи у Заходу більш лояльну оцінку майбутньої виборчої кампанії.
Напевно з певним розумінням ставляться до ситуації і в Кремлі. Гра в самостійність, яку активно демонструє Мінськ, може бути нічим іншим, як продуманої комбінацією з метою вивести найближчого союзника Москви з-під можливих санкцій після чергового невизнання Заходом білоруських виборів.
У будь-якому випадку нічого екстраординарного в білорусько-російських відносинах не відбулося. Представляючи кандидатуру нового прем'єра парламенту, Лукашенко заявив, що Захід не готовий "замінити Росію" у відносинах з Білоруссю. І в цьому з ним важко не погодитися. Тому ніяких розворотів у позиції Мінська чекати не доводиться.
Кремлю у всіх сенсах дешевше перевести переговорний процес по Україні до Назарбаєву, який був і залишається "рукопожатним" в західних столицях. На відміну від обкладеного санкціями Мінська, до столиці Казахстану без всяких репутаційних витрат можуть прибути переговорники будь-якого рівня. При цьому, Астана вважається менш залежною від Москви в економічному відношенні, ніж Мінськ, що формально дає право сторонам заявляти про меншої заангажованості Кремля. Ця ситуація влаштовує і Захід.
Можливо, саме для цього була проведена передноворічна комбінація з введенням в українську проблематику Нурсултана Назарбаєва, як основного парламентера, на тлі якого Олександра Лукашенка позиціонували в кремлівських ЗМІ як "зрадника": була проведена роз'яснювальна робота з внутрішньоросійської аудиторією. Таким чином, Кремль підготував для себе, як всередині країни, так і за кордоном, чергову переговорний майданчик і може собі дозволити фактично з чистого аркуша почати новий раунд переговорів.
Для самої Астани після терактів у Парижі переговори по Україні можуть стати несподіваним подарунком. Можливі позитивні результати по врегулюванню ситуації в християнській країні будуть досягнуті на території мусульманської держави, що напевно буде піднесено і як успіх казахстанської дипломатії.
Про що говорить чергова зміна переговорної майданчики? Тільки про те, що конфлікт цілеспрямовано скочується в розряд "заморожених", коли сторони не мають реальних можливостей вирішити його на свою користь. Київ не в змозі військовим шляхом швидко переламати ситуацію. Захід також безсилий в найкоротші терміни підірвати економічну базу Росії з допомогою санкцій. Протистояння набуває позиційний характер, предметом якого стала територіальна цілісність України.
Так чи інакше, Москва і Захід, прямо або побічно, будуть схиляти Київ до тієї або іншій формі зміни конституційного устрою, щоб зафіксувати особливий статус Донбасу в системі державного устрою. В даному випадку конкретні форми, в яких це буде втілено, мають другорядне значення. Навіть ті поступки, на які готовий йти Київ (надання регіону статусу спеціальної економічної зони, права на особливі відносини з Росією та ЄС тощо), закладають міну уповільненої дії під цілісність країни.
Одночасно по мірі погіршення ситуації Києву доведеться ставати більш гнучкими і йти на більші поступки, в тому числі, під тиском Заходу, який давно дратує збройний конфлікт біля кордонів Європи. Заради власного спокою і не маючи можливостей збройним шляхом, як це було, наприклад, у Боснії вирішити конфлікт, Захід готовий поступитися частиною українського суверенітету.
В цьому плані щодо України посередниками може бути вироблено чергове "елегантне" рішення, яке влаштує всіх, крім самої України. Практика будь-яких посередницьких місій останніх років говорить про одне: держава - об'єкт переговорів вже ніколи не стане таким, як раніше. І добре, якщо воно взагалі залишається після таких переговорів суверенною державою.
Прим. авт. Дейтон - військова база у США, де під тиском НАТО були підписані угоди між Сербією, Хорватією і боснійськими мусульманами, які припинили громадянську війну в Боснії і Герцеговині і визначили повний протиріч характер її державного устрою.
