Програний поєдинок Сущенка

Право – це не тільки логіка, але й етика. Юридична спільнота України ніколи не була однорідною у сприйнятті цієї тези. В академічних колах вона здається безперечною, тоді як серед більшої частини юристів-практиків давно домінує єзуїтська максима "мета виправдовує засоби".

В результаті за Баришівський суд відповідає вся судова система, за кожного затриманого на дачі хабара адвоката – вся адвокатура. Але життя показує, що і в академічних колах конкретні особисті інтереси часто переважають над правильними, але абстрактними постулатами.

Найважливіший орган

11 червня президент Зеленський скасував призначення Андрія Василенка та Михайла Ісакова на посади Вищої ради правосуддя (ВРП) і оголосив новий конкурс на їх посади. Провів президент ці кадрові перестановки в головному органі суддівського управління шляхом скасування указів свого попередника від 13 травня 2019 року, теж виданих у результаті проведеного конкурсу.

Вища рада правосуддя – це орган, який повинен забезпечувати незалежність судової влади, а також відповідає за її кадровий склад. ВРП приймає рішення про призначення, переведення та звільнення кожного судді в країні. ВРП дає згоду на затримання і арешт судді в разі вчинення злочину, притягує суддю до дисциплінарної відповідальності. Незалежність ВРП – гарантія незалежності всієї судової влади.

Це добре розуміють юристи – і теоретики, і практики. Свого часу до складу Вищої ради юстиції (попередник ВРП) при Януковичі входили такі видатні юристи, як Віктор Пшонка, Ренат Кузьмін, Володимир Колесниченко, Андрій Портнов, Сергій Ківалов. Саме з допомогою ВРЮ, як кажуть, Портнов і ко збудували для свого, нині втікача, а тоді – всемогутнього, шефа систему владної вертикалі в судах.

Ця вертикаль найяскравіше проявила себе під час Майдану, коли людей масово калічили, вбивали і кидали у в'язницю за участь в акціях протесту. І тепер хтось хоче продати Зеленському ту ж формулу влади.

Як звільнили членів ВРП

Конституція і закон про Вищу раду правосуддя містять чіткі вимоги до процедури і підстав звільнення члена ВРП. Оскільки таких законних підстав не знайшлося, в офісі президента Зеленського вирішили "пройти по бездоріжжю": не звільняти членів ВРП, а взяти та й скасувати укази про їх призначення. Іншими словами, зробити вигляд, що й не призначалися Ісаков та Василенко на посади, це був міраж! Оптичний обман зору.

Мета, на думку авторів цієї схеми, виправдовує засоби. Але от невдача: незграбна схема ця використовується не перший раз. І вигадали її при колишньому президенті Ющенку і заступнику глави його адміністрації Пукшині - не чужій людині для нинішнього керівника офісу президента Андрія Богдана.

Тому в офісі Зеленського не можуть не знати, що Конституційний суд ще в 2009 році на прикладі кадрових мистецтв імені Ющенка-Пукшина вирішив, що акти про призначення посадових осіб вичерпують свою дію фактом їхнього виконання і не підлягають скасуванню.

Не можна сказати, що не призначалась така людина. Можна тільки звільнити на законних підставах, якщо вони є. І незаконність указів про звільнення членів ВРП очевидна кожному юристу – і практикам, і теоретикам. Мета їх видання – теж.

При чому тут етика

ВРП при розгляді будь-якого кадрового питання в судовій владі вирішує: чи відповідає суддя критеріями не тільки професіоналізму, але і етики. Тому очікується, що члени ВРП самі будуть не тільки юристами вищого класу, але і еталоном дотримання етичних правил.

В комісію, яка повинна відбирати кандидатів у члени ВРП, Зеленський призначив п'ять осіб: Миколу Оніщука, ректора Національної школи суддів, Ольгу Поєдинок, доцента кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка (у попередній комісії був Володимир Буткевич, колишній багаторічний завідувач цієї ж кафедри і суддя Європейського суду з прав людини), і Володимир Сущенко – голова правління громадської організації "Експертний центр з прав людини". Цим призначенням можна було б порадіти.

Крім того, до комісії потрапив Юрій Волошин - декан факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету. Як юрист він за межами НАУ маловідомий, як видатний льотчик – теж. Але ця невідомість з лишком компенсується славою останнього члена комісії.

За відбір найкращих із кращих юристів і моральних авторитетів, які будуть формувати суддівський корпус і стежити за його професійною та етичною чистотою буде Олександр Пасенюк.

Олександр. Михайлович. Пасенюк.

У вузьких колах – людина широко відома. Для широкої аудиторії, можливо, потрібні пояснення.

Не секрет, що показник ефективності боротьби з корупцією в судовій системі завжди коливався в районі нульової позначки, з одиничними стрибками стрілки приладу вгору. Найпомітнішим стрибком цієї стрілки вгору досі залишається "справа Зварича", колишнього голови Львівського апеляційного адміністративного суду, затриманого в 2009 році і згодом засудженого до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна за отримання хабара в особливо великих розмірах.

І ось через 10 років в комісію по відбору членів ВРП призначається Олександр Пасенюк. У 2009 він був головою Вищого адміністративного суду України. "Суддя-колядник" Зварич, як він стверджував, саме через Пасенюка передавав в секретаріат президента Віктора Ющенка 120 тис. доларів за своє призначення на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду, та інші аналогічні "подарунки".

Докладно про це писало "Дзеркало тижня". Після Революції гідності Пасенюк був звільнений за порушення присяги з посади судді Конституційного суду України, але потім відновлений судом з виплатою солідної грошової компенсації за вимушений прогул.

В липні 2016 Верховна рада знову звільнила Пасенюка у зв'язку з досягненням 65-річного віку. І знову Вищий адміністративний суд, головою якого раніше був Пасенюк, у квітні 2017 скасував цю постанову на тій підставі, що Пасенюк подав заяву не про звільнення, а про відставку — тобто повинен бути звільнений із збереженням звання "суддя у відставці", колосальною пенсією і численними пільгами. Хай живе наш суд, найгуманніший і одночасно найбільш непідкупний суд в світі!

Етична масовка

Судячи з усього, саме Олександру Михайловичу, як перевіреному ще при Ющенку бійцеві, і довірено зараз відбирати членів ВРП. Можливо, якось буде впливати і Оніщук – корисний будь-якій влади. З Пасенюком їх об'єднує минуле в Міністерстві юстиції, де починали при одному й іншому з них свою державну кар'єру і Андрій Богдан, і його нинішній заступник Руслан Рябошапка.

Решті ж буде відведена роль масовки, яка своїми видовищними танцями буде створювати правильний фон. Процес рейдерського захоплення ВРП повинен мати видимість легітимності. При цьому цільовій аудиторії подаються чіткі сигнали.

Так, можна припустити, що укази про призначення Василенка і Ісакова скасовані з явним, нахабним і грубим порушенням закону. Але це, очевидно, зроблено навмисно – подати сигнал, що за тією ж логікою можна скасувати і призначення будь-якого судді, чиє рішення не сподобається владі.

Так, в очах професійного співтовариства робота Поєдинок, Сущенка, Оніщука в комісії, яка створена як наслідок явного, нахабного, брутального порушення закону виглядає як мінімум неетично, а взагалі – просто як зрада, співучасть в атаці на незалежність судової влади. Поєдинок, Сущенко, Оніщук та інші члени комісії, очевидно, фактично погодилися допомогти незаконно прибрати неугодних конкретним людям в оточенні Зеленського членів ВРП.

Вони не знають про рішення Конституційного суду про незаконність таких указів? Звичайно, знають. Але і тут подається сигнал – дивіться, навіть поважні люди плювати хотіли на закон і етику, якщо вони не збігаються з їх особистими інтересами.

Так, історія Пасенюка добре відома. І ті, хто готував указ про його призначення в конкурсну комісію, знали, яку реакцію вона викличе в професійних колах. Але і в цьому є свій сигнал: дивіться - нам все одно.

Ось тут би, наприклад, Володимиру Сущенку або Ользі Поєдинок сказати своє слово про етичну сторону участі у заповненні вакансій, "відкритих" не лише неетичним, але і явно незаконним способом в органі, який контролює суддівську етику. Але Сущенко замість цього обирає посаду голови комісії.

Хай і ширма, але як читається назва посади! Цілі виправдовують засоби. І якщо етики не можна очікувати навіть від тих, хто відбирає суддів над суддями, а "моральні авторитети" знову виявляються порожнім "фейком", то логіка Баришівського суду перестає здаватися спірною.