Представлення збірної Аргентини
Збірна Аргентини на другий чемпіонат світу поспіль їде безумовним фаворитом, шанси якого, мабуть, оцінюються тільки трохи нижче бразильських. Принаймні, збірна Аргентини - це гарантія цікавого матчу з непередбачуваним результатом. Історія участі збірної Аргентини на чемпіонатах світу ведеться від 1930 р., коли перша в історії світова першість відбулася в Уругваї. Тоді аргентинська команда дісталася фіналу, але поступилася у вирішальному матчі Уругваю. Щоправда, на відміну від своїх одвічних конкурентів бразильців, які взяли участь у всіх 17 попередніх чемпіонатах, аргентинці на деякі турніри зовсім не потрапили (1938, 1950, 1954, 1970). Та і на інших мундіалях "альбіселеста" виступала не дуже рівно. Зоряний час збірної Аргентини наставав двічі. На домашньому чемпіонаті світу 1978 р. аргентинці виграли перші в своїй історії золоті медалі. Тоді вперше у складі збірної Аргентини на світову першість було заявлено Дієго Марадону, але на поле він так і не вийшов. Втім, тоді і без Марадони у збірної Аргентини була дуже сильна команда: згадати хоча б Кемпеса, Фільола, Арділеса і Пассареллу. У вирішальному матчі аргентинці переграли голландців. Після 1978 р. в аргентинському футболі настала ера Марадони. Щоправда, 1982 р. на чемпіонаті світу в Іспанії коренастий здоров'як, що володів феноменальною технікою і відмінним ударом, своїй команді не допоміг. Зате 1986 р. в Мексиці Дієго Армандо Марадона зробив все можливе, щоб принести своїй команді друге в історії золото. Тоді у Аргентини була міцна команда, але без Марадони вона не дісталася б і чвертьфіналу. 1990 р. перестарілий геній знов тягнув за собою збірну, закликавши на підмогу Серхіо Гойкоечеа і Клаудіо Каніджу, і дотяг до фіналу! Але за 5 хвилин до закінчення основного часу німці за допомогою сумнівного пенальті стали чемпіонами світу. 1994 р. знову блищав Марадона, який набрав кілограмів 20 зайвої ваги, але все ж залишався самим собою. Проте після двох проведених матчів геніального футболіста було дискваліфіковано за застосування допінгу, а його партнери далі 1/8 фіналу пройти не змогли. 1998 р. у Франції аргентинці дісталися чвертьфіналу, але програли голландцям, а 2002 р. в Японії і Кореї, будучи безумовними фаворитами, виграючи до старту першості всіх підряд, не змогли вийти з групи. Відбірний турнір до ЧС-2006 збірна Аргентини розпочала під керівництвом дивакуватого тренера Марсело Б"єлси. По ходу матчів відбірного турніру в Південній Америці збірна Аргентини блискуче виграла Олімпіаду в Афінах. Порахувавши, що більшого він домогтися не зможе, Б"єлса залишив свій пост, а його місце посів Хосе Пекерман, що почав ліпити свою команду, в якій місця "відпрацьованому матеріалові" (улюблений вислів Олега Романцева) не було. Команда Пекермана вдало провела частину відбірного турніру, що залишилася, а власне головний тренер при цьому переймався експериментами зі складом, встигнувши випробувати понад півсотню футболістів. Врешті до закінчення відбіркових матчів він сформував кістяк команди, якій і належить грати в Німеччині. Місце основного голкіпера посідає Роберто Аббонданс"єрі, який за класом поступається багатьом голкіперам. Він є фахівцем із відбивання пенальті, але в його грі дуже багато вад, надто при виходах із воріт. Як дублери виступають Леонардо Франко і Оскар Устарі, в грі кожного з яких теж можна знайти недоліки. В обороні у аргентинців зазвичай діють Хуан Пабло Сорін, Роберто Айяла, Габріель Хайнце і Ліонель Скалоні. Як запасні, які класом нічим не поступаються "основі" - Фабріцио Колоччині, Габріель Міліто, Леонардо Куфре і Ніколас Бурдіссо. У півзахисті вибір у Хосе Пекермана є дуже багатий - Естебан Камб"яссо, Ліонель Мессі, Хав"єр Машерано, Пабло Аймар, Луіс Гонсалес, Максі Родрігес, і, звичайно ж, "мікро-Марадона" Хуан Роман Рікельме - футболіст, що виблискує у "Вільяреалі", і який перемежовує декілька феєричних матчів із одним абсолютно провальним, футболіст геніальний, лідер нинішньої збірної. Єдиний недолік півзахисту аргентинців полягає в тому, що в ній зібрано назагал творчі гравці, яким хочеться грати, а не битися на полі. Але на чемпіонаті світу просто грати не вийде. Основний дует форвардів збірної Аргентини - Карлос Тевес, найдорожчий гравець Південної Америки, аргентинець, що грає в Бразилії, і Ернан Креспо, шанувальник італійського футболу, але гравець лондонського "Челсі". Якщо Креспо - типовий центрфорвард, то Тевес - супергравець, який може зіграти і в півзахисті. Готові будь-якого моменту вийти на поле Хав"єр Савіола і Хуліо Рікардо Крус, а ось Родріго Паласіо, найвірогідніше, протягом чемпіонату світу спостерігатиме за грою партнерів з лавки запасних. Головне завдання збірної Аргентини на полях Німеччини - з першої ж гри постаратися зловити кураж. Аргентинці - в одній групі з командами Кот-д'Івуара, Нідерландів і Сербії та Чорногорії. Попри наявність у складі збірної Аргентини такого футболіста, як Хуан Роман Рікельме, головна зірка нинішньої національної команди - Карлос Тевес. Невисокий здоров'як володіє унікальною технікою і чудовою швидкістю, на якій він демонструє свої хитромудрі хитрощі. Його часто порівнюють з Дієго Марадоною, але сам він не втомлюється повторювати, що він - Карлос Тевес, кумир не тільки Аргентини, якій він приніс золоті медалі на Олімпіаді-2004, але і Бразилії, адже Тевес захищає кольори "Корінтіанса".
