сутичка ісламістів за контроль над Афганістаном

«Ісламська держава» і «Талібан» намагаються отримати контроль центральноазіатською державою, ведучи криваву війну не тільки з центральною владою, але і між собою. Дві головні джихадистські сили Афганістану ведуть бойові дії в гірських районах країни, куди центральна влада часто не ризикує відправити армію або поліцію. Деякі райони переходять від одного угруповання до іншого чи не кожен місяць. І ті, хто передрікав «Ісламській державі в Хорасані» швидкий крах, вже осоромлені. Деталі – в матеріалі РБК-Україна.

Війна в Афганістані, то затухаючи, то починаючись знову, йде з кінця сімдесятих років, коли низка переворотів і революцій привела до влади комуністичну партію, звісно ж підтримувану Радянським союзом. Комуністи змогли затриматися при владі на кілька років тільки завдяки військовому втручанню СРСР, армія якого фактично окупувала Афганістан.

Протистояли радянській армії моджахеди — бійці іррегулярних формувань, головною мотивацією яких до боротьби був захист своєї батьківщини від невірних-немусульман. Навіть назва «моджахед» була обрана не просто так. Вона походить від арабського «муджахіддін» - мученик за віру. Підтримувані і озброєні різними державами та об'єднаннями — від Ірану і США, від суфійських орденів і Китаю до Саудівської Аравії і націоналістичного підпілля соцкраїн (екс-міністр оборони Польщі Радослав Сікорський в молодості навіть воював на боці противників радянської армії) — моджахеди виявилися неймовірно грізною силою, що вміло протистояла одряхлілій наддержаві

Виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році показало, що протистояння радянській окупації було єдиним, що могло змусити діяти спільно моджахедів. Залишившись без головного противника, незабаром вони розділилися на фракції, найбільші з яких через кілька років оформилися у ворожі один одному «Північний альянс», орієнтований на співпрацю з західними союзниками, і «Талібан», що стояв на позиціях радикальних ісламістів. Були й інші угруповання, в тому числі шиїтські і навіть екзотичні монархічні, що висловлювалися за відновлення в державі влади короля-падішаха.

Але головними дійовими особами афганської історії судилося стати саме талібам і бійцям «Північного альянсу». Всі дев'яності роки йшла боротьба двох цих угруповань за контроль над країною. Тоді ж Афганістан став бити рекорди з виробництва опіатів, причому, макова соломка вироблялася не тільки на тих територіях, де правили таліби, але і там, де при владі були їхні прозахідні противники.

До середини дев'яностих на території країни оформилися дві частково визнані, вкрай ворожі один одному держави — контрольований талібами Ісламський емірат Афганістан та території «Північного альянсу». Ісламський емірат підтримали і встановили з ним дипломатичні відносини Пакистан, Саудівська Аравія, Туркменістан, Об'єднані арабські емірати і невизнана Чеченська республіка Ічкерія.

Весь світ визнавав легітимною владою Афганістану представників «Північного альянсу». Але ось в них-то справи складалися не дуже добре і до початку двотисячних противники талібів контролювали від сили 10% території країни. Все йшло до повного підкорення Афганістану угрупованню, яке відзначилося знищенням древніх статуй Будди, забороною жіночої освіти і тілесними покараннями за такі гріхи як гоління бороди, вживання алкоголю і навіть зберігання шахів та музичних інструментів.

Але в 2001 році, після терористичної атаки на Нью-Йорк все змінюється за лічені дні. Тодішня адміністрація США стверджувала, що саме у талібів знайшов притулок ідеолог атаки на Америку Усама бен Ладен.

- Допомагаючи вбивцям і підбурюючи їх, режим талібів сам скоює вбивство. І сьогодні США висувають йому наступні вимоги: доставити представникам США всіх лідерів Аль-Каїди, які знайшли притулок на вашій землі. Звільнити всіх іноземних громадян, включаючи американців, несправедливо ув'язнених у в'язниці. Взяти під захист всіх журналістів, дипломатів і працівників благодійних організацій, що працюють у вашій країні. Терміново і назавжди закрити всі табори з підготовки терористів в Афганістані, а також видати кожного терориста і кожного члена структур, що забезпечують роботу цих таборів. Надати США повний доступ до цих таборів, щоб ми могли переконатися в тому, що вони більше не працюють, - заявив у вересні 2001 року президент США Джордж Буш-молодший, висуваючи талібам ультиматум, невиконання якого відкривало шлях американської окупації Афганістану.

Таліби ультиматум очікувано відкинули і американці на чолі міжнародної коаліції, що була оголошена антитерористичною, увійшли в Афганістан.

"Талібан" тоді відступив, але не був розбитий. Рух благополучно пережив в підпіллі роки іноземної військової присутності, час від часу влаштовуючи напади і теракти, для того, щоб вийти на поверхню після виведення основних окупаційних сил.

В останні роки рух відчував себе все більш впевнено, повертаючи під свій контроль то один, то інший район країни спершу поблизу пакистанського кордону, а потім і в інших частинах Афганістану. Однак з появою так званої "Ісламської держави" всередині руху намітився розкол. Частина талібів, відкрито симпатизуючи новоявленим джихадистам, які в 2014 році завоювали чималі території в Іраку і Сирії, покинула "Талібан" для того, щоб стати ядром нової групи — "Ісламської держави в Хорасані", що присягнула на вірність халіфату Аль-Багдаді .

Взагалі-то Хорасан — це перські землі, нині частина Ірану. Однак історичний Великий Хорасан включав в себе також території сучасних Пакистану, Афганістану, Узбекистану, Казахстану і Киргизії. І у місцевого ІД є наміри взяти це під свій контроль. Угруповання, очолюване колишнім польовим командиром талібів Хафізом Ханом, оголосило себе єдиною законною владою на всій цій величезній території і зажадала від інших моджахедів влитися в її ряди. "Ісламська держава в Хорасані" взяла на себе відповідальність за низку терактів в Афганістані і Пакистані, включаючи показові страти представників релігійних меншин і вибухи смертників в святинях суфійських орденів. Суфії, які тлумачать коран алегорично і поважають своїх шейхів як святих, оголошені не меншими ворогами ІД, ніж шиїти і віровідступники. Оголошених многобожниками і єретиками, суфіїв переслідують, страчують і руйнують їхні священні могили і мавзолеї. При влади талібів суфії теж піддавалися репресіям, але вони не йдуть ні в яке порівняння з полюванням, розгорнутим на містиків "Ісламською державою в Хорасані".

Взагалі, "Талібан", всього якихось пару десятиліть тому бувший найрадикальнішою з усіх джихадистських угруповань, тепер виглядає ледь не як втілення толерантності та демократії. Адже воюючи проти СРСР, таліби і їх союзники з арабських країн закривали очі на такі грубі порушення ісламського закону афганцями, як куріння і віра в амулети від лихого ока.

- Ми вибираємо з двох зол. Яке з них гірше: дати Росії захопити Афганістан, після чого він перетвориться в країну невірних, де заборонені коран і іслам, або вести джихад разом з народом, який грішить і робить помилки? - пояснював у 1980-х готовність прощати гріхи один із засновників Аль-Каїди, вчитель бен Ладена Абдалла Аззам.

"Ісламська держава" перед таким вибором не стоїть. Її послідовники не обирають жодне з "зол", гріхи не прощаються нікому. За чутками, кат ІД, головний герой сотень пропагандистських відео і фото "Джихаді" Джон був страчений його ж товаришами за заборонене шаріатом куріння. З великою часткою ймовірності, саме це і сталося з раптово зниклим з медіапростору Джоном. За сигарети, алкоголь і наркотики дійсно можна поплатитися життям на територіях, контрольованих "Ісламською державою". "Талібан", багато бійців якого і самі курять, в ІД сприймається як недостатньо мотивоване і навіть недостатньо ісламістське угруповання.

Дві головні джихадистські сили Афганістану зараз знаходяться в стані війни один з одним, ведучи бойові дії в гірських районах країни, куди центральна влада часто не ризикує відправити армію або поліцію.

Результат цієї війни не вирішений — деякі райони переходять від одного угруповання до іншого чи не кожен місяць. І ті, хто передрікав "Ісламській державі в Хорасані" швидкий крах, вже осоромлені. Угрупування змогла перетягнути на свій бік чимало талібів і знайти підтримку у населення зайнятих нею територій. Але і загартований роками війни "Талібан" - сила все ще грізна і вже точно не менш популярна серед афганців, ніж ІД. І поки центральна влада будуть триматися в стороні від війни двох джихадистських угруповань, зіткнення між ними будуть продовжуватися.

Однак і військова операція, якщо Кабул і його західні союзники зважаться на неї, не гарантує закінчення або хоча б призупинення нескінченної війни в Афганістані. Як показує досвід нинішньої антиіділівської операції в Сирії та Іраку, де перед лицем небезпеки готуються до об'єднання місцеві відділення Аль-Каїди і "Ісламської держави", заради перемоги над оголошеними нечестивими владою джихадисти готові закрити очі на нездоланні протиріччя.