Проти "руского міра". Як Труханов зміг виграти вибори в Одесі

Місцеві вибори в Україні вже фактично закінчилися, але обговорення виборчої кампанії триває повним ходом. Однією з найбільш напружених точок на карті виборів стала Одеса, де чинний мер Геннадій Труханов зміг переобратися на новий термін. Про те, як Труханова оперативно змінювали позиціонування, як він зміг залучити на свою сторону проукраїнський електорат і чим одеський кейс цікавий для південно-східних регіонів – в матеріалі РБК-Україна.

У першому турі виборів мера в Одесі більше всіх голосів набрав нинішній градоначальник, лідер партії "Довіряй справам" Геннадій Труханов – 38,4%. Разом з ним у другий тур виборів вийшов кандидат від "Опозиційної платформи - За життя" Микола Скорик з результатом 19,5%. Третє місце досить несподівано посів представник "Європейської солідарності" Петро Обухів (11,5%), який випередив кандидата від "Слуги народу", відомого коміка Олега Філімонова (10,1%).

Ставка на "сітки"

Другий тур виборів мера в Одесі був призначений на 15 листопада, вже через три тижні після першого. При таких стислих строках для кожного з кандидатів на перше місце виходила правильна тактика мобілізації "свого" виборця.

Звичайно, на користь Труханова грала дворазова перевага над Скориком за підсумками першого туру. З іншого боку, за Скориком стояв величезний фінансовий, медійний та організаційний ресурс ОПЗЖ, наявність безлічі ВІП-агітаторів з-поміж нардепів тощо. До кампанії залучили навіть російський телеканал НТВ, який випускав "чорнушні" сюжети проти Труханова. Та й сам Скорик досить відомий в Одесі, у свій час очолював облраду та облдержадміністрацію.

Але штаб Скорика повів кампанію досить шаблонно, просуваючи загальні тези, якими ОПЗЖ оперує на всеукраїнському рівні, під розмитим слоганом "Повернемо Одесі справедливість".

Крім того, команда Скорика отримала і звинувачення в організації "сіток" по скупці голосів та інших технологій фальсифікації виборів. Буквально напередодні другого туру СБУ спільно з поліцією провели обшук в офісі екс-нардепа Дмитра Голубова, який підтримав Скорика на цих виборах, і знайшли там сотні бюлетенів з уже проставленими "хрестиками" за кандидата від ОПЗЖ. А при підрахунку голосів у багатьох бюлетенях було проставлено нестандартні знаки навпроти прізвища Скорика – наприклад, цифра "9". Це також вважається ознакою "керованого" голосування на виборах. У команді Скорика всі звинувачення, безумовно, заперечують.

У цілому, в українських реаліях будинкові "сітки" давно стали популярною, можна навіть сказати, класичною політтехнологією, яка регулярно приносить успіх на виборах – за умови, звичайно, що кандидат або партія володіють достатньою кількістю грошей і людським ресурсом. А боротися з сітками в містах, де є щільна багатоповерхова забудова, практично неможливо. На місцевих виборах їх роль підвищується, оскільки явка зазвичай нижче, отже, питома вага "простимульованих" виборців збільшується і часто стає визначальним чинником для загального результату кампанії.

Несподівані союзники

Словом, напередодні другого туру виборів перед командою Труханова стояли досить серйозні завдання. Особливість нинішніх виборів в Одесі була і в тому, що тут протистояли один одному два кандидати, які грають на загальному проросійському електоральному полі.

Труханов вперше обрався мером навесні 2014 року, незабаром після Революції гідності і в період активного розгойдування Росією ситуації в південно-східних регіонах України. Для Одеси ті часи, безумовно, запам'яталися насамперед подіями 2 травня, які завдали місту важку травму і досі постійно згадуються місцевими політиками і рядовими громадянами.

Зрештою, "підірвати" Одесу у Кремля так і не вийшло. Місто, в тому числі після приходу Труханова до влади, зуміло зберегти мир і не довести справу до створення якихось "псевдореспублік". При цьому сам одеський мер заробив репутацію проросійського політика.

Справді, його риторика дуже розходилася з домінуючуми після Революції гідності трендами, приміром, декомунізацією. Труханов все-таки залишився вірним ціннісним установкам, які більш характерні для Одеси, що входить в умовний проросійський, або, грубіше кажучи, "ватний" пояс країни.

Звісно, це зробило міського голову об'єктом жорсткої критики з боку багатьох ЗМІ і націоналістичних організацій Одеси, хоча високий рейтинг він все ж зберіг. І шляхом цього зміг переобратися мером у 2015 році вже в першому турі, з великим відривом обігнавши Сашу Боровика, який входив в команду Михайла Саакашвілі.

Судячи з підсумками другого туру, в ОПЗЖ вийшло "відпрацювати" тільки один з чотирьох районів Одеси, Київський, де розрив між конкурентами склав лише 158 голосів. В цілому ж, Труханов здобув впевнену перемогу, набравши 54,3% голосів проти 42,2% у Скорика.

Труханов під час голосування на місцевих виборах 25 жовтня
(фото: прес-служба)

Домогтися загального успіху вдалося шляхом двоходової комбінації, яку провели технологи Труханова з компанії GN consulting. Так, у першому турі лояльні до міської адміністрації медіа забезпечили широкий доступ до аудиторії для кандидата від "ЄС" Петра Обухова. "ЄС" також безперешкодно розміщувалася на бордах, які контролюються міською адміністрацією.

Причина лояльності міської влади стала зрозуміла у другому турі. Риторика Обухова і його прихильників різко змінюється. На зміну критиці роботи діючого мера приходить заклик не допустити до влади ОПЗЖ в особі Скорика – значить, голосувати за Труханова як єдину альтернативу. В підтримку Труханова відкрито висловилися багато відомих в Одесі лідерів думок з бездоганно проукраїнською позицією.

"Сьогодні Труханов зрозумів, що йому невигідно відкривати двері перед росіянами. А ОПЗЖ буде тягнути нас в російський світ. І це реальна небезпека. Я піду і проголосую за Труханова і проти Скорика", – написав директор Художнього музею Олександр Ройтбурд.

"Боротися з косяками Труханова набагато легше і простіше, ніж зі Скориком, за яким стоїть парламентська фракція, а за нею Путін", – заявив відомий у місті активіст Марк Гордієнко.

На образ "захисника Одеси" активно працював і сам Труханов, розмістивши борди із закликом до виборців вибирати між Одесою та Донецьком, миром і війною. В те, що за Труханова, з усіма його недоліками, Одеса точно не повторить долю Донецька з Луганськом, повірили і проукраїнські виборці. Які в таких містах, як Одеса, зазвичай більш політично активні, ніж проросійська більшість, і більш дисципліновано ходять на вибори – що робить їх підтримку особливо цінною в умовах загальної низької явки.

Але розкрутити наратив про те, що Труханов тепер перетворився на українського націоналіста, в опонентів ледве були шанси. Так, незадовго ще до першого туру виборів мер зробив крок у бік проросійського електорату, вирішивши повернути проспекту Небесної сотні стару назву – проспект Жукова.

До того ж Труханову вдалося отримати публічну підтримку з боку проросійського табору. Наприклад, від головного редактора видання "Таймер" Юрія Ткачова або одного з лідерів руху "Куликове поле" Моріса Ібрагіма.

За короткі терміни технологи мера змогли представити виборцю кардинально оновленого Труханова. Замість колишнього офіцера радянської армії, підозрюваного в наявності російського паспорта, чинний мер перетворився мало не в останній оплот української Одеси перед загрозою приходу "руского міра" в особі ОПЗЖ. Труханов опинився якраз на перетині патріотичної та проросійської осей, фактично витіснивши Скорика виключно в нішу найбільш войовничо налаштованого, ортодоксального проросійського електорату.

Цей досвід представляє великий інтерес для багатьох міст південно-східної України. На виборах там нерідко сходяться пара відверто проросійських кандидатів. І вся кампанія зводиться виключно до примітивного обливання один одного компроматом, змагання в тому, хто більше любить російську мову, і споруді більш потужної, ніж у конкурентів, "сітки" по скупці голосів. Про проукраїнський електорат фактично ніхто не думає. Так, безумовно, тут його менше, ніж проросійського електорату. Але він все ж є, і в умовах невисокої явки і невеликого розриву між конкурентами саме мотивований проукраїнський виборець може вирішити долю виборів.

Безумовно, одеський досвід не можна просто механічно скопіювати – штаб зобов'язаний ретельно проаналізувати електоральні настрої в конкретному місті, щоб навпаки, не нашкодити своєму кандидатові, зменшивши його електоральне ядро. Але у випадку з Одесою і Трухановим розрахунок, безумовно, виправдався.

Крім того, штаб приділив велику увагу і явці на другий тур. Традиційно виборець проявляє менший інтерес до місцевих виборів, ніж національних, особливо, якщо проводиться другий тур. Тим більше в період пандемії коронавірусу.

Штаб Труханового зробив особливу ставку на мобілізацію молодих одеситів, які раніше були в цілому критично налаштовані до Труханова або взагалі не ходили на вибори. Залучити їх на дільниці вдалося шляхом правильного підбору каналів комунікації. Місце партійних газет, які молодь зовсім не "чіпляють", у соцмережах були запущені сатиричні ролики з мальованою анімацією і з прицілом на "вірусне" поширення.

В результаті явка в другому турі виборів була нижче, ніж у першому, лише на 4%. У місцевому комітеті виборців України визнали, що вона виявилася вищою, ніж очікувалося. І це стало ще одним фактором спільної перемоги Труханова.