Половинчастий тетчеризм Яценюка, або як розсердити студентів
"Революція на граніті" - провісник незалежності України
Олександра Решмедилова, кандидат філософських наук,
політолог, спеціально для РБК-Україна
Вивчивши програму Кабміну Арсенія Яценюка і його ж проект держбюджету-2015, можна прийти до висновку, що нинішня Україна дуже схожа на Великобританію кінця 1970-х років. Обвал курсу національної валюти, стрімке зростання інфляції, цін і безробіття, скорочення держвидатків в обмін на кредити МВФ і загроза національній безпеці, рекордне зниження промвиробництва і брак енергоносіїв, збитки житлово-комунального господарства і багато іншого. Але це, швидше, зовнішня подібність.
Головною відмінністю реформ Тетчер були не скорочення роздутих соцвитрат, а її унікальна політична воля. В Україні ж ми спостерігаємо політичну імпотенцію і Порошенко, і Яценюка.
Які ж уроки від Маргарет Тетчер взяв на озброєння уряд Яценюка, щоб вивести країну з кризи? Поки тільки жорстко скоротив соціалку. Особливо вирішили економити на освіті. Реформи торкнуться середньої освіти (скорочення навчання в школах до 9 років, укрупнення класів, підвищення навантаження на вчителів) і вищої (скасування стипендій для студентів, скорочення обсягів держзамовлення і термінів навчання, збільшення часового навантаження на викладачів та скасування доплат за наукові ступені та вчені звання).
Не будемо забувати, що в країнах ЄС студенти отримують академічні стипендії. А значить, якщо ми обрали європейський вектор, то потрібно цей момент перейняти. Уряд і парламент постійно констатують європейський вибір України, то давайте враховувати їх досвід.
Наші найближчі сусіди, польські студенти мають право як на академічну (за успішність - починаючи з другого курсу) стипендію, так і на соціальну (якщо у них складне матеріальне становище).
Навіть Оксфордський університет заснував стипендію імені випускниці коледжу Маргарет Тетчер. Стипендія ім. Тетчер буде виплачуватися кожен рік десяти студентам по всьому світу. Дана стипендія повинна підтримувати студентів з небагатих сімей, які не мають коштів на навчання в Оксфордському університеті. Перші студенти повинні почати навчатися в Оксфорді з 2015 року. В Європі, незважаючи на хвилі бюджетної кризи, студенти отримують академічні стипендії, адже це соціальні інвестиції в майбутнє країни.
Також можна провести і іншу паралель з реформами Тетчер, які у результаті привели до того, що вищу технічну освіту в Об'єднаному Королівстві зараз отримують переважно емігранти, які згодні на будь-які умови. Внаслідок чого технічна еліта стає не національною. Але в України немає і такого шансу. Якщо не почати масово завозити в країну самих бідних китайців.
Слід розуміти, що скорочення академічних стипендій і зарплат - це не реформи. Реформи потребують значного фінансування та організаційних зусиль. Скорочення соціальних витрат веде лише до уповільнення економічного розвитку і посилення нерівності. Це просто шок, без будь-якої терапії.
За рівнем зарплат Україна займає останнє місце в Європі. Матеріальне становище більшості українців вкрай плачевне.
Якщо слідувати методології ООН, понад 70% наших громадян - це люди за межею бідності, вони заробляють менше 10-12 дол. в день. І стипендії для молодих українців - це скромний і необхідний ресурс для оплати гуртожитку і харчування. Тим більше, в ситуації девальвації національної валюти, загального зростання цін на продукти харчування і скорочення доходів домогосподарств.
Таким чином, Арсенію Петровичу та його команді варто було б більш акуратно підходити до реформ і не забувати одну дуже важливу істину, студенти - це дуже "легко займистий" прошарок суспільства, їх краще не дражнити. Досить згадати заворушення в Парижі 60-х років чи, щоб не ходити далеко, київську "Революцію на граніті".
