Проблеми життя в новобудовах області: де і як вчитися дітям

Для багатьох українців покупка квартири стає одним з важливих питань у житті. Нова квартира - це нові перспективи для людини і членів її сім'ї. Для більшості - це місце, де зростатимуть їхні діти. Природне прагнення батьків -  дати своїй дитині найкраще, розширити горизонти її можливостей в майбутньому, а це значить, дати дитині якісну всебічну освіту. 

З придбанням нового комфортного житла, здавалося б, зроблений гарний заділ на майбутнє: малюк зростає в сучасному затишному будинку, у комфортній психологічній обстановці. Однак слаборозвинена, а то й просто відсутня дитяча інфраструктура, зводить нанівець всі радості від покупки нового житла.

Катастрофічний дефіцит дитячих садочків та шкіл став наріжним каменем для новоспечених новоселів передмістя. Де і як вчити дітей, заради блага яких і було набуте це житло? І у скільки в кінцевому підсумку обходиться економія при покупці квартири в передмісті, треба розібратись детально.

Під трендом екологічності – проживання в тиші рекреаційних зон, з чистим дзвінким повітрям, в оточенні лісів і мальовничих водойм, і головне більш доступною ціною за квадратний метр, потенційні покупці переорієнтовуються на передмістя. Аналіз відкритих джерел інформації свідчить про стійке зростання населення в містах-сателітах столиці за останні кілька років. Наприклад, в районі Софіївської Борщагівки кількість жителів збільшилася на рекордні - 530%. На Крюківщині приріст склав 300%, у Бучі - 110%, на Петропавлівській Борщагівці - 80%, у Броварах - 40%.

Очевидно, що місцева соціально-побутова інфраструктура, розрахована на значно меншу кількість жителів, не справляється з різким збільшенням їх чисельності. У той же час, нові соціальні об'єкти не з'являються, оскільки в першочергово невисокі ціни житла "не вписуються" необов'язкові витрати на школи і дитячі садки. Їх споруда значно збільшить в ціні об'єкт і відповідно зменшує прибуток забудовника. Їм важливо продати метри, а навчання дітей – це проблема батьків.

В кращому випадку інфраструктурний спектр представлений комерційними приміщеннями на перших поверхах і в цоколі - для присадибного магазину, салону – перукарні, аптеки, стоматології та наземної парковки, а в гіршому - в наявності дитячий майданчик та прибудинкова територія, "прикрашена" бордюрчиками.

Слід зазначити, що з запуском нових дуже великих проектів забудовники все-таки передбачають в житлових комплексах дитячі садки, рідше - школи, спортивні комплекси, але вони комерційні, і відповідно ціни не кожному по кишені.

Якщо десь анонсується будівництво муніципального дитячого садка або школи, це викликає ажіотаж і бурхливе хвилювання в середовищі мешканців новобудов. Столичним жителям навряд чи прийде в голову думка про те, що дитині ніде вчитися. При великому виборі шкіл, спецшкіл, ліцеїв і гімназій різної тематичної спрямованості кияни хіба що можуть відчувати труднощі у виборі школи намагаючись підігнати під себе численні параметри: близькість до будинку, спеціалізація, престижність і т. д.

До того ж, тільки в 2017 році в столиці побудують і реконструюють 4 школи та 3 дитячих садка. У Дарницькому районі столиці планується будівництво школи та дитячого садка. У 6-му мікрорайоні житлового масиву "Осокорки-Північні" буде побудований ліцею на 22 класи. Загальноосвітня школа з'явиться у Солом'янському районі.

Крім того, буде проведено низку реконструкцій шкіл і дитячих садів у Подільському та Дніпровському районах. У перспективі найближчих трьох років заплановано реконструювати ще 21 школу та 11 дошкільних навчальних закладів.

В цей же час, перед жителями швидкозростаючих міст-сателітів стоять зовсім інші проблеми. Питання полягає лише в одному: як потрапити в школу.

Наприклад, Гатне отримало широку популярність не тільки завдяки знайденому в цих місцях єдиного цілому скелету мамонта, а через проблеми гострої нестачі муніципальних загальноосвітніх установ. Через дефіцит місць в єдиній школі практикується навчання у дві зміни. Як це позначається на здоров'і і успішності дітей не настільки важливо, у цьому випадку головне, щоб діти взагалі сіли за парту. А ті, кому не вистачило місць навіть за рахунок другої зміни, змушені їздити на навчання в Ірпінь.

Мешканці Петропавлівської Борщагівки з нетерпінням чекають 2018 року. До цього часу в планах місцевої сільради будівництво нової муніципальної школи на 650 місць. Проте чи вистачить парт всім школярам невідомо. Тільки за останній час в селі Петропавлівська Борщагівка в експлуатацію було введено більше 25 житлових комплексів.

Ситуація в Броварах по визнанню депутатів місцевої міської ради – плачевно показова: ні єдиної школи за чверть століття. При тому, що статистика наповнення броварських шкіл учнями більш ніж тривожна. Діти навчаються у дві, а то і в три зміни. Кількість дітей у класах, особливо в молодшій школі, досягає 40 учнів. Ситуація вже критична, і якщо зволікати далі, то ні друга, ні третя зміни не рятують.

У Вишневому та Ірпені — дітям зовсім ніде отримати безкоштовну освіту через недалекоглядність місцевої влади та безвідповідальності забудовників. У Бучі чотири загальноосвітні школи, одна гімназія 3150 місць та два дитячих садка. Котрий рік поспіль до 1 вересня, місцева влада обіцяє побудувати школу. А сьогоднішня реальність така: в одній зі шкіл дітей набирають виключно за пропискою, на сьогодні це понад 300 першокласників, тобто мінімум 9-10 перших класів тільки в одній школі.

Очевидно, що наявна інфраструктура не витримує таку кількість жителів новобудов. Тенденція до погіршення ситуації буде зберігатися. Земельні комісії місцевої влади роздавали і продовжують роздавати землю під житлову забудову, без будь-яких попередніх розрахунків і аналізу інфраструктурної складової.

В результаті - черги в дитячі сади з народження, а школи, потихеньку переходять на другу, а то і третю зміни. При таких темпах і високої щільності житлової забудови, друга-третя зміни в недалекому майбутньому не врятують ситуацію. У прямому сенсі, схоже, що зовсім скоро дітям просто ніде буде вчитися.

Факт залишається фактом: часто обіцянки забудовника побудувати повноцінну муніципальну школу залишаються лише декларацією. Якщо її і збудують, то або тільки початкову або приватну - платну.

В результаті більшість дітей навчається у переповнених старих школах. Якість освіти далеко не найкраща. Ті, хто можуть, возять дітей на навчання в Київ. А як дітям з ранніми ранковими підйомами і виснажливою дорогою в школу і назад?

Ось і виходить, що придбання квартири в передмісті – далеко не найкращий варіант. Великі території, що забудовуються, при практично повній відсутності дитячої інфраструктури зводять до мінімуму комфорт проживання в передмісті для молодих сімей з дітьми і в рази збільшують витрати їх на утворення та оплату проїзду з пригороду в місто і назад.

Схиляючись до придбання житла у передмісті столиці, в кінцевому підсумку покупець ризикує заплатити більше. Якщо перед людиною стоїть вибір: де купувати квартиру, потрібно додатково вивчити всі "за" і "проти", прорахувати всі ризики, передбачувану економію, в розрізі не поточного моменту, а 2-3 років і тільки після цього робити висновки, тому, що найчастіше привабливі дешеві пропозиції передмістя зберігають під собою безліч підводних каменів, з якими люди стикаються вже після покупки житла. А ставки занадто високі, на кону накопичені за все життя гроші, але зробити що-небудь може бути вже пізно.