ru ua

Сімейний бізнес: чому українська армія може залишитися без якісних засобів зв'язку

Сімейний бізнес: чому українська армія може залишитися без якісних засобів зв'язку Фото: Сергій Пашинський

Українській армії сьогодні як ніколи необхідні сучасні засоби зв'язку, але через корупцію і тіньові схеми військовослужбовці можуть залишитися з технікою, непридатною до використання у випадку відкритого збройного конфлікту.

Зв'язок для армії - чи не важливіший, аніж озброєння. Засоби комунікації покликані рятувати життя військовослужбовцям, координуючи їхні дії, а також забезпечувати успішність проведення бойових операцій. Рівень комунікації є рівнем розвитку армії, її кровоносною системою.

Як тільки громадянський мобільний зв'язок виявила тенденцію до розвитку від передачі голосу до передачі даних, подібне стало відбуватися і в секторі оборони. До основних вимог до військових засобів зв'язку, таким як, наприклад, підтримка 256-бітного шифрування, стійкість каналів зв'язку і ряд інших, додалися і нові.

Серед них, зокрема, високошвидкісна передача даних, відмова від яких-небудь додаткових базових станцій, здатність самостійної побудови мережі. Кожен прилад зв'язку тепер одночасно є ретранслятором сигналу, передаючи його "по ланцюжку" адресату. Командир бачить і коригує розташування бійців на місцевості і може спостерігати картинку з відеокамер, розташованих на шоломах солдатів.

Війська зв'язку – це інтелектуальна еліта армії. І поряд з групами військ, які займаються безпосередньо комунікаціями, є ті, чиє завдання - усіма засобами "покласти" мережу противника, для чого використовуються засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Засоби РЕБ призначені для захисту власних систем управління військами і озброєнням від навмисних перешкод протиборчої сторони, а також для порушення роботи систем зв'язку противника, зниження ефективності застосування його бойових засобів. Одні з кращих засобів РЕБ у світі знаходяться на озброєнні країни, визнаної Верховною радою України країною-агресором - Російської Федерації.

А що у нас?

На озброєнні ЗСУ перебуває величезна кількість різноманітних засобів зв'язку - як професійних, так і аматорських. До аматорських можна віднести телекомунікаційні рішення начебто побутових супутникових комплектів і поліцейських радіостанцій. Наприклад, станції для охоронців Motorola "лягають" при першій же зустрічі з чужим РЕБ через вузьку смуги передачі. Підтверждено досвідом боїв за донецький аеропорт і Дебальцеве.

В бойових умовах у подібної техніки виходять з ладу антени, тангенти, кнопки, акумулятори, оскільки це обладнання не військового стандарту. Так і наявність базових станцій у військовому стандарті не передбачена: вони легко "вбиваються" прицільним попаданням.

Тим не менш, з початку збройного конфлікту на Донбасі, в Україні стали з'являтися і професійні системи військового зв'язку.

Україна, вищі чини і гравці світового ринку

В загальновизнану світову четвірку кращих виробників засобів військового зв'язку входять: американці - Harris Corporation, ізраїльтяни - Elbit Systems, французи - Thales Group і німці - Rohde&Schwarz. З початком збройного конфлікту на Донбасі у 2014 році лідери офіційно з'явилися в Україні.

Якщо на ринку військових телекомунікацій з'являються американці, потрібно розуміти, що, швидше за все, за ними стоїть уряд США, якщо ізраїльтяни - уряд Ізраїлю і т. д. Це не тому, що на результати закупівель обладнання слід "тиснути" на рівні президентів.

Після початку конфлікту з РФ керівництво найбільших гравців ринку військового радіоелектронного зв'язку отримало рекомендації США про співробітництво з Україною та припинення всіляких, навіть теоретичних контактів з РФ. Тоді на озброєнні ЗСУ почала з'являтися професійна техніка Harris, надана урядом США безоплатно.

Сучасне обладнання на службі ВСУ

У середині 2015 року в Україні відбувся тендер на постачання армії засобів зв'язку, що працюють в коротковолновому (КВ) діапазоні. Після попереднього вивчення питання український Генштаб в якості потенційних постачальників нових засобів зв'язку вирішив розглядати продукцію Thales (Франція), Harris (США), Selex ES (Великобританія), Elbit (Ізраїль) і Radmor S.A. (Польща). В результаті вибір ВСУ упав на рації КВ-діапазону Falcon II виробництва Harris, і була проведена закупівля на кілька мільйонів доларів.

В той час заговорили і про обов'язкову умову для постачальників засобів зв'язку – відкриття виробництва обладнання на території України. Так, Україна хоче отримати додаткові інвестиції, робочі місця і здешевити одиниці обладнання, що купується. Harris дипломатично відмовився від пропозиції побудувати в Україні завод.

На початку 2015 компанією Elbit були проведені успішні демонстрація та випробування засобів зв'язку на українському полігоні з застосуванням засобів РЕП. Присутні представники всіх силових відомств України одностайно підписали позитивні висновки про проведені випробування.

В кінці 2015 року Міністерство оборони України підписує перший контракт з Elbit на постачання професійного обладнання для УКХ-зв'язку на 4 млн доларів напередодні візиту президента України Петра Порошенка в Ізраїль. Під час візиту президента відбулася його зустріч з керівництвом Elbit, на якій були присутні начальник Генерального штабу — головнокомандувач Збройних сил України Віктор Муженко і перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський. На зустрічі були намічені заходи по зміцненню співробітництва та розгортання виробництва техніки Elbit в Україні.

Кілька слів про Elbit Systems, яка є однією з найбільш високотехнологічних світових компаній у сфері виробництва військової електроніки і не тільки. Elbit Systems - найбільша приватна Ізраїльська оборонна компанія, що поставляє свою продукцію в більш ніж 50 країн світу і в більш ніж 10 країн НАТО. І це не кажучи про те, що саме в Elbit зародилася перша у світі "ізраїльська цифрова армія", а сама компанія є єдиним постачальником засобів зв'язку і АСУ для Цагалу.

Українське керівництво все більше схилялося до співпраці з ізраїльтянами, але виникло цілком планомірне питання: чи реально інтегрувати в єдину систему засоби зв'язку різних виробників?

Так, протягом 2016 року два рази делегація Головного управління зв'язку Міноборони України на чолі з генерал-майором, начальником військ зв'язку ЗСУ Володимиром Рапком і заступником начальника військ зв'язку ЗСУ полковником Юрієм Плуговим відвідує Ізраїль.

alt

В українську делегацію входили також генерал-майор, начальник управління зв'язку та інформатизації Нацгвардії Володимир Щербина та начальник управління зв'язку - начальник зв'язку Адміністрації Державної прикордонної служби України генерал Олег Кирій. Вони відвідали центр розробок і завод, де виробляються засоби зв'язку, ознайомилися з військовою частиною, де здійснюється ремонт і підтримка техніки зв'язку для армії Ізраїлю.

alt

В цей же час генерал Володимир Рапко разом з його ізраїльським колегою підготували схему-архітектуру зв'язку для ЗСУ, де об'єднали всі види військових комунікацій, наявні в Україні, включаючи рації Motorola і обладнання Harris і Elbit. Також в Ізраїлі були проведені деякі демонстраційні випробування обладнання.

На прохання генерала Володимира Рапка, в серпні 2016 року компанія Elbit провела в Києві демонстрацію засобів зв'язку, під час якої були пов'язані засоби Motorola, Harris і Elbit в єдину мережу за допомогою унікального комутатора TMR. Представники ВСУ були здивовані, бо такого раніше не бачили і не очікували, що це можливо.

alt

Після цієї демонстрації генерал-майор Володимир Рапко однозначно заявив, що буде працювати тільки з Elbit. Elbit в свою чергу сформував пропозицію Україні: кращі, передові засоби військового зв'язку, локалізацію виробництва, передачу технології, інвестиції в будівництво заводу в Україні та більше 100 млн доларів відкритого експортного фінансування від ізраїльських банків. У жовтні 2016 пропозицію лягло на стіл керівника РНБО, міністра оборони України і начальника військ зв'язку генерала Рапка.

Турецький серіал Aselsan

Далі починається детектив, крапку в якому ставити рано, оскільки він розгортається прямо на наших очах.

Ситуація різко змінилася у вересні 2016 року, коли генерал-майор Рапко повідомив, що йому нав'язують організувати демонстрацію від турецької компанії Aselsan. Пропозиція генерал-майору надійшла з боку голови комітету з питань нацбезпеки та оборони Верховної ради України Сергія Пашинського, чий 26-річний син Антон очолив другий департамент державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" державного концерну "Укроборонпром". Цей підрозділ веде військові контракти України. Класична схема – тато "зверху", син "знизу", один вирішує, інший купує.

Як зазначають джерела, Aselsan став настільки близьким Антону Пашинському, що він навіть підписує за них протоколи зустрічей. А регіональним дилером Aselsan, за даними ЗМІ, стає друг Пашинського - Юрій Чубатюк, власник компанії "Еверест лімітед" і права рука генерала Рапка. За випадковим збігом обставин більшість тендерів на поставку різного устаткування для управління зв'язку ЗСУ виграє саме ця компанія.

Про турецький Aselsan відомо те, що це держкомпанія, створена в 1975 році турецькими військовими. Ні в четвірку, ні навіть в десятку кращих виробників зв'язку для армії вона не входить. Єдина країна, що закуповує обладнання Aselsan - Пакистан. І в невеликих кількостях Саудівська Аравія.

alt

Варто звернути увагу на інфографіку з офіційного сайту турецької компанії. Експорт Aselsan становить лише 7.3% від власного виробництва. З цих 7,3% тільки 1% в розвинуті країни Європи і Америки. Інше споживає сама Туреччина.

Також здійснювалися поставки в Азербайджан через дочірню компанію Aselsan Baku, поки в лютому цього року не стався черговий збройний конфлікт в Нагірному Карабаху між ЗС Азербайджану та Вірменії.

Важливо розуміти, що Нагірний Карабах - це "республіка", створена Російською Федерацією на території Азербайджану для отримання певних поступок: трюк, який ми спостерігаємо давно на території різних країн, включаючи тепер і Україну. Азербайджанці зіткнулися з "місцевими" (маємо на увазі, що російськими) засобами РЕБ і, безумовно, програли, оскільки весь зв'язок Aselsan ліг, і тільки техніка Elbit стояла, в результаті чого армія Азербайджану закупила засоби зв'язку Elbit на десятки мільйонів доларів. Незважаючи на стратегічне партнерство Азербайджану і Туреччини, азербайджанці все ж віддали перевагу обладнанню ізраїльської компанії.

До засобів зв'язку Aselsan росіяни ставляться поблажливо: директор програми Центру політичних досліджень Росії по звичайних озброєннях Вадим Козюлін сумнівається, що турецько-українське співробітництво несе якусь загрозу економічним інтересам Росії та її безпеці.

"Туреччина розглядає Україну як союзника у війні проти Росії. Я поки не бачу серйозних військових загроз Росії. Машини, які виробляє Туреччина, не відрізняються високими тактико-технічними характеристиками, але в принципі на азіатському ринку – як дешева і ширпотребна продукція – вони користуються попитом", - заявив він.

Але після короткого екскурсу в історію варто повернутися в сучасність. Демонстрація обладнання Aselsan пройшла наприкінці вересня цього року, а вже на початку листопада з'явився лист Міністерства оборони про те, що єдиним постачальником засобів зв'язку вибрали турецьку компанію - без тендеру, без випробувань, без пропозиції щодо організації виробництва в Україні, без пропозиції про фінансування – всього через 2 місяці після першої демонстрації.

І це незважаючи на те, що пропозиція від Elbit, що готувалась протягом року, з найсучаснішою лінійкою зв'язку вже лежала на столі у генерала Рапка. А в грудні 2016 року Управління зв'язку здійснило впершу закупівлю у турецької компанії на кілька мільйонів доларів.

На користь Aselsan може говорити факт, що обладнання на 30-40% дешевше, ніх аналогічне у великих світових виробників.

Але далеко не на користь України говорить те, що наша, м'яко кажучи, не дуже багата держава готова купувати турецьке обладнання за завищеними цінами, порівнянними з цінами лідерів ринку, а, за скромними підрахунками, йдеться про контракт на 350 млн доларів, з яких 30%, а це понад 100 млн доларів, може осісти в кишенях українських чиновників.

Взаємні претензії

З боку як Aselsan, так і Elbit, спостерігаються елементи інформаційної війни з метою схилити чиновників, відповідальних за закупівлі обладнання, а також громадську думку, до одного з варіантів вибору.

Так, наприклад, представники Elbit стверджують, що Aselsan, наприклад, не хоче розгортати виробництво в Україні. Турки цю інформацію не спростовують, але й не підтверджують протилежне. Відомо лише те, що виробництво Aselsan ніколи і ніде не відкривав, крім самої Туреччини. Трансфер технологій ніколи не робив. Elbit в свою чергу відкривав заводи в 10 країнах.

Аналітики кажуть, що Aselsan намагається постачати в Україну "рації для супермаркетів", оскільки турецьке обладнання не брало участь у серйозних збройних конфліктах, а будь-які зіткнення з реальними бойовими діями показували техніку не з кращого боку. І це схоже на правду.

З боку Aselsan до Elbit набагато більше претензій. Наприклад, стосовно того, що ізраїльські засоби зв'язку не відповідають стандартам НАТО. Перевірено. Відповідають. Продукцію компанії регулярно купує 10 країн НАТО, включаючи Великобританію і Німеччину. Турецькі ж засоби зв'язку армії країн НАТО не купують взагалі.

Друга претензія турків до ізраїльтян у тому, що обладнання Elbit не буде відповідати потребам авіації. Це виглядає як анекдот, оскільки десятки авіаційних платформ в самій Туреччині були обладнані засобами зв'язку Elbit. До того ж, Elbit Systems визнана кращим промисловим підрядником у Airbus Helicopter.

Є і зауваження про те, що нібито ізраїльська техніка не комутується з іншою. Це не так, у чому переконалися вищі чини української армії під час серпневої демонстрації - комутатор TMR з програмним забезпеченням Tiger і IRCS комутує всі засоби зв'язку, що перебувають на озброєнні військових.

Також Туреччина звинувачує ізраїльську компанію у нібито співпраці з Росією, але це взагалі не витримує критики. Акції Elbit котируються на американській біржі NASDAQ, і під час дії санкцій проти РФ продукція компанії навіть теоретично не може поставлятися на російський ринок, чого ніколи не було і у більш спокійні історичні періоди.

Серед інших, також цікаві взаємні звинувачення в тому, що обидві компанії нібито не приїхали на порівняльні випробування техніки, намічені на 26 квітня цього року, хоча компанія Elbit кількома листами повідомила міністра оборони про готовність у будь-який момент приступити до випробувань. А ось представники Aselsan дійсно не приїхали в Київ.

У цілому, при побіжному погляді на моніторинг популярних електронних та друкованих ЗМІ України, можна нарахувати понад 20 неправдивих фактів з приводу технічних засобів, вироблених Elbit.

Що робити?

Ізраїльська сторона запропонувала провести незалежні порівняльні випробування засобів військового зв'язку виробництва Aselsan і Elbit Systems LTD і за результатами прийняти рішення про постачальника устаткування для нашої армії.

Ідею підтримали президент і прем'єр-міністр України. Міністр оборони видав особливий наказ про проведення порівняльних випробувань засобів зв'язку двох виробників Elbit і Aselsan. На офіційних зустрічах міністра з послами Ізраїлю та Туреччини була підтверджена прихильність керівництва країни до прозорості проведення випробувань та тендера.

В МОУ і в РНБО була запропонована методика проведення незалежних випробувань за стандартами НАТО, а також озвучені наміри залучити до випробувань європейських фахівців у галузі військового зв'язку.

Правда, в питаннях проведення порівняльних випробувань ізраїльська сторона зіткнулася з явними інтересами турецької компанії Aselsan з боку голови комітету з питань нацбезпеки та оборони Верховної ради України Сергія Пашинського і генерал-майора, начальника військ зв'язку ЗСУ Володимира Рапка. З тим же завзяттям, з яким колись генерал ратував за покупку ізраїльського обладнання, генерал-майор зараз захищає турків.

Його підлеглі на умовах конфіденційності розповіли, що не раз чули від Рапка фразу: "Я замовник, мені видніше". Начальник військ зв'язку, схоже, забуває, що розпоряджається не особистими грошима, а коштами, виділеними народом України на підвищення оборонної могутності держави, та у разі неправильного вирішення буде відповідальним за життя військовослужбовців, втрачені в разі використання неякісних засобів зв'язку в умовах бойового конфлікту.

Порівняльні випробування з затримкою в місяць повинні початися вже на цьому тижні, про результати яких у ЗМІ буде інформація. Варто сподіватись, що вони пройдуть чесно і відкрито із залученням українських та міжнародних експертів, небайдужих до життя українських солдат. Головне, щоб засоби зв'язку були закуплені якісні та в повному обсязі, адже наша країна хоча б у цьому питанні повинна бути вищою за конфлікти правлячих еліт: на кону життя людей, обороноздатність країни, обмежений бюджет і жодного права на помилку.