П'ять ключових помилок власників, через які тваринницький бізнес стає збитковим
Незважаючи на високий потенціал аграрної галузі України, один з його найважливіших секторів - великотоварне тваринництво - перебуває не в найкращому становищі. Поодинокі великі агрохолдинги вирощують свиней і корів з прибутком. Основна ж маса крупних, середніх і дрібних ферм працюють в нуль або зазнають збитків. Причому, ці підприємства є постачальниками сировини чи не для 80% переробників. Ось кілька головних помилок власників бізнесу, які призводять до мільйонних втрат і розчарування в перспективах тваринництва як такого.
У всіх проблемах звинувачують засилля імпорту і дотації Євросоюзу
Практика пошуку «зовнішнього ворога» для відволікання уваги від власних проблем характерна не тільки для великої політики, а й для бізнесу. Лобіювати загороджувальні мита або повну заборону на імпорт м'яса, молока та продуктів з них куди простіше, ніж розвивати власне виробництво за європейськими стандартами.
Прикриваючись розмовами про низьку якість імпортної продукції, товаровиробники замовчують, що і серед вітчизняних компаній є безліч бракоробів. Більше того, багато хто з них, а також ряд супермаркетів і переробників, якраз і закуповують імпортне неякісне м'ясо - і переробляють його.
Читайте також: Поголів'я ВРХ в Україні за 8 місяців 2013 р. збільшилося на 2,8% - до 5,29 млн голів
Часто побоювання з приводу неконкурентоспроможності вітчизняних виробників аргументуються великими обсягами дотацій в ЄС. Однак дотацій на свинарство в ЄС немає. Для виробництва молока в Європі взагалі треба щороку купувати ліцензію на чітко визначений обсяг (квоту). Це правило буде діяти до квітня 2015 р. Але наш досвід роботи показує, що завдяки ефективному використанню кормів, профілактиці захворювань, контролю ефективності осіменіння із налагодженим обліком, собівартість тієї ж свинини в Україні може бути навіть нижчою, ніж в Європі з урахуванням дотацій. Наприклад, з сьогоднішніх 13-16 грн собівартість може знизитися до 9-11 грн при 11 грн за кілограм свинини в ряді країн ЄС.
Сподіваються на лобістів підвищення закупівельних цін
Однією з ключових причин збитковості тваринницького бізнесу називають низьку закупівельну ціну на сировину. Об'єднання тваринників на різних рівнях розгойдують тему підвищення цієї ціни для виведення бізнесу своїх підопічних «хоча б у нуль».
Підіграє таким настроям і ринок. Наприклад, вітчизняним молокозаводам критично не вистачає того молока, яке виробляють їх постачальники - середні і дрібні ферми та населення. Природно, вони готові переплачувати. Тим більше, коли їх до цього підштовхують.
Однак безпідставне (без поліпшення якості , реального збільшення витратної частини) підвищення цін - це шлях в нікуди. Такі заходи відразу позначаються на кінцевій продукції - ковбасах, сирах та інших продуктах переробки м'яса та молока. І ось тоді вже про їх конкурентоспроможність в порівнянні з європейцями говорити не доведеться.
Читайте також: У 2013 р. в Україні планують виробити сільгосппродукції на 6% більше, ніж у 2012 р., - на 236 млрд грн
Чи є альтернатива? Ми запропонували одному зі своїх клієнтів - комбінату «Придніпровський» (ТМ «Злагода») налагодити роботу з постачальниками через сервіс. Ми допомагаємо виробникам молока з виявленням і профілактикою захворювань у тварин, налагоджуємо систему управління, регулюємо кормову базу. У результаті молока стає більше, воно дешевшає - виграють і постачальник, і переробник.
Занадто довіряють менеджменту
У 90 % випадків, коли ми приходимо на тваринницьке підприємство і проводимо аудит, нам доводиться настійно рекомендувати власнику попрощатися з менеджментом.
Брак освіти, відкати від постачальників кормів і ветеринарних препаратів, надмірне використання антибіотиків, сірі схеми продажів живого поголів'я, м'яса і молока - це далеко не повний перелік тих проблем, які полегшують гаманець власника на сотні тисяч гривень на рік.
Читайте також: Українські аграрії починають оптимізувати управління своїми активами, - експерт
У одного з наших клієнтів - свинарського комплексу - керуючий за рахунок незрозуміло яких операцій всього за рік-півтора роботи (до нашого приходу ) встиг побудувати собі аналогічний комплекс у сусідній області. Ферма при цьому залишалася формально збитковою.
Інший клієнт, незважаючи на збитковість бізнесу, пішов на поводу у менеджменту і почав розширення. В результаті неефективно стало працювати вже два свинокомплекси, а щомісячні збитки просто подвоїлися.
Не ведуть облік
Як би дивно це не звучало, але більшість середніх і дрібних підприємств, незважаючи на те, що вони належать народним депутатам або входять до аграрні підрозділи найбільших фінансово-промислових груп, свинок рахують «на око». Відсутність нормальної системи обліку призводить до того , що менеджмент так само «на око» планує приріст поголів'я, закупівлю і витрати кормів і ветеринарних препаратів.
Як правило, ні керуючий, ні тим більше власник не скажуть, скільки поросят і якого віку у них є в даний момент часу, скільки вони важать і скільки споживають корму. Адже якщо не виростити порося до 100-110 кг за 6 місяців - далі сенсу його відгодовувати немає - він буде працювати тільки в збиток. В Україні в середньому відгодовують до такої ваги 9 місяців, тобто, свідомо третину часу вганяють себе в мінус.
За наявності автоматизованого обліку і програм на основі платформи 1С, синхронізованих з бухгалтерією, таких випадків просто не може бути. Кожне порося враховується і супроводжується від народження до самого продажу. Це дозволяє здійснювати довгострокове планування, чого на багатьох фермах сьогодні немає.
Фетишизують якийсь «данський» , «голландський», «французький» або якийсь інший «таємний» досвід, але при цьому скептично ставляться до нових технологій
Наші фахівці протягом тривалого часу досить глибоко вивчали досвід роботи фермерських господарств і промислових виробників у різних країнах світу. Висновок, який вони зробили, може здатися єрессю багатьом гуру агробізнесу: ніяких «датських» або «голландських» секретів або методів вирощування свиней або корів не існує.
Є кліматичні особливості, а також місцевий попит на той чи інший вид м'яса, до яких пристосовують різні породи тварин. Технологія ж скрізь однакова: правильне раціональне годування, комфортне зміст, профілактика захворювань, облік і максимально ефективні технології.
Наприклад, Європа вже давно перейшла на рідке годування свиней. В Україні на цій технології працюють тільки три підприємства - два дрібних і один великий холдинг.
Читайте також: Рівень рентабельності сільського господарства України в 2012 р. склав 18%, - Мінагрополітики
Рідкий корм виробляють на основі спиртової барди - відходів спиртової галузі, які у нас просто викидають. Тут одразу знижується собівартість. Адже поліпшуються характеристики м'яса, вам не потрібна окрема система напування. Та й від коливань ринку зернових (за які йде неабияка боротьба) ця сировина не залежить. Комбікормовий завод не потрібен - не потрібно інвестувати в нього мільйони.
Крім того, жарким літом свині споживають сухі корми на рівні 50% від норми. А значить не ростуть, простоюють. З рідким годуванням споживання корму практично не зменшується, а значить прирости високі протягом усього року. В ідеалі біля спиртзаводу повинен стояти свинокомплекс, який споживатиме рідкі корми, а свині будуть рости без витрат.
Однак, розповідати нашим фермерам про цю технології сьогодні - це все одно, що в XVIII столітті розповідати про космічні кораблі. І причина не тільки в лобізмі виробників «традиційного» обладнання, а й у консерватизмі самих господарів бізнесу, що часто елементарно бояться змін, зважаючи на власний неширокий кругозор.
Що в підсумку призведе до неконкурентоспроможності вітчизняного тваринництва в умовах Зони вільної торгівлі з Євросоюзом.
Микола Бабенко, генеральний директор ТОВ «Центр підвищення ефективності в тваринництві», спеціально для РБК-Україна
