Прихована загроза: чому російські війська не йдуть із Придністров'я

Конфлікт навколо Придністров'я триває вже три десятки років. У регіоні досі залишаються російські війська, частина нібито з миротворчою місією. У Молдові і Україні цей контингент вважають потенційною загрозою у разі нового витка агресії Кремля у Східній Європі. Весь цей час Росії нагадують, що вона зобов'язалася вивести своїх військових, але марно. Чому це питання знову постало на порядку денному – в матеріалі РБК-Україна.

Тридцятирічний конфлікт навколо Придністров'я в Республіці Молдова прийнято вважати замороженим. Життя в "ПМР" давно і вміло замасковане під реальність, в якій не остання роль відведена оперативній групі російських військ. Військові в "ПМР" – залишки 14 гвардійської армії СРСР, що дислокувалася в регіоні, де зараз проходить українсько-молдовський кордон.

Особливо актуальною ця проблема стала після початку війни на Донбасі. Нещодавно заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар обговорив з держсекретарем МЗС Молдови Думітру Соколаном необхідність виведення російських військ, що знаходяться на території "ПМР". А також питання утилізації боєприпасів на складі у селі Ковбасна, який вважається одним з найбільших арсеналів у Східній Європі.

Місія нездійсненна

Невизнана республіка "ПМР" утворилася в процесі розпаду СРСР в 1991 році. Однією з причин придністровського конфлікту було мовне питання – повернення румунської мови на латинську графіку після кириличних перетворень, які діяли під час СРСР. Озброєна фаза конфлікту завершилася в 1992 році, після чого були введені миротворчі сили РФ.

Переговорний процес з врегулювання конфлікту проходить у форматі "5+2". До складу переговорної групи входять Молдова і Придністров'я як сторони конфлікту, Росія, Україна і ОБСЄ як гаранти, а також ЄС і США як спостерігачі. Попри це, російські війська, не рахуючи миротворчі сили, залишаються в Молдові донині.

Україна межує з невизнаним Придністров'ям (фото: mopmr gospmr org.jpg)

Молдова – південна сусідка України, а невизнане Придністров'я якраз межує з Одеською областю. Втім, як цивільне населення, так і заслані провокатори – часті гості в Україні. Більш того, автомобілі з "придністровськими" номерами в Одесі – теж не рідкість. Про те, що на півдні дислокована оперативна група російських військ, всерйоз згадали після початку війни на Донбасі.

Згідно зі Стамбульськими домовленостями, російські війська повинні були залишити територію Молдови до 2002 року. Про це Генасамблея ООН нагадувала Росії і в резолюції 2018 року. Документ був винесений на голосування при підтримці України, Грузії, Канади та Румунії. Але результату це не принесло.

"У цьому питанні позиції України і Молдови повністю збігаються. Росія повинна виконати зобов'язання, взяті на саміті ОБСЄ в 1999 році, і вивести свої війська з Придністров'я. Ми не бачимо необхідності в продовженні нинішнього військового миротворчого формату на Дністрі. Ми вважаємо, що він може бути трансформований в цивільну поліцейську місію під егідою, наприклад, ОБСЄ", – повідомив в коментарі РБК-Україна заступник міністра закордонних справ Василь Боднар.

Боднар також підкреслив, що боєприпаси на військових артилерійських складах у Ковбасній, які були створені в 1940-х роках, повинні бути утилізовані із залученням механізму міжнародного контролю.

Арсенал в Ковбасній – один з найбільших у Східній Європі (фото: golos md.jpg)

У розмові з РБК-Україна експерт Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) Ігор Федик зазначив, що така ситуація створює ризики для України на південному фланзі, тому питання повинне постійно залишатися на порядку денному.

"Російський контингент в Україні створює ризики для національної безпеки України. Враховуючи російську агресію на сході України, присутність російських військ на межі з Одеською областю створює додаткові ризики. Нам потрібно їх мінімізувати", – сказав Федик.

За його словами, головна проблема полягає в тому, що в цьому не зацікавлена Росія. "Тому, я би сказав, теоретично – це малоймовірно в найближчому майбутньому. Це ж стосується і утилізації боєприпасів в Ковбасній", – додав експерт.

Остання ставка

Директор Центру досліджень проблем національної безпеки "Острозької академії" Тарас Жовтенко вважає, що питання виведення контингенту РФ з Придністров'я піднято вчасно, бо у Кремлі зараз зайняті більш глобальними проблемами. Експерт зазначив, що зовнішня політика РФ сьогодні змінює форми через те, що в ряді країн регіону проходять вибори. Тому Москва зацікавлена використати ситуацію в своїх інтересах, демонструючи поступки. У всякому разі, шанси потрапити на "вікно можливостей", значно вищі.

"Росіяни намагаються використовувати це у своїх інтересах, роблячи вигляд, що йдуть на певні поступки щодо врегулювання. Це орієнтовано на створення загального фону по регіону і розраховано як на внутрішнього споживача, так і на західну аудиторію і США. До того ж наближаються і вибори в США, тому Росія активізує діяльність спецслужб, при цьому послаблюючи діяльність військових. Тобто це – своєрідне маскування під час політичних змін", – сказав Жовтенко РБК-Україна.

Водночас молдавський політолог, доктор історичних наук Руслан Шевченко впевнений, що сьогоднішні ризики полягають не в присутності військових, а в новій "багатоходівці", розробленій в кремлівських кабінетах. Ідея Москви полягає в тому, вважає історик, щоби всю "брудну роботу" з визнання "ПМР" зробити руками Кишинева. Після цього технологія може піти, як кажуть, "на експорт", – в Україну.

За його словами, відбулося зміщення акцентів через те, що особливо вплинути на євроінтеграцію Молдови (втім, як і України) вже не вдасться, але "хороші відкупні отримати ще можна". Напруження в Молдові посилюється і тим, що восени цього року в Молдові пройдуть вибори президента.

Російські війська перебувають у Молдові не тільки в статусі "миротворців" (фото: mopmr org.jpg)

Чинний глава держави Ігор Додон, він же лідер проросійської Партії соціалістів, буде боротися за другий термін. Попри те, що опозиція в Молдові роздроблена на дрібні і ворогуючі табори, ставки залишаються високими.

Придністров'я в цьому сенсі виступає, фактично, трафаретом і відпрацьованим механізмом впливу на внутрішній порядок денний, упевнений експерт. За його словами, такий шантаж мало вплинув на курс євроінтеграції, саме тому риторика кремлівських сателітів стала жорсткішою.

Якщо раніше проросійські сили в Молдові виступали за федералізацію країни, то сьогодні вони просувають іншу концепцію. Ідея в тому, щоб Тирасполь отримав незалежність безпосередньо від кишинівських адміністрацій, тоді і у стурбованого світового співтовариства інших варіантів, як визнати "молоду республіку" – не залишиться.

"Москва хоче не просто особливого статусу, вони хочуть зрівняння статусу Тирасполя і Кишинева, після чого Тирасполь оголосить, що молдовська влада щось порушує і вийде з цієї, так званої конфедерації, проголосивши незалежність, з якою погодиться весь світ – молдавани ж погодилися. Ось той капкан, в який нас затягує Москва. Саме тому ніякого виводу військ з Придністров'я не планується", – сказав Шевченко.

Президент Молдови Ігор Додон після приходу до влади в 2016 році першим ділом зустрівся з лідером невизнаного Придністров'я Вадимом Красносельським. Раніше він був прихильником ідеї федералізації Молдови. Але, вже у червні цього року Додон заявив, що провести федералізацію вже неможливо.

"У нас тут примітивне уявлення, що Росія повинна визнати Придністров'я. Вони не збираються цього робити. Вони хочуть, щоб ми це зробили. Точно так само і в Україні. Це – ціна. Молдову змушують визнати Придністров'я рівноправною собі стороною. Поки ми не погоджуємося. В Україні буде той же сценарій. Не думайте там у себе, що вони будуть визнавати цих сепаратистів. Їм це не потрібно, їм потрібно, щоб це за них зробив Київ", – уклав експерт.