Як Рінат Ахметов вийшов на дореволюційний рівень

Завдяки плідній взаємодії з чинною владою Рінату Ахметову вдалося відновити своє становище. Всього за рік його активи подорожчали на 76% і перевищили 12 млрд дол. Це результат роботи формули Роттердам+.

Nice`n`easy

Президентство Віктора Януковича було дуже сприятливим для Ріната Ахметова. Саме на його президентську каденцію припадають найбільш епохальні успіхи холдингу ДТЕК в енергетиці. З урахуванням того, що Рінат Ахметов стояв біля витоків Партії регіонів і її багаторічним спонсором, в тому числі і завдяки його зусиллям Віктор Янукович став президентом.

Регіонали з успіхом зайняли нішу комуністів і конвертували свій безроздільний вплив у базових регіонах в Донецькій і Луганській областях політичні бонуси. Після образливої поразки в третьому турі в 2004 році, регіонали перегрупувалися і вже в 2010 році привели до влади Віктора Януковича.

Саме в період його перебування на Банковій Рінат Ахметов остаточно завершив вертикальну інтеграцію в енергетичному холдингу. Якщо у Метінвесті базовою формулою є вугілля – кокс – метал, то в генерації електроенергії це вугілля – електроенергія.

Теплова генерація електроенергії була вінцем для вже наявного циклу видобутку вугілля газової та антрацитної групи, а так само ЦЗФів для їх збагачення. У ті роки, треба було дотримуватися субординації. Якщо Сім'я Віктора Януковича зосередилася на нижній частині ланцюжка, то Рінат Ахметов будував весь цикл.

Підконтрольна Олександру Януковичу ДФРЦ контролювала ряд ЦЗФів на Донбасі, зосередилася на доданій вартості, одержуваній з нелегальних копанок, спалюючи суміш лівого вугілля з здобутим на шахтах на державних і сімейних ТЕС. На відміну від них, ДТЕК цілеспрямовано збирав під себе вугільну генерацію.

Спочатку, ДТЕК в 2011 – 2013 роках брав участь у конкурсах з приватизації теплових електростанцій. Звичайно, називати це "конкурсами" було би блюзнірськи. В умовах приватизації були виписані такі обсяги видобутку енергетичного вугілля, що, по суті, ніхто, крім ДТЕК витягнути ці обсяги не міг. Судомні спроби інших компаній щось купити більше походили на невмілу імітацію. Тому що всі прекрасно розуміли, що відбувається, і хто повинен купити теплові електростанції.

Завдяки адмінресурсу, який Ахметов отримав з приходом до влади Віктора Януковича, ДТЕК без конкуренції придбав контрольні пакети акцій найбільших генеруючих компаній. У тому числі – "Західенерго".

Ця компанія примітна тим, що управляє Бурштинською ТЕС – станцією, робота якої ще з 2002 року синхронізована з Європейською енергосистемою. Зараз експортувати електроенергію з України може будь-яка компанія, що одержала ліцензію. Проте робити цю електроенергію будуть виключно станції ДТЕК. Результатом стала переважна монополія в експорті.

Приватизація йшла настільки успішно, що поставленому на чолі тодішньої НКРЕ Сергію Тітенку навіть довелося поквапитися і підняти обмеження на концентрацію генеруючих потужностей з 25% до 33%. Обурення громадськості на цю тему йшли фоном і ні до чого не приводили. Так за Януковича завершилася повна вертикальна інтеграція холдингу від виробництва вугілля до продажу електроенергії через компанії, що знаходяться у власності.

Зараз ДТЕК Енерго – абсолютний монополіст у сфері теплової генерації. В руках холдингу зосереджено 86% видобутку енергетичного вугілля за підсумками 2017 року, і більше 80% теплової генерації на восьми своїх ТЕС за підсумками 2016 року. Також ДТЕК експортує 99% електроенергії і володіє кількома розподільчими енергокомпаніями.

Ще однією забавкою Ріната Ахметова стала відновлювана енергетика. Її, як і теплову генерацію, поділили по-братськи. Сонячними електростанціями займався Андрій Клюєв, вітряними – Рінат Ахметов.

Історія з альтернативкою хоч і не порівнянна за масштабами з тепловою генерацією, але теж вельми симптоматична. У першу чергу тому, що завдяки всесильному парламентському лобі обидва олігархи, фактично, створили собі виняткову економічну зону. У 2010 році вони добилися прийняття змін до закону про електроенергетику. Ними для проектів, введених в експлуатацію після 1 січня 2013 року, передбачалися вимоги щодо локалізації обладнання.

Суть цих змін полягала в тому, що по ряду комплектуючих дотримати ці вимоги не представлялося можливим. Ці поправки просто закрили хвіртку можливостей для входу в ринок на тому етапі. Андрій Клюєв вибудував свій ДТЕК на китайських сонячних панелях, а Рінат Ахметов - на вітротурбінах Vestas. Зелений тариф для сонячних електростанцій становив більш 5 грн/кВт, для вітряних – 1,22 грн/кВт. Цей альтернативний заповідник пішов під ніж чи не першим.

Позбавлення деолігархізації

Втеча Віктора Януковича в Ростов і початок АТО в Донецькій і Луганській областях сильно змінило становище Ахметова і ДТЕК. По-перше, на контрольованих територіях залишилися багато підприємств і Метінвесту і ДТЕК. По-друге, з відбиранням Автономної Республіки Крим було втрачено Крименерго. По-третє, завершився режим найбільшого сприяння для всіх бізнесів у владі. Екс-регіонали були серйозно потіснили у владі, хоча їм вдалося зберегти значну фракцію у Верховній раді.

Все ускладнювалося ще й тим, що за даними багатьох українських ЗМІ Рінат Ахметов мав ресурс зупинити суспільно-політичну детонацію в Східних областях, але не пішов на це. На відміну від більш авантюрного Ігоря Коломойського, який зайняв пост голови ОДА в Дніпропетровській області. Ахметов же, навпаки, дистанціювався від конфлікту, займаючи вичікувальну позицію. Не виключено, що регіонали розраховували, що він не переросте до гострий збройний конфлікт і дозволить відіграти політичну ситуацію на легітимних виборах.

Але бізнес Ріната Ахметова опинився під серйозним тиском. Першими під ніж пішли дотаційні сертифікати, які робили вигідним експорт електроенергії в Європу. Потім у ДТЕК "віджали" контракт на імпорт електроенергії в Україну і Крим, який в результаті підписали державні "Укрінтеренерго" Інтер РАО ЄЕС.

Після цього, глава НКРЕ Дмитро Вовк дозволив не відшкодовувати компаніям ДТЕК вартість електроенергії, спожитої в зоні АТО. Ще трохи пізніше зелений тариф зменшили на 50%.

Не ладилося у ДТЕК і з вугіллям. Тут в авангарді конфлікту виявився Володимир Демчишин, який тоді обіймав посаду міністра Міненерговугілля, а зараз працює в наглядовій раді "Нафтогазу".

Профільне міністерство увійшло в тривалий клінч з ДТЕК в питанні ціноутворення. Ціна питання: 400 грн на тонні. У ДТЕК вважали, що вона повинна була коштувати 1500 грн, а Володимир Демчишин – 1100 грн.

За оцінками американського журналу Forbes, трохи більше ніж за рік з моменту втечі Віктора Януковича, статки Ахметова зменшилася майже в два рази: з 12,5 млрд доларів до 7,2 млрд доларів.

Дуже часто основна увага з питання ДТЕК приділяється вугільної частини бізнесу: звідки везли вугілля під час активних бойових дій, скільки човнів південноафриканського прийшло в порт "Южний", скільки вугілля завезли з території Російської Федерації. Але був ще один дуже цікавий фронт - ДТЕК Нафтогаз.

Ця частина бізнесу теж потрапила під активну роздачу з боку силовиків. Компанія "Нафтогазвидобування", яку контролює ДТЕК, була ще цікава тим, що видобувала понад 1 млрд куб. м газу і забезпечувала їм металургійний бізнес.

Генеральна прокуратура України в 2015 році тричі отримувала в Печерському райсуді міста Києва постанови про арешт рахунків компанії та заборону на реалізацію продукцію. На завершальній стадії конфлікту "Нафтогазвидобування" вже не могла піднімати видобутий газ зі сховищ і у компанії пішли на призупинення виробничої діяльності. А зупинка видобутку газу зі свердловин призводить до зниження її дебетів.

Приводом для порушення кримінальної справи став зниклий на той момент без вести Олег Семінський. Він був генеральним директором "Нафтогазвидобування", який здійснював оперативне управління компанією. На початку 2012 року він пропав, в ГПУ вирішили вважати Семінського убитим і порушили кримінальну справу.

В "Нафтогазвидобування" кажуть, що часті перевірки силовими відомствами почалися ще влітку 2014 року. Перші спроби заблокувати діяльність компанії у зв'язку з розслідуванням справи Семінського почалися в кінці березня 2015 року. Приблизно в цей час - 10 лютого - Віталія Ярему на посаді Генпрокурора змінив Віктор Шокін, якого вважали людиною президента.

Друга спроба заблокувати роботу здійснена рівно через місяць - в кінці квітня. Це сталося відразу після бурхливих шахтарських акцій, організованих компанією ДТЕК разом з Незалежною профспілкою гірників.

Результатом акцій стала ще одна справа, правда, вже з боку СБУ на чолі з лояльними президентові Василем Грицаком, яка запідозрила ДТЕК у фінансуванні протестів.

Третій раз ГПУ звернулася з клопотанням про арешт рахунків і заборону реалізації продукції 29 травня 2015. Печерський суд це прохання задовольнив. Паралельно на початку квітня Генпрокуратура почала процес скасування приватизації 25% "Дніпроенерго", який у свій час придбала ДТЕК. До того моменту посаду Генпрокурора зайняв вже Юрій Луценко. Пізніше, в листопаді 2017 року екс-слідчий ГПУ Дмитро Сус заявить, що саме Луценко давав йому вказівку закручувати гайки у справі "Нафтогазвидобування".

ГПУ дуже сподобалася тема зникнення Семінського тому, що через рік після його зникнення ДТЕК купив 25% частку в цьому бізнесі, а пізніше встановив контроль над компанією. Рінат Ахметов нібито виступив третьою стороною в конфлікті тодішніх акціонерів: Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського. Пікантності справі додавало те, що чинний президент у минулому був співвласником цієї компанії.

Як стверджував депутат-утікач Онищенко, який залишається під слідством НАБУ, Петро Порошенко пропонував вирішити проблеми "Нафтогазвидобування" за 200 млн доларів, хоча сама компанія на той момент коштувала близько 300 – 350 млн грн. Насправді ж, це була не пропозиція про покупку, а розкрита двері до широкого компромісу з цілого ряду питань, і Роттердам+ став значною їх частиною.

Золоті гори для ДТЕК

Як ми можемо судити зараз, пошук компромісу відбувся. Вже навесні 2015 року Олег Семінський знайшовся. Три роки він сидів на ланцюгу на дачі під Києвом. Дав інтерв'ю, звинуватив у всьому Миколу Рудьковського, і знову зник. Той же Дмитро Сус заявив, що Семінського могли б і не знайти: якби не було на те волі вищого керівництва.

Справи ГПУ, що стосувалися його вбивства швидко розсмокталися. Суд розблокував рахунки "Нафтогазвидобування", компанія змогла підняти видобутий газ. А НКРЕКП під керівництвом того ж Дмитра Вовка, який зрубав "зелені тарифи", затверджує формулу Роттердам+, яка за щасливою випадковістю дає ту ціну, яку вимагав ДТЕК. Це підвищує рентабельність бізнесу олігарха.

У березні 2017 року ДТЕК збільшує свою частку в "Нафтогазвидобування" до 75% і у жовтні 2018 року публічно відхрещується від участі в приватизації "Центренерго", яке входить в орбіту впливу Ігоря Кононенка.

Справи йдуть зовсім непогано – в останньому рейтингу ста найбагатших українців Рінат Ахметов знову займає першу сходинку. Його статки оцінюють у 12,2 млрд дол. Тобто власник ДТЕК "дореволюційний" рівень вже вийшов, в той час як українській економіці з темпами цього року залишилося ще близько 20 років.

Попереду нас чекає прекрасний новий світ – влітку наступного року відбудеться лібералізація ринку електроенергії. У такій ситуації завжди згодиться концентрація значної частини генерації і повний контроль над розподільними мережами, які приватизовані енергохолдингом ДТЕК.