Російські сліди нових акціонерів "Альфа-Банку"

Практично непоміченою у ЗМІ пройшла новина про входження фонду MSP Stiftung до складу акціонерів "Альфа-Банку". Люксембурзький фонд повинен зосередити в своїх руках трохи менше 25% фінустанови. Але за вивіскою фонду з карликової держави ховаються вкрай цікаві персонажі з багатою історією в столиці Австрії. Більше того, у цих людей простежуються зв'язки з газовим бізнесом Росії.

У середині листопада прес-служба українського "Альфа-банку" повідомила про розширення складу акціонерів. Люксембурзька фонд MSP Stiftung став власником 9,9% акцій банку. Як йдеться в повідомленні банку, він "створений Мартіном Шлаффом, одним з найбільших австрійських бізнесменів з інтересами у фінансовому секторі та промисловому виробництві".

"Після узгодження операції з регулюючими органами України главою наглядової ради Альфа-банку буде призначений австрійський банкір Мартін Шведлер", - йдеться в повідомленні.

Згідно із заявою голови наглядової ради українського Альфа-банку Петра Авена, надалі фонд MSP Stiftung збільшить свою частку до 24,9%. На його думку, партнерство з одним з найбільших інвестиційних фондів Центральної Європи буде сприяти посиленню позицій на українському ринку, подальшому розширенню ділових зв'язків банківської групи ABH Holdings в європейських бізнес-спільнотах.

На даний момент кінцевими власниками участі в Альфа-банку стали: MSP Stiftung - 9,9%, Михайло Фрідман - 29,62%, Герман Хан - 18,89%, Олексій Кузьмічов - 14,7% і Петро Авен - 11,17%.

Мюслі, газ і адвентисти сьомого дня

Люксембург є улюбленою офшорною юрисдикцією серед пострадянських бізнесменів. Найчастіше такі компанії використовуються для приховування кінцевих бенефіціарів. Так само використання такого роду компаній обумовлено фінансовими потоками між компаніями і цілями консолідації прибутку в необхідній бенефіціарам юрисдикції.

MSP Stiftung абсолютно непримітний. У відкритих джерелах про цей фонд критично мало згадок. У 2007 році він згадується в одному з прес-релізів Єврокомісії у зв'язку з поглинанням компанії French Dailycer Group німецької компанією De-Vau-Ge Gesundkostwerk. Обидві компанії були виробниками круп, готових сніданків. А MSP Stiftung згадувалася як холдинг, яка управляла активами в інтересах церкви Адвентистів сьомого дня.

Сайт банку Sigma Kreditbank AG (Ліхтенштейн), в якому нові акціонери є співвласниками, виглядає гнітюче. По суті, це просто візитка зі стандартними стічними фотографіями. Судячи з усього, це просто банк, що обслуговує інтереси стейкхолдерів фонду і не більше. Він не може йти ні в яке порівняння з масштабами українського «Альфа-Банку», який в середині 2017 року за розміром активів займав 9-е місце (37,602 млрд. грн.) серед 88 діючих у країні банків.

Набагато привабливіше виглядає інший актив фонду - 25% акцій компанії RHI Magnesita NV. Це бразильський виробник вогнетривких матеріалів. Вона котирується на Лондонській біржі і її навіть рекомендують купувати напередодні двозначного зростання в найближчі роки. 2016 рік компанія завершила з валовим прибутком 3,4 млрд. дол.

Кадри Rosukrenergo на затвердженні НБУ

Набагато більш цікавими є особистості, які стоять за фондом. Наприклад, Мартін Шведлер. Як йдеться в повідомленні Альфа-Банку, він "має багаторічний досвід роботи в корпоративних фінансах та інвестиційному банківському бізнесі в таких компаніях, як GE Capital, Raiffeisen Investment AG і Lazard Frères Gestion".

Після погодження його кандидатури Національним банком України він повинен зайняти позицію голови наглядової ради українського «Альфа-Банку». Згідно з даними в профілі Мартіна Шведлера у соціальній мережі LinkedIn, він був членом правління Raiffeisen Investment AG з 2002 по 2011 рік. А потім став виконавчим директором в московському офісі Raiffeisen Investment, де відповідав за угоди M&A і ринки акціонерного капіталу.

Raiffeisen Investment AG раніше була співвласником скандальної компанії RosUkrEnergo, яка займалася поставками газу в Україну. Другим співвласником були структури російського "Газпрому".

Нагадаємо, що в квітні 2006 року Raiffeisen Zentralbank (RZB) підтвердила, що бенефіціаріями 50% частки компанії Raiffeisen Investment AG у компанії RosUkrEnergo AG є два українських громадянина - Дмитро Фірташ (90% акцій) та Іван Фурсін (10%).

Російська газета "Известия", посилаючись на аудиторський звіт Pricewaterhousecoopers, назвала українських бізнесменів Дмитра Фірташа (45%) та Івана Фурсіна (5%) "економічними власниками" половини RosUkrEnergo AG, зареєстрованій у Швейцарії. А цією часткою Rosukrenergo AG за дорученням довірителів управляє Raiffeisen Investment AG. Ці події відбулися як раз коли Мартін Шведлер був членом правління Raiffeisen Investment AG.

Створена в 2004 році RosUkrEnergo протягом 2005 року виступала оператором по транзиту середньоазійського газу в Україну через територію Казахстану, Узбекистану та Росії. Крім того, компанія в координації з ТОВ "Газекспорт" експортувала газ в Європу. А з січня 2006 року RosUkrEnergo виступала ексклюзивним постачальником російського і середньоазіатського газу в Україну аж до газової кризи 2009 року.

Нагадаємо, також, що "Газпром" офіційно повідомляв, що співзасновниками RosUkrEnergo з рівними частками в статутному капіталі - 50% - є компанії Arosgas Beteiligungs Holding A. G. і Centragas Beteiligungs Holding A. G. Якщо перша структура була афиллированна з російським "Газпромбанком", то Centragas згадувався як підконтрольна Raiffesen Investment A. G. У російської монополії стверджували, що не мають інформації про осіб, інтереси яких представляє Raiffesen.

Тож Мартін Шведлер є дійсно цікавим кадром і інвестбанкіром з бездоганним послужним списком, і обширними зв'язками як в Україні, так і Російській Федерації.

Ізраїльський Медведчук з Відня

Ще більш цікавою є постать Мартіна Шлаффа, який підтримував стосунки з Муаммаром Каддафі, Ясіром Арафатом, Башаром Асадом та іншими стовпами близькосхідної політики. Довгий час він брав участь у врегулюванні арабо-ізраїльського конфлікту. Про його рівень свідчить те, що йому вдалося побудувати в партнерстві з Палестинською адміністрацією казино "Оазис" поблизу Єрихона, прямо навпроти табору біженців. Партнером Шлаффа стала компанія, яка частково належала Ясіру Арафату. Франшиза була видана до 2028 року, а компанія була звільнена від податків на 10 років.

Шлафф мріяв перетворити Палестинську автономію в близькосхідний Лас-Вегас. Правда, під час інтифади Аль-Акси у вересні 2000 року палестинці обстрілювали з даху казино поселення Вердед Єрихон, а ізраїльська армія розстріляла будівлю з танків. Всього за два роки казино відвідало близько 800 тис. ізраїльтян, а прибуток закладу склав 328 млн. дол.

Як йдеться в розслідуванні видання Haaretz, Мартін Шлафф народився в родині ортодоксальних євреїв у Відні. Його батько Хаїм Шлафф був успішним бізнесменом і партнером у компанії Роберта Плачека. Вони торгували лісом і папером, в основному, з країнами Варшавського договору. Відень ж був зручною для бізнесу локацією і вважався нейтральним у часи "холодної війни".

Космополітизм Мартіна Шлаффа був оцінений спецслужбами. В деяких джерелах згадується, що, згідно з дослідженнями німецького парламенту Бундестагу, він був неофіційним співробітником спецслужби Штазі (нібито проходив під агентурним прізвиськом Landgraf і номером 3886-86). Його ім'я пов'язане зі справою про зникнення величезних сум грошей з державних рахунків після падіння Берлінської стіни, а також з сумнівною торговельної та приватизаційної активністю в Східній Німеччині. В цей же час у Німеччині знаходився і Володимир Путін.

Не дивлячись на спартанське виховання Мартін Шлафф був прихильником розкішного життя. У 1994 році він купив в Ізраїлі будинок за 7 млн. дол. на 2000 кв. м з ядерним бомбосховищем на 200 квадратів. Всі матеріали, меблі та обладнання для реконструкції ввозила люксембурзька компанія Dohor Establishment.

Пізніше він придбав маєток в одному з найбільш дорогих і красивих районів Відня. За більш ніж 9 тис. кв. м він віддав 15 млн. євро.

Шлафф так само активно брав участь у врегулюванні конфліктних ситуацій у різних країнах. Він часто виступав парламентером при звільнення ізраїльських заручників в Лівії і Палестинській автономії.

За його ж участю вдалося уникнути відкритого конфлікту з молдавським судном "Амальтея". Воно було зафрахтоване сином Муаммара Каддафі для прориву ізраїльської блокади сектора Газа та доставки гуманітарної допомоги населенню анклаву в 2010 році.

Таким чином, склад акціонерів українського "Альфа-Банку" поповнився дуже цікавим акціонером. Якою буде роль Мартіна Шлаффа передбачити досить складно. З урахуванням багатого досвіду одіозного австрійського бізнесмена, він цілком може бути прикриттям для росіян, щоб уникнути прямої прив'язки банку до країни-агресора.