Примус до зупинки. Які українські підприємства змушені згортати виробництва через проблеми з логістикою та тарифи

Через вторгнення Росії компанії України втратили, за різними оцінками, від 70 до 100 мільярдів доларів. За даними опитування "Інституту економічних досліджень і політичних консультацій", понад 70% компаній зменшили обсяги виробництва, 10% – припинили свою роботу. Майже 60% заявили про скорочення кількості працівників. А прямі збитки 219 промислових підприємств, які постраждали через обстріли, оцінюються на рівні 11 мільярдів доларів.

Ситуація патова: фінансові "подушки безпеки", якими володіли компанії, стоншуються на очах, а військові дії тривають. В таких умовах держава повинна максимально підтримати бізнес – в іншому випадку після перемоги відновлювати країну з руїн буде просто нікому. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

Потрійне навантаження на бізнес

За перший квартал український ВВП обвалився на 15%. Прогнози, що буде до кінця року, гнітючі: НБУ "оптимістично" очікує падіння на 33%, а ось СБ прогнозує, що Україна втратить до 45,1%. При цьому на відновлення України після перемоги, за різними оцінками, знадобиться від 600 млрд до 1 трлн євро.

Очевидно, що стільки грошей у нашої країни немає. З іншого боку – не менш очевидно, що цілком покладатися на підтримку світової спільноти нам не варто, адже у них через санкції і зростання цін на енергоресурси багато внутрішніх економічних проблем. Так, за даними народного депутата Ярослава Железняка, з 24 лютого по 22 червня головними джерелами наповнення українського бюджету були: податки + митниця + дивіденди держпідприємств (310 млрд), Нацбанк (викупив ОВДП на 190 млрд і перерахував 19 млрд прибутку), і лише на третьому місці – гранти й кредити від донорів (МВФ, ЄС, США, Канада, Світовий банк), які спільно виділили трохи понад 200 млрд.

Ці цифри доводять: країну все ще тягне власний бізнес. Саме він продовжує платити співробітникам зарплати, відраховувати податки і заводити в країну валютну виручку. Не можна недооцінювати також роль компаній у війні проти РФ: за різними оцінками, українські підприємства вклали в майбутню перемогу нашої країни понад 3 млрд гривень. Ну і наостанок варто відзначити роль бізнесу у фінансуванні суміжних галузей, особливо транспортних: саме вантажоперевезення забезпечують левову частку прибутків УЗ, розподіл яких багато років поспіль залишається невідомим.

Однак запас міцності українських компаній не безмежний, особливо з огляду на різкий стрибок інфляції та дефіцит палива. Багато підприємств в нових умовах працюють на межі рентабельності, і як ніколи потребують державної підтримки.

Кінцева для бізнесу, або чому в усьому винна логістика

Наприкінці травня Нацбанк провів опитування бізнесу, намагаючись з'ясувати причини зниження активності під час війни. Результати опитування не стали несподіванкою: дві головні причини, названі у всіх без винятку галузях – порушення логістики, і послідувала за ним втрата ринків збуту. Також серед причин – брак персоналу: Зараз на це скаржаться в будівельній галузі. Однак, якщо Україні не вдасться побудувати сильну економіку і повернути понад 5 млн вимушених переселенців – відсутність робочих рук відчують всі компанії без винятку.

Блокування Росією наших морських портів економісти називають "затягуванням зашморгу на горлі економіки": єдиним шляхом доставки вантажів є залізниця. Однак, через проблеми з управлінням і розподілом фінансів, інвестиції в її інфраструктуру відсутні вже багато років. В результаті УЗ виявилася нездатна впоратися з потоком товарів: в прикордонних переходах скупчилися тисячі вагонів з українською продукцією, яку чекають в ЄС, а затримка поїздів іноді доходить до 2 місяців. В таких умовах експорт багатьох позицій української продукції виявився просто нерентабельним - який сенс продавати в ЄС, наприклад, аглоруду, якщо тонна коштує $ 70, а витрати на транспортування в ЄС – трохи понад $70?

Простий, але помилковий вектор УЗ

Окремо варто відзначити поведінку державної монополії в поточних умовах. Витрати на логістику бізнесів зросли в середньому в 4-6 разів (у порівнянні з довоєнним рівнем логістики через порти) і в такому випадку, для підтримки роботи економіки, логічним кроком було б зниження тарифів – це дало б підприємствам можливість працювати хоча б з нульовою маржею, але підтримуючи економіку і співробітників. Замість цього Міністерство інфраструктури заявило про підвищення тарифів на відправку вантажів по ж/д на 70%: це рішення, як заявили в ICC, просто вб'є експортні галузі, оскільки дорогі товари з України стануть неконкурентоспроможні на світових ринках. Не кажучи вже про те, що чекати нашу продукцію, через вузькі закордонні переходи, доводиться по кілька місяців.

Безумовно, УЗ зараз є основною інфраструктурною опорою для країни. Однак, як заявили в українській зерновій асоціації, "компенсація втрат УЗ через бойові дії і витрат на відновлення інфраструктури не може бути покладена тільки на бізнес, який також зазнав істотної шкоди внаслідок військових дій і вимагає фінансової підтримки". Замість цього компанія могла б активніше залучати фінансування на західних ринках: вона виконує важливу оборонну і гуманітарну функцію, і з такими аргументами вона могла б отримати від західних партнерів підтримку окремими сумами. Це дало б можливість компанії компенсувати свої втрати й відремонтувати шляхи без підвищення тарифів, які унеможливлюють ведення бізнесу в країні.

Під прицілом – ГМК

Найскладніша ситуація склалася саме в галузі ГМК: світові ціни на метал, брухт і ЗРС обвалилися на чверть, і це тільки початок – за прогнозами Австралії, найбільшого світового експортера, ціни на руду за кілька років можуть обвалитися до $55. Це – в півтора раза менше її собівартості для українських підприємств, враховуючи багаторазове зростання вартості енергоресурсів та імпортної сировини.

Враховуючи проблеми з логістикою, які тільки накопичуються, багато українських підприємств вже змушені були повністю зупинити виробництво (ІнГЗК, ПГЗК), або ж перевести роботу на мінімальних обсягах: так, на заводі "Каметсталь" групи "Метінвест" працює тільки одна Доменна піч з 3, точно так само 1 піч задіяна в "Арселор Міттал Кривий Ріг".

У ситуації, що склалася, єдиною надією бізнесу залишається державна підтримка – і в питаннях захисту інтересів експортерів на міжнародній арені, і в побудові нових логістичних маршрутів. Для початку – державі необхідно спільно з УЗ, західними партнерами збільшити пропуск через західні переходи, вказують експерти: зараз на добу пропускають не більше 1,9 тис. вагонів.

Для своєчасної доставки наших товарів в ЄС ця цифра повинна бути як мінімум удвічі більше. Це дасть шанс українським експортерам не втратити своє місце на світових ринках, і, відповідно, збільшить валютні надходження до бюджету. А збільшення вантажообігу автоматично призведе до збільшення доходів УЗ, що дозволить їй вирішити свої інфраструктурні проблеми без підвищення тарифів на перевезення.

Також, безумовно, бізнес потребує державної підтримки в питаннях тарифної та фіскальної політики: вона повинна припускати комплексну трансформацію галузей, і бути спрямована виключно на пом'якшення умов, підкреслюють експерти.

"Війна показала, що Україна не виробляє навіть багато видів потрібних боєприпасів. Тобто потрібно за допомогою зниження податків стимулювати власне виробництво, – пояснює економіст Павло Вернівський. – Але важливо, щоб зниження податків мало стимулюючий характер, було частиною комплексного підходу щодо зміни методів держрегулювання економіки".