Хто наступний. Чи буде Володимир Зеленський воювати з олігархами

Санкції проти каналів Тараса Козака у політикумі багато хто сприйняв як тиск команди президента на умовну бізнес-групу Віктора Медведчука. І, можливо, це лише початок планомірного наступу на позиції українських олігархів. Джерела у владі не виключають, що вслід за Медведчуком можуть послідувати й інші. Детальніше – у матеріалі РБК-Україна.

На початку пандемії коронавірусу великий бізнес став важливим публічним союзником влади. За ініціативи Володимира Зеленського цілі області віддали під "кураторство" окремих олігархів.

Зеленський за підсумком першого року президентства заявляв, що намагається вибудовувати з олігархами конструктивні відносини, але без лобізму. "Я хочу, щоб вони (олігархи, - ред.) жили і працювали за законом", – говорив глава держави.

Пізніше його риторика дещо змінилася. У січневому інтерв'ю Axios він прямо заявив про необхідність обмежити вплив олігархату на процеси, що відбуваються в країні.

"Позбавлення від олігархів досягається двома шляхами: позбавити їх можливості мати "телевізор", той чи інший медіамайданчик, і позбавити їх можливості впливати на депутатів. Це можливо зробити, я хочу це зробити в Україні", – зауважив Зеленський.

Безумовно, свою роль тут відіграють й інші фактори: рейтинги і перетоки електорату, боротьба з російським інформаційним впливом, позиція західних партнерів України.

Безпека і газ

Із введенням санкцій проти трьох інформаційних телеканалів на початку лютого проблеми в одного з лідерів Опозиційної платформи "За життя" Віктора Медведчука не закінчилися. Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура спільно зі Службою безпеки України 11 лютого вручили підозру колишньому заступнику голови держпідприємства "УкрДІАП".

Справа стосується експертного висновку, на підставі якого в 2017 році частина нафтопродуктопроводу "Самара – Західний напрямок" опинилася у власності компанії "Прикарпатзахідтранс". Це підприємство пов'язують з оточенням Медведчука. Опоненти політика давно називають контроль над цим активом одним з головних ресурсів, завдяки якому Медведчук в останні роки зміг серйозно посилити свій вплив в Україні.

Віктор Медведчук (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Досить ймовірно, що нова порція новин з'явиться після засідання РНБО, запланованого на 19 лютого. За повідомленням Офісу президента, там варто чекати "жорстких рішень", спрямованих на боротьбу із "загрозами національній безпеці держави".

У політичних кулуарах це сприйняли як знак того, що санкції проти Медведчука та його оточення можуть розширити. На це у своєму Facebook туманно натякнув і радник голови ОП Михайло Подоляк.

"В підсумку воно (засідання РНБО, - ред.) обов'язково спровокує чергову нервову реакцію у певної частини політико-бізнесової еліти країни", – написав Подоляк.

"Можу припустити, що буде спроба розширення кола опозиційних політиків, яких намагатимуться підвести під санкції, а також буде розширено список блокування активів", – сказав РБК-Україна народний депутат від ОПЗЖ Нестор Шуфрич. Багато хто з українських олігархів, впевнений нардеп, вже "приміряли на себе костюм санкцій зразка 2 лютого".

Плани взятися і за інших українських олігархів дійсно є, запевняють співрозмовники видання на Банковій і в керівництві "Слуги народу". Крім того, за їх інформацією, стоїть завдання обмежити вплив інших неформальних груп, наприклад, Окружного адмінсуду Києва, повноваження якого збираються скоротити. Але про ліквідацію ОАСК як такого, мова, судячи з усього, поки що не йде.

Два джерела у владі розповіли РБК-Україна, що наступним олігархом, який ризикує потрапити під удар, може виявитися Дмитро Фірташ. З 2014 року він перебуває в Австрії. Правоохоронці США висунули йому звинувачення у великому хабарі для отримання доступу до родовищ титану в Індії. У 2019 році Верховний суд Австрії дозволив його екстрадицію в США, але процес затягується через клопотання адвокатів олігарха.

В Україні Фірташу належить мережа облгазів, об'єднаних у групу "Регіональна газова компанія". Антимонопольний комітет регулярно звинувачує "РГК" у зловживанні монопольним становищем на ринку і виписує багатомільйонні штрафи, які, втім, не без успіху оскаржуються в судах.

Тема тарифів на газ стала особливо актуальною на початку цього року, після чергового підвищення цін для населення, приблизно на 15-20%. У команді Зеленського впевнені, що це стало одною з головних причин зниження рейтингів влади останнім часом.

Вирішувати проблему там збираються, зокрема законодавчим шляхом, через ініціативи щодо укрупнення облгазів, можливості введення тимчасових адміністрацій і т. д.

"На 100% виключати можливість якихось санкцій не можна, але інформації про те, що РНБО буде цим займатися, немає. Швидше, тут все може реалізуватися через законопроекти", – сказало РБК-Україна інформоване джерело на газовому ринку.

Дмитро Фірташ (Фото: dmitryfirtash.com)

Співрозмовник видання в керівництві СН згадав і про те, що може піти мова про частки у телеканалі "Інтер", що належить Фірташу – нібито там є якісь правові нюанси з правом власності. Але ця історія поки що виглядає вкрай туманною. Тим більше що після введення санкцій проти 112, ZIK і NewsOne Зеленський зустрівся з керівниками низки каналів, зокрема "Інтера", запевнивши, що ця ситуація не має до них ніякого відношення.

"В Україні на сьогоднішній день немає загрози ні свободі слова, ні медіа-бізнесу", – сказав президент. Джерело в оточенні одного з співвласників "Інтера" у недавній розмові з РБК-Україна також не згадувало про можливість якихось різких рухів навколо каналу.

Свої люди

В контексті відносин між президентом і олігархами найчастіше згадують ім'я Ігоря Коломойського, якого в 2019 році нерідко називали головним бенефіціаром перемоги Зеленського на виборах. РБК-Україна нещодавно писало про заплутані стосунки між главою держави і олігархом. І за минулі пару місяців у них особливо нічого не змінилося.

Хоча привід для початку відкритого протистояння все ж був. 1 лютого з фракції СН виключили Олександра Дубинського, якого вважали фронтменом всієї "групи Коломойського" в лавах "слуг". Одним з можливих сценаріїв тоді називали вихід всіх орієнтованих на олігарха депутатів з СН, розпад монобільшості, вимушений пошук партнерів по коаліції, з перспективою глибокої політичної кризи, аж до дострокових виборів парламенту. Але всього цього, як відомо, так і не сталося.

Відносини між Зеленським і Коломойським співрозмовники видання описують як прохолодні. "Якщо Коломойський буде нахабніти, то буде відповідна реакція. Якщо ні, то ні", – сказав один з них.

Але, за інформацією РБК-Україна, існування "групи Коломойського" у фракції СН і його вплив на партію влади вельми турбує американських партнерів України. Адже ці 30-40 голосів нерідко виявляються вирішальними при голосуваннях.

Нещодавно депутатів з цієї групи викликали в Офіс президента, пропонуючи визначитися, на чиєму боці вони все-таки грають. Але ці бесіди навряд чи принесуть великий ефект.

"Якщо не буде принципових голосувань, ця група буде голосувати разом з усіма. А якщо будуть знову розглядати призначення Вітренка (мова про ймовірну третю спробу призначити Юрія Вітренка міністром енергетики, проти чого виступає "група Коломойського", - ред.) і, тим більше, якісь шкурні питання, то тут ніякі розмови на Банковій не допоможуть, звичайно", – сказав співрозмовник в керівництві СН.

Ігор Коломойський (Фото: УНІАН)

Чи може потенційно можливе загострення у відносинах між Зеленським і Коломойським торкнутися телеканалу "1+1"? Тут співрозмовники РБК-Україна у різних органах влади дають неоднозначні прогнози. Один із них назвав такий варіант цілком реальним, інший порівняв це з "пострілом в ногу", з урахуванням історії взаємин Зеленського та "Кварталу-95" з "плюсами".

Інтереси інших топ-гравців – Ріната Ахметова і Віктора Пінчука, за інформацією РБК-Україна, поки знаходяться в безпеці. Обидва бізнесмени змогли побудувати цілком конструктивні відносини з владою, і в обох є свої невеликі групи впливу всередині "Слуги народу".

Зеленський – не перший український президент, який декларує необхідність деолігархізації. Але всі попередні спроби закінчилися нічим, багато в чому через те, що кожен глава держави потребує ресурсів тих же олігархів, зокрема медійних. І у випадку занадто різких дій ризикує отримати потужну колективну відповідь. А тому кожен раз з олігархами було вигідніше домовлятися, ніж воювати.