ru ua

Придністровський розклад - можлива зміна правлячої еліти в ПМР

Автор: RBC.UA
Президентська кампанія в невизнаній Придністровській Молдавській Республіці (ПМР) обіцяє стати однією з найбільш напружених за 21 рік існування Придністров'я. 11 грудня жителі ПМР обиратимуть між, по суті, двома кандидатами - діючим президентом Ігорем Смирновим, який керує ПМР 20 років, і його опонентом, лідером партії «Оновлення» Анатолієм Камінським. Судячи з останніх подій, саме на Камінського робить ставку Кремль. Враховуючи близькість ПМР до України, офіційному Києву варто було б приділяти більшу увагу проблемі Придністров'я.

Президентська кампанія в невизнаній Придністровській Молдавській Республіці (ПМР) обіцяє стати однією з найбільш напружених за 21 рік існування Придністров'я. 11 грудня жителі ПМР обиратимуть між, по суті, двома кандидатами - діючим президентом Ігорем Смирновим, який керує ПМР 20 років, і його опонентом, лідером партії «Оновлення» Анатолієм Камінським. Судячи з останніх подій, саме на Камінського робить ставку Кремль. Враховуючи близькість ПМР до України, офіційному Києву варто було б приділяти більшу увагу проблемі Придністров'я.
Досі перемога на виборах давалася Ігорю Смирнову легко. І не тільки тому, що в країні існує напівавторитарний режим, про що постійно люблять говорити в Кишиневі. Причин, як мінімум три.
По-перше, у Смирнова досі не знайшлося гідного конкурента. По-друге, він користувався абсолютною підтримкою Кремля. По-третє, не варто скидати з рахунків настрої більшості мешканців ПМР. Загроза повторення подій 1992 р. була основним мобілізуючим фактором, що спонукає придністровських виборців голосувати за Смирнова.
Проте, за 21 рік Придністров'я не перетворилося на квітучий край, незважаючи на те, що після відділення на його території залишалася третина промислового потенціалу колишньої Молдавської РСР. І причина тут не тільки в статусі невизнаності.
Придністров'я, напевно, єдина з держав пострадянського простору, яка безкоштовно отримує російський газ. Газовий борг республіки перевищив 2,2 млрд дол.. І саме з газових грошей покривається дефіцит державного бюджету ПМР, який, за різними оцінками, становить 70-80%.
Де-факто Придністров'ї перетворилося на ще один дотаційний регіон Російської Федерації. Так, Росія виплачує надбавку придністровським пенсіонерам, нехай це всього 150 придністровських рублів (щось близько 14 дол)., але при загальному низькому рівні життя це виглядає чи не царським подарунком.
Тим же, хто може самостійно заробити на життя, доводиться несолодко. Для порівняння - початківець вчитель отримує зарплату близько 900 придністровських рублів (близько 85 дол.) При цьому, ціни в Придністров'ї практично такі ж, як в Україну. Кожні вихідні на прикордонному пропускному пункті «Кучурган» на українсько-молдовському кордоні можна спостерігати довжелезну чергу - придністровці йдуть до України, на Кучурганський ринок за покупками. Купують все - від взуття та одягу до туалетного паперу.
При цьому, на одну людину, зайнятого у виробництві в ПМР припадають 14 осіб, зайнятих у невиробничій сфері. Добре було б, якби це були лікарі, педагоги або юристи. Для молоді найкращою перспективою залишається служба у силових структурах - митниці, міліції, армії. До речі, рясні витрати на армію і держапарат грають свою роль в гігантському бюджетному дефіциті країни.
До останнього часу основною формою соціального протесту, якщо так можна сказати залишалася трудова міграція. Ті, хто може заробляти сам, шукає можливість виїхати з країни. Придністров'я ризикує перетворитися на територію літніх людей.
Проблема в тому, що ні сам Смирнов, ні «стара гвардія» з його оточення не налаштовані щось змінювати в політиці та економіці. Останні роки правляча верхівка вміло експлуатує тезу про те, що Придністров'я залишається форпостом у протистоянні Росії і Заходу і отримувати від цього неабиякі дивіденди, не тільки моральні, але, що найголовніше, матеріальні.
Але цьому скоро може прийти кінець. З початку року в придністровському політичному істеблішменті все більш активно обговорюється інформація про те, що Кремль незадоволений Смирновим і має намір позбавитися від нього, замінивши на нову фігуру. Судячи з усього, такою фігурою є спікер придністровського парламенту і одночасно лідер Республіканської партії «Оновлення» Анатолій Камінський.
Інформація ця підтверджується і конкретними діями. Два літніх візиту глави придністровського парламенту до Москви були успішними. У ході першого червневого візиту, за словами Камінського, досягнута домовленість зі спікером Держдуми Росії Борисом Гризловим про створення робочої депутатської групи, яка буде лобіювати інтереси Придністров'я у вищому законодавчому органі Росії, а також про відкриття представництва Верховної Ради ПМР в Москві. За результатами другого візиту (29 червня - 2 липня) було вирішено важливе питання про надання Придністров'ю чергового траншу гуманітарної допомоги з Росії в суму 202 млн руб., який призначений для здійснення виплат пенсіонерам щомісячних надбавок до пенсії у третьому кварталі.
На недавньому з'їзді партії «Оновлення», який офіційно висунув Камінського кандидатом в Президенти, було зачитано привітання Володимира Путіна. І хоча сам документ викликав дипломатичний скандал у зв'язку з тим, що в ньому були відсутні навіть натяки на невизнаний статус ПМР, в самому Придністров'ї він розцінений як своєрідна легітимізація спікера придністровського парламенту в якості головного фаворита Росії.
Одночасно Москва всіляко демонструє негативне ставлення до діючого Президента. Так, 20 серпня невістці президента ПМР Марині Смирнової була вручена повістка з вимогою з'явитися в Московську міську прокуратуру для дачі свідчень у справі про «злочин, скоєний проти Російської Федерації». Практично відразу була пущена в хід версія, що зв'язує виклик Смирнової до прокуратури з розслідуванням щодо витрачання коштів з рахунку ТОВ «Тираспольтрансгаз - Придністров'я» (дочірнє підприємство ВАТ «Молдова-газ», що належить російському «Газпрому») в придністровському АКБ «Газпромбанк», який в 2004-2008 рр. очолювала родичка лідера ПМР.
А нещодавно відбулося ще одна сумна для Ігоря Смирнова подія. В ході наміченого візиту Патріарха Московського і Всієї Русі Кирила до Молдови планувалося його відвідування і лівобережжя Дністра. Для Ігоря Смирнова, який за останній час всіляко сприяє будівництву нових храмів на території Придністров'я, перший візит предстоятеля РПЦ був би дуже до речі. Однак, як з'ясувалося, програма перебування Патріарха в Молдові суттєво скоротилася і на лівий берег Дністра він не поїде. Офіційне пояснення - поради лікарів. Але, враховуючи близькість церкви до кремлівської адміністрації і той факт, що саме РПЦ відведена провідна роль у формуванні «русского мира», скасування візиту виглядає як ввічлива відмоваСмирнову.
Причин, за якими Москва зважилася піти на заміну лідера невизнаної республіки. З одного боку, їй хотілося б бачити біля керма ПМР більш здатну до домовленостей фігуру. Після спільної декларації Президента РФ Дмитра Медведєва і канцлера ФРН Ангели Меркель щодо придністровської проблеми стало очевидно, що Росія не збирається вирішувати придністровську проблему за абхазько-південноосетинському сценарієм. До речі, оточення Президента ПМР активно мусує тезу, що перемога кожного з претендентів, окрім, звичайно ж, самого Смирнова, означає «здачу Придністров'я».
Але є й інша сторона, не менш очевидна. Кремлю набридло, що значні кошти, що виділяються ПМР, розчиняються невідомо де. У результаті підтримка Придністров'я перетворюється на матеріальну підтримку його правителів.
І все ж, навіть позбувшись підтримки Кремля, Ігор Смирнов залишається найбільш реальним претендентом на пост Президента ПМР. Навіть якщо він сам і має наміри залишити пост, проти цього рішуче виступить «стара гвардія», серед якої, насамперед, керівники силових відомств, добре розуміють, що в разі приходу до влади нового лідера вони позбудуться своїх посад і відповідних економічних преференцій. Проти будуть і члени «родини» Смирнова, зокрема - його син Володимир, якого іноді називають тіньовим главою ПМР.
Треба віддати належне Ігорю Смирнову - він володіє необхідною для політичного лідера харизмою і волею, які не проявляє його основний конкурент. На стороні Президента - авторитет беззмінного лідера і творця невизнаної республіки. Проти нього - вік. Лідеру ПМР - 69 років, а на момент виборів виповниться 70.
Позитив Камінського - заявлене прагнення до модернізації економіки і реформування політичної системи, що може привернути до нього молоде і середнє покоління придністровців. Крім того, за спікером придністровського парламенту стоїть відома компанія «Шериф» - один з найбільших економічних агентів ПМР.
У Смирнова непогані позиції в глибинці і в Бендерах (як-не-як - «прифронтове місто»). У той же час, в Тирасполі (столиця ПМР), де проживає значна частина виборців, більш сильні протестні настрої.
На змагання Смирнов-Камінський може вплинути і участь третьої фігури - екс-спікера парламенту і екс-лідера «Оновлення» Євгена Шевчука, який має шанси відтягнути на себе частину протестного електорату.
Однак, незважаючи на зовні сприятливу внутрішню обстановку, Ігор Смирнов відчуває себе невпевнено. Про це свідчить поведінка влади по відношенню до акцій, організованих опозиційної Народно-демократичною партією «Прорив!». Перше ж зіткнення з організованим протестом викликало явно неадекватну реакцію, в хід пішли конфіскація агітаційних наметів, затримання активістів, активна пропагандистська кампанія проти лідера партії Дмитра Соїн, який очолює парламентську комісію з зовнішньої політики і міжнародних зв'язків.
Незважаючи на те, що «Прорив» - відверто проросійська партія, а сам Дмитро Соїн - учасник бойових дій початку 90-х, це не завадило Республіканської Координаційній Раді Громадських об'єднань і політичних партій ПМР (складається з організацій, що підтримують Смирнова) у заяві прокурору Придністров'я оголосити, що «висловлювання («Прориву!») та публікації, спроби ініціювати соціально-політичну нестабільність у суспільстві, дискредитацію навіть не стільки окремих представників влади, скільки нашої держави в цілому, стають актом вандалізму над пам'яттю про тих, хто, захищаючи Республіку на зорі її становлення, над зусиллями і тяготами нашого народу на всьому подальшому шляху розвитку».
Втім, риторика, що нагадує радянський лексикон 30-х років, користується сьогодні особливою популярністю у оточення Смирнова. Так, реакцією на привітання Путіна з'їзду «Оновлення» стала заява про «відщепенців» з «Єдиної Росії», які діють в інтересах західних демократій.
Боротьба обіцяє бути жорсткою. Не виключено, що оточення Смирнова не обмежиться словами. Для перемоги на виборах він і його оточення цілком можуть вдатися до «мобілізаційного» сценарію, зокрема, піти на провокацію конфлікту з Молдовою, що знову дозволить йому набути статусу лідера країни. Подібний крок, окрім того, зніме напруженість у відносинах з Кремлем. Москва буде змушена підтримати Придністров'ї та його Президента, забувши на час про свій намір змінити керівника невизнаної республіки.

Артем Філіпенко, спеціально для РБК-Україна