ru ua

чи з'явиться на прапорі США ще одна зірка

чи з'явиться на прапорі США ще одна зірка У Пуерто-Ріко проголосувати за приєднання до США прийшло тільки 23% виборців (pixabay.com)

Громадяни Пуерто-Ріко на референдумі, який відбувся 12 червня, вирішили звернутися до Конгресу США з проханням зробити їх країну 51-м американським штатом. Зараз острівна Пуерто-Ріко є вільно асоційованим з США державою. На практиці Пуерто-Ріко фактично підконтрольний американським властям. Явка на референдумі була низькою – 23%, за приєднання до США висловилися 97% прийшли на дільниці виборців. Втім, результати референдуму не зобов'язують пуерторіканські влади починати запуск процедури приєднання, яке ще має схвалити Конгрес США. Подробиці - в матеріалі РБК-Україна.

Більшість з взяли участь в референдумі про статус Пуерто-Ріко висловилися за включення цієї території до складу США.

Більше 97% учасників референдуму про статус Пуерто-Ріко підтримали ідею входження до складу США на правах штату. Півтора відсотка висловилися за повну незалежність, і трохи більше відсотка голосували за збереження нинішнього статусу.

Який, до речі, досить дивний: ця група карибських островів, окупована американцями під час американо-іспанської війни в самому кінці 19 століття, офіційно числиться "неинкорпорированной організованої" територією, верховна влада над якою зосереджена у Конгресу США.

Вашингтон управляє Пуерто-Ріко, жителі островова - громадяни США, для розрахунків використовуються долари, але земля ця не є невід'ємною американської територією. Є і ще ряд дивацтв. Наприклад, американські громадяни-пуерторіканці не можуть вибирати президента США - на островах просто не відкриваються дільниці для голосування.

Таким же статусом нині володіють, наприклад, Гуам і Віргінські острови. Але там ніхто особливо й не заперечував проти такого стану речей. А ось в Пуерто-Ріко здавна були активні прихильники ідеї позбавлення від опіки Вашингтона. Ще в 1914 році місцеві депутати проголосували одноголосно за незалежність від США, але їх думка у Вашингтоні проігнорували.

Десятиліттями пуерторіканські політики збирали голоси і мітинги в підтримку ідеї власної державності, американці ж у кращому разі все це ігнорували, в гіршому - жорстоко розганяли демонстрації і відправляли їх натхненників у в'язницю.

До кінця сорокових років ситуація була напружена до межі. І в листопаді 1950 року пуерторіканські борці на незалежність влаштували замах на президента Гаррі Трумена. Президент тоді не постраждав, але вирішив більше не ризикувати і дав пуерториканців можливість розробити і прийняти власну конституцію.

Тут варто зазначити, що підтримка ідеї незалежності Пуерто-Ріко була зовсім не всенародна. На самому першому референдумі про статус території, що відбувся в 1967 році, за здобуття власної державності висловилися близько 0,6% виборців. Основна боротьба на всіх голосуваннях про майбутнє Пуерто-Ріко розгоралася між прихильниками повноцінного входження до складу США і тими, кого влаштовує статус неинкорпорированной території.

На передостанньому такому голосуванні у 2012 році тих, хто виступає за отримання статусу штату, виявилося більше 60%. Займав тоді пост президента США Барак Обама заявив, що підтримає будь-яку позицію народу Пуерто-Ріко, якщо це буде дійсно вибором більшості жителів. Але тоді до ходу голосування та підрахунку голосів виникло чимало претензій.

У підсумку референдум, в якому взяло участь 79% виборців, не мав жодних юридичних наслідків. Як, до речі, і три попередні голосування, на яких також фіксувалася висока явка. За останні півстоліття у кожного покоління пуерториканців з'являлася можливість проголосувати на референдумі про статус своєї батьківщини, але ніяких юридичних наслідків це не мало.

Схоже, і нинішній референдум не матиме впливу на подальшу долю Пуерто-Ріко, незважаючи на гучні заяви політиків.

- Американські громадяни Пуерто-Ріко визначилися зі своїм вибором...США повинні підкоритися рішенню нашого народу, - говорив на минулому після референдуму мітингу губернатор Пуерто-Ріко Рікардо Росселлі.

Він, правда, вирішив не згадувати, про бойкот, який оголосили референдуму опозиційні партії, закликавши виборця не ходити на дільниці голосування. Явка в результаті склала всього 23% - антирекорд за всю історію подібних голосувань.

Не згадала про це і представник Пуерто-Ріко в Конгресі Дженніфер Гонзалес (у неї, до речі, немає права голосу при прийнятті законопроектів — ще одна особливість особливого статусу неинкорпорированной території). Вона вже взялася за білль про надання Пуерто-Ріко статусу 51 штату, у якого, схоже, немає жодних шансів на успіх.

Конгресмени досягли небувалих висот в ігноруванні результатів пуерторіканських референдумів. Кожен або майже кожен з них зможе назвати з десяток причин, чому зараз не час визначатися зі статусом території.

Починаючи від мовного бар'єру між іспаномовними пуэрториканцами і англомовним більшістю населення штатів і закінчуючи економічною прірвою, що розділяє метрополію і колонії. Саме колонію, так як сам статус неинкорпорированной території був введений для позначення колоніальних володінь США, а офіційною назвою нинішнього референдуму було «Голосування за негайну деколонізацію Пуерто-Ріко».

Але повернемося до причин відмови прийняти до складу США на новий штат. Якщо мовна проблема явно надумана (в США зараз більше іспаномовних жителів, ніж у самій Іспанії і будь-якій іншій країні світу, за винятком Мексики), то економічна цілком реальна. Середній дохід пуерторіканця вдвічі нижче зарплат в «великий» Америці, схожий розрив і продуктивності праці.

А ще в Пуерто-Ріко найбільша серед усіх американських територій безробіття, неймовірна кількість бідняків і жахливий борг. 74 мільярди доларів це дуже багато для країни з населенням, порівнянним з числом жителів Києва і найближчих передмість — три мільйони сімсот тисяч осіб. Визнання Пуерто-Ріко новим штатом автоматично повісить цей борг на Вашингтон.

Але навіть якщо б економічних проблем не було, адміністрація Дональда Трампа навряд чи пішла на деколонізацію Пуерто-Ріко виключно з політичних міркувань. На виборах на неинкорпорированной території демократи традиційно набирають в рази більше голосів, ніж республіканці. І діючої республіканської адміністрації зовсім не потрібен штат, представляти який в Конгресі, швидше за все, будуть відразу п'ять демократів плюс ще двоє в Сенаті.

Так і демократи не горять бажанням давати проблемної території статус Штату. Може бути, вони все ще пам'ятають, як традиційно голосувала за них територія Аляска, ставши в 1959 році повноцінним штатом, поміняла переваги на республіканські. Але, швидше за все, виною тому всі ті ж економічні проблеми. Ну і, крім того, є чимало питань щодо легітимності останнього референдуму.

- Навіть Путін не набирає 97% на виборах. Як це взагалі можна сприймати всерйоз? - цитує The New York Times конгресмена-демократа від штату Іллінойс пуерторіканського походження Луїса Гутьерреза.

Так що в найближчі роки нової зірочки на прапорі США чекати не варто.