Прийняти на віру: що заважає православним парафіям переходити з однієї церкви в іншу

Створення єдиної помісної православної церкви в Україні після отримання томосу про автокефалію не поставить крапку в церковних розбіжностях серед духовенства і віруючих. Через недосконалість законодавства варто очікувати новий етап протистояння, пов'язаний з переходом парафій УПЦ Московського патріархату у нову церкву. Детальніше - в матеріалі РБК-Україна.

Церковна карта

УПЦ Московського патріархату - найбільша православна церква в Україні, що налічує близько 12,6 тисяч парафій. Тоді як в УПЦ Київського патріархату 4,8 тисячі парафій, в Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) - 1,2 тисячі. При цьому, згідно з соціологічними дослідженнями, які останні вісім років проводить Центр Разумкова, кількість парафіян Київського патріархату стабільно зростає, а УПЦ МП - навпаки, зменшується. У 2010 році прихожанами КП називали себе більше 15% опитаних, а в 2017 році - вже 26,5% респондентів. Кількість віруючих МП за цей же час зменшилася з 24% до 12%. До УАПЦ себе відносять лише півтора відсотка православних українців.

В УПЦ МП ставлять під сумнів результати соцопитувань, наполягаючи на статус найчисленнішою православної церкви в країні. "Якщо довіряти цим опитуванням протягом останніх, скажімо, десяти років, то ми взагалі не повинні були б існувати. Але ми є, і ми є найбільшою церквою в Україні. А реальність така: зайдіть в неділю храми УПЦ і храми так званого Київського патріархату, і ви відразу побачите, де більше людей", - говорив в інтерв'ю РБК-Україна керуючий справами УПЦ МП митрополит Антоній.

Наявність відцентрових тенденцій в своїх рядах в УПЦ МП також заперечують. Втім, процес переходу церковних громад від МП в КП активізувався ще в 2014 році. З тих пір було зафіксовано близько 70 таких випадків. Глава КП патріарх Філарет вважає, що після отримання томосу про автокефалію в нову українську церкву можуть перейти близько половини всіх парафій УПЦ МП.

З подібними оцінками погоджуються і в українських релігієзнавчих колах. "У разі створення єдиної помісної церкви та отримання томосу про автокефалію відпаде аргумент про "неканонічність" (УПЦ Київського патріархату,- ред.), який поки стримує багатьох церковнослужителів і мирян УПЦ МП", - сказав РБК-Україна глава департаменту з питань релігій та національностей Міністерства культури Андрій Юраш.

Закон проти статуту

Абсолютна більшість функціонують в Україні храмів належать церковним спільнотам, які мають статус юридичних осіб, пояснив виданню Юраш. І вкрай рідко, за його словами, храми знаходяться на балансі держави, місцевої ради або, наприклад, у приватній власності.

Переходи храмів з одного патріархату в інший проходять за різними сценаріями. І далеко не завжди мирним, особливо, якщо думки парафіян діляться приблизно порівну, або виникає активне незгодну з переходом храму меншість.

Нерідко справа доходить до судових розглядів, залучення правоохоронців і навіть бійок між парафіянами. Як, наприклад, сталося в невеликому селі Птича Рівненської області. Ще з 2014 року в цьому населеному пункті більшість жителів наполягає на переході з Московського патріархату в Київський. Але з цим не погоджується частина односельців. Вирішити конфлікт не допомогли ні імпровізовані референдуми, ні численні і суперечливі рішення судів різного рівня, ні втручання Мінкульту, ОБСЄ і поліції. Не придумавши нічого кращого, місцеві влади опломбували храм і де-факто конфлікт заморозили.

Головна причина подібних ситуацій - надмірно розмиті формулювання законодавства у сфері релігії, помножені на принцип невтручання держави у справи церкви. "У багатьох статутах релігійних громад (в першу чергу, Московського патріархату, - ред.) є положення, які закріплюють їх підпорядкування центру. Це не відповідає статті вісім закону "Про свободу совісті та релігійні організації", згідно з яким релігійна громада має право самостійно вибирати, кому підпорядковуватися. Але держава, реєструючи статути, закривало на це очі", - розповів РБК-Україна провідний юрист компанії Moris Group Володимир Бабій.

Зараз в тисячах статутів зафіксована норма, згідно з якою перехід громади в іншу церковну структуру неможливий без згоди вищих церковних органів, наприклад, єпархій, в яких добровільно відмовлятися від своїх парафій, природно, не хочуть. Або ж написано, що в разі ліквідації приходу його майно - храм, інвентар, земельна ділянка і так далі - переходить на баланс тієї ж єпархії.

У Мінкульті одним з виходів бачать почергове використання храму парафіянами різних патріархатів, коли більшість, наприклад, збирається на службу до 9.00 ранку, а меншість - до 12.00. Але в УПЦ МП вважають, що така практика аж ніяк не допомагає у вирішенні конфліктів, а швидше навпаки.

"Всі помісні православні церкви не сприймають Київський патріархат як повноцінну церкву, яка може претендувати на те, що її богослужіння – це православні таїнства. І, якщо храм як культова споруда використовується іншими конфесіями, це вважається знущанням над храмом", - говорив раніше глава Синодального інформаційного відділу УПЦ МП єпископ Климент.

Зміна юрисдикції

Рішення проблеми з переходом з однієї церковної юрисдикції в іншу ще два роки тому запропонувала група депутатів, ініціював зміни до закону "Про свободу совісті та релігійні організації". Цей документ розроблявся за участю експертів Мінкульту. У проекті зазначається, що приналежність людини до певної релігійної громади визначається його самоідентифікацією, а підтвердити її має активну участь у релігійному житті громади.

Це означає, що рішення про зміну юрисдикції повинно прийматися простою більшістю голосів на загальних зборах членів громади. Але такі розмиті норми дають можливість для маніпуляцій і різних тлумачень, в тому числі і в судах, коли рішення судів першої інстанції закріплюють перехід громади з одного патріархату в інший, потім їх скасовують апеляційні інстанції.

В УПЦ МП часто звинувачують Київський патріархат у "рейдерстві" і "силовому захопленні храмів", а владу, місцеву та центральну - у потуранні цьому.

Ще в 2014 році Синодальний юридичний відділ УПЦ МП оприлюднив офіційний коментар з цього приводу. "Відбувається підміна понять, коли релігійну громаду ототожнюють з територіальною громадою. За такою логікою, досить проживати в певному населеному пункті, щоб мати право визначати долю будь-якої релігійної громади цього пункту, і неважливо, яку віру ти сповідуєш, і в яку церкву ходиш", - говорив глава юрвідділу УПЦ МП протоієрей Олександр Бахов.

Делікатність ситуації в тому, що у православних відсутній принцип формалізованого членства, реєстру та обліку всіх членів громади. І навіть у разі прийняття зазначених поправок до закону про релігійні організації, все ще можуть виникати суперечки про те, хто саме є членом релігійної громади і, отже, має право вирішувати її долю.

Визначити факт "активної участі в релігійному житті" вкрай складно, тим більше, закріпити його юридично, щоб використати як аргумент у потенційних судових спорах, кажуть співрозмовники РБК-Україна в церковних колах, що підтримують створення помісної церкви. Через що, на їхню думку, окремі конфлікти навколо зміни юрисдикції парафій майже неминучі.

Кому дістануться всі лаври

Наріжний камінь у церковних суперечках - питання ймовірного переходу в єдину помісну церкву двох найбільших об'єктів УПЦ МП - Києво-Печерської та Почаївської лавр. Обидві лаври належать державі, яке передало їхні церкви в безкоштовне користування: Почаївську лавру - до 2052 року, Києво-Печерську - безстроково.

На початку серпня патріарх Філарет в інтерв'ю телеканалу "Прямий" заявив, що після створення єдиної церкви обидві лаври будуть передані української церкви. "Тому що це - українська святиня. І Росія, і Московський патріархат ніякого відношення до цих святинь не мають", - заявив Філарет.

У відповідь на цю заяву в російських ЗМІ масово з'явилися заголовки про "погрози Філарета захопити лаври". Київський патріархат навіть був змушений вийти з окремим спростуванням, підкресливши, що будь-які переходи повинні здійснюватися добровільно і без насильства.

"Церква може і не звертатися ні до кого (тобто, не звертатися до держави, - ред.), якщо одна і інша лавра добровільно прийдуть в Українську церкву. Ми їх приймемо, все залишиться в мирі", - уточнив Філарет в інтерв'ю РБК-Україна.

Зараз доля лавр формально залежить від влади, яка може скасувати свої попередні розпорядження про передачу лаври УПЦ МП. Але на Банковій і на Грушевського поки уникають конкретних заяв з цього приводу.

В самому МП цілком ясно дають зрозуміти, що просто так здавати свої культові об'єкти не збираються. "Наші люди будуть захищати свої храми. Людей доводять до такої ситуації, що в них не залишається іншого виходу. Якщо немає надії на законність, то не залишається іншого варіанту, як захищатися самим", - пояснював РБК-Україна митрополит Антоній. За його словами, 14 жовтня, коли українські праві сили будуть проводити свій традиційний марш по центру Києва, якісь "націоналістичні групи" збираються вчинити провокації в обох лаврах.

Аналогічне попередження у своєму відеозверненні 18 вересня зробив і настоятель Києво-Печерської лаври митрополит Павло. Самі націоналісти відкидають будь-які звинувачення у провокації.

У будь-якому випадку, наступний місяць стане ключовим періодом в історії з отриманням автокефалії. 9-11 жовтня відбудеться Синод Константинопольської церкви, на якому може бути прийнято рішення про надання томосу, після чого повинна початися підготовка до проведення об'єднавчого Собору нової церкви.