У пошуках коштів з COVID-фонду: хто винен у критичному стані медицини

Напередодні розгляду питання про відставку міністра охорони здоров'я Максима Степанова знову гостро постало питання про використання грошей з Фонду по боротьбі з COVID-19 на дорожнє будівництво.

Ключовим спікером теми в цей раз став екс-міністр фінансів Ігор Уманський, який на днях звільнився з посади радника глави Офісу президента.

РБК-Україна розбиралася, хто насправді винен у неефективному використанні коштів з COVID-фонду, та чи справедливо говорити, що на медицину витратили так мало, тому що половина грошей пішла на дорожнє будівництво.

Що сталося?

У п'ятницю пізно ввечері Ігор Уманський опублікував на своїй сторінці в Facebook заяву, суть якої зводиться до наступного. На дорожнє будівництво виділили 35 млрд грн з фонду протидії COVID-19, приблизно таку ж суму учасники "картелю" ("обрані" компанії, які нібито отримують більшість великих підрядів на ремонт і будівництво доріг) "розкрадають", нібито перепродуючи підряди більш дрібним гравцям з "дисконтом" в 30-40%.

Тобто, за словами Уманського, якби будівництво відбувалося по-чесному, то і дороги в країні були б, і 35 млрд грн з COVID-фонду можна було б залишити МОЗ на закупівлю необхідного обладнання, тестів тощо..

Варто відзначити, що Уманський вже не перший раз підіймає тему неефективності витрат фонду по боротьбі з COVID-19 на дороги. Причому до цього тези були навіть більш розширені (наприклад, в ефірі у Яніни Соколової або студії каналу NewsOne).

Зараз звинувачення прозвучали на тлі дедалі частіших розмов про відставку міністра охорони здоров'я Максима Степанова, який навіть змушений був піти "на самоізоляцію", за однією з версій – через проблематичність знайти голоси на свою підтримку в Раді.

В "Укравтодорі" вже відповіли, що звинувачення екс-міністра Уманського не відповідають дійсності, назвавши заяви про 40% відкатів маніпулятивними, оскільки 70-80% вартості тендеру становлять матеріали, ще 5% – фонд оплати праці. Тому виконати послуги і забрати звідти навіть 20% неможливо.

При цьому в агентстві нагадали, що кошти на дорожнє будівництво повинні були бути направлені ще після перемоги України у Стокгольмському арбітражі, до створення фонду по боротьбі з COVID, а витрачання коштів регулярно проходить перевірки Держаудитслужби.

Що пропонувалося спочатку?

Своєю чергою, тези Уманського про неефективне використання цього інструменту зводилися до наступного. По-перше, спочатку передбачалося закласти в фонд 124 млрд грн – в результаті заклали 66 млрд грн (з яких 35 млрд грн на дороги) - тобто половина "загубилася" по дорозі.

По-друге, він наполягав замість доріг закуповувати тести, будувати лабораторії, встановлювати необхідне обладнання і взагалі використовувати "спеціальні" гроші виключно на медичні потреби.

Нагадаємо, що однією з перших ініціатив Уманського після призначення в Мінфін у березні 2020 року було створення спеціального стабілізаційного фонду для розподілу грошей на боротьбу з COVID. У чиновника вже є досвід створення такого фонду - під час кризи 2008-2009 рр.., коли він був в.о. міністра фінансів в уряді Юлії Тимошенко і зумів обгрунтувати створення такого інструменту на тлі епідемії свинячого грипу і глибокого падіння економіки.

Тоді фонд повинен був наповнюватися шляхом додаткового випуску державних цінних паперів, прем'єр-міністр отримала право одноосібно приймати рішення про витрати фонду у формі окремих доручень, чим активно користувалася, виділяючи гроші без узгодження з бюджетним комітетом Ради.

Однак, згідно з висновками Рахункової палати, кошти Стабфонду переважно використовувалися за напрямами, які не відповідали меті його створення. Наприклад, гроші йшли на "безоплатне" оформлення земельних ділянок громадянам, на покриття боргів по енергоносіях для в'язниць, будівництво каналізаційних систем у селах.

Оскільки історія відбувалася в другій половині 2009 року, значна частина грошей пішла на передвиборні доплати шахтарям (майже 5 млрд грн), листоношам, гроші спрямовувалися на оборонне замовлення, підготовку до Євро-2012, будівництво мостового переходу через Дніпро та інші непрофільні витрати.

Цілком можливо, що в цей раз в уряді Фонд по боротьбі з COVID створювали за аналогією з фондом 2009 року. Побічно це підтверджує інформація про проекти змін до законодавства, які Мінфін під його керівництвом подавав до парламенту разом з побажаннями розширення спецфонду. Зокрема, як і у 2009 році, Уманський пропонував ввести особливий режим управління держфінансами в кризу.

Наприклад, Кабмін повинен був сам визначати головних розпорядників бюджетних коштів і відкривати їм нові бюджетні програми (це прерогатива парламенту), відмовитися від дотримання норми про граничний обсяг дефіциту, державного боргу, держгарантій, витрат на бюджетну сферу.

Також пропонувалося скасувати обмеження на резервний фонд (оперативні витрати Кабміну на надзвичайні ситуації) у розмірі 1% від загального фонду бюджету, тимчасово зупинити середньострокове планування, відмовитися від секвестрування бюджету за підсумками невиконання дохідної частини.

Гроші повинні були піти на доплати до зарплат медиків; закупівлю медикаментів та обладнання, необхідних для боротьби з вірусом; соціальні виплати окремим категоріям населення, в тому числі пенсіонерам; фінансову підтримку державних та комунальних підприємств, у тому числі шляхом надання дотацій; поповнення статутного капіталу державної іпотечної установи; обслуговування і погашення держборгу. Таким чином, бачимо витрати не тільки на "протиковідні" заходи.

При цьому, попри пряму вказівку президента Володимира Зеленського не скорочувати фінансування дорожнього будівництва, Уманський пропонував істотно скоротити цю статтю витрат, зокрема, під удар могли бути поставлені держгарантії для "Укравтодору", а також виділення фінансування з боку міжнародних фінансових організацій на загальну суму близько 900 млн євро.

Все це не сподобалося ні профільному комітету парламенту, ні в цілому іншим депутатам Ради. Зокрема, питання виникли до непрозорості розподілу коштів Кабміном, а також відсутність стратегічного бачення напрямів підтримки падаючої економіки. Згодом розміри COVID-фонду зменшили вдвічі – зі 124 до 66 млрд грн.

Голова бюджетного комітету Юрій Аристов пояснив це тим, що частина великих "соціальних" статей перерозподілили безпосередньо розпорядникам, шляхом чого у фонді залишилися лише найнеобхідніші "оперативні" витрати.

Крім того, в механізм розподілу коштів включили парламентський контроль, від якого Уманський пропонував відмовитися, а також залишили фінансування дорожнього будівництва як елемент стимулювання зростання економіки в кризу.

Як витрачають гроші фонду сьогодні?

Одна з основних тез, яка найчастіше звучить у контексті розподілу коштів з COVID-фонду – якби не було витрат на дорожній фонд, МОЗ дісталося б більше грошей.

Проте статистика Мінфіну говорить про те, що відомство Степанова не використала навіть ті ресурси, які йому були виділені.

Згідно зі звітом, станом на 12 листопада, з 18,4 млрд грн, що у фонді закладено на потреби охорони здоров'я, використано лише 40% – 7,3 млрд грн. При цьому безпосередньо МОЗ витрачено всього 33% виділених грошей.

Фото: Міністр охорони здоров'я України Максим Степанов під час засідання Верховної ради (РБК-Україна)

Для порівняння: у Мінрегіоні та МВС виділені їм незначні ресурси були використані майже на 100%, в Мінекономіки й Мінсоцполітики - на 75-80% (переважно мова йде про кошти для Фонду соцстрахування від безробіття, який використовував вже 82% виділених грошей). А на горезвісні дороги витратили 60% від виділеної суми.

Журналісти також проаналізували, наскільки ефективно МОЗ витрачав гроші COVID-фонду. Виявилося, що найбільші витрати були здійснені для доплати медикам: 3,2 млрд грн з 5,9 млрд грн, передбачених бюджетом. Тобто за два місяці до кінця року половина грошей залишається невикористаними. Чому доплати почалися тільки у вересні, а не у квітні-травні, як обіцяло керівництво країни - також питання риторичне.

Втім, найбільш шокуючими є цифри витрат на найнеобхідніші для боротьби з пандемією речі - засоби індивідуального захисту та обладнання. На забезпечення лабораторій та закупівлю ЗІЗ, за даними Мінфіну, витрачено 709,7 млн грн або 23,8% від запланованих до кінця року витрат. А на обладнання для приймальних відділень опорних лікарень, на які заплановано витратити 4,7 млрд грн, фактичні видатки склали всього 183 млн грн або менш як 4%. Зі 100 млн грн, які збиралися витратити на апарати ШВЛ, витрачено всього 42 млн грн.

Іншими словами, якщо навіть і виділити гроші МОЗ замість доріг, витрат оборони, будівництва шкіл і інших проектів - відомство Степанова просто не зможе їх освоїти до кінця року - як того вимагає бюджетне законодавство - ресурси просто повернуться до держскарбниці невикористаними.

У даній ситуації, спроби прикрити неефективний менеджмент нібито корупційними схемами в іншій галузі - виглядає більше як бажання врятувати себе від жорстких кадрових рішень з боку керівництва країни.

Проте якщо з ефективних методів протидії пандемії коронавірусу, яка кожен день забирає сотні життів українців, у профільного міністерства є тільки телеграм-канали і вайбер-чати і немає достатньої кількості лабораторій, апаратів ШВЛ і обладнаних палат - це говорить виключно на користь таких рішень. І приймати їх потрібно як можна швидше.