На порозі змін: чи варто чекати колапсу Євросоюзу
Політичні лідери Євросоюзу змушені будуть реформувати співдружність, щоб уникнути розколу
Міграційна криза, викликана війною на Близькому Сході, фактично, змусила сумніватися в політичній та економічній стабільності Євросоюзу. По суті, європейські чиновники повинні зробити вибір: або провести структурні реформи, або визнати неспроможність європейського об'єднання. Проблема загострюється ще й тим, що ЄС ризикує втратити своїх учасників - вже влітку союз може покинути Великобританія. Чи варто очікувати "занепаду Європи" - розбиралася РБК-Україна.
Схиляють до дій
Дискусії з приводу реформ в ЄС особливо посилилися після того, як Великобританія підняла питання про можливий вихід країни з Євросоюзу. Шукати на нього відповідь британці мають намір на референдумі, який відбудеться вже в червні цього року.
Це дало підставу багатьом євроскептикам анонсувати "початок кінця" Євросоюзу, а також створило грунт для прогнозів про неминучість його розвалу з втратою такого члена ЄС, як Великобританія.
Однак з часом стало зрозуміло, що британці просто використовують тему референдуму в якості певної політичної спекуляції. Адже це дає можливість Великобританії домагатися від офіційного Брюсселя реформ, необхідність проведення яких в ЄС назріла давно.
Лондонський "трюк" спрацював, і вже 19 лютого на саміті ЄС, британські та європейські політики узгодили компромісний пакет реформ. Їх реалізація, по ідеї, повинна утримати велику Британію від виходу із співдружності європейських держав.
При цьому, офіційний Лондон досяг значних поступок, хоча федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель назвала їх "незначними". "Думаю, що ми не надто багато пішли на поступки Великобританії", - заявила на саміті канцлер ФРН.
Втім, незважаючи на німецький скепсис, британцям, по суті, вдалося домогтися особливого статусу для своєї країни в ЄС. Про підданим королівства поспішив тоді ж повідомити прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон у своєму мікроблозі Twitter: "Під час переговорів я досяг домовленості, яка дасть Сполученому Королівству особливий статус".
I have negotiated a deal to give the UK special status in the EU. I will be recommending it to Cabinet tomorrow. Press conference shortly.
— David Cameron (@David_Cameron) 19 лютого 2016 р.
зокрема, Великобританія буде звільнена від виплати соціальних допомог трудовим мігрантам з інших європейських держав з 2017 по 2023 рік. Крім того, Лондон заручився гарантією про припинення подальшої політичної і фінансової інтеграції країни в ЄС, а також домігся самостійність у прийнятті рішень у сфері національної безпеки.
Втім, за великим рахунком, британці завжди і так були в ЄС "на особливому положенні": на країну не поширюється дія Шенгену, використовується англійський фунт, а не євро, а також країна не виконує цілий ряд інших норм, обов'язкових для інших учасників ЄС.
Разом з тим, сформована "британська ситуація" зовсім не означає, що референдуму про вихід з ЄС у Великобританії не буде - дату його проведення - 23 червня - офіційний Лондон так і не скасовував. Але, при цьому, чергова хвиля європейських реформ після підписання відповідної угоди між Брюсселем і Лондоном неминучі.
На думку аналітиків, саме чітка визначеність у реформаторських планах, як і необхідність згуртованості провідних держав в умовах загострення не тільки внутрішніх, але і зовнішніх викликів змусили Девіда Кемерона змінити свою позицію.
На думку старшого наукового співробітника Інституту всесвітньої історії НАН України Максима Ялі, не останню роль у цьому відіграли такі чинники, як наявність військового конфлікту в Україні і можлива загроза військової агресії на адресу окремих країн-учасниць ЄС і НАТО (у першу чергу - прибалтійських країн), наплив мігрантів з Сирії.
"Відразу ж після досягнення домовленості, Кемерон офіційно заявив, що буде агітувати британців за збереження країни в складі Євросоюзу. Він також зазначив, що можливий вихід Великобританії з ЄС за підсумками майбутнього цього літа референдуму не стане вирішенням проблеми міграції для країни, - пояснив Ялі РБК-Україна. - Зараз ми побачимо активну інформаційну кампанію щодо агітації за невихід зі складу ЄС. Зокрема, вже у квітні, можливо, відбудеться візит американського президента Барака Обами у Великобританії з метою підтримки саме цієї ідеї".
Під покровом реформ
Важливо розуміти, що постійне реформування структури ЄС не є чимось екстраординарним для європейців. Традиційно питання модернізації європейського співтовариства стає актуальним після чергового тупикового або напруженого моменту у внутрішній політиці ЄС.
Наприклад, коли в 2005 році окремі європейські держави заблокували прийняття загальної для всього союзу конституції (британці, до речі, і тоді збиралися провести референдум з цього питання) замість неї був прийнятий компромісний Лісабонський договір про майбутній структурі евросодружества.
Зараз же піти на подібний крок і анонсувати референдум про вихід з ЄС Великобританії змусили безпрецедентний міграційний криза, викликаний війною на Близькому Сході, негнучка система європейських соцстандартів, а також економічні проблеми в сфері конкуренції.
Втім, деякі експерти вважають, що Євросоюз запізнився з проведенням реформ. Зокрема, на думку політолога Кирила Молчанова, фатальним для ЄС було розширення в 2004 році. Тоді членами евросодружества стало близько 10 країни Східної Європи. "По-перше, це остаточно розбалансувала систему прийняття консенсусних рішень. По-друге, економічно країни настільки різноманітні, що, по суті, стара Європа містить нову", - зазначив експерт.
Молчанов також вважає, що у країн-учасниць до цих пір немає єдиної думки з приводу виходу з загострилося міграційного кризи. "Тому, швидше за все, в найближче десятиліття ЄС у нинішньому вигляді припинить своє існування і стиснеться, як шагренева шкіра, до розмірів старої Європи", - підкреслив він РБК-Україна.
Слід зазначити, що час від часу в країнах ЄС лунають заклики від різних політичних сил, як правило від євроскептиків, про вихід конкретної країни з ЄС чи про перегляд низки угод з Брюсселем.
Так, наприклад, у Фінляндії в кінці минулого року неодноразово лунали вигуки про необхідність винести на референдум питання про вихід країни з ЄС і повернення фінської марки. Проте до конкретних кроків справа не дійшла. Багато в чому тому, що, незважаючи на численні проблеми і недоліки ЄС, все ж його члени бачать в ньому більше позитивних моментів, пов'язаних з безпекою, і з економікою. Хоча держави - учасники визнають необхідність реформування союзу. Питання модернізації стосуються і ключових зовнішньополітичних питань.
Як зазначає президент неурядового аналітичного центру " Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень Геннадій Максак: "Зараз переглядається зовнішня політика і політика безпеки ЄС, що пов'язано безпосередньо з кризами, що виникають по периметру кордонів. Нова глобальна стратегія ЄС повинна бути представлена вже в червні 2016 року шеф європейської дипломатії Могерини. Ця стратегія буде значно відрізнятися від декларативної стратегії безпеки ЄС, розробленої Хав'єром Соланою ще в 2003 році", - упевнений експерт.
Максак впевнений, що новий документ буде побудований з урахуванням нових загроз у регіоні. "Хоча агресивна політика Росії не буде прямо прописана як загроза. ЄС буде змушений також трансформувати свою політику сусідства, враховуючи низьку результативність попередньої політики. Буде робитися акцент на привнесення стабільності та економічного розвитку в регіонах на південь і на схід від своїх кордонів. На довгостроковому горизонті з певною часткою ймовірності можна говорити про можливість формування Оборонного Союзу в ЄС, можливості якого не пов'язані безпосередньо з НАТО", - пояснив Геннадій Максак.
Український фактор
багато В чому із-за ситуації в Криму і Донбасі і дій Росії європейці почали замислюватися про політику безпеки у себе. Це змусило їх серйозно переглянути свої відносини з росіянами і українцями у багатьох сферах.
Український фактор, є зараз важливим аспектом у стратегічному і тактичному плануванні в ЄС. Однак, незважаючи на те, що установчі документи ЄС встановлюють політику відкритих дверей для потенційних нових членів до союзу, тим не менше, серед європейців немає єдиної точки зору щодо українського питання.
Одні країни, такі як Литва, Польща, Швеція відкрито підтримує Україну, інші ж, наприклад, Кіпр, Словаччина, Чехія та Угорщина хоч і постійно висловлюються про свою підтримку українцям, все ж намагаються зберегти добрі відносини і з Росією.
Ці протиріччя особливо актуальні напередодні референдуму в Нідерландах, який призначений 6 квітня і стосуватиметься питання ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС. Ця подія стане свого роду тестом, іспитом для європейців у своєму ставленні до України.
